Постанова

від 04.05.2018 по справі 910/23521/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23521/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Маринченко Я.В.

від 20.06.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.

від 06.11.2017 року

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго",

про стягнення 418925,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (у процесі розгляду справи тип та назву товариства змінено на приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") звернулося до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" про стягнення 418925,40 грн., з яких: основний борг в сумі 247593,71 грн., 103394,47 грн. інфляційних втрат, 14 983,39 грн. трьох процентів річних, 3435,09 грн. пені та 49518,74 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором від 27.02.1998 року №5095/4-14 у частині оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 247593,71 грн. Також, на вказану заборгованість позивачем у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України нараховано 103394,47 грн. інфляційних втрат, 14983,39 грн. трьох процентів річних, 3435,09 грн. пені та 49518,74 грн. штрафу, які позивач також просить стягнути.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі №910/23521/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 87857,73 грн., 81444 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 13739 грн. 30 коп. трьох процентів річних, 2162 грн. 52 коп. пені, 45901 грн. 25 коп. штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що при задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань в частині оплати послуг з водопостачання та водовідведення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі №910/23521/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі №910/23521/16 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі №910/23521/16 змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 418925,40 грн. задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32 на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 79101 грн. 68 коп. основного боргу, 73299 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 12365 грн. 37 коп. трьох процентів річних, 1946 грн. 27 коп. пені, 41311 грн. 12 коп. штрафу та витрати зі сплати судового збору в сумі 3120 грн. 57 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено".

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" 3479 грн. 65 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів. Змістом наведеного пункту Правил № 190 визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру. Отже, відповідач має оплачувати за отримані послуги з постачання питної води для підігріву тільки по тим бойлерам, що знаходяться у нього на балансі. Не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води". Укладений між сторонами у даній справі договір не регулює відносини з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, при цьому й інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були. Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води. Саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Теплові пункти за адресою, на яку позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, за яку останній виставляє рахунки відповідачу, не знаходяться на балансі останнього. Позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів, які не перебувають на балансі відповідача. За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була ним поставлена на теплові пункти, що не перебувають на балансі відповідача, для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води. Так, апеляційним судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води (код №2-50666) в сумі 8756,05 грн. В свою чергу, колегія суддів погодилася із висновком місцевого господарського суду в частині стягнення заборгованості в сумі 10662,42 грн. (стоки води, що йде на підігрів, код №2-50666). Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних втрат, з урахуванням визначеної апеляційним судом обґрунтованої суми заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та штрафу в наступних розмірах: інфляційні - 73299,78 грн., 3% річних - 12365,37 грн., пеня - 1946,27 грн. та штраф - 41311,12 грн. Відповідно оскаржуване рішення суду першої інстанції також підлягає зміні у вказаних частинах.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року у справі №910/23521/16 Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-32" подав касаційну скаргу, в якій останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року по справі №910/23521/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з рішенням Господарського суду м. Києва від 20.06.2017 року та постановою апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року в частині задоволення позовних вимог та вважає рішення судів цій частині незаконними та необґрунтованими, постановленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до не встановлення істотних обставин та невірного вирішення спору. Судом було встановлено, що кошти за пільги та субсидії мешканцям ЖБК перераховувалися Управлінням праці та соціальної політики Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві (далі - Управління) несвоєчасно та не в повному обсязі. Судовим рішення першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд не перераховані Управлінням кошти, разом із штрафними санкціями за неповне та несвоєчасне перерахування коштів стягнуті з ЖБК Арсеналець-32). При цьому, в порушення норм процесуального права, що призвело до помилкових рішень про стягнення цих коштів саме з ЖБК, до участі в справі не було залучено Управління, оскільки рішення суду впливає на його права та обов'язки (право ЖБК на регресне стягнення). Крім того, здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги у даній справі в цій частині судами першої та апеляційної інстанції не було з'ясоване питання стосовно того, як Управлінням перераховуються дані кошти, а саме до кого безпосередньо надходять їді кошти - до ЖБК Арсееалець-32 чи до позивача ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал . Судом було встановлено, що відповідно до п. 3.6 Договору позивач зобов'язаний представляти відповідачу платіжні документи, а відповідач зобов'язаний розрахуватися за послуги у триденний термін з дня представлення платіжних документів. Проте, позивач не надав суду представлених відповідачу платіжних документів, суд не витребував їх у позивача та в порушення норм процесуального права не встановив істотну для справи обставину, а саме чи є представлені позивачем повідомлення про зміну реквізитів платіжними документами. Не встановлення судом, істотної обставини призвело до невірного висновку та помилкового рішення. Позивач не надав суду документів, що підтверджують фактичну дату зняття коштів наведених в розрахунку позовних вимог в графі сплачено в рахунок погашення боргу за попередній період .

Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року у справі №910/23521/16. Призначено до розгляду касаційну скаргу Житлово-будівельний кооперативу "Арсеналець-32" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить, касаційну скаргу ЖБК Арсеналець-32 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2017 року у даній справі залишити без змін. Позивач зазначає, що всі наведені відповідачем у своїй касаційній скарзі фактичні обставини справи були розглянуті та досліджені судами і останніми по таких обставинах справи надано свою правову оцінку.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець-32" 27.02.1998 року укладено Договір № 5095/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системи комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (далі - Правила).

Відповідно до п. 2.1. Договору позивач, зокрема, забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п. 3.1. вказаної угоди кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

Відповідно до п. 3.6. Договору відповідач розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості послуг відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (п. 3.7. Договору).

Пунктом 3.4. Договору сторони передбачили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобами, передбаченими п. 21.2 Правил.

Вищевказані Правила користування системи комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65, втратили чинність із затвердженням наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 року № 190 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила від 27.06.2008 року).

Пунктом 3.13 зазначених Правил визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

На виконання Договору від 27.02.1998 року № 5095/4-14, як зазначав позивач, він надав відповідачу послуги на загальну суму 730823,14 грн., а саме: за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року за кодом 2-666 (вода та стоки) - на суму 562208,05 грн., за період з 01.12.2013 року по 31.07.2014 року за кодом 2-50666 (вода на підігрів) - на суму 21217,08 грн., та за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року за кодом 2-50666 (стоки) - на суму 147398,01 грн. Обсяг наданих послуг позивач доводить поданими до матеріалів справи актами про зняття показань з приладів обліку та розшифровками рахунків абонента за весь спірний період. Однак, оплату за спожиті послуги відповідач здійснив частково, у зв'язку з чим за розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 247593,71 грн., а саме: за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року за кодом 2-666 (вода та стоки) - на суму 200087,76 грн., за період з 01.12.2013 по 31.07.2014 року за кодом 2-50666 (вода на підігрів) - на суму 13924,48 грн., та за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року за кодом 2-50666 (стоки) - на суму 33581,48 грн.

Сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції проведено звірку взаєморозрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період, про що складено відповідний зведений акт, наданий до суду. Згідно даного акту розбіжності між розрахунками позивача та відповідача наявні за кодом 2-50666 (вода на підігрів та стоки), а саме: відповідач вважає, що за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року за кодом 2-50666 (вода на підігрів та стоки) йому було надано послуг на суму 136045,03 грн., а тому за вирахуванням сплачених ним сум за цим кодом у сумі 120221,61 грн., заборгованість становить 14935,89 грн. Щодо розрахунку за кодом 2-666, то за ним у сторін розбіжності відсутні, тобто заборгованість відповідача складає 200087,76 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Ст.ст. 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року за кодом 2-666 (вода та стоки) становить 200087,76 грн.

Отже, борг відповідача за кодом 2-666 (вода та стоки) становить 68439,26 грн. (200087,76 грн. наявної заборгованості - 131648,50 грн. сплачених відповідачем за цим кодом коштів за період з грудня 2016 року по березень 2017 року = 68439,26 грн.).

Сплачені відповідачем грошові кошти за період з 21.12.2016 року по 26.04.2017 року, реєстр яких наданий позивачем, зараховані судом згідно призначення платежу за обома кодами в спірний період, що відображено вище, оскільки доказів їх зарахування позивачем у рахунок погашення заборгованості за інший період та взагалі існування такої заборгованості останнім до суду не подано.

Оскільки в платіжному дорученні від 23.10.2013 року №2 призначенням платежу значиться - оплата заборгованості на 01.09.2013 року, підстави для зарахування сплаченої суми у розмірі 115259,74 грн. у спірний період, початковою датою якого є 01.12.2013 року, відсутні.

Отже, враховуючи наведене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи докази часткового здійснення абонентом оплати за послуги холодного водопостачання та водовідведення (код №2-666) у спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності у відповідача заборгованості в сумі 68439,26 грн.

Ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7. Правил від 27.06.2008 року передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Умовами Договору сторони погодили, що відповідач розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6. Договору). Доказами виставлення рахунків позивач зазначає платіжні вимоги-доручення та реєстри платіжних повідомлень, що надсилались позивачем на адресу відповідача, надані банками за спірний період.

Із умов укладеного між сторонами Договору не вбачається встановлення порядку виставлення позивачем рахунків відповідачу, тобто сторони не передбачали пред'явлення рахунків через банківську установу.

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Отже, за відсутності визначеного в Договорі порядку пред'явлення рахунків відповідачу, останній, будучи обізнаним про обов'язок зі сплати спожитих ним послуг, мав здійснювати оплати у передбачений законодавством строк, а саме до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Змістом наведеного пункту Правил № 190 визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Отже, відповідач має оплачувати за отримані послуги з постачання питної води для підігріву тільки по тим бойлерам, що знаходяться у нього на балансі.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Укладений між сторонами у даній справі договір не регулює відносини з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, при цьому й інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Таким чином, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що теплові пункти за адресою, на яку позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, за яку останній виставляє рахунки відповідачу, не знаходяться на балансі останнього.

Отже, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів, які не перебувають на балансі відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була ним поставлена на теплові пункти, що не перебувають на балансі відповідача, для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції змінено рішення суду першої інстанції у вказаній частині та обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води (код №2-50666) в сумі 8756,05 грн.

Висновок місцевого та апеляційного господарського суду в частині стягнення заборгованості в сумі 10662,42 грн. (стоки води, що йде на підігрів, код №2-50666) є обґрунтованим та правомірним.

Діючим законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам (інвалідам, ветеранам війни, багатодітним сім'ям) пільг та субсидій на оплату комунальних послуг.

При цьому, тариф на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення оплачується із державного бюджету (розмір пільги та субсидії, встановлені чинним законодавством), іншу частину сплачує населення самостійно (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами і доповненнями в редакції чинній на час перегляду рішення судом апеляційної інстанції).

В розрахунках до споживачів (абонентів) позивач, як виробник послуг з водопостачання та водовідведення, не виставляє суми пільг, субсидій, оскільки відшкодування відбувається за рахунок коштів з державного та місцевого бюджетів, у зв'язку з тим, що нормами діючого законодавства обов'язок по відшкодуванню різниці в тарифах покладено на орган, який їх затвердив.

Як зазначав позивач, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації не має жодних зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Отже, доводи скаржника про те, що спірна заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасним та не в повному обсязі фінансуванням витрат по нарахованим пільгам та субсидіям, тобто боржником є Держава в особі Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації є безпідставні та необґрунтовані.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 4.2., 4.3. Договору сторони погодили, що за повну або часткову несплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми та пеню в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 79101,68 грн., інфляційні в сумі 73299,78 грн., 3% річних в сумі 12365,37 грн., пеня в сумі 1946,27 грн. та штраф в сумі 41311,12 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Позивачем з питання про те, що ним не надано суду документів, що підтверджують фактичну дату зняття коштів наведених в розрахунку позовних вимог в графі сплачено в рахунок погашення боргу за попередній період надавалися пояснення від 30.03.2017 року № 349/12 (наявні в матеріалах справи), в яких останній вказав про структурування дебіторської заборгованості, надавши на підтвердження відповідні документи, та зазначав що такі нарахування були знятті у зв'язку із здійсненням перерахунків на підставі наданих абонентом показників теплолічильника, та те, що дані нарахування не виставлялись абоненту до сплати, а тому вони не впливають на розмір заборгованості.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-32" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року у справі №910/23521/16 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець