Рішення

від 20.06.2017 по справі 909/420/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 р. Справа № 909/420/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76019

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд", вул.Вовчинецька, 26, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія", вул. Пасічна, 46, м. Івано-Франківськ, 76018

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.

Івано-Франківськ, 76004

про стягнення 2819252,37 грн.

за участю:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача 1: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №9 від 20.06.17),

ОСОБА_2 - представник, (довіреність №07 від 25.01.17),

від відповідача 2: представник не з'явився,

від третьої особи - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради: ОСОБА_3 -

головний спеціаліст, (довіреність №2316/01-20/14в від 30.12.16).

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія" про стягнення 2819252,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №125 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.11.16, який визнаний укладеним з дня набрання рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.16 законної сили, в частині сплати пайового внеску.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В судовому засіданні 06.06.17 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача 1 -ТзОВ "Гідроенергобуд" в судовому засіданні проти позову заперечили; письмового відзиву на позов не подали; стверджували, що ТзОВ "Гідроенергобуд" матеріалів щодо позову не отримувало. Однак, матеріали справи містять докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача -1. Крім того, 06.06.17 відповідачем -1 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Проте станом на 20.06.17 правом на ознайомлення представники ТзОВ "Гідроенергобуд" так і не скористались.

Відповідач-2 ТзОВ "Гільдія", своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки в судові засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 05.05.17 та ухвали про відкладення розгляду справи від 06.06.17 .

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 05.05.17 та 06.06.17 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та Витязі з ЄДРЮОФОП та громадських формувань: м.Івано-Франківськ, вул.Пасічна, буд.46 і відділенням поштового зв"язку суду не повернуто.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Станом на 20.06.17 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та відповідача 2 за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.16 у справі №909/550/16 визнано укладеним договір №125 від 30.11.16 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд" і товариством з обмеженою відповідальністю "Гільдія".

Згідно розділу 1 договору, замовники, що здійснюють будівництво культурно-відпочинкового комплексу з надбудовою житлових приміщень на вул.Пасічній в порядку та на умовах, визначених договором, беруть участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури мікрорайонів міста Івано-Франківська.

Відповідно до п.2.1. замовники зобов"язуються сплатити в солідарному порядку пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору(п.3.1.договору).

Пунктом 3.3. договору, встановлено, що замовники сплачують в солідарному порядку пайову участь у сумі 2515049,35 грн. в 7-денний термін з моменту реєстрації договору.

Всупереч умов договору, замовники прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконали, у зв"язку із чим 20.01.17 фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на адресу відповідачів направлено претензії-вимоги №27/16.5-14/18в та №28/16.5-14/18в щодо погашення заборгованості в розмірі 2515049,35 грн. у десятиденний термін з моменту отримання вимоги, яка залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Відповідачі доказів належного виконання своїх зобов"язань не надали, доводи позивача не спростували.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачами договірних зобов"язань щодо сплати пайового внеску, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно 2515049,35 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 5.1. договору № 125 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста - при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.3 договору, замовники сплачують до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

На підставі зазначеного пункту договору та правових норм, позивачем нараховано відповідачу 154465,26 грн. - пені за період з 08.12.16 по 20.04.17, 29015,39 грн.- 3% річних за період з 08.12.16 по 20.04.17 та 120722,37 грн. - інфляційних втрат грудень 2016 - квітень 2017 року.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних , які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 27687,00 грн. В решті суми нарахованих 3% слід відмовити.

Судом також, перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 120722,37 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 2817923,98 грн., з яких: 2515049,35 грн. - основного боргу, 27687,00 грн. - 3% річних, 120722,37 грн. - інфляційних нарахувань та 154465,26 грн. - пені.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530, 546, 547, 610, 612, 614, 625, 629 ЦК України, ст. 173, 193, 216, 230, 231,232, 343 ГК України, керуючись ст. 4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія" про стягнення 2819252,37 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергобуд", вул.Вовчинецька, 26, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36497730) та товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія", вул. Пасічна, 46, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 32361300) на користь фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 28, код 02314062, одержувач платежу: МБ м. Івано-Франківська 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок 31511921700002 МФО 836014 УДКСУ в м. Івано-Франківську призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 2515049,35 (два мільйони п"ятсот п"ятнадцять тисяч сорок дев"ять гривень тридцять п"ять копійок) - заборгованості, 154465,26 (сто п"ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п"ять гривень двадцять шість копійок) - пені, 27687,00 (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят сім гривень) - 3 % річних та 120722,37 (сто двадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні тридцять сім копійок) - інфляційних нарахувань, а також 42308,74 (сорок дві тисячі триста вісім гривень сімдесят чотири копійки) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 1328,39 (однієї тисячі трьохсот двадцяти восьми гривень тридцяти дев"яти копійок) 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.17

Суддя Максимів Т.В.