Рішення

від 27.06.2017 по справі 916/647/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2017 р.Справа № 916/647/17

За позовом : Приватної виробничо-комерційної фірми МИРТ

До відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 27.10.2016р.

СУТЬ СПОРУ: 15.05.2017р. Приватна виробничо-комерційна фірма МИРТ звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця про стягнення 13248,00грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2017р. повернуто позовну заяву по справі №916/647/17.

10.04.2017р. від Приватної виробничо-комерційної фірми МИРТ подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.03.2017р. у справі 916/647/17.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2017р. апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми МИРТ задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 20.03.2017р. в справі №916/647/17 скасовано.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.2017р. порушено провадження по справі №916/647/17.

06.06.2017р. за вх.№12304/17 до господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 21.06.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази, суд встановив:

14.05.2012р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою МИРТ (Вантажовласник, позивач) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця (Залізниця, відповідач) був укладений договір №1427048 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до якого Залізниця надає Вантажовласнику послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору Вантажовласник зобов'язаний пред'являти Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу, а Залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Згідно з п.6.1. договору, усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.

24.02.2015р. між Вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика Богучарська (далі - ТОВ ЗФ Богучарська (Постачальник)) та Приватною виробничо-комерційною фірмою МИРТ (Покупець, позивач) укладений договір поставки №1/2402, відповідно до якого, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - Вугіль), по марочному складу, цінам і в кількості, вказаних у відповідних Специфікаціях до даного договору.

Приватної виробничо-комерційної фірми МИРТ завантажило вугілля марки ДГ 13-100 у наступний вагон:

- вагон №67903278 в кількості 63000 кг по накладній № 53075321 від 29.03.2016р.

Згідно з накладною № 53075321 (станція відправлення - Гродівка ДОН) відвантажений одержувачу - позивачу (станція призначення ОСОБА_3) товар: концентрат вугільний марки ДГ 13-100 (далі - вантаж), поїзд № 3119. вагон № 67903278, маса вантажу 63.0 т. на суму 120960.00 гри. з ПДВ. що підтверджується рахунком від 29.03.2016р. № 31 . оформленим ТОВ ЗФ Богучарська , та видатковою накладною від 29.03.2016р. підписаною уповноваженими представниками вантажовідправника та позивача. Факт відвантаження та те. що позивач є власником вказаного вище вантажу також підтверджується листом ТОВ ЗФ Богучарська від 29.03.2016 № 2.9.03.

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 03.04.2016р. був складений комерційний акт РА № 013103/100/09/2

Відповідно до комерційного акту РА № 013103/100/09/2 від 03.04.2016р. на підставі акту загальної форми ст. Нижньодніпровськ-Вузол №2118/Г від 2 квітня 2016р. проводилось комісійне переваження вагона №67903278, що прибув за відправкою вказаною на стороні акта. За документом значиться вантаж Концентрат вугільний марки ДГ 13-100 , навантаження вище бортів на 300 мм, вологість - 9%, навал, вага брутто, тара - 23 000 кг, нетто - 63 000 кг.

Відповідно до комерційного акту РА №013103/100/09/2 при переваженні 03.04.2016р. вагона № 67903278, яке було здійснено на підставі акту загальної форми сг. Нижньодніпровськ-Вузол № 2Л18/Г від 02 квітня 2016р. комісією у складі заст. ДС ОСОБА_4, ДСІМ Каварма, АРВ ОСОБА_5, представника ВОХР Солдатенка, ВП Виприк, встановлено на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол, що пройшли держперевірку 15.01.2016р. виявилось брутто - 79100 кг, тара за документом - 23000 кг, маса нетто - 56100 кг, що менше ваги вказаної в документі на 6900кг. Навантаження на рівні бортів. За документом зазначене маркування вапняним розчином, фактично маркування відсутнє. За рухом поїзду маються поглиблення вантажу: над 1-2, 6-7 люками довжиною - 3,0м, по ширині вагону, глибиною - 0,3м; над 3-5 люками довжиною - 4,5м, по ширині вагону, глибиною - 0,1м. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох боків закриті. Течії вантажу не має. При повторному завантажуванні вагона вага підтвердилася. Вантаж якого бракує в вагоні уміститися міг. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

У розділі Є зроблена відмітка станції призначення, згідно з якою, під час перевірки, ваги у вагоні різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /09/2.

08.09.2016р. Приватною виробничо-комерційною фірмою МИРТ направлена претензія у зв'язку з нестачею вантажу на суму 13248,00 грн.

Однак, відповідач не прийняв до розгляду претензію позивача, що підтверджується листом відповідача від 23.09.2016р.

06.06.2017р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця надійшов відзив, в якому відповідач стверджує, що відповідно до записів у залізничної накладної №53075321 завантаження вагону №67903278 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, а також зазначає, що вагони прибули у справному стані з відсутніми ознаками втрати вантажу.

Відповідач вказує, що відповідно до комерційного акту РА №013103/100/09/2 при переважуванні вагону №67903278, визначено, що вагон у технічному відношенні справний, розвантажувальні люка з обох сторін закриті, та течії вантажу немає, а тому стверджує, що ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані, а також проводить власний контр розрахунок недостачі вугілля у вагоні №67903278 за відніманням природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто, в загальній сумі 10828, 80 грн.

Враховуючи вищевикладене, Приватна виробничо-комерційна фірма МИРТ звернулась до господарського суду Одеської області за захистом свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Ст. 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини та п. 1 ч. 3 цієї статті визначено, що у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Суд звертає увагу, що в даному випадку правовідносини між сторонами регулюються саме спеціальними нормативно-правовими актами, адже в прохальній частині позовної заяви Приватна виробничо-комерційна фірма МИРТ просить суд стягнути з відповідача саме вартість нестачі вантажу (вугілля).

За умовами ч.1 ст. 12 Закону України Про залізничний транспорт залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Положеннями ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт та ст. 110 Статуту залізниць України визначено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно до п. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Положеннями п. 2.10 Роз'яснень Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею №04-5/607 від 29.05.2002р. (в редакції роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. за №04-5/225) спори, що виникають з договору перевезення, в тому числі у прямому міжнародному залізничному сполученні, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, вирішуються господарським судом за місцезнаходженням органу транспорту, на якого Статутом і Правилами пред'явлення та розгляду претензій покладено розгляд претензій.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Згідно п. 2.10 вказаних вище Роз'яснень ВГСУ, відповідно до п. 131 Статуту залізниць України, позови про відшкодування вартості вантажу втраченого, пошкодженого або такого, який прибув з нестачею, при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні в межах залізниць України заявляються як одержувачем, так і відправником, а також від їх імені уповноваженою особою у всіх випадках до залізниці призначення, яка несе відповідальність за всі залізниці - учасниці перевезення, і залучати до участі у справі як іншого відповідача або третю особу залізницю відправлення та транзитні залізниці у суду немає підстав.

Згідно п. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної кількості рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість вантажу.

Згідно п. 2.7. Роз'яснень Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею №04-5/607 від 29.05.2002р. (в редакції роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. за №04-5/225) вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної старшим бухгалтером, копії податкової накладної.

Згідно п. 6 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130-137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. якщо вантажовідправником є транспортно - експедиторське підприємство, яке не є виробником або постачальником вантажу, для підтвердження вартості відправленого вантажу заявником може бути додана завірена копія договору транспортного експедирування, укладеного між вантажовідправником (експедитором) і фактичним постачальником (виробником) вантажу, та рахунок або інший документ фактичного постачальника (виробника), що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Господарський суд Одеської області встановив, що згідно з рахунком та видатковою накладною №31 від 29.03.2016р., та довідкою відправника Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика Богучарська №29.03 від 29.03.2016р. вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагонах №67903278 по накладній №53075321 становить 1920, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Статтею 129 Статуту залізниць України закріплено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Суд звертає увагу, що нестача вантажу підтверджується належними доказами, а саме оригіналом комерційного акту РА №013103/100/09/2 при контрольному переважуванні 03.04.2016 вагону № 67903278, яке було здійснено на підставі акту загальної форми сг. Нижньодніпровськ-Вузол № 2Л18/Г від 02 квітня 2016р. комісією у складі заст. ДС ОСОБА_4, ДСІМ Каварма, АРВ ОСОБА_5, представника ВОХР Солдатенка, ВП Виприк, встановлено на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол, що пройшли держперевірку 15.01.2016р. виявилось брутто - 79100 кг, тара за документом - 23000 кг, маса нетто - 56100 кг, що менше ваги вказаної в документі на 6900 кг.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Позивач здійснив розрахунок недостачі вугілля марки ДГ (13-100), і визначив вартість вантажу, якого не вистачає в загальній сумі 13 248,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Що стосується розрахунку природної втрати, господарський суд зазначає наступне:

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів норма природної втрати для мінерального палива складає 1%, однак, як зазначено у комерційному акті № 013103/100/09/2 вологість вугілля складає 9%, враховуючи, те що коли йдеться про паливо, показник вологості має принципове значення а тому суд доходить висновку, що в даному випадку згідно п. 27 встановлено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах вантажів рідких або зданих до перевезення у вологому стані.

З розрахунку нестачі у вагоні №67903278 за відніманням природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто - 63000 кг. суд погоджується з доводами відповідача та приймає до розрахунку 2% - 1260 кг за ціною згідно позовної заяви за 1 т вугілля (1920 грн. з ПДВ) нестача 6900-1260=5640 кг.

5,640 * 1920 грн. = 10828,8 грн.

Враховуючи викладене, вартість нестачі вантажу складає 10828,80 грн., тому суд погоджується з розрахунком відповідача щодо недостачі вугілля марки ДГ (13-100).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості нестачі вантажу підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 та ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця (65012, м, Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 код ЄДРПОУ 40081200 р/р 26037301114247 у філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк , МФО 328845) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми МИРТ (54028. Миколаївська обл., місто Миколаїв. вул.. Космонавтів, будинок 61 /В. офіс 307 код ЄДРПОУ 25120857 п/р 26002300735023 і філії МОУ АТ Ощадбанк в м. Миколаєві. МФО 326461) 10 828,80 (десять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 80 коп. вартості нестачі вантажу, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1307,83грн.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.06.2016р .

Суддя О.Ю. Оборотова