Рішення

від 21.06.2017 по справі 910/5103/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5103/17 21.06.17 р.

За позовом Компанії Анімаккорд Лтд

до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан"

про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від позивача: Григоренко О.А. за довіреністю №б/н від 12.01.2017 р.;

від відповідача: Петелько К.О. за довіреністю №б/н від 27.12.2016 р.

від третьої особи: Маруженко Д.М. за довіреністю №б/н від 21.06.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Анімаккорд Лтд звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права.

Ухвалою суду від 31.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.04.2017 р.

28.04.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан".

У судовому засіданні 28.04.2017 р. представник відповідача підтримала раніше подане клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 28.04.2017 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та не заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання відповідача.

Ухвалою суду від 28.04.2017 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 23.05.2017 р.

У судовому засіданні 23.05.2017 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.05.2017 р. представник відповідача подала відзив та клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 23.05.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 13.06.2017 р.

13.06.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відрядженні.

Ухвалою від 19.06.2017 р. розгляд справи призначено на 21.06.2017 р.

У судовому засіданні 21.06.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи подав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 21.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Компанія Анімаккорд Лтд (позивач) є власником виключних прав на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" згідно Договору № ММ-2 від 10.12.2014р. про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша и Медведь" і "Машины сказки").

Згідно вказаного Договору ТОВ "Маша и Медведь" передало позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь".

Пунктом 3 параграфу А до Договору визначено, що "Аудіовізуальні твори" - означає спільно кольорові анімаційні серіали "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані об'єкти безпосередньо у Додатках до цього Договору.

Згідно п. 4 Акту передачі прав № 1 від 01.01.2015 р. до Договору про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (серіали "Маша та Ведмідь" та "Машині казки") № ММ-2 від 10 грудня 2014 p., одночасно з передачею права на Аудіовізуальні твори "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", вказані у п. 2 та п. 3 вище Правовласник передав Набувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі елементи та об'єкти Аудіовізуального твору, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів Аудіовізуальний творів та їх окремих серій, перерахованих у п. 2 та п. 3 вище, графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи названі вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до Договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, Компанія Анімаккорд Лтд є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь" та на його частини, в тому числі персонаж "Маша", що може використовуватися самостійно і який в силу статті 9 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" охороняється як твір відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Як зазначає позивач, 08.04.2016 р. та 21.02.2017 р. в належному Дочірньому підприємству "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (надалі - відповідач) магазині "Фуршет", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а, здійснювався продаж (реалізація, розповсюдження) товару "Розмільовки", на яких неодноразово зображено без дозволу Анімаккорд Лтд (надалі - позивач) персонаж "Маша" та персонаж "Медведь" з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь".

Товар "Розмільовки", на яких зображено персонажі "Маша" та "Медведь" з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", поставлялись відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан" (третя особа у даній справі).

При цьому, позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", ні його частин; між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного персонажу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" встановлено, зокрема, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

За таких обставин, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 64 000,00 грн. (з розрахунку 10 мінімальних розмірів компенсації за кожне порушення).

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

В обґрунтування розміру заявленої до стягнення компенсації позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувались права позивача на вказаний аудіовізуальний твір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи наявні належні докази вчинення відповідачем двох окремих порушень авторських прав позивача - , 08.04.2016 р. та 21.02.2017 р.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України, обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим розмір заявленої до стягнення позивачем компенсації у розмірі 64 000,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожне окреме порушення.

Крім того, пунктом 26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Згідно з п. 27 Постанови, особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами. Господарським судам слід мати на увазі, що поняття контрафактності примірників творів та/або відеограм, фонограм є юридичним, тому питання про контрафактність не можуть ставитися перед експертом.

Пунктом 29 цієї ж Постанови звернуто увагу на те, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, те, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду їх невідповідність чинному законодавству України щодо визначення розміру компенсації, обставинам справи та зібраним доказам.

Заперечення третьої особи щодо недоведення продажу відповідачем саме контрафактного товару, спростовуються наявними у матеріалах справи фіскальними чеками та відеозаписом моментів придбання товару представником позивача, які суд вважає належними і допустимими доками у даній справі.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням обставин даної справи, суд покладає судові витрати на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 6, кім. 5; код ЄДРПОУ 38734018) на користь Компанії Анімаккорд Лтд (1095, м. Нікосія, Ніку Георгію, буд. 6, корп.. С, 7 поверх, оф. 703; реєстраційний номер НЕ244451) 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. компенсації за порушення авторських майнових прав та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн.00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.06.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна