Рішення

від 20.06.2017 по справі 910/23521/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №910/23521/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32"

третя особа Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 418925,40 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Березова І.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (у процесі розгляду справи тип та назву товариства змінено на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") звернулося до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" про стягнення 418925,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором від 27.02.1998 № 5095/4-14 у частині оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого за період з 01.12.2013 по 31.10.2016 утворилась заборгованість в розмірі 247593,71 грн. Також, на вказану заборгованість позивачем у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України нараховано 103394,47 грн. інфляційних втрат, 14983,39 грн. трьох процентів річних, 3435,09 грн. пені та 49518,74 грн. штрафу, які позивач також просить стягнути.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав, зокрема послався на те, що всупереч умовам Договору не отримував від позивача рахунків на оплату, у зв'язку з цим підстави для стягнення цих коштів і нарахування штрафних та компенсаційних втрат відсутні. Крім того, відповідач наголошує на невірно обрахованому позивачем розмірі стоків гарячої води, який має здійснюватися по фактичним обсягам водовідведення. Також, за твердженням відповідача, позивачем не враховані сплачені 23.10.2013 грошові кошти в розмірі 115259,74 грн.

На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

До судового засідання представник відповідача не з'явився, проте через відділ документообігу суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю бути присутнім на іншому судовому засіданні по іншій справі.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що відповідачем не подано до клопотання про відкладення доказів неможливості заміни цього представника, що унеможливлює віднесення наведених відповідачем підстав для відкладення розгляду справи до поважних, у зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання відповідача, з огляду на його необґрунтованість.

Також, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про винесення окремої ухвали для проведення Антимонопольним комітетом перевірки діяльності позивача, з огляду на порушення ним антимонопольного законодавства та зловживання монопольним становищем, як єдиного постачальника надання послуг із постачання питної води та водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки судом не встановлено в діях позивача наявності ознак, що свідчили би про недоліки у його діяльності та порушення законності, підстави для винесення окремої ухвали відсутні. Крім того, відповідачем не зазначено обставин, що на його думку свідчать про порушення позивачем антимонопольного законодавства та зловживання монопольним становищем.

Ураховуючи викладене, в задоволенні даної заяви відповідача суд відмовляє.

Третя особа уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направила, однак у письмових поясненнях по справі просила здійснювати розгляд справи без участі її представника. Також, у вказаних поясненнях третя особа зазначила, що за спірний період відповідач оплату за воду на підігрів третій особі не здійснював, а мав сплачувати лише використані для підігріву гігакалорії на підставі укладеного Договору на поставку теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000 № 7560607, який наразі є діючим.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

27.02.1998 між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал (правонаступником якого є позивач) та Житлово-будівельним кооперативом Арсеналець-32 укладено Договір № 5095/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системи комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила).

Відповідно до п. 2.1. Договору позивач, зокрема, забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п. 3.1. вказаної угоди кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

Відповідно до п. 3.6. Договору відповідач розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості послуг відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (п. 3.7. Договору).

Згідно з п. 5.1., 5.2. цей Договір укладається з 22.02.1998 по 27.02.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Поряд із цим, судом встановлено, що 07.08.2014 між позивач та третьою особою укладено Договір № 12477/5-01 про надання послуг з централізованого водопостачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води, за умовами якого позивач зобов'язався надавати третій особі послуги з централізованого водопостачання питної холодної води до точки надання послуги з централізованого водопостачання питної холодної води, що знаходиться у третій особі на відповідному праві, обладнаної лічильником питної холодної води на відгалуженні до водопідігрівача, а третя особа зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг на умовах цього Договору.

Позивач зазначає, що на виконання Договору від 27.02.1998 № 5095/4-14 надав відповідачу послуг на загальну суму 730823,14 грн., а саме: за період з 01.12.2013 по 31.10.2016 за кодом 2-666 (вода та стоки) - на суму 562208,05 грн., за період з 01.12.2013 по 31.07.2014 за кодом 2-50666 (вода на підігрів) - на суму 21217,08 грн., та за період з 01.12.2013 по 31.10.2016 за кодом 2-50666 (стоки) - на суму 147398,01 грн. Обсяг наданих послуг позивач доводить поданими до матеріалів справи актами про зняття показань з приладів обліку та розшифровками рахунків абонента за весь спірний період.

Однак, оплату за спожиті послуги відповідач здійснив частково, у зв'язку з чим за розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 247593,71 грн., а саме: за період з 01.12.2013 по 31.10.2016 за кодом 2-666 (вода та стоки) - на суму 200087,76 грн., за період з 01.12.2013 по 31.07.2014 за кодом 2-50666 (вода на підігрів) - на суму 13924,48 грн., та за період з 01.12.2013 по 31.10.2016 за кодом 2-50666 (стоки) - на суму 33581,48 грн.

Поряд із цим, під час розгляду справи судом сторонами проведено звірку взаєморозрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період, про що складено відповідний зведений акт, наданий до суду. Згідно даного акту розбіжності між розрахунками позивача та відповідача наявні за кодом 2-50666 (вода на підігрів та стоки), а саме: відповідач вважає, що за період з 01.12.2013 по 31.10.2016 за кодом 2-50666 (вода на підігрів та стоки) йому було надано послуг на суму 136045,03 грн., а тому за вирахуванням сплачених ним сум за цим кодом у сумі 120221,61 грн., заборгованість становить 14935,89 грн. Щодо розрахунку за кодом 2-666, то за ним у сторін розбіжності відсутні, тобто заборгованість відповідача складає 200087,76 грн.

Зазначені розбіжності обумовлені тим, що відповідач нараховує за кодом 2-50666 обсяг спожитої води на підігрів (з 01.12.2013 по 31.07.2014) та стоки (за період з 01.12.2013 по 31.10.2016), виходячи з фактичних даних згідно з відомостями обліку споживання теплової енергії, що виставляються йому ПАТ Київенерго .

Водночас, позивач у листі від 09.11.2015 № 8295/8/8/02-15 зазначає, що оскільки гаряча вода після водопідігрівача подається на групу житлових будинків, подальший розподіл стоків гарячої води (об'єми води на підігрів нараховуються ПАТ Київенерго ) виконується позивачем у процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців, які зареєстровані в кожному будинку, а саме: пр. Григоренка, буд. 29 - 6,669 %; пр. Григоренка, буд. 31 - 6,386 %. Також, позивач зазначив, що нарахування за спожиті послуги з серпня 2014 року за кодом 2-50666 здійснюються тільки за стоки гарячої води, а по коду 2-666 - за холодну воду та стоки.

Пунктом 3.4. Договору сторони передбачили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобами, передбаченими п. 21.2 Правил.

Вищевказані Правила користування системи комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, втратили чинність із затвердженням наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила від 27.06.2008).

Пунктом 3.13 зазначених Правил визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Судом встановлено, що послуги з гарячого водопостачання надаються до будинків по пр. Григоренка, 29 та 31 ПАТ Київенерго , яке виставляє щомісячно відомості обліку споживання теплової енергії, відповідно до показників лічильника СВ-0 № 08064 (у буд. 29) та СВТУ-10 0 № 07824 (у буд. 31).

Таким чином, різниця між місячною витратою теплоносія на подавальному та зворотному трубопроводі вказує на обсяг стічних вод гарячої води, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про доцільність врахування фактичних показників для визначення обсягу водовідведення, а не у процентному співвідношенні пропорційно кількості зареєстрованих мешканців у будинках.

Також, суд відхиляє посилання відповідача щодо невірного розрахунку позивачем стоків внаслідок поливу відповідачем прибудинкової території, оскільки останнім не подано доказів реєстрації засобів обліку води на поливальних трубопроводах.

Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок за кодом 2-50666 води на підігрів та обсягів стоків гарячої води за вищевказаними відомостями, з урахуванням нарахованих позивачем сум (у разі їх визначення позивачем у меншому розміру, ніж нарахував відповідач) та зазначеної відповідачем заборгованості в акті звірки по кожному місяцю за спірний період, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 19418,47 грн. (29418,47 грн. наявної заборгованості - 10000,00 грн. (часткове погашення боргу за цим кодом 02.02.2017) = 19418,47 грн.).

Щодо розміру заборгованості за кодом 2-666, то за перерахунком суду борг відповідача становить 68439,26 грн. (200087,76 грн. наявної заборгованості - 131648,50 грн. сплачених відповідачем за цим кодом коштів за період з грудня 2016 року по березень 2017 року = 68439,26 грн.).

Суд вважає за необхідне наголосити, що сплачені відповідачем грошові кошти за період з 21.12.2016 по 26.04.2017, реєстр яких наданий позивачем, зараховані судом згідно призначення платежу за обома кодами в спірний період, що відображено вище, оскільки доказів їх зарахування позивачем у рахунок погашення заборгованості за інший період та взагалі існування такої заборгованості останнім до суду не подано.

Також, суд наголошує, що сплачені відповідачем 23.10.2013 грошові кошти в розмірі 115259,74 грн. зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості станом на лютий 2012 року, а тому підстав для їх врахування у спірний період немає.

Ураховуючи викладене, загальна сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 87857,73 грн.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом закріплений в п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7. Правил від 27.06.2008 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Умовами Договору сторони погодили, що відповідач розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6. Договору). Доказами виставлення рахунків позивач зазначає платіжні вимоги-доручення та реєстри платіжних повідомлень, що надсилались позивачем на адресу відповідача, надані банками за спірний період.

Водночас, відповідач заперечує проти отримання рахунків на оплату від позивача, у зв'язку з чим вважає відсутніми підстави для оплати спожитих послуг та нарахування штрафних і компенсаційних витрат. Крім того зазначає, що 04.06.2015 повідомляв листом № 100/15 про зміну його поточного рахунку на рахунок в ПАТ КБ Приватбанк .

Однак, із умов укладеного між сторонами Договору не вбачається порядку виставлення позивачем рахунків відповідачу, тобто сторони не передбачали пред'явлення рахунків через банківську установу. Одночасно, ухвалою суду від 25.05.2017 ПАТ КБ Приватбанк було зобов'язано надати письмові пояснення щодо отримання на рахунок відповідача платіжних повідомлень від позивача за спірний період, проте станом на момент винесення судом рішення по справі запитувана інформація отримана не була.

Утім, наведене не звільняє відповідача від здійснення оплати за фактично спожиті послуги у строки, встановлені договором або законом, що закріплено у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до положень статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що за відсутності визначеного в Договорі порядку пред'явлення рахунків відповідачу, останній, будучи обізнаним про обов'язок зі сплати спожитих ним послуг, мав здійснювати оплати у передбачений законодавством строк, а саме до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк виконання кожного зобов'язання по кожному місяцю згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне 21 число місяця, наступного за звітнім.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних втрат на визначені судом суми заборгованості, починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням зазначених позивачем періодів прострочення, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає 57378,53 грн. інфляційних втрат та 10368,50 грн. трьох процентів річних (нараховані на заборгованість за кодом 2-666 у розмірі 200087,76 грн., по якому у сторін відсутні розбіжності), а також 24065,67 грн. інфляційних втрат та 3370,80 грн. трьох процентів річних (нараховані на заборгованість за кодом 2-50666 у розмірі 29418,47 грн.), розрахунок яких на вказаний борг за кодом 2-50666 наступний: на суму боргу 2465,65 грн. за період з 21.01.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 2351,43 грн., 3 % річних - 205,70 грн.; на суму боргу 1919,57 грн. за період з 21.01.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1830,65 грн., 3 % річних - 160,14 грн.; на суму боргу 2685,58 грн. за період з 21.02.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 2529,88 грн., 3 % річних - 217,20 грн.; на суму боргу 2090,78 грн. за період з 21.02.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1969,57 грн., 3 % річних - 169,10 грн.; на суму боргу 2340,49 грн. за період з 21.03.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 2106,96 грн., 3 % річних - 183,90 грн.; на суму боргу 1822,13 грн. за період з 21.03.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1640,32 грн., 3 % річних - 143,17 грн.; на суму боргу 2646,24 грн. за період з 21.04.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 2221,56 грн., 3 % річних - 201,19 грн.; на суму боргу 2060,16 грн. за період з 21.04.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1729,54 грн., 3 % річних - 156,63 грн.; на суму боргу 2496,05 грн. за період з 21.05.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1927,38 грн., 3 % річних - 183,61 грн.; на суму боргу 1943,23 грн. за період з 21.05.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1500,51 грн., 3 % річних - 142,95 грн.; на суму боргу 3507,54 грн. за період з 21.06.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 2646,89 грн., 3 % річних - 249,08 грн.; на суму боргу 1558,20 грн. за період з 21.07.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1164,97 грн., 3 % річних - 106,81 грн.; на суму боргу 6687,12 грн. за період з 21.11.2014 по 24.12.2014 інфляційні втрати становлять 200,61 грн., 3 % річних - 18,69 грн.; на суму боргу 2105,58 грн. за період з 21.12.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1195,35 грн., 3 % річних - 117,85 грн.; на суму боргу 4999,25 грн. за період з 21.02.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 2219,83 грн., 3 % річних - 254,35 грн.; на суму боргу 4287,62 грн. за період з 21.03.2015 по 03.03.2015 інфляційні втрати становлять 0 грн., 3 % річних - 0 грн.; на суму боргу 3822,74 грн. за період з 21.05.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 453,44 грн., 3 % річних - 166,52 грн.; на суму боргу 1951,88 грн. за період з 21.06.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 222,83 грн., 3 % річних - 80,05 грн.; на суму боргу 2520,67 грн. за період з 21.08.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 339,01 грн., 3 % річних - 90,74 грн.; на суму боргу 4943,14 грн. за період з 21.11.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 502,02 грн., 3 % річних - 140,57 грн.; на суму боргу 4832,65 грн. за період з 21.12.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 453,80 грн., 3 % річних - 125,52 грн.; на суму боргу 5237,76 грн. за період з 21.02.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 463,53 грн., 3 % річних - 109,35 грн.; на суму боргу 1600,40 грн. за період з 21.03.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 124,39 грн., 3 % річних - 29,60 грн.; на суму боргу 1761,54 грн. за період з 21.04.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 72,71 грн., 3 % річних - 28,09 грн.; на суму боргу 4460,28 грн. за період з 21.05.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 179,47 грн., 3 % річних - 60,12 грн.; на суму боргу 2492,03 грн. за період з 21.07.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 108,07 грн., 3 % річних - 21,10 грн.; на суму боргу 1441,58 грн. за період з 21.08.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 62,51 грн., 3 % річних - 8,53 грн.; на суму боргу 69,90 грн. за період з 21.09.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати становлять 1,96 грн., 3 % річних - 0,24 грн.; на суму боргу 3897,43 грн. період початку заборгованості - 21.11.2016 є поза межами визначеного позивачем періоду.

