Рішення

від 26.06.2017 по справі 910/4744/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017Справа № 910/4744/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут арматуробудування

2) адвокатського об'єднання Арсенал

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Колісниченко О.Л.- представник за довіреністю № 32/10 від 02.03.2017р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - ДП НАЕК Енергоатом , позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут арматуробудування (далі - ТОВ НДІ арматуробудування , відповідач-1) та адвокатського об'єднання Арсенал (далі - АО Арсенал , відповідач-2) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 1 від 28.12.2016 р.

Свої позовні вимоги ДП НАЕК Енергоатом обґрунтовує тим, що спірний договір був укладений відповідачами без надання відповідної письмової згоди ДП НАЕК Енергоатом , обов'язковість надання якої передбачена п. 7.3 основного договору - договору на розробку та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт обладнання АЕС України № 40-14/36-005-01-14-00152 від 24.10.2014 р., що був укладений між позивачем та відповідачем-1.

У позові ДП НАЕК Енергоатом просить суд на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 28.12.2016 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у їх відсутність суду не надали.

У попередніх судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечував, вважав, що пунктом 7.3 основного договору передбачено заміну сторони у вказаному договорі, а спірним договором про відступлення права вимоги фактично змінюється сторона у окремому самостійному зобов'язанні, тому передача прав та обов'язків за даним зобов'язанням не потребує письмової згоди сторін. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також представник відповідача-2 у минулому судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 24.10.2014 р. між ТОВ НДІ арматуробудування (виконавець) та ДП НАЕК Енергоатом (замовник) був укладений договір на розробку та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт обладнання АЕС України № 40-14/36-005-01-14-00152 (далі - основний договір), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з розробки, перевірки та перегляду комплектів ремонтної документації на ремонт обладнання АЕС України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1 договору).

Пунктом 7.3 основного договору передбачено, що усі права та обов'язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмової згоди сторін.

Також з матеріалів справи вбачається, що 28.12.2016 р. між ТОВ НДІ арматуробудування (первісний кредитор) та АО Арсенал (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 1 (далі - спірний договір). При цьому сторони погодили, що договір укладений на підставі ст. ст. 512-519 ЦК України (преамбула договору).

Відповідно до п. 1.1 спірного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності до договору про розробку та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт обладнання АЕС України № 40-14/36-005-01-14-00152 від 24.10.2014 р., укладеного між первісним кредитором та ДП НАЕК Енергоатом (боржник).

Згідно із п. 1.2 спірного договору за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника (ДП НАЕК Енергоатом ) належного виконання обов'язків, передбачених основним договором та обов'язків, передбачених чинним законодавством України, що стосуються належного виконання основного договору:

- сплати передбачених в основному договорі штрафних санкцій за порушення строків оплати наданих послуг, зокрема: пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня;

- право вимоги до боржника щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 1.7 спірного договору передбачено, що новий кредитор набуває право вимоги за основним договором з дати підписання сторонами та скріплення їх печатками цього договору.

17.01.2017 р. ДП НАЕК Енергоатом отримав лист ТОВ НДІ арматуробудування № 2658/85 від 12.01.2017 р. та направлене з ним повідомлення про відступлення права вимоги від 29.12.2016 р., яким Товариство повідомляло про укладення ним спірного договору та передання права вимоги до ДП НАЕК Енергоатом за основним договором на користь АО Арсенал .

Позивач зазначає, що згода, яка є обов'язковою на відступлення права вимоги ним не надавалась, а тому договір на таке відступлення є недійсним.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Виконуючи зазначені вказівки Верховного Суду України та розглядаючи спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що інше було встановлено договором, а саме - у п. 7.3 основного договору позивач та відповідач-1 погодили умову про обов'язкову необхідність надання письмової згоди іншої сторони договору на передачу третім особам прав та обов'язків за даним договором.

Проте, судом встановлено, що позивач такої письмової згоди відповідачу-1 на відступлення прав останнього, що виникли на підставі основного договору, на користь відповідача-2, не надавав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. по справі № 910/14169/16 встановлено, що в порушення умов основного договору (п. 7.3) та положень ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України, договір відступлення права вимоги № 1 від 28.12.2016 р. був укладений без погодження із ДП НАЕК Енергоатом . Сторонами відповідно до вимог ст. ст. 32-34 ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів такого погодження, а тому у задоволені заяви ТОВ НДІ арматуробудування про заміну сторони у виконавчому провадженні за договором № 40-14/36-005-01-14-00152 від 24.10.2014 р. на АО Арсенал було відмовлено.

Отже, у іншій справі судом було встановлено порушення чинного законодавства та умов договору під час укладення спірного договору на передачу права вимоги за основним зобов'язанням.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача-1 про те, що пунктом 7.3 основного договору передбачено заміну сторони у цьому договорі, а не умови відступлення прав та обов'язків за основним договором на користь третіх осіб, оскільки таке тлумачення відповідачем положень п. 7.3 основного договору суперечить загальноприйнятому розумінню подібних застережень, їх меті, усталеній практиці складання договорів та звичаям ділового обороту.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір відступлення права вимоги укладено з порушенням вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України та умов п. 7.3 договору на розробку та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт обладнання АЕС України № 40-14/36-005-01-14-00152 від 24.10.2014 р., тому є підстави для визнання спірного договору недійсним.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 10.02.2016 р. по справі № 3-4гс16 та постанові від 15.04.2015 р. по справі № 3-43гс15.

Щодо клопотання представника відповідача-2 про припинення провадження у справі, яке ним заявлялось протягом розгляду справи, то суд вирішив його відхилити.

Так, вказане клопотання було обґрунтоване тим, що обставини щодо дійсності спірного договору встановлювались господарським судом під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, поданої в межах справи № 910/14169/16, тому провадження у даній справі підлягає припиненню з огляду на відсутній предмет спору за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р., провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Представники сторін не надали суду доказів на підтвердження припинення існування предмета спору, тобто недійсність спірного договору, що є предметом позову у даній справі, судом не визнавалась, спір між сторонами з цього приводу не припинився.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що підстави для припинення провадження у даній справі за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - відсутні та відмовив у задоволенні відповідного клопотанні представника відповідача-2.

З тих же підстав суд відмовив у задоволенні клопотання АО Арсенал про залишення позову без розгляду, враховуючи, що даний спір хоч і виник між тими ж сторонами, але має інші предмет і підстави, ніж у справі № 910/14169/16, на яку посилався відповідач-2.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору згідно статті 49 ГПК України та роз'яснень, наведених у п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. , покладаються на відповідачів, а у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів - розподіляються між відповідачами порівну.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут арматуробудування та адвокатського об'єднання Арсенал про визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 28.12.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут арматуробудування та адвокатським об'єднанням Арсенал .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут арматуробудування (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, ідентифікаційний код 35760802) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) витрати по сплаті судового збору в сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з адвокатського об'єднання Арсенал (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 39-41, офіс 45, ідентифікаційний код 38538307) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) витрати по сплаті судового збору в сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 червня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 3 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.