Постанова

від 24.01.2018 по справі 909/1194/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа № 909/1194/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради №854/11.1-05/14в від 24.11.2017

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017, суддя М.А.Шіляк, м. Івано-Франківськ, повний текст рішення - 10.10.2017,

за позовом Івано-Франківської міської ради

до відповідача публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 488 163,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 Івано-Франківська міська рада звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з даним позовом до публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (відповідач) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 488 163,05 грн., заподіяних внаслідок використання земельної ділянки з 10.07.2008 по 01.03.2012 без правовстановлюючих документів, посилаючись на те, що відповідач на підставі п. 2.4 рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008, користується земельною ділянкою загальною площею 1,0229 га на вул. Юліана Целевича, 18-а, для обслуговування виробничо-технічних будівель та споруд ЦТЕПМ-4. Внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у використанні спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, позивачу заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода), які на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК) позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2016, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 в задоволенні позову Івано-Франківської міської ради до публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 488 163,05 грн. за використання земельної ділянки, якою користується відповідач без правовстановлюючих документів - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2016 у справі № 909/1194/13, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено розміру збитків, заподіяних внаслідок користування земельною ділянкою загальною площею 1,0229 га по вул. Юліана Целевича, 18-а у м. Івано-Франківську для обслуговування виробничо-технічних будівель та споруд ЦТЕПМ-4, належних ПАТ "Укртелеком", без правовстановлюючих документів є передчасними.

Посилаючись на преюдиціальність фактів, встановлених у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 у справі №5010/1196/2011-3-14/59 щодо періоду, за який позивачем заявлено збитки, суди не звернули уваги на те, що розрахунковий період у даній справі є більшим ніж у попередній, а, отже, належним чином не перевірили обставини справи щодо періоду та заявленої до стягнення суми збитків, яка розраховується відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, а також не надали належної правової оцінки як діям позивача, так і відповідача щодо вчинення заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції Закону № № 2136-VIII від 13.07.2017) припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення 348 372,64 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за використання з 10.07.2008 по 01.03.2011 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, посилаючись на преюдиціальність фактів, встановлених у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 у справі №5010/1196/2011-3-14/59 щодо вказаного періоду, за який позивачем заявлено збитки.

Посилаючись на ст. ст. 22, 623, 1166, 1193 Цивільного кодексу України судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 139 790,41 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за використання з 02.03.2011 по 01.03.2012 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, з огляду на відсутність в діях відповідача складу всіх елементів цивільного правопорушення щодо завдання майнової шкоди (зокрема протиправної поведінки), оскільки останнім виконано всі вимоги щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та подано на підписання позивачу проект договору оренди земельної ділянки.

В апеляційній скарзі Івано-Франківська міська рада (позивач) просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задоволити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в порушення обов'язку, який визначений п.2.4. рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року Про затвердження матеріалів із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельні ділянки (земельно-кадастрова інвентаризація) відповідач вчасно не вчинив дій спрямованих на укладення договору оренди земельної ділянки та не здійснив добровільної оплати за користування земельною ділянкою протягом 10.07.2008 по 01.03.2012, що свідчить про протиправність поведінки відповідача.

З цих підстав апелянт вважає, що відповідач використовував належну позивачеві земельну ділянку у своїй господарській діяльності без правовстановлюючих документів, чим завдав позивачеві збитків (упущена вигода), розрахунок розміру яких здійснено виходячи зі мінімального доходу, який позивач міг би реально отримати у разі укладення договору оренди на підставі ст. 288 Податкового кодексу України, якою регламентовано, що річна сума орендної плати для земель сільськогосподарського призначення не може бути меншою розміру земельного податку, а для інших земель - трикратного розміру земельного податку.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції стосовно припинення провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції Закону № № 2136-VIII від 13.07.2017) в частині позовних вимог про стягнення 348 372,64 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за використання з 10.07.2008 по 01.03.2011 земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

В діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення щодо завдання майнової шкоди, так як неукладення договору оренди спірної земельної ділянки зумовлено бездіяльністю позивача, яка проявилась у відмові підписання такого договору, що виключає можливість відшкодування збитків позивача в силу вимог ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