Також, суд вирахував із загальної суми інфляційних втрат нараховані позивачем інфляційні втрати на суми переплат відповідача, а саме: на суму 3050,80 грн. за період з 04.08.2014 по 19.09.2014 інфляційні втрати в розмірі 157,93 грн.; на суму 2805,98 грн. за період з 04.08.2014 по 19.09.2014 інфляційні втрати в розмірі 145,26 грн.; на суму 3000,27 грн. за період з 27.12.2014 по 31.10.2016 інфляційні втрати в розмірі 1844,37 грн.; на суму 4558,79 грн. за період з 28.03.2015 по 30.03.2015 інфляційні втрати в розмірі 765,85 грн.; на суму 16284,46 грн. за період з 27.06.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати в розмірі 1931,61 грн.; на суму 12332,02 грн. за період з 25.08.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати в розмірі 1546,61 грн.; на суму 7119,82 грн. за період з 01.10.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати в розмірі 775,94 грн.; на суму 312,10 грн. за період з 28.12.2015 по 31.10.2016 інфляційні втрати в розмірі 31,70 грн.; на суму 564,27 грн. за період з 29.05.2016 по 31.10.2016 інфляційні втрати в розмірі 23,29 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в загальному розмірі 81444,20 грн. інфляційних втрат та 13739,30 грн. трьох процентів річних.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3435,09 грн. пені, яка складається з: 2627,94 грн. пені, нарахованої за період з 01.06.2016 по 31.10.2016 на заборгованість за кодом 2-666, та 807,15 грн. пені, нарахованої за період з 01.06.2016 по 31.10.2016 на заборгованість за кодом 2-50666; та 49518,74 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 4.2., 4.3. Договору сторони погодили, що за повну або часткову несплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми та пеню в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені на визначені судом суми заборгованості, починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням зазначених позивачем періодів прострочення, суд дійшов висновку про те, що нарахована на заборгованість за кодом 2-666 пеня підлягає стягненню в розмірі 1859,58 грн. за період з 21.07.2016 по 31.10.2016 на суму 21572,30 грн., а нарахована на заборгованість за кодом 2-50666 пеня підлягає стягненню в розмірі 302,94 грн., а саме: 214,82 грн. пені за період з 21.07.2016 по 31.10.2016 на суму 2492,03 грн., 85,79 грн. пені за період з 21.08.2016 по 31.10.2016 на суму 1441,58 грн. та 2,33 грн. пені за період з 21.09.2016 по 31.10.2016 на суму 69,90 грн.

Щодо нарахованого позивачем штрафу в розмірі 49518,74 грн. на суму боргу 247593,71 грн., то внаслідок визначеної судом основної заборгованості відповідача в розмірі 229506,23 грн. на момент звернення з позовом до суду, вказаний штраф підлягає стягненню в розмірі 45901,25 грн.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

З урахуванням положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-32 (02068, м. Київ, пр-кт. Григоренка, буд. 29, 31; ідентифікаційний код 22920675) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 87857 (вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 73 коп. основного боргу, 81444 (вісімдесят одну тисячу чотириста сорок чотири) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 13739 (тринадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 30 коп. трьох процентів річних, 2162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 52 коп. пені, 45901 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот одну) грн. 25 коп. штрафу та витрати зі сплати судового збору в сумі 3466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 58 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 27.06.2017

Суддя Я.В. Маринченко