Рішення

від 08.05.2018 по справі 910/5103/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018Справа № 910/5103/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Компанії Анімаккорд Лтд

до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан"

про стягнення 64000,00 грн. компенсації за порушення авторського права

Представники:

від позивача : Григоренко А.О.

від відповідача: Долбенко В.Р.

від третьої особи: Маруженко Д.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Анімаккорд Лтд звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.04.2016 та 21.02.2017 в належному Дочірньому підприємству "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (відповідач) магазині "Фуршет", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а, здійснювався продаж (реалізація, розповсюдження) товару "Розмальовки", на яких неодноразово зображено без дозволу Анімаккорд Лтд (позивач), як правовласника виключних прав на персонажі "Маша" та "Медведь" з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", вказані персонажі.

Ухвалою суду від 31.03.2017 р. порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.04.2017 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/5103/17 (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 зі справи рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з Підприємства 64000,00 грн. компенсації; у скасованій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Підприємства на користь Компанії 1600,00 грн. судового збору - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 касаційну скаргу компанії Анімаккорд Лтд задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 зі справи № 910/5103/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За насідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/5103/17 передано судді Картавцевій Ю.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/5103/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи норми п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 суд ухвалив: прийняти справу № 910/5103/17 до розгляду, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначити на 27.03.2018; встановлено учасникам судового процесу строки для подання заяв по суті справи.

26.03.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо постанови Верховного Суду, згідно з якими позивач наполягає на задоволенні позову.

26.03.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що розмір отриманого відповідачем доходу не співрозмірний з розміром заявленої компенсації; при поставці товарів відповідач не підозрював про порушення прав інтелектуальної власності третіх осіб.

У судове засідання 27.03.2018 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 27.03.2018 оголошено перерву до 02.05.2018.

У судове засідання 02.05.2018 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 02.05.2018 оголошено перерву до 08.05.2018.

08.05.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли аналогічні за змістом заяви щодо виключення копії електронного доказу на оптичному диску з числа доказів у зв'язку з тим, що вказаний доказ ставить під сумнів відповідність такої копії оригіналу.

У судове засідання 08.05.2018 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, представник третьої особи подав заяву щодо виключення копії електронного доказу на оптичному диску з числа доказів у зв'язку з тим, що вказаний доказ ставить під сумнів відповідність такої копії оригіналу.

Також представник третьої особи подав пояснення щодо недоведеності порушення прав позивача у даній справі, а також клопотання про витребування у позивача оригіналу електронного доказу, копію якого долучено до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання третьої особи про витребування оригіналу доказу, судом відмовлено у задоволенні даного клопотання з тих підстав, що третьою особою не обґрунтовано наявності обставин, які в силу ст. 81 ГПК України є підставою для витребування доказів.

У судовому засіданні 08.05.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (правовласник) та Компанією Анімаккорд Лтд (набувач) укладено договір № ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки", далі - Договір), відповідно до умов якого правовласник у порядку, передбаченому Договором, передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором винагороду;

Пунктом 3 параграфу А до Договору визначено, що "Аудіовізуальні твори" - означає спільно кольорові анімаційні серіали "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані об'єкти безпосередньо у Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 4 Акту передачі прав № 1 від 01.01.2015 р. до Договору про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (серіали "Маша та Ведмідь" та "Машині казки") № ММ-2 від 10 грудня 2014 p., одночасно з передачею права на Аудіовізуальні твори "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", вказані у п. 2 та п. 3 вище Правовласник передав Набувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі елементи та об'єкти Аудіовізуального твору, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів Аудіовізуальний творів та їх окремих серій, перерахованих у п. 2 та п. 3 вище, графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи названі вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до Договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, Компанія Анімаккорд Лтд є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Судом встановлено, що 08.04.2016 та 21.02.2017 в належному Дочірньому підприємству "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (надалі - відповідач) магазині "Фуршет", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а, здійснювався продаж товару "Розмальовки", на яких нанесено зображено персонажів мультиплікаційного серіалу, які, за твердженням позивача, є персонажами "Маша" та "Медведь" з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь". Факт придбання вказаних товарів підтверджується фіскальними чеками від 08.04.2016 року № 131 та від 21.02.2017 року № 261, фотографіями товарів і відеозаписом на диску, що був оглянутий судом у судовому засіданні 02.05.2018.

Судом встановлено, що наведений товар "Розмальовки" поставлявся відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан" (третя особа у даній справі) на підставі договору №РЦ020252 від 22.01.2014 та видаткової накладної №РН-0000764 від 29.07.2015 (розмальовки офсетні, формат А-4, 8 сторінок, 1/60).

При цьому, позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", ні його частин; між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного персонажу.

Направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 зазначив, що для правильного вирішення спору у даній справі слід достеменно встановити, чи мало місце декілька самостійних порушень майнових авторських прав позивача на зображення персонажів "Маша" та "Мєдвєдь" з боку відповідача або єдине триваюче порушення протягом певного періоду часу; з'ясувати, чи звертався позивач до відповідача з приводу припинення порушення його прав між здійсненням фіксацій порушення шляхом придбання товару (якщо не звертався, встановити причини наведеного; якщо звертався, то які дії мали місце з боку відповідача); встановити, чи існують підстави для притягнення відповідача до юридичної відповідальності та, відповідно, для стягнення з нього компенсації у заявленому позивачем розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Зображення персонажів "Маша" та "Мєдвєдь" названого мультиплікаційного серіалу є частиною твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

За змістом статей 435,440,441, 443 ЦК України та статей 7, 15, 31-33 Закону України Про авторське право і суміжні права право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Принцип вичерпання прав стосується лише оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг. Розповсюдження ж контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях).

Так, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача правової підстави на використання об'єктів інтелектуальної власності, зокрема малюнків "Маша" і "Медведь" від Анімаккорд Лтд.

Суд зазначає, що враховуючи приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Дослідивши додані до матеріалів справи документи, на які позивач посилається в якості доказів, що підтверджують його вимоги, судом встановлено, що реалізовані товари містять зображення персонажу "Маша" і "Медведь" аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", відповідно порушено виключне право позивача на використання вказаних об'єктів, що в свою чергу спростовує посилання скаржника про недоведеність продажу відповідачем саме контрафактного товару, оскільки вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи фіскальними чеками та відеозаписом моментів придбання товару представником позивача, які є належними і допустимими доками у даній справі.

При цьому, щодо доводів відповідача та третьої особи, що подана позивачем копія відеозапису є неналежним доказом, який викликає сумнів у його достовірності, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки відповідачем та третьою особою не обґрунтовано, чим саме викликано сумнів у достовірності відеозапису, що поданий позивачем, зокрема, в чому саме відповідачем та третьою особою вбачається невідповідність копії відеозапису його оригіналові тощо. З огляду на наведене, суд доходить висновку, що підстав для виключення поданого відеозапису з числа доказів немає.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд зазначає, що для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

Так, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення 74460,00 грн. вказує, що відповідачем було двічі, а саме 08.04.2016 та 21.02.2017 в магазині "Фуршет", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а, здійснено продаж товару "Розмальовки", на яких неодноразово зображено без дозволу Анімаккорд Лтд (позивач), як правовласника виключних прав на персонажі "Маша" та "Медведь" з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", вказані персонажі.

Суд зазначає, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогами щодо припинення порушення після 08.04.2016, коли позивачем вперше виявлено факт порушення його прав.

Як встановлено судом, товар "Розмальовки" поставлявся відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меломан" (третя особа у даній справі) на підставі договору №РЦ020252 від 22.01.2014 та видаткової накладної №РН-0000764 від 29.07.2015 (розмальовки офсетні, формат А-4, 8 сторінок, 1/60) у кількості 90 шт.

Так, виходячи з наявних у справі доказів, у суду наявні підстави вважати, що відповідач здійснював продаж (реалізацію, розповсюдження) товару "Розмальовки", отримані від третьої особи з однієї партії товару, а тому продаж такого товару однієї партії протягом відповідного періоду, в тому числі, 08.04.2016 та 21.02.2017, може свідчити про тривалість такого порушення (єдиного порушення).

В той же час, як вбачається з фіскального чеку №131 від 08.04.2016, вартість придбаного товару - розмальовки офсет. А4 складає 3,50 грн., як вбачається з фіскального чеку №261 від 21.02.2017, вартість придбаного товару - розмальовки офсет. А4 складає 3,75 грн.

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 у даній справі, якою останню передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, незначний обсяг порушення авторських прав, хоч, безумовно, і повинен враховуватися у визначенні адекватних заходів захисту, все ж таки не є самодостатньою підставою для відмови у наданні цього захисту, оскільки це безпосередньо не передбачено чинним законодавством, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності

Крім того, відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем та розмір отриманого ним доходу, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації у встановленому законом мінімальному розмірі.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2018 року становить 3723 грн. 00 коп. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Наразі такі зміни до Закону України "Про авторську право та суміжні права" не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600,00 грн.

Представником позивача заявлено до стягнення з відповідача компенсацію в розмірі 64000, 00 грн., що складає 20 мінімальних заробітних плат згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" станом на момент подання позову.

Проте, враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем твору без дозволу позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню компенсація у розмірі 16000 грн. 00 коп., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сторін по сплаті судового збору за подання позову (що понесені позивачем), за подання апеляційної скарги (що понесені відповідачем) та за подання касаційної скарги (що понесені позивачем) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г; ідентифікаційний код: 38734018) на користь Компанії Анімаккорд Лтд (1095, Республіка Кіпр, м. Нікосія, Ніку Георгію, буд. 6, корп. С, 7 поверх, оф. 703; реєстраційний номер НЕ244451 /1095, Cyprus, Nicosia, Nikou Georgiou 6, Block C, 7 th floor, flat/office 703; registration number НЕ244451) 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. компенсації за порушення авторських майнових прав, 400 (чотириста) грн.00 коп. судового збору за подання позову та 480 (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. за подання касаційної скарги.

3. Стягнути з Компанії Анімаккорд Лтд (1095, Республіка Кіпр, м. Нікосія, Ніку Георгію, буд. 6, корп. С, 7 поверх, оф. 703; реєстраційний номер НЕ244451 /1095, Cyprus, Nicosia, Nikou Georgiou 6, Block C, 7 th floor, flat/office 703; registration number НЕ244451) на користь Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г; ідентифікаційний код: 38734018) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.05.2018

Суддя Ю.В. Картавцева