Постанова

від 22.08.2017 по справі 910/5103/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа№ 910/5103/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Долбенко В.Р. - довіреність б/н від 16.05.2017.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року

у справі № 910/5103/17 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Компанії Анімаккорд Лтд

до Дочірнього підприємства Рітейл Центр

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Меломан

про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Компанія Анімаккорд Лтд звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ДП Рітейл Центр про захист авторського права шляхом стягнення 64 000,00 грн. компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірними діями відповідача було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, а тому просить стягнути з винної особи компенсацію.

За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року у справі № 910/5103/17 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 64 000,00 грн. компенсації за порушення авторських майнових прав та 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ДП Рітейл Центр звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року у справі № 910/5103/17 та прийняти нове, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Михальської Ю.Б., Сотнікова С.В.

Ухвалою суду від 20.07.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу у справі № 910/5103/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.08.2017 року за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017 року для розгляду справи № 910/5103/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою суду від 15.08.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу у справі № 910/5103/17 прийнято до провадження.

Іншою ухвалою суду від 15.08.2017 року відкладено розгляд справи на 22.08.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.08.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Компанії Анімаккорд Лтд відмовити в повному обсязі.

Представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

22.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року - скасуванню в частині стягнення компенсації за порушення авторських майнових прав, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон), виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Стаття 8 Закону встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Згідно статті 1 Закону, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 року № 12 з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України „Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 року між ТОВ Маша і Мєдвєдь (правовласник) та Анімаккорд Лтд (набувач) укладено договір № ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (анімаційні серіали Маша і Мєдвєдь і Машині казки ), згідно якого правовласник в порядку, передбаченому договором, передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду.

Відповідно до п. 1.3 договору правовласник заявляє і гарантує, що правовласник є єдиним власником виключного права на аудіовізуальні твори і, що після передачі/відчуження згідно актів передачі прав або актам приймання-передачі, виключне право на аудіовізуальні твори не буде заставлено, під арештом та не буде обтяжено ніякими іншими зобов'язаннями чи будь-якими іншими інтересами будь-якого виду.

Згідно п. 1.7.1 договору до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром по всім діючим ліцензійним договорам (зазначених у відповідному додатку до договору), укладених правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі по цьому договору. Правовласник зобов'язується у найкоротший термін повідомити всі компанії-ліцензіати в письмовій формі про передачу своїх прав по діючим ліцензійним договорам.

Пунктом 4.1 договору визначено, що одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи і об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, інструкцію по стилю, робочі матеріали, назву анімаційних серіалів Маша і Мєдвєдь і Машині казки , графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того чи перераховані зазначені елементи та об'єкти безпосередньо в додатках до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації терміну дії виключного права.

Додатком № 1 до договору від 10.12.2014 року № ММ-2 сторони погодили, зокрема, основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів Маша и Медведь і Машині казки та права, які підлягають відчуженню згідно договору.

Компанією і ТОВ Маша и Медведь також було підписано акти приймання-передачі до Договору №ММ-2, а саме: від 01.01.2015 року №1, від 30.04.2015 року №3 і від 01.07.2015 року №4, згідно з якими Компанія прийняла права на серії анімаційних серіалів Маша и Медведь і Машины сказки .

Пунктом 3 параграфу А до Договору визначено, що Аудіовізуальні твори - означає спільно кольорові анімаційні серіали Маша і Ведмідь та Машині казки , російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів Маша і Ведмідь та Машині казки , елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані об'єкти безпосередньо у Додатках до цього Договору.

Згідно п. 4 Акту передачі прав № 1 від 01.01.2015 року до Договору про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (серіали Маша та Ведмідь та Машині казки ) № ММ-2 від 10 грудня 2014 року, одночасно з передачею права на Аудіовізуальні твори Маша і Ведмідь та Машині казки , вказані у п. 2 та п. 3 вище Правовласник передав Набувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі елементи та об'єкти Аудіовізуального твору, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів Аудіовізуальний творів та їх окремих серій, перерахованих у п. 2 та п. 3 вище, графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи названі вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до Договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Судом встановлено, що персонажі аудіовізуальних творів (мультиплікаційного серіалу) Маша і Мєдвєдь та Машині казки , зокрема, Маша і Мєдвєдь є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватись самостійно, а тому розглядаються судом як твори.

Отже, зібрані у справі докази свідчать про набуття позивачем прав інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Маша и Медведь та Машині казки та частини вказаних аудіовізуальних творів, які можуть використовуватися самостійно, тобто і права на захист таких прав у разі їх порушення, в тому числі шляхом звернення до господарського суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що 08.04.2016 року та 21.02.2017 року в належному відповідачу магазині Фуршет , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а, здійснювався продаж (реалізація, розповсюдження) товару Розмільовки , на яких неодноразово зображено без дозволу Анімаккорд Лтд персонаж Маша та персонаж Медведь з мультиплікаційного серіалу Маша и Медведь .

Факт придбання вказаних товарів підтверджується фіскальними чеками від 08.04.2016 року № 131 та від 21.02.2017 року № 261, фотографіями товарів і відеозаписом на диску.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що саме неправомірними діями відповідача було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, а тому, враховуючи багаторазовість порушення, просить стягнути з винної особи компенсацію у розмірі 64 000, 00 грн.

При цьому, позивач зазначає, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь , ні його частин.

Розмір компенсації за порушення майнових прав позивачем визначено із розрахунку 10 мінімальних заробітних плат за кожний з 2 використаних об'єктів авторського права, належних позивачу, що складає 64 000,00 грн.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Дослідивши додані до матеріалів справи документи, на які позивач посилається в якості доказів, що підтверджують його вимоги, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки реалізовані товари містять зображення персонажу Маша і Медведь аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Маша и Медведь , відповідно порушено виключне право позивача на дозвіл використання вказаних об'єктів, що в свою чергу спростовує посилання скаржника про недоведеність продажу відповідачем саме контрафактного товару, оскільки вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи фіскальними чеками та відеозаписом моментів придбання товару представником позивача, які суд першої інстанції правомірно визнав належними і допустимими доками у даній справі.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача правової підстави на використання об'єктів інтелектуальної власності, зокрема малюнків Маша і Медведь від Анімаккорд Лтд.

За таких обставин, колегія судів погоджується з висновком місцевого суду про доведеність позивачем факту використання відповідачем об'єктів права інтелектуальної власності без відповідного дозволу, чим порушено виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Маша и Медведь , зокрема на його складові частини та персонаж Маша за захистом яких останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Підпунктом „а" ч. 1 ст. 50 встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до п. „г" ч. 1 ст. 52 Закону при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що позивач може обрати спосіб захисту свого порушеного права шляхом подання позову про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом „г" ч. 2 ст. 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом „г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Положення ЦК України та Закону України „Про авторське право і суміжні права" не ставлять розмір компенсації у залежність, зокрема, від кількості зафіксованих фрагментів аудіовізуального твору та персонажів, а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Певні обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат).

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 64 000,00 грн. компенсації, виходячи з того, що відповідач реалізував товар, на якому зображено об'єкти права інтелектуальної власності позивача без відповідного дозволу, чим порушено виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „Маша и Медведь".

В обґрунтування розміру заявленої до стягнення компенсації позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувались права позивача на вказаний аудіовізуальний твір.

При цьому, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору та поновлення порушених авторських прав позивача останній звертався з відповідною претензією до відповідача, доказі направлення та отримання якої міститься у справі, проте жодної відповіді від відповідача не отримав.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується продаж відповідачем позивачу спірних товарів, а саме копією фіскальних чеків від 08.04.2016 року № 131 та від 21.02.2017 року № 261 відповідно до яких придбано товар: Розмальовки офсет. А-4 на суму 3,50 грн. та Розмальовки офсет. А-4 на суму 3,75 грн.

Тобто судом першої інстанції правомірно встановлено факт вчинення відповідачем двох окремих порушень авторських прав позивача - 08.04.2016 року та 21.02.2017 року.

Разом з тим, у пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

У підпункті 51.3 пункту 51 вказаної вище Постанови пленуму ВГСУ йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем та розмір отриманого ним доходу (фактично 7,25 грн.), суд апеляційної інстанції у відповідності з визначеними статтею 3 ЦК України принципами справедливості, добросовісності та розумності приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення компенсації у розмірі 64 000,00 грн., оскільки заявлена позивачем сума є явно неспіврозмірною збиткам, понесених позивачем, або отриманому відповідачем доходу, а стягнення її у меншій сумі, ніж це визначено статтею 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права", не передбачено. (Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2014 зі справи № 910/10421/14).

За наведених вище обставин, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року у даній справі прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо штучного завищення суми компенсації та її неспіврозмірність з нанесеними позивачу збитками, знайшли своє підтвердження під розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення авторських майнових прав - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

При цьому, оскільки апеляційним судом було встановлено порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача шляхом реалізації товару, на якому зображено об'єкти права інтелектуальної власності останнього, тобто встановлено вину відповідача, проте відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку малозначимістю вказаного порушення, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про покладення витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України, яка передбачає право господарського суду незалежно від результатів вирішення спору покласти судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року у справі № 910/5103/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року у справі № 910/5103/17 в частині стягнення з Дочірнього підприємства Рітейл Центр компенсації за порушення авторських майнових прав Компанії Анімаккорд Лтд у розмірі 64 000,00 грн. скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Компанії Анімаккорд Лтд до Дочірнього підприємства Рітейл Центр відмовити.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року у справі № 910/5103/17 в частині стягнення з Дочірнього підприємства Рітейл Центр на користь Компанії Анімаккорд Лтд витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн., залишити без змін.

5. Копію постанови суду надіслати сторонам та третій особі.

6. Справу № 910/5103/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.А. Верховець