Рішення

від 18.12.2018 по справі 826/26362/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 826/26362/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" доКиївської міської митниці ДФС провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ,

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача у частині розгляду поданої заяви та дій, пов'язаних із визнанням позивача таким, що виконав податкові зобов'язання в рамках окремих платіжних доручень;

- зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме внести до лицьової сторони картки особового рахунку (інтегрована картка платника) ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37729625) запис про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що коло спірних правовідносин в межах даного адміністративного спору пов'язаний із визначенням дати виконання позивачем зобов'язань зі сплати митних платежів та необхідності визнання останнього таким, що виконав податкові зобов'язання саме з момент реєстрації платіжного доручення в обслуговуючому банку, а не з моменту фактичного списання коштів, оскільки відповідне прострочення відбулося з вини банку. Додатково представник позивача стверджував, що відповідач протиправно відмовився від розгляду, поставленого в заяві питання та, як наслідок, протиправно відмовив визнати позивача таким, що виконав податкові зобов'язання в рамках окремих платіжних доручень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суди визнали встановленим, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ для поміщення товарів у митний режим імпорту (з наступним ввезенням) сплачено митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту, згідно наданих платіжних доручень, однак, обслуговуючим банком позивача, своєчасно не списано кошти з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ , спрямованих на виконання податкових зобов'язань перед державним бюджетом, що, на думку позивача, в подальшому може призвести до несвоєчасності або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, та призведе до нарахування пені або штрафних санкцій позивачу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів від 11 квітня 2016 року та від 07 липня 2016 року, суд касаційної інстанції виходив з того, подавши до банку належними чином оформлені платіжні доручення, позивач вважається таким, що сплатив митні платежі, оскільки кошти, які сплачував позивач, не є митними платежами, а відтак висновки судів є передчасними.

В ході нового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов зазначив, що авансові платежі не є податком, а їх сплата - не є податковим обов'язком, відповідно, дані правовідносини не регулюються Податковим кодексом України. Представник Київської міської митниці Державної фіскальної служби стверджує, що позивачем у позові норми чинного законодавства інтерпретовано на власний розсуд.

Крім того, кошти можуть вважатись внесеними в якості передоплати, зважаючи на призначення платежу в наданих позивачем платіжних дорученнях, тільки після їх зарахування на відповідний рахунок митниці, відкритий в органах казначейської служби.

Додатково представник відповідача повідомив, що зазначені у наданих платіжних дорученнях, на рахунки митниці не надходили, отже митниці немає що зараховувати в якості передплати.

Представник позивача та відповідача у відповідному судовому засіданні підтримали клопотання про подальший розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.

На підставі пункту 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на момент переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження) , суд з урахуванням думки представників сторін ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

При цьому, суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі в редакції Закону України №2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ звернулось до відповідача із заявою від 03 листопада 2015 року про зарахування коштів до бюджету України, визнання (підтвердження) Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ таким, що виконав податкові зобов'язання та внесення запису до зворотного боку інтегрованої картки відомості про сплату митних платежів за відповідними платіжними дорученнями, що додані до заяви, а саме: від 03 вересня 2015 року №145 на суму 372 500,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №152 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №153 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №154 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №155 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №156 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №157 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №158 на суму 70 000,00 грн.; від 09 вересня 2015 року №164 на суму 881 780,00 грн.

За результатами розгляду заяви позивача Київська міська митниця у листі від 19 листопада 2015 року №7045/10/26-70-25-01-04 повідомила про відсутність про підстав для внесення до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ запису про сплату грошових коштів за заявленими платіжними дорученнями, у зв'язку з тим, що кошти не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні (з вини банку), а також враховуючи те, що дата виникнення податкового зобов'язання не настає з моменту реєстрації в банку платіжного доручення.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови в зарахуванні коштів до бюджету України на підставі заяви від 03 листопада 2015 року протиправними, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Митне оформлення товарів та послуг, що потребують перетину через державний кордон України врегульовано Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність , Митним кодексом України, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України, Податковим кодексом України та міжнародними договорами України.

Так, з метою ввезення товару на митну територію України на позивача, як на суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, покладається обов'язок, в тому числі, зі сплати митних платежів.

Відповідно до підпункту 14.1.113 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України митні платежі - це податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно положень статті 299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Авансові платежі вносяться у валюті України.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей суми авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо заяву про повернення подано до органу доходів і зборів протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок органу доходів і зборів. При цьому відсотки на суму коштів, унесених як авансові платежі, не нараховуються.

Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету.

На вимогу платника податків орган доходів і зборів зобов'язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених ним як авансові платежі, не пізніше 30 днів з дня отримання такої вимоги. У разі незгоди платника податків з інформацією органу доходів і зборів здійснюється спільна звірка використання зазначених коштів. Результати такої звірки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник такого акта після його підписання надається платнику податків.

Аналіз наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку, що авансовими платежами вважаються кошти, які були внесені платником податків на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Тобто, визначальним фактором для застосування процедури, передбаченої частиною 4 статті 299 Митного кодексу України, є факт зарахування коштів як авансових платежів на рахунки платника податків, які в подальшому за його розпорядженням можуть вважатись митними платежами.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ подало до банку - ПАТ Банк Національний Кредит платіжні доручення від 03 вересня 2015 року №145, від 04 вересня 2015 року №152, від 04 вересня 2015 року №153, від 04 вересня 2015 року №154, від 04 вересня 2015 року №155, від 04 вересня 2015 року №156, від 04 вересня 2015 року №157, від 04 вересня 2015 року №158, від 09 вересня 2015 року №164, якими ініціювало сплату передоплати та оплати за митне оформлення ВМД на загальну суму 2 371 780,00 грн.

На думку позивача, подання ним до банку належними чином оформлених платіжних доручень є необхідними та достатніми діями, які необхідно вчинити для сплати митних платежів, відповідно, позивач вважається таким, що сплатив митні платежі до бюджету у день подання в банк відповідних платіжних доручень на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Водночас, суд звертає увагу, що кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності.

Тобто, щоб вважати такі кошти митними платежами необхідна сукупність трьох обставин: факт зарахування коштів; розпорядження платника податків; виконання митних формальностей.

Пунктом 7.1.5 статті 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В листі від 19 листопада 2015 року №7045/10/26-70-25-01-04 відповідачем зазначено, що за даними картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ у період з 01 вересня 2015 по 18 листопада 2015 року на депозитний рахунок митниці було нараховано та сплачено до Державного бюджету України, окрім передоплати в сумі 3 065 000,00 грн., митних платежів на загальну суму 2 626 077,91 грн., в тому числі ввізне мито - 508 462,72 грн., додатковий імпортний збір - 387 677,46 грн. та податок на додану вартість - 1 729 937,73 грн., однак кошти, сплачені згідно з платіжними дорученнями від 03 вересня 2015 року №144 та №145, від 04 вересня 2015 року №№152 -162, від 09 вересня 2015 року №164, не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні.

Відтак за відсутності однієї з обставин, а саме зарахування коштів, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача обґрунтованих законодавчо передбачених підстав для визнання авансових платежів митними та як наслідок, визнання позивача таким, що виконав податкові зобов'язання в рамках окремих платіжних доручень.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність ототожнення позивачем моменту виконання платником податкового обов'язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Так, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних дій відповідача та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень виконано обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних дій.

З урахуванням наведеного в сукупності суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук