Ухвала

від 31.05.2017 по справі 363/3096/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Писаної Т.О.,

МазурЛ.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю КІАН , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_96 ОСОБА_97 ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, про визнання незаконними розпоряджень, скасування розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2016 року, рішення апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство (далі - ДП Вищедубечанське лісове господарство ) звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 62 від 05 лютого 2004 року;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений

10 лютого 2004 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю КІАН (далі - ТОВ КІАН ), який 27 лютого 2004 року зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 5;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 162 від 23 березня 2004 року;

- визнати недійсним державний акт про право власності НОМЕР_1, виданий 14 травня 2004 року ОСОБА_3 на земельні ділянки загальною площею 7,7244 га, які складаються з шести земельних ділянок;

- визнати недійсним державний акт про право власності НОМЕР_2, виданий ОСОБА_4 14 травня 2004 року на земельні ділянки загальною площею 1,6306 га, які складаються з двох земельних ділянок;

- визнати недійсним державний акт на право власності НОМЕР_3, виданий ОСОБА_5 11 липня 2004 року на земельні ділянки загальною площею 4,2172 га, які складаються з трьох земельних ділянок;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зазначені земельні ділянки, які знаходяться в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 62 від 05 лютого 2004 року затверджено проект відведення та вилучено із земель запасу Лебедівської сільської ради земельну ділянку площею 8,9483 га лісів вкритих лісовою рослинністю та із земель Вищедубечанського

держлісгоспу - 6,1 га лісів вкритих лісовою рослинністю, надано вищевказані земельні ділянки загальною площею 15,0483 га TOB КІАН в оренду на 49 років під розміщення садівницького товариства на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту.

На підставі вказаного розпорядження між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ КІАН 10 лютого 2004 року укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 27 лютого 2004 року зареєстровано Київською регіональною філією Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 5.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації

№ 162 від 23 березня 2004 року затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо видачі державних актів про право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства КІАН

(далі - СТ КІАН ) та передано 118 особам (треті особи у даній справі) земельні ділянки у власність, загальною площею 13,5779 га.

В подальшому вказані громадяни на підставі договорів купівлі-продажу, укладених протягом 2004 року, відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які отримали відповідні державні акти про право власності.

Зазначав, що вилучення спірних земельних ділянок та їх подальша передача у власність громадянам проведені з порушенням вимог законодавства, зокрема ст. ст. 20 , 56, 84, 116, 118 ЗК України, ст. 42 ЛК України, ст. ст. 3, 21, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від

07 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 листопада

2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від

07 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_119, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, про застосування якого було заявлено ОСОБА_4 та Вишгородською районною державною адміністрацією.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих обставин, які покладені в основу позову.

Колегія суддів не може погодись із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 62 від 05 лютого

2004 року затверджено проект відведення та вилучено із земель запасу Лебедівської сільської ради земельну ділянку площею 8,9483 га лісів вкритих лісовою рослинністю та із земель Вищедубечанського держлісгоспу - 6,1 га лісів вкритих лісовою рослинністю, надано вищевказані земельні ділянки загальною площею 15,0483 га TOB КІАН в оренду на 49 років під розміщення садівницького товариства на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту.

На підставі вказаного розпорядження між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ КІАН 10 лютого 2004 року укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 27 лютого 2004 року зареєстровано Київською регіональною філією Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 5.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації

№ 162 від 23 березня 2004 року затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо видачі державних актів на право власності на земельні ділянки членам СТ КІАН та передано 118 особам (треті особи у даній справі) земельні ділянки у власність, загальною площею 13,5779 га.

В подальшому, вказані громадяни на підставі договорів купівлі-продажу, укладених протягом 2004 року, відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які отримали відповідні державні акти про право власності на земельні ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу спірних земельних ділянок у власність громадянам - членам СТ КІАН , відповідності технічної документації про передачу спірних земельних ділянок чинному законодавству, що позбавило суд можливості перевірити обставини вилучення спірних земельних ділянок із земель запасу Лебедівської сільської ради та земель Вищедубечанського держлісгоспу. При цьому наявні в матеріалах справи фотокопії оспорюваних розпоряджень, договорів, копії державних актів, документації із землеустрою щодо земельних ділянок СТ КІАН суд вважав неналежними доказами у справі, оскільки вони не завірені в установленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку за змістом п. 6 ч. 3 ст. 295, ч. 2 ст. 303 та п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

При цьому враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен був керуватись при перегляді справи також ч. 4 ст. 10 ЦПК України та сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Однак, на порушення зазначених вище норм процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність в матеріалах справи належним чином завірених копій письмових доказів, які досліджувались в суді першої інстанції з порушенням установленого порядку, є підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому безпідставним та таким, що суперечить ст. 303 ЦПК України, є висновок про відсутність у суду апеляційної інстанції можливості перевірити обставини справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, не встановив фактичних обставин справи, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, формально підійшов до розгляду справи, при цьому зазначені порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалене судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 16 листопада

2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: В.М. Коротун

Л.М.Мазур

Т.О.Писана

О.В. Попович