Постанова

від 22.06.2017 по справі 904/149/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 року Справа № 904/149/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дармін М.О. (доповідач)

суддів: Березкіна О.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2599, 2600 від 03.11.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3 від 30.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 4 від 30.01.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сельхозмашпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017р. у справі № 904/149/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Приватного підприємства "Сельхозмашпроект", м. Дніпро

про стягнення 153 368, 50 грн. штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017р. у справі № 904/149/17 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Сельхозмашпроект" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойку у сумі 22 943, 35 грн, штраф у сумі 11 269, 44 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 513,19 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог в сумі 34 212, 79 грн.

На думку апелянта, суд не взяв до уваги, що без письмової заявки позивача відповідач не мав права самостійно вибирати строк поставки, обсяг товару та конкретне місце поставки. Таким чином, відповідач не мав змоги виконати умови Договору, оскільки місцем поставки згідно п.5.2 Договору визначено два виробничі підрозділи, які знаходяться один від одного на відстані майже більше 1000 км, тому відповідач без отримання заявки від позивача не міг знати в яке саме місце і в якому обсязі поставляти товар. Вважає, що недопоставка товару відбулась саме з вини позивача у зв'язку з невиконанням ним п.п.5.1.-5.2 Договору щодо надання заявок. Графік поставки не конкретизує місце поставки, оскільки в ньому вказано два альтернативних місця.

Крім того апелянт посилається на добропорядність свого підприємства та обов'язковість виконання ним умов договорів з ПАТ Укрзалізниця , що підтверджується листом філії ЦУП ПАТ Укрзалізниця від 16.09.2016р. №ЦУП-8/4822. Стверджує, що поставка попередніх партій товару за спірним договором відбувалась на підставі заявок від позивача (в яких була вказана кількість товару та конкретизоване місце поставки товару), що підтверджується наданою суду першої інстанції копією протоколу виїмки документів у відповідача, яким дані заявки були вилучені. Однак вказані обставини не знайшли відображення в рішенні суду.

Звертає увагу суду на те, що дії позивача у ненаданні заявки відповідачу на поставку конкретної кількості товару з визначенням точного місця поставки свідчать про зацікавленість позивача без вчинення дій отримати від відповідача кошти у вигляді штрафних санкцій начебто за не поставку товару.

Посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 20.05.2014р. та постанову ВГСУ від 18.06.2014р. у справі № 64/366/10 про те, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені, зокрема, договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу:

У запереченні на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін (а.с.236-237). Зазначає, що в Договорі поставки чітко визначені періоди поставки, розмір партій товару та місце поставки товару. Пункти 5.1-5.2. визначають альтернативу поставку після письмової заявки покупця (позивача) або згідно графіку поставки. Графіком поставки визначено період, розмір та місце поставки товару. Таким чином вважає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки товару належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято та призначено її до розгляду на 22.06.2017р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.06.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2017р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Чимбар Л.О

У судовому засіданні 22.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

29.10.2015 між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", як покупцем, та Приватним підприємством "Сельхозмашпроект", як постачальником, було укладено договір поставки №ЦУПП-04/0044/15 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на протязі 2015 року поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар згідно умов договору(а.с. 12-15).

Сторонами відповідно до умов договору була підписана специфікація №1 (Додаток №1), в якій узгоджено найменування продукції, її кількість та загальну вартість товару, що підлягає поставці, а саме - брус дерев'яний мостовий не просочений (325*20*24), ГОСТ 28450-90 - 156,00 куб. м. вартістю 469560,00 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 93912,00 грн.

Загальна сума по специфікації № 1 становить 563472,00 грн.

Умови постачання, передбачені специфікацією, - СРТ, пункт призначення - склад відокремленого структурного підрозділу ДП "УПП УЗ" Новомосковський ШПЗ або склад Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод", згідно вимог "Інкотермс" в редакції 2010р. (а.с.16).

У графіку поставки (Додаток №2 до договору), узгодженому сторонами, визначено періоди поставки та кількість товару, а саме:

- жовтень 2015 року - 46,800 куб.м.;

- листопад 2015 року - 78,000 куб.м.;

- грудень 2015 року - 31,000 куб.м.;

- всього - 156,000 куб.м. (з.с.17).

Згідно наданої позивачем довідки щодо виконання умов договору №ЦУПП-04/0044/15 від 29.10.2015р. між ПП "Сельхозмашпроект" та ДП "УПП УЗ"/ ПАТ Укрзалізниця в особі філії "Центр управління промисловістю" з 29.10.15р. по 20.01.16р. (а.с. 21) та підписаного сторонами акту звірки, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 113), відповідачем на виконання умов договору було поставлено позивачу лише 46,02 куб.м брусу на загальну суму 166224,20 грн, у тому числі:

- 30.10.2015 - 28,236 куб.м на суму 101988,43 грн (накладна №РН-0000001 від 30.10.2015);

- 10.11.2015 - 9,984 куб.м на суму 36062,21 грн (накладна №РН-0000017 від 10.11.2015);

- 12.11.2015 - 4,68 куб.м на суму 16904,16 грн (накладна №РН-0000019 від 12.11.2015);

- 29.12.2015 - 3,12 куб.м. на суму 11269,44 грн (накладна №РН0000028 від 29.12.2015).

З метою забезпечення належного виконання постачальником взятих на себе за договором зобов'язань, сторонами було укладено договір про неустойку №ЦУПП-04/0044/15-НУ від 29.10.2015 (а.с. 17).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи, 29.10.2015 між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", як покупцем, та Приватним підприємством "Сельхозмашпроект", як постачальником, було укладено договір поставки №ЦУПП-04/0044/15 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на протязі 2015 року поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар згідно умов договору.

Укладений між сторонами договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року (п. 11.1 договору).

У пункті 1.2. даного договору сторони визначили найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість товару, а саме - брус дерев'яний мостовий не просочений (325*20*24), ГОСТ 28450-90 - 156,00 куб. м.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору).

Згідно пункту 3.1 договору його сума становить 563472,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 93912,00 грн.

У розділі 5 договору сторонами узгоджено наступні умови поставки товару:

- строк поставки товару: відвантаження товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки (п. 5.1 договору);

- місце поставки товару - склад відокремленого структурного підрозділу ДП "УПП УЗ" Новомосковський шпалопросочувальний завод або склад Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" (п. 5.2 договору);

- поставка товару залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ, пункт призначення - склад Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" або склад Відокремленого структурного підрозділу ДП "УПП УЗ" Новомосковський шпалопросочувальний завод відповідно до вимог "Інкотермс" в редакції 2010р. (п. 5.3 договору);

- товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів (п. 5.7 договору);

- у випадку недотримання встановленого терміну постачання, замовлення покупця може бути анульованою покупцем і у такому випадку не дає підстави для дозволу на поставку даної партії товару на адресу, зазначену у замовленні покупця (п. 5.8 договору). Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність своєї вини у недопоставці товару з огляду на ненадання йому позивачем заявок із зазначенням кількості товару та адреси вантажоодержувача, що передбачено пунктами 5.1, 5.2 договору. Внаслідок чого і виник спір.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що підписанням умов пункту 5.1 договору в редакції 29.10.015р. сторони узгодили можливість поставки товару рівномірними партіями протягом місяця як після письмової заявки Покупця, так і згідно графіку поставки.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано заявок Позивача про відвантаження товару на його адресу, як підтвердження доводів, щодо того, що відвантаження товару повинно було відбуватися за письмовими заявками, а не за графіком (а.с. 16).

Наявна в матеріалах справи документація на підтвердження проведення 02.08.2016р. обшуку (а.с. 177-184) не містить інформації про вилучення заявок Позивача на відвантаження Товару за умовами договору поставки №ЦУПП-04/0044/15, що в свою чергу дає колегії суддів підстави, відхилити доводи апеляційної скарги про таке вилучення як необґрунтовані і визнати правильним висновок місцевого господарського суду, який в своєму рішенні дійшов до аналогічного висновку.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження його припущень про відмову у прийняті позивачем доставленого на одну з адрес, визначених за умовами пункту 5.2 договору місця поставки і відповідно несення збитків через таке прийняття, а тому відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються як необґрунтовані і такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Усі інші доводи апеляційної скарги носять похідних характер від вище перелічених доводів апеляційної скарги про необхідність спрямування позивачем заявок і є припущеннями апелянта про можливість застосування відносно нього санкцій, передбачених умовами договору з боку Позивача і не можуть бути підставою для спростування висновків місцевого господарського суду про необхідність виконання відповідачем умов договору в частині строку поставки згідно узгодженого сторонами графіку і відповідно порушення цього графіку.

Приписами статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання його сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.2. договору сторони узгодили, що у разі непоставки (недопоставки) товару у передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вказаної вартості.

Перевіривши у відповідності до положень частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів визнала розрахунки неустойки та штрафу, здійснені місцевим господарським судом з урахуванням спеціальних строків позовної давності вірними.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сельхозмашпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017р. у справі № 904/149/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017р. у справі № 904/149/17 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 23.06.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя Л.О.Чимбар