Ухвала

від 27.11.2017 по справі 2а-0770/877/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8184/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Большакової О.О., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

ФОП ОСОБА_1 26.03.2012 року звернувся до суду з позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000191742 від 14.03.2012 року та податкове повідомлення-рішення №0000201742 від 14.03.2012 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням Хустська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області подала апеляційну скаргу в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року, вищевказаний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що в період з 02 лютого 2012 року по 10 лютого 2012 року у позивача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проводилася документальна позапланова перевірка з питань податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Перун код ЄДРПОУ 21090355 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За висновками документальної позапланової виїзної перевірки, викладеними в акті № 68/НОМЕР_1 від 17.02.2012 р., відповідачем у позивача виявлені порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 4.6 ст. 4 розділу Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі - 33166,67 грн., а саме за листопад 2010 року у сумі 12583,34 грн., за січень 2011 р. в сумі 7083,33 грн. та за березень 2011 року в сумі 13500,00 грн. Як вбачається із акту, позивачем завищено податковий кредит на суму 33166,67 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ Перун за договором від 01.11.2010 р. № 68 та договору № 26 від 10.03.2011 р., а також податковими накладними № 1190 від 03.11.2010 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 6166,67 грн.), № 1191 від 15.11.2010 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 6416,67 грн.), № 20 від 19.01.2011 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 7083,33 грн.), № 35 від 10.03.2011 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 13500,00 грн.). Також у акті перевірки, відповідач зазначає, що позивачем порушено ст. 3 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ст. 13 Декрету КМУ Про прибутковий податок з громадян , в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі - 14343,90 грн., та п. 177.2 ст. 177, 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України, п. 138.2 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі - 23233,44 грн.

Підставою для висновку Хустської ОДПІ про порушення ФОП ОСОБА_1 став Акт перевірки Дубенської ОДПІ та встановлені у ньому висновки про нікчемність операцій вчинених з ТОВ Перун . Зокрема згідно листа Дубенської ОДПІ від 06.01.2012 р. № 181/23-217, в якому зазначено, що Дубенська ОДПІ не може підтвердити факту реального здійснення господарських операцій ТОВ Перун 21090355 з платниками податків за період з 01.11.2010 р по 31.08.2011 р. та визначення нікчемних правочинів по ТОВ Перун , так як в результаті виїзду працівників ВПМ за податковою та фактичною адресою ТОВ Перун м. Дубно, вул. Заводська, 19/14, місцезнаходження підприємства не встановлено, посадові особи підприємства за даною адресою відсутні. Також цим актом перевірки встановлено, що на ТОВ Перун відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

ФОП ОСОБА_1 додатково було надано всі наявні у нього первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження реальності проведених господарських операцій з ТОВ Перун , законність яких поставлена під сумнів відповідачем.

Відповідно до витягу з Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП ОСОБА_1 має право займатися такими видами діяльності: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; рекламні агентства; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Реальність поставок, переміщення поставленого товару від ТОВ Перун до ФОП ОСОБА_1 та від ФОП ОСОБА_1 до кінцевого споживача підтверджено договорами поставки, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості та походження продукції (цукор - пісок). Так, в ході судового розгляду, позивачем суду були надані оригінали товарно-транспортних накладних №198 від 15.11.2010 року, №221 від 15.12.2010 року, №34 від 22.02.2011 року, №190 від 03.11.2010 року, №10 від 19.01.2011 року та №131 від 10.03.2011 року, а також копії податкових накладних №1190 від 03.11.2010 року, №1191 від 15.11.2010 року, №1586 від 15.12.2010 року, №20 від 19.01.2011 року, №84 від 22.02.2011 року, №35 від 10.03.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи, та які у свою чергу є первинними документами при здійсненні обліку господарських операцій.

Крім цього, позивачем надано копії платіжних доручень за період 2010 - 2011 років про переказ коштів на його рахунки за здійснені поставки цукру. Зокрема, Велятинській сільській раді, Закарпатському лісотехнічному коледжу, Нижньоселищенській сільській раді, Рокосівській сільській рад, тощо. Дані факти додатково підтверджуються випискою по руху коштів на особовому рахунку ФОП ОСОБА_1, наданій Хустським віддленням ПАТ Укрсоцбанк .

Враховуючи викладені обставини висