Постанова

від 27.06.2017 по справі 2а-0770/877/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2017 рокум. Ужгород№ 2a-0770/877/12

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Калинич Я. М.

при секретарі Пирожук Н.П.

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, якою просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 14.03.2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000201742 від 14.03.2012 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 14 березня 2012 року він отримав податкове-повідомлення рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 14 березня 2012 року № НОМЕР_1 про сплату 41458,33 гривень податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), застосованих за порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97 ВР Про податок на додану вартість та п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - з них за основним платежем 33166,66 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 8291,67 грн.

В той же день, 14 березня 2012 року, позивач одержав податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2012 року № НОМЕР_2 про сплату 43385,70 гривень податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, застосованих за порушення ст.3 Закону України від 22.05.03 р. № 889 Про податок з доходів фізичних осіб , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , із змінами і доповненнями, ст. 13 Декрету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян № 13-92 від 26.12.92 р., п. 177.2 ст. 177, 177.4 ст. 177 розділу IV, п. 138.2 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - з них за основним платежем 37577,34 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 5808,36 грн.

Вищезазначені оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки № 68/1742/НОМЕР_3 від 17.02.2012 року.

Із зазначеними в акті перевірки порушеннями та посиланнями на них в податкових повідомленнях - рішеннях позивач не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, вищевказаний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач мотивує тим, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1Ф встановлено порушення підприємцем: статті 3 Закону України від 22.05.03 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб. пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , із змінами і доповненнями, статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.92 р., в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 р. в сумі - 14343,90 грн., та п. 177.2 ст. 177, 177.4 ст.177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, п. 138.2 ст.138 розділу III ПКУ, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 р. в мі - 23233,44 грн., а також пп.7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України та п.4.6 ст.4 розділу V Порядку наповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі - 33166,67 грн., а саме за листопад 2010 року у сумі 12583,34 грн., за січень 2011р в сумі 7083,33 грн та за березень 2011 року в сумі 13500,00 грн.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що Хустською ОДПІ отримано лист від Дубенської ОДПІ від 06.01.2012р. №181/23-217, якими на адресу відповідача направлено акт від 05.01.2012р. № 08/23/21090355, щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ Перун 21090355 з платниками податків за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2011 р. та визначення нікчемних правочинів по ТОВ Перун .

Згідно листа ВПМ Дубенської ОДПІ від 04.01.2012р. № 1/26 працівниками ВПМ здійснено виїзд за податковою та фактичною адресою ТзОВ Перун м. Дубно: вул. Заводська 19/14, в результаті чого місцезнаходження підприємства не встановлено, посадові особи підприємства за даною адресою відсутні.

Згаданим актом перевірки також встановлено, що на ТОВ Перун відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ТОВ Перун , відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що угоди позивача мають ознаки нікчемності.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, в період з 02 лютого 2012 року по 10 лютого 2012 року у позивача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проводилася документальна позапланова перевірка з питань податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Перун код ЄДРПОУ 21090355 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За висновками документальної позапланової виїзної перевірки, викладеними в акті № 68/НОМЕР_3 від 17.02.2012 р., відповідачем у позивача виявлені порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ Про податок на додану вартість та п. 198.3 ст. 198 ПКУ та п. 4.6 ст. 4 розділу Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі - 33166,67 грн., а саме за листопад 2010 року у сумі 12583,34 грн., за січень 2011 р. в сумі 7083,33 грн. та за березень 2011 року в сумі 13500,00 грн. Як вбачається із згаданого акту, позивачем завищено податковий кредит на суму 33166,67 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ Перун за договором від 01.11.2010 р. № 68 та договору № 26 від 10.03.2011 р., а також податковими накладними № 1190 від 03.11.2010 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 6166,67 грн.), № 1191 від 15.11.2010 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 6416,67 грн.), № 20 від 19.01.2011 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 7083,33 грн.), № 35 від 10.03.2011 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 13500,00 грн.). Також у акті перевірки, відповідач зазначає, що позивачем порушено ст. 3 ЗУ Про податок з доходів фізичних осіб , пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств , ст. 13 Декрету КМУ Про прибутковий податок з громадян , в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі - 14343,90 грн., та п. 177.2 ст. 177, 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України, п. 138.2 ст. 138 розділу III ПКУ, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі - 23233,44 грн.

Підставою для висновку Хустської ОДПІ про порушення ФОП ОСОБА_1 став Акт перевірки Дубенської ОДПІ та встановлені у ньому висновки про нікчемність операцій вчинених з ТОВ Перун . Зокрема згідно листа Дубенської ОДПІ від 06.01.2012 р. № 181/23-217, в якому зазначено, що Дубенська ОДПІ не може підтвердити факту реального здійснення господарських операцій ТОВ Перун 21090355 з платниками податків за період з 01.11.2010 р по 31.08.2011 р. та визначення нікчемних правочинів по ТОВ Перун , так як в результаті виїзду працівників ВПМ за податковою та фактичною адресою ТОВ Перун м. Дубно, вул. Заводська, 19/14, місцезнаходження підприємства не встановлено, посадові особи підприємства за даною адресою відсутні. Також цим актом перевірки встановлено, що на ТОВ Перун відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

В ході повторного судового розгляду у суді першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 додатково було надано всі наявні у нього первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження реальності проведених господарських операцій з ТОВ Перун , законність яких поставлена під сумнів відповідачем.

Слід наголосити, що заперечення представника відповідача щодо надання додаткових документів під час судового розгляду не можуть бути взяті до уваги, оскільки норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів (Постанова ВАСУ від 8 квітня 2015 року у справі № 2а-2916/11/2170).

Для підтвердження господарської операції необхідно дослідити докази - документи, які не лише формально описують зовнішню форму, а і розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, і вони не були надані платником податків під час перевірки, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції. (Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до витягу з Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП ОСОБА_1 має право займатися такими видами діяльності: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; рекламні агентства; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Реальність поставок, переміщення поставленого товару від ТОВ Перун до ФОП ОСОБА_1 та від ФОП ОСОБА_1 до кінцевого споживача підтверджено договорами поставки, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості та походження продукції (цукор - пісок). Так, в ході судового розгляду, позивачем суду були надані оригінали товарно-транспортних накладних №198 від 15.11.2010 року, №221 від 15.12.2010 року, №34 від 22.02.2011 року, №190 від 03.11.2010 року, №10 від 19.01.2011 року та №131 від 10.03.2011 року, а також копії податкових накладних №1190 від 03.11.2010 року, №1191 від 15.11.2010 року, №1586 від 15.12.2010 року , №20 від 19.01.2011 року, №84 від 22.02.2011 року, №35 від 10.03.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи, та які у свою чергу є первинними документами при здійсненні обліку господарських операцій.

Крім цього, позивачем надано копії платіжних доручень за період 2010 - 2011 року про переказ коштів на його рахунки за здійснені поставки цукру. Зокрема, Велятинській сільській раді, Закарпатському лісотехнічному коледжу, Нижньоселищенській сільській раді, Рокосівській сільській рад, тощо. Дані факти додатково підтверджуються випискою по руху коштів на особовому рахунку ФОП ОСОБА_1, наданій Хустським віддленням ПАТ "Укрсоцбанк".

Враховуючи викладені обставини висновки Хустської ОДПІ про нікчемність правочинів поставки цукру укладені ТОВ Перун та ФОП ОСОБА_1 безпідставні та спростовані матеріалами справи та додатковими доказами, наданими під час повторного розгляду справи.

Твердження представника відповідача про те, що документи, які не надавалися ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, висновки якої викладені в акті № 68/НОМЕР_3 від 17.02.2012 р., не можуть братися до уваги є безпідставними з огляду на наступне.

Судом повно та всебічно досліджено обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Визначення господарської діяльності закріплено пунктом 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування підприємств . За даним визначенням - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із наведених норм можна зробити висновок, що у Законі України Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Сума податку на додану вартість в розмірі 33166,67 грн. правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Перун .

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 33166,67 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.99 р., із змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності поставок з огляду на акт перевірки, згідно якого операції ФОП ОСОБА_1 з контрагентом-постачальником ТОВ Перун не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування валових витрат, оскільки за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Водночас при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

В ухвалі від 28 січня 2016 року Вищий адміністративний суд України наголошує на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Під час судового розгляду відповідачем не надано жодного доказу, що правочини поставки укладені ТОВ Перун з ФОП ОСОБА_1 є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок.

Крім цього, слід зазначити, що у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судом не встановлено.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

Таким чином, суд приходить до переконання, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ Перун є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів суду юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 14.03.2012 року № НОМЕР_1 та №0000201742, були прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області № НОМЕР_1 від 14.03.2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000201742 від 14.03.2012 року.

3. Стягнути з Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області за рахунок її бюджетних асигнувань 848,44 грн судового збору, сплаченого ОСОБА_1 відповідно до платіжного доручення № 1057 від 23 березня 2012 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяОСОБА_4