В судове засідання 24.01.2018 представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, а тому їх неявка у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради та залишення без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що пунктом 2.4 рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого скликання від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельні ділянки (земельно-кадастрова інвентаризація)" затверджено ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є відповідач) матеріали із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 1,0229 га на вул. Юліана Целевича, 18-а, для обслуговування виробничо-технічних будівель та споруд ЦТЕПМ-4, з передачею їх в оренду терміном на три роки. Даним рішенням зобов'язано ВАТ "Укртелеком" укласти договір оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2012 у справі №5010/1196/2011-3-14/59, відмовлено Івано-Франківській міській раді у задоволені позовних вимог про стягнення з ПАТ "Укртелеком" 348 372,64 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (за період з 10.07.2008 по 01.03.2011), завданих внаслідок використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Вказаним рішенням встановлено, що на виконання рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 ПАТ "Укртелеком" у 2009 році подало до Управління земельних відносин Івано-Франківської міської ради повний пакет документів з підписаним зі сторони ПАТ "Укртелеком" та запропонованим проектом договору оренди землі. Проте, Івано-Франківська міська рада договір не підписала, а направила на адресу відповідача проект договору про добровільне відшкодування втрат від недоотриманих коштів Івано-Франківською міською радою за фактичне землекористування.

Також, вищезазначеним рішенням встановлено, що Івано-Франківською радою не вжито заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходів, спрямовані на уникнення збитків, зокрема шляхом звернення до ПАТ "Укртелеком" з листом-пропозицією про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього - з позовом про спонукання до укладення договору оренди.

Таким чином, обставини, які встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 у справі №5010/1196/2011-3-14/59, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи.

В подальшому, всупереч встановленим у вищезазначеному рішенні обставинам, позивач, не вживши заходів, спрямованих на уникнення збитків шляхом укладення з відповідачем договору оренди, повторно звернувся до відповідача з аналогічним листом №181/01-19/13 від 23.03.2012 запропонувавши укласти договір про добровільне відшкодування втрат від недоотриманих коштів Івано-Франківською міською радою за фактичне землекористування, при цьому не вирішивши питання про укладення договору оренди. Отже, даний лист №181/01-19/13 від 23.03.2012 не є доказом правомірності дій на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 у справі №5010/1196/2011-3-14/59 про укладення договору оренди землі.

Апелянтом не доведено, а судами не встановлено протиправних дій, які б свідчили про вину відповідача в ухиленні від кладення договору оренди землі на підставі п. 2.4 рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого скликання від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельні ділянки (земельно-кадастрова інвентаризація)".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції Закону № № 2136-VIII від 13.07.2017), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2011 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2012 р. у справі № 5010/1196/2011-3-14/59 у позові Івано-Франківської міської ради про стягнення з ПАТ "Укртелеком" 348 372,64 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 10.07.2008 по 01.03.2011 відмовлено.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що період нарахованих збитків у даній справі частково збігається з періодом нарахованих збитків у справі №5010/1196/2011-3-14/59, а тому провадження у даній справі в частині стягнення 348 372,64 грн. збитків за період з 10.07.2008 по 01.03.2011 підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України. Доказів в спростування цього висновку суду апелянтом не надано.

Отже, предметом розгляду в даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 139 790,41 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за використання з 02.03.2011 по 01.03.2012 земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

При цьому, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов, якими є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором та порушення такого правила поведінки винною особою (протиправність поведінки); наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ЦК України.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постановах від 28.01.2015 року у справі № 5023/399/12 (5023/9057/11), від 28.01.2015 року у справі №3-210гс14, від 01.07.2015 по справі №916/3311/14, від 18.05.2016 у справі №922/51/15, від 18.05.2016 у справі №922/228/15.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, з моменту прийняття рішення Івано-Франківською міською радою від 10.07.2008, виконав всі вимоги щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та подав позивачу для підписання проект договору оренди, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в його діях відсутня протиправна поведінка.

Частиною 4 статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, позивач не вжив усіх, передбачених законом, заходів до недопущення спричинення збитків, зокрема, про це свідчить той факт, що перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства проведена Управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську 01.03.2012, що підтверджується відповідним актом, тобто через чотири роки після ухвалення рішення про надання земельної ділянки в оренду та необхідності укладення договору оренди.

Таким чином, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення (зокрема протиправна поведінка та вина) не підтверджується наявними у справі доказами, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 139 790,41 грн. за період з 02.03.2011 по 01.03.2012.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволенню, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору за розгляд поданої ним апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 у справі №909/1194/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради № 854/11.1-05/14в від 24.11.2017 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Дата складення повного тексту постанови 29.01.2018.