Ухвала

від 14.06.2017 по справі 826/26362/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2017 р. м. Київ К/800/20580/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача у частині розгляду поданої заяви та дій, пов'язаних із визнанням позивача таким, що виконав податкові зобов'язання в рамках окремих платіжних доручень; зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме внести до лицьової сторони картки особового рахунку (інтегрована картка платника) ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" запис про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби в частині відмови визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" таким, що виконав податкові зобов'язання щодо сплати митних платежів за наступними платіжними в дорученнями.

Зобов'язано Київську міську митницю Державної фіскальної служби вчинити дії, а саме внести до лицьової сторони картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" запис про сплату грошових коштів за наступними платіжними дорученнями.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" звернулось до відповідача із заявою від 03 листопада 2015 року про зарахування коштів до бюджету України, визнання (підтвердження) ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" таким, що виконав податкові зобов'язання та внесення запису до зворотного боку інтегрованої картки відомості про сплату митних платежів за відповідними платіжними дорученнями, що додані до заяви, а саме: від 03 вересня 2015 року №145 на суму 372 500,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №152 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №153 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №154 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №155 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №156 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №157 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №158 на суму 70 000,00 грн.; від 09 вересня 2015 року №164 на суму 881 780,00 грн.

За результатами розгляду заяви позивача Київська міська митниця у листі від 19 листопада 2015 року №7045/10/26-70-25-01-04 повідомила про відсутність підстав для внесення до картки особового рахунку ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" запису про сплату грошових коштів за заявленими платіжними дорученнями, у зв'язку з тим, що кошти не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні (з вини банку), а також враховуючи те, що дата виникнення податкового зобов'язання не настає з моменту реєстрації в банку платіжного доручення, тобто фактично відмовила позивачу у задоволенні заяви від 03 листопада 2015 року.

В листі-відмові від 19 листопада 2015 року №7045/10/26-70-25-01-04 відповідачем зазначено, що за даними картки особового рахунку ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" у період з 01 вересня 2015 по 18 листопада 2015 року на депозитний рахунок митниці було нараховано та сплачено до Державного бюджету України, окрім передоплати в сумі 3 065 000,00 грн., митних платежів на загальну суму 2 626 077,91 грн., в тому числі ввізне мито - 508 462,72 грн., додатковий імпортний збір - 387 677,46 грн. та податок на додану вартість - 1 729 937,73 грн., однак кошти, сплачені згідно з платіжними дорученнями від 03 вересня 2015 року №144 та №145, від 04 вересня 2015 року №№152 -162, від 09 вересня 2015 року №164, не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні (з вини банку).

Позивач вважає протиправними дії відповідача, зазначаючи про необхідність визнанням ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" таким, що виконав податкові зобов'язання з урахуванням наявності на те правових підстав та, як наслідок, обов'язку відповідача внести до лицьової сторони картки особового рахунку ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" запису про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями.

Відповідач вказав на правомірність своїх дій та відмови, викладеної в листі від 19 листопада 2015 року №7045/10/26-70-25-01-04.

Відповідно до підпункту14.1.113 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України митні платежі - це податки, що відповідно до цьогоКодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суди попередніх інстанцій визнали встановленим, що ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" для поміщення товарів у митний режим імпорту (з наступним ввезенням) сплачено митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту, згідно наданих платіжних доручень, однак, обслуговуючим банком позивача, своєчасно не списано кошти з поточного рахунку ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ", спрямованих на виконання податкових зобов'язань перед державним бюджетом, що, на думку позивача, в подальшому може призвести до несвоєчасності або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, та призведе до нарахування пені або штрафних санкцій позивачу.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає про те, що здійснена позивачем оплата за кодом "350", є передоплатою (авансовим платежем) за майбутні митні оформлення, які згідно статті 299 Митного кодексу України здійснюються за власним бажанням платника, тобто не є його обов'язком і не пов'язуються з настанням певних обставин.

Відповідно до положень статті 299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Суди дійшли висновку, що позивач поданням заяви від 03 листопада 2015 року зробив розпорядження Київській міській митниці про те, що внесені ним кошти авансових платежів належить вважати митними платежами; у свою чергу відповідачем не заперечується факт завершення митних формальностей ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ", а, відтак, кошти сплачені позивачем, згідно вказаних платіжних доручень мають бути перераховані органом доходів і зборів до державного бюджету.

Крім того, суди зазначили, що виконання платником податкового обов'язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, подання ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" до банку належними чином оформлених платіжних доручень є необхідними та достатніми діями, які необхідно вчинити для сплати митних платежів, відповідно, позивач вважається таким, що сплатив митні платежі до бюджету у день подання в банк відповідних платіжних доручень на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає вказані висновки судів передчасними та необґрунтованими.

Сплата позивачем коштів за відповідними платіжними дорученнями, як встановлено, відбувалась за кодом 350, тобто як передплата за майбутні митні оформлення.

Проте, частина 2 статті 299 Митного кодексу України передбачає, що авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Пунктом 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Тобто, за змістом вказаних норм, авансовими платежами вважаються кошти, які були внесені платником податків на відповідні рахунки, чого у спірних правовідносинах не відбулось.

Таким чином, необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах застосовується процедура, передбачена частиною 4 статті 299 Митного кодексу України, відповідно до якої кошти внесені позивачем є авансовими платежами та після відповідного розпорядження позивача вони вважаються митними платежами.

Крім того, не можна визнати обґрунтованим висновок судів, що подавши до банку належними чином оформлені платіжні доручення, позивач вважається таким, що сплатив митні платежі, оскільки кошти, які сплачував позивач, не є митними платежами.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судами попередніх інстанцій не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: