Постанова

від 08.04.2019 по справі 826/26362/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/26362/15 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача Бєрової О.В., представника відповідача Доброва О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2018 р. у справі № 826/26362/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

02.12.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" (надалі - ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ") звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дії відповідача у частині розгляду поданої заяви та дій, пов'язаних із визнанням позивача таким, що виконав податкові зобов'язання в рамках окремих платіжних доручень; зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме внести до лицьової сторони картки особового рахунку (інтегрована картка платника) ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37729625) запис про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що направлення позивачем до банку платіжного доручення на оплату митних зобов'язань є необхідними та достатніми діями платника податку зі сплати митних платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОВЕНТ задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів від 11 квітня 2016 року та від 07 липня 2016 року, суд касаційної інстанції виходив з того, подавши до банку належними чином оформлені платіжні доручення, позивач не вважається таким, що сплатив митні платежі, оскільки кошти, які сплачував позивач, не є митними платежами, а відтак висновки судів є передчасними.

За наслідками нового розгляду даної справи Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято рішення від 18 грудня 2018 року, яким з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її через прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про правильність висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" звернулось до відповідача із заявою від 03 листопада 2015 року про зарахування коштів до бюджету України, визнання (підтвердження) ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" таким, що виконав податкові зобов'язання та внесення запису до зворотного боку інтегрованої картки відомості про сплату митних платежів за відповідними платіжними дорученнями, що додані до заяви, а саме: від 03 вересня 2015 року №145 на суму 372 500,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №152 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №153 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №154 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №155 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №156 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №157 на суму 70 000,00 грн.; від 04 вересня 2015 року №158 на суму 70 000,00 грн.; від 09 вересня 2015 року №164 на суму 881 780,00 грн.

Київська міська митниця ДФС за наслідками розгляду даної заяви листом від 19 листопада 2015 року №7045/10/26-70-25-01-04 повідомила позивача про відсутність підстав для внесення до картки особового рахунку ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" запису про сплату грошових коштів за заявленими платіжними дорученнями, у зв'язку з тим, що кошти не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні (з вини банку), а також враховуючи те, що дата виникнення податкового зобов'язання не настає з моменту реєстрації в банку платіжного доручення, тобто фактично відмовила позивачу у задоволенні заяви від 03 листопада 2015 року.

В листі-відмові від 19 листопада 2015 року №7045/10/26-70-25-01-04 відповідачем зазначено, що за даними картки особового рахунку ТОВ "ЕЛЕКТРОВЕНТ" у період з 01 вересня 2015 по 18 листопада 2015 року на депозитний рахунок митниці було нараховано та сплачено до Державного бюджету України, окрім передоплати в сумі 3 065 000,00 грн., митних платежів на загальну суму 2 626 077,91 грн., в тому числі ввізне мито - 508 462,72 грн., додатковий імпортний збір - 387 677,46 грн. та податок на додану вартість - 1 729 937,73 грн., однак кошти, сплачені згідно з платіжними дорученнями від 03 вересня 2015 року №144 та №145, від 04 вересня 2015 року №№152 -162, від 09 вересня 2015 року №164, не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні (з вини банку).

Позивач, не погодившись з висновками відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.113 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано поняття митних платежів - це податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначається Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року № 2346-III.

Згідно із пунктом 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 8.1 статті 8 наведеного Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до статті 299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно із пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відтак направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними та необхідними діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

У свою чергу, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 №765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами пункту 4 розділу 1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску.

Пунктом 1 розділу 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725.

Згідно пункту 5 розділу 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов'язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов'язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Враховуючи відсутність відповідних даних від органів Державної казначейської служби України, відповідач правомірно не відобразив дані зі сплати позивачем грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями, а тому протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 19 листопада 2018 року у справі №810/5997/15.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що всі аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 11.04.2019 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2018 р. у справі № 826/26362/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВЕНТ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель