Рішення

від 19.06.2017 по справі 908/835/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/73/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017 Справа № 908/835/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Соколов А.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Романюк В.В., довіреність № 148 від 10.06.2017 р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПКП-Україна , м. Рівне

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ, Запорізька область

про відшкодування шкоди в розмірі 299 869,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.04.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ПКП-УКРАЇНА з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в розмірі 299869,04 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 01.12.2015р. між ТОВ ПКП-УКРАЇНА (Замовник) та ТОВ ЛІНКОР ТРАНС (Експедитор) було укладено Договір № 21 про надання транспортно-експедиторських послуг, за яким Експедитор надав послуги з організації перевезення вантажів.

18.04.2016р. ТОВ ПКП-УКРАЇНА надало експедитору замовлення (заявку) на організації перевезення вантажу зі складу підприємства в м. Одесі.

18.04.2016р. за згодою замовника експедитор організував перевезення вантажу шляхом укладення Договору-заявки № 617 перевезення вантажу від 18.04.2016р. зі ФОП ОСОБА_2 за умовами якого перевізник зобов'язався надати в цей же день під завантаження автомобіль IVECO, днз НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_3

18.04.2016р. вантаж був завантажений у автомобіль, наданий перевізником на складі ТОВ ПКП-Україна у м. Одесі.

Передача вантажу перевізнику була оформлена товарно-транспортною накладною № Р577 від 18.04.2016р. Водій ОСОБА_3 отримав вантаж та розписався про його отримання.

У обумовлений Договором термін вантажоодержувач ТОВ СЕРЕДИНИЦЬКЕ вантаж не отримало, місцезнаходження вантажу на цей час позивачу не відомо.

03.10.2016р. між ТОВ ПКП-Україна та ТОВ ЛІНКОР ТРАНС був укладений Договір відступлення права вимоги, за яким експедитор передав позивачу належні йому права за Договором № 617, як власнику втраченого вантажу, а також передав документи, які стосуються укладення ним цього Договору.

15.10.2016р. позивач звернувся до перевізника ФОП ОСОБА_2 з претензією і зв'язку зі втратою вантажу, якою останньому було висунуто вимогу про відшкодування заподіяної шкоди в розмірі вартості товару - 299869,04 грн.

Відповіді на претензію від відповідача ТОВ ПКП-Україна не отримало.

З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача фактичну вартість втраченого товару у сумі 299869,04 грн.

19.04.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/73/17 та призначено розгляд справи на 11.05.2017р. об 11 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 05.05.2017р. клопотання позивача про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції задоволено, дозволено участь ТОВ ПКП-Україна у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 11.05.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 06.06.2017р.

Електронною поштою до господарського суду Запорізької області 06.06.2017 р. від відповідача (08.06.2017 р. поштою) надійшла заява про відвід судді, відповідно до якої ОСОБА_2 посилається на ст. 20 ГПК України та вказує на те, що суддя позбавив відповідача права на отримання копії позовної заяви, що на його думку позбавило його права на оскарження, що є порушенням Конституційних прав та свобод відповідача, ст. 6 Міжнародної Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод".

Ухвалою суду від 06.06.2017 р. судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відвід судді.

06.06.2017р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 07.06.2017р. о 16 год. 30 хв.

Судове засідання 07.06.2017р. за клопотанням позивача проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 07.06.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити, а також заявив усне клопотання про проведення наступного судового засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач в судове засідання 07.06.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 19.06.2017 р.

16.06.2017р. на електронну адресу господарського суду Запорізької області (а поштою 19.06.2017) від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд забезпечити проведення судового засідання у справі № 908/835/17 у режимі відеоконференції, у зв'язку з віддаленістю від міста Запоріжжя та відсутністю грошей на поїздки до суду. Проведення відеоконференції просить доручити Бердянському міськрайонному суду Запорізької області, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 19.06.2017 р. у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні 19.06.2017р. об 16 год. 30 хв. у режимі відеоконференції відмовлено.

16.06.2017 р. електронною поштою (19.06.2017 р. поштою) від відповідача надійшло клопотання про витребування з центрального відділення Укрпошти м. Бердянська довідку про отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 цінного листа з описом вкладення до цього цінного листа, в зв'язку з тим, що позовну заяву та додані до неї документи не отримував.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2017 р. підтримав вказане вище клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 р. заперечив проти задоволення клопотання відповідача про витребування з Центрального Відділення Укрпошти м. Бердянська доказів отримання відповідачем позовної заяви з додатками, оскільки ним було у відповідності до ст. 57 ГПК України надіслано на адресу відповідача копію позовної заяви з доданими документами.

Суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки в матеріалах справи міститься опис вкладення з фіскальним чеком, які свідчать про направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Також дану позовну заяву було направлено відповідачу на адресу, за якою останній зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 71100, АДРЕСА_1.

Крім того, суд неодноразово вказував відповідачу про можливість ознайомитись з матеріалами справи та зняти відповідні фотокопії. Однак, відповідач не скористався своїм правом наданим ст. 22 ГПКУ України та не ознайомився з матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2017 р. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, спір розглядається за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Справа розглянута за заявою представника позивача без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 19.06.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01.12.2015р. між ТОВ ПКП-УКРАЇНА (Замовник) та ТОВ ЛІНКОР ТРАНС (Виконавець) було укладено Договір № 21 про надання транспортно-експедиторських послуг (Договір № 21).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 21, Виконавець надає транспортно-експедиторські послуги Замовнику, згідно його замовлення (Заявки) на умовах, що вказані у цьому Договорі.

Виконавець несе матеріальну відповідальність перед Замовником за збереження вантажу з моменту вантажу і до вивантажу автомобіля (п. 2.2 Договору № 21).

Як зазначає позивач, 18.04.2016р. за згодою Замовника Експедитор організував перевезення вантажу шляхом укладення Договору-заявки № 617 перевезення вантажу від 18.04.2016р. зі ФОП ОСОБА_2 за умовами якого перевізник зобов'язався надати в цей же день під завантаження автомобіль IVECO, днз НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_4

18.04.2016р. вантаж був завантажений у автомобіль, наданий перевізником на складі ТОВ ПКП-Україна у м. Одесі.

Передача вантажу перевізнику була оформлена товарно-транспортною накладною № Р577 від 18.04.2016р. Водій ОСОБА_4 отримав вантаж та розписався про його отримання.

Також 01.04.2016 р. між ТОВ ПКП-Україна (Постачальник за цим Договором) та ТОВ СЕРЕДИНЕЦЬКЕ (Покупець за цим Договором) було укладено Договір поставки № СД-01/04-16, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність покупця мастильні матеріали та спеціальні рідини у кількості та асортименті, що вказані у накладних та/або інших додатках до Договору, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Позивач зазначає, що в обумовлений Договором термін вантажоодержувач ТОВ СЕРЕДИНЕЦЬКЕ вантаж не отримало, місцезнаходження вантажу на цей час позивачу не відомо.

03.10.2016р. між ТОВ ПКП-Україна та ТОВ ЛІНКОР ТРАНС був укладений Договір відступлення права вимоги, за яким експедитор передав позивачу належні йому права за Договором № 617, як власнику втраченого вантажу, а також передав документи, які стосуються укладення ним цього Договору.

З 12.10.2016р. позивач звернувся до перевізника ФОП ОСОБА_2 з претензією і зв'язку зі втратою вантажу, яка була направлена 15.10.2016 р., якою останньому було висунуто вимогу про відшкодування заподіяної шкоди в розмірі вартості товару - 299869,04 грн.

Відповідь на вказану вище претензію від відповідача матеріали справи не містять.

В матеріалах справи міститься лист позивача до ТОВ СЕРЕДИНЕЦЬКЕ з зазначенням на те, що відвантаження товару на користь ТОВ СЕРЕДИНЕЦЬКЕ було оформлено накладною № 00000000557 від 18.04.2016 р., яка була передана через Перевізника та з проханням надати офіційне підтвердження про прибуття товару на адресу ТОВ СЕРЕДИНЕЦЬКЕ , що був оформлений за накладною № Р577 від 18.04.2016 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРЕДИНЕЦЬКЕ надало позивачу відповідь № 03/11 від 03.11.2016 р., відповідно до якої зазначило, що товар на загальну суму 299869,04 грн. на адресу підприємства за накладною № 00000000557 від 18.04.2016 р. не надходив та не був отриманий.

З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача фактичну вартість втраченого товару у сумі 299869,04 грн.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань)

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вже встановлено судом, вантаж вантажоодержувачу виданий не був, а, отже, має місце втрата даного вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Доказі доведення з боку відповідача, що втрата здійснилась не з його вини матеріали справи не містять.

Згідно п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. № 363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.

З матеріалі справи вбачається, що 18.04.2016р. ТОВ ЛІНКОР ТРАНС (Експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) уклали Договір-заявку № 617, вантажовідправником якого є ТОВ ПКП-Україна , водій ОСОБА_5 на організації перевезення вантажу зі складу підприємства в м. Одесі (Договір-заявка № 617).

Пунктом 8.5 якого встановлено, що Перевізник несе матеріальну відповідальність перед Відправником за збереження вантажу з моменту завантаження і до відвантаження автомобіля в пункті розвантаження в розмірі фактичних збитків.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, Перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу, з вини перевізника, в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.11.1 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до товарно-транспортної накладної № Р577 від 18.04.2017 р., водій Перевізника ОСОБА_4 отримав вантаж, що підтверджується його підписом та не заперечується сторонами.

Проте вантаж вартістю 299869,04 грн. до місця призначення відповідачем доставлений не був, про що також свідчить відсутність підпису відповідальної особи вантажоодержувача в графі Прийняв зазначеної вище товарно-транспортної накладної.

У п. 16.2 Правил зазначено, що при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення Перевізнику претензій мають, зокрема, вантажовідправник або вантажоодержувач - у випадку втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора Перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ст. 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками.

Виходячи з загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач несе відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться та ним належним чином, а саме в повному обсязі не було доставлено вантаж, в зв'язку з чим він не виконав умови Договору, сума збитків, яка підлягає стягненню з відповідача становить 299869,04 грн.

03.10.2016р. між ТОВ ПКП-Україна (Новий кредитор) та ТОВ ЛІНКОР ТРАНС (Первісний кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення встановлено, що керуючись статтями 512-519 ЦК України, Первісний кредитор передає право вимоги, а Новий Кредитор приймає право вимоги виконання усіх зобов'язань Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за Договором заявкою № 617 від 18.04.2016 р.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що до Нового кредитора з моменту підписання даного Договору також переходить право вимоги всіх інших грошових та не грошових зобов'язань, в тому числі, але не обмежуючись, зобов'язань зі сплати Боржником боргів з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 % річних пені, штрафів, збитків, а також застосування інших передбачених законодавством України правових наслідків порушення зобов'язань, які виникли та\або виникнуть за Договором № 617.

Відповідно до п. 1.4 Договору передбачено, що вартість прийнятого 18.04.2016 р. Боржником до перевезення вантажу ТОВ ПКП-Україна за Договором відповідно до транспортних та інших документів складає 29969,04 грн., а саме: накладна № 00000000557 від 18.04.2016 р., товарно-транспортна накладна № Р577 від 18.04.2016 р.

Первісний кредитор зобов'язується письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги (п. 2.3 Договору відступлення).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ЛІНКОР ТРАНС було надіслано на адресу ФОП ОСОБА_2 лист-повідомлення про відступлення права вимоги за Договором № 617 від 18.04.2016 р., що підтверджується фіскальним чеком, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що право вимоги відшкодування заподіяних збитків в розмірі 299869,04 грн. перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКП-Україна .

Відповідач правом на участь в судових засіданнях не скористався, обґрунтованих заперечень не надав, ні яким чином не спростував позовні вимоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (71100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПКП-Україна (33003, м. рівне, вул. Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 36650628) 299869 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. - збитків та 4498 (чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 04 коп. - судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.06.2017 р.

Суддя О.А. Топчій