Постанова

від 26.04.2017 по справі 909/1194/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 909/1194/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівКорсака В.А., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиІвано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі господарського суду Івано-Франківської області за позовомІвано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ доПублічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ простягнення збитків у вигляді неодержаного доходу за використання земельної ділянки, якою користується відповідач без правовстановлюючих документів в сумі 488 163, 05 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківська міська рада звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі за текстом - ПАТ "Укртелеком") про стягнення збитків у розмірі 488 163, 05 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх складових цивільного правопорушення, необхідних для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, а також розміру шкоди, заподіяної діями відповідача.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Івано-Франківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 2.4 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельні ділянки (земельно-кадастрова інвентаризація)" затверджено ВАТ "Укртелеком" матеріали із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 1, 0229 га на вул. Юліана Целевича, 18-а, для обслуговування виробничо-технічних будівель та споруд ЦТЕПМ-4, з передачею їх в оренду терміном на три роки. Даним рішенням зобов'язано ВАТ "Укртелеком" укласти Договір оренди земельної ділянки.

В подальшому, позивачем листами № 160/01-15/07в від 01.03.2010 року, № 160/01-15/37-в від 23.03.2012 року та № 181/01-19/13 від 23.03.2012 року було запропоновано відповідачу укласти Договір оренди земельної ділянки площею 1, 0229 га по вул. Юліана Целевича 18-а в м. Івано-Франківську, проте згоди ПАТ "Укртелеком" на укладення Договору оренди не досягнуто.

01.03.2012 року Управлінням Держкомзему в м. Івано-Франківську здійснено вихід на місце розташування земельної ділянки площею 1, 0229 га по вул. Юліана Целевича, 18-а в м. Івано-Франківську для перевірки дотримання вимог земельного законодавства та встановлено, що земельна ділянка використовується ПАТ "Укртелеком" для обслуговування виробничо-технічних будівель без правовстановлюючих документів, про що Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Івано-Франківської міської ради управління Держкомзему в м. Івано-Франківську складено Акт щодо використання зазначеної земельної ділянки без документів, які посвідчують право користування землею чи перебування в оренді, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також встановлено, що вказана земельна ділянка використовується відповідачем з порушенням законодавства про плату за землю, що призвело до значних втрат бюджету м. Івано-Франківська у вигляді недоодержання доходу від орендної плати, тобто, нанесення Івано-Франківській міській раді збитків.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.07.2007 року за № 364 затверджено склад комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам. В Акті комісії від 01.06.2012 року визначено розмір спричинених ПАТ "Укртелеком" збитків за безпідставне використання земельної ділянки площею 1, 0229 га по вул. Юліана Целевича 18-а у м. Івано-Франківську в сумі 488 163, 05 грн. Вказаний Акт затверджено рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.05.2013 року № 281.

Листами № 1147/01-19/13-в від 11.06.2012 року та № 1072/01-18/39 від 18.06.2013 року позивач звертався до відповідача з вимогою в добровільному порядку відшкодувати збитки, завдані користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, однак, вказані вимоги залишені відповідачем без виконання.

Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та відмова відповідача у добровільному порядку здійснити оплату заподіяних збитків в розмірі 488 163,05 грн. до міського бюджету стало підставою для звернення позивача до суду з даними позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року ПАТ "Укртелеком" у 2009 році подано до Управління земельних відносин Івано-Франківської міської ради повний пакет документів з підписаним зі сторони ПАТ "Укртелеком" та запропонованим проектом Договору оренди землі.

Проте, Івано-Франківська міська рада договір не підписала, а направила на адресу відповідача проект договору про добровільне відшкодування втрат від недоотриманих коштів Івано-Франківською міською радою за фактичне землекористування.

В подальшому, ПАТ "Укртелеком" листом повідомлено Івано-Франківську міську раду, що ним як фактичним землекористувачем сплачується земельний податок у розмірі 1 % від грошової оцінки на підставі ст. 7 Закону України "Про плату за землю", а також проінформовано, що документи на укладення Договору оренди земельної ділянки по вул. Ю. Целевича, 18-а у м. Івано-Франківську подані до Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, але до цього часу не розглянуті.

Вказані обставини також встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2012 року у справі № 5010/1196/2011-3-14/59, яким відмовлено Івано-Франківській міській раді у задоволені позовних вимог про стягнення з ПАТ "Укртелеком" 348 372, 64 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (за період з 10.07.2008 року по 01.03.2011 року), завданих внаслідок використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. При цьому, судами враховано, що зазначеним рішенням встановлені обставини, які мають преюдиціальне значення для даної справи, зокрема, щодо відсутності вини відповідача в не укладенні Договору оренди землі та сплати останнім за спірну земельну ділянку, за обрахований позивачем при поданні позовної заяви в даній справі період, земельного податку за користування нею.

За таких обставин та враховуючи положення ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що положеннями земельного законодавства не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування; водночас, сума збитків, яку просив стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку, однак, це ще не є підставою для його стягнення, а, отже, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують як розмір заявлених до стягнення збитків, так причинний зв'язок між спричиненими збитками у такому розмірі та діями відповідача, що є підставою для відмови у позові.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин справи з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 488 163, 05 грн., нарахованих за період з 10.07.2008 року по 01.03.2012 року, заподіяних внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Статтею 206 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

За змістом положень ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Аналогічна норма закріплена і в ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

В силу приписів ст. ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (далі за текстом - Порядок), відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 зазначеного Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 Земельного кодексу України та Порядком.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 28.01.2015 року у справі № 5023/399/12(5023/9057/11)).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено розміру збитків, заподіяних внаслідок користування земельною ділянкою загальною площею 1, 0229 га по вул. Ю. Целевича, 18-а у м. Івано-Франківську для обслуговування виробничо-технічних будівель та споруд ЦТЕПМ-4, належних ПАТ "Укртелеком", без правовстановлюючих документів є передчасними.

Крім того, посилаючись на преюдиціальність фактів, встановлених у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 року у справі № 5010/1196/2011-3-14/59 щодо періоду, за який позивачем заявлено збитки, суди не звернули уваги на те, що розрахунковий період у даній справі є більшим ніж у попередній, а, отже, належним чином не перевірили обставини справи щодо періоду та заявленої до стягнення суми збитків, яка розраховується відповідно до вищевказаного Порядку, а також не надали належної правової оцінки як діям позивача, так і відповідача щодо вчинення заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Отже, зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Івано-Франківської міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2016 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року справі № 909/1194/13 - скасувати.

3. Справу № 909/1194/13 направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга Судді В.А. Корсак В.О. Швець