Рішення

від 19.06.2017 по справі 41/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №41/72

За позовомПриватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал ДоЖитлово-будівельного кооперативу Волна Простягнення 24 330,40 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Залерцев М.О., Березов І.Г. - за довіреностями;

від відповідача: Вілкова Л.В. - голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу "Волна" про стягнення 24 330,40 грн. заборгованості за договором № 03409/4-04 від 19.11.2003 р. на надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2008 р. порушено провадження у справі № 41/72, розгляд справи було призначено на 23.06.2008 року.

23.06.08р. розгляд справи було відкладено на 31.07.2008 р.

31.07.2008р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2008р.

В судовому засіданні 11.08.2008 року судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 цього Закону передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані. Проте постанова Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року не набрала законної сили та оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

За таких обставин, враховуючи те, що справа № 41/72 та справа № 8/131 були пов'язаними і розгляд даної справи був неможливим до вирішення справи № 8/131, суд зупинив провадження у справі № 41/72 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

07.09.2016р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія "Київводоканал" про поновлення провадження по справі, з якої вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі 41/72, відпали.

Зокрема, ухвалою від 04.03.2009р. Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №8/588 вказану адміністративну справу було передано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Києва.

Ухвалою від 16.11.2010 по справі №2а-220/10 Шевченківським районними судом міста Києва адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними розпоряджень від 27.11.2008 року № 1661, № 1662, № 1663, від 25.12.2008 року № 1780, № 1780/1, від 30.12.2008 року № 1792, від 16.01.2009 року № 33. залишено без розгляду.

Ухвалою від 20.01.2011 Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу від 16.11.2010р. по справі №2а-220/10 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Постановою від 25.06.2011 Шевченківського районного суду міста Києва по справі №2а-1552/11 в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Київгума" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними розпоряджень було відмовлено.

Ухвалою від 10.04.2012 Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою на постанову від 25.06.2011р. Шевченківського районного суду міста Києва було закрито.

Ухвалою від 14.02.2013 Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/29597/12 ухвалу від 10.04.2012р. Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 25.04.2013р. Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу від 25.06.2011р. Шевченківського районного суду міста Києва по справі №2а-1552/11 залишено без змін.

Згідно з частиною 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 41/72, ухвалою суду від 25.04.2017 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.05.2017.

Представник позивача через канцелярію суду 12.05.2017 надав довідку про стан заборгованості згідно якої заборгованість ЖБК Волна за послуги з водопостачання та водовідведення перед ПАТ АК Київводоканал за позовний період з 01.09.2006 по 01.04.2008 у справі № 41/72 відсутня.

Крім того, з представлених позивачем документів, а саме статуту, в редакції затвердженій рішенням від 21.08.2015 загальних зборів Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал , яке оформлене протоколом №1/15, вбачається, що на підставі приписів Закону України Про акціонерні товариства було змінено організаційно-правову форму позивача з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариства.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2017 надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2017 подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуто та частково задоволено.

У судовому засіданні 12.05.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 29.05.2017.

19.05.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал .

З представлених позивачем документів, а саме статуту, в редакції затвердженій рішенням від 28.04.2017 загальних зборів Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал , яке оформлене протоколом №1/17, вбачається, що було змінено організаційно-правову форму позивача з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариства.

Таким чином, з огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне змінити найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал .

Також позивачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представники сторін у судовому засіданні 29.05.2017 надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 29.05.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 19.06.2017.

15.06.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній надав докази часткової сплати позивачем наданих послуг, а також уточнений розрахунок позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2017 надав усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у даному судовому засіданні надав усні пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.06.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2003 між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал (яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал ) (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Волна (абонент) було укладено договір № 03409/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994 Держжитлокомунгоспу України.

За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без інших змін до договору; щоквартально представляє перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил; відповідає за збереження водо лічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщення водомірного вузла;повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів; при зміні банківських та казначейських реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, вносить про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі майна, та сповіщає нового власника про обов'язок оформитися абонентом у постачальника.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 03409/4-04 від 19.11.2003, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п.3.3 договору № 03409/4-04 від 19.11.2003 передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Пунктом 3.6 договору № 03409/4-04 від 19.11.2003 визначено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установ абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору.

Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу.

Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншим способами, що не заборонені законодавством.

Згідно п. 7.1 договору № 03409/4-04 від 19.11.2003 останній є безстроковим, діє на час надання послуг до моменту його розірвання та набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором № 03409/4-04 від 19.11.2003 позивачем було відкрито відповідачу код № 4-942. З метою обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів заявником було відкрито код № 4-40942.

За твердженнями позивача, у період з вересня 2006 по березень 2008 Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за означеними вище кодами на загальну суму 58 896,60 грн.

Проте, за твердженнями позивача, відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення на момент звернення до суду з розглядуваним позовом не було в повному обсязі оплачено, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 20 528,58 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 20 528,58 грн основного боргу та 3 801,82 грн суми інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Суд розглянув та відмовляє в задоволенні позовних вимогах в частині стягнення 34299,65 грн вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, а також щодо стягнення вартості стоків гарячої води з огляду на наступне.

За приписами статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Стаття 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Судом встановлено, що у спірний період були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 12.2. правил передбачено, що для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заяву на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені правилами.

Умовами договору № 03409/4-04 від 19.11.2003 не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 4-40942.

Докази укладення між сторонами додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів, суду також не надано.

Пунктом 12.17 правил передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту б пункту 12.3 цих Правил, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, до моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту гарячу воду повинен проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Разом з тим, матеріали справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води.

Також матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Крім того, в пункті 3.1. договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи № 41/72 не містять доказів в підтвердження реєстрації ПрАТ АК Київодоканал водолічильників ЖБК Волна .

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач належними та допустимими доказами не довів суду факт споживання відповідачем питної води для підігріву по коду 4-40942.

Враховуючи те що позивачем не доведено споживання відповідачем питної води для підігріву (код 4-40942), то підстави для стягнення з останнього 20 528,58 грн. відсутні.

У зв'язку з тим, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено споживання холодної питної води для підігріву, то у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості стоків гарячої води.

З приводу заявленої до стягнення заборгованості за період з жовтня 2010 по березень 2008 за кодом № 4-492 суд зазначає наступне.

За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без інших змін до договору.

З представлених суду пояснень позивача вбачається, що останнім здійснювалось виставлення рахунків відповідачу за період з січня 2007 по березень 2008 з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені Розпорядженнями № 1786 від 15.12.2016, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007 та № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації.

З приводу застосування зазначених вище тарифів, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом підпункту 2 пункту а частини першої статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

За змістом ст.ст.14, 16 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні №21-рп/2003 від 25.12.2003 вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Водночас, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України Про місцеві державні адміністрації голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.1 Указу № 493/92 від 03.10.1992 Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992р. Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

У абз.2 п.15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих КМДА, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011р. у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.

Розпорядження № 1786 від 15.12.20096, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд не застосовує тарифи, які затверджені Розпорядженнями № 1786 від 15.12.20096, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації, оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

В той же час, чинними в зазначений період були тарифи, затверджені Розпорядженням №1680 від 28.08.2002 Київської міської державної адміністрації Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002 за №66/449). Вказаним актом передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, в тому числі, за кодом № 4 -492 за період з січня 2007 по березень 2008 в час дії Розпорядження № 1680 від 28.08.2002 Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення , то розрахунок вартості наданих послуг в зазначений період повинен був здійснюватися згідно тарифів, встановлених даним розпорядженням, за яким тариф для житлово-експлуатаційних організацій визначений в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водовідведення.

Судом було здійснено перерахунок вартості наданих послуг за кодом № 3-384 за період з січня 2007 по березень 2008 за тарифами встановленими Розпорядження № 1680 від 28.08.2002 Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення . Одночасно, судом прийнято до уваги виписки з рахунку Житлово-будівельного кооперативу Волна , які було надано, в якості доказів оплати за договором № 03409/4-04 у спірний період.

Відповідно до здійсненого перерахунку послуг з водопостачання та водовідведення холодної води на підставі тарифів, що затверджені Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002 Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення за період з січня 2007 по березень 2008, з урахуванням здійснених оплат, судом встановлено, що у відповідача на момент подачі позовної заяви, була відсутня заборгованість за заявлений до стягнення період з жовтня 2006 по березень 2008 за надані послуги водопостачання та водовідведення холодної води (код № 4-942).

За таких обставин, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду з розглядуваним позовом у відповідача була відсутня заборгованість з оплати послуг за кодом № 4-492, отже суд визнає безпідставними вимоги позивача про стягнення вартості послуг з водопостачання та водовідведення холодної води (код № 4-942), у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 801,82 грн інфляційних втрат.

З огляду на те, що судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу за питну воду для підігріву (код 4-40942), то підстави для нарахування інфляційних нарахувань на зазначену суму також відсутні.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат по коду № 4-492, з урахуванням умов Договору, порядку розрахунків встановленого в договорі та з урахуванням здійсненого перерахунку вартості наданих послуг у відповідності до Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002 здійснених проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 120,08 грн. Зокрема судом встановлено, що відповідачем за період з жовтня 2006 по січень 2007 було прострочено виконання зобов'язань з оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Волна (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 7, код ЄДРПОУ 22864059) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 120 (сто двадцять) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1 (одну) грн 20 коп. державного мита та 0 (нуль) грн 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.06.2017

Суддя Спичак О.М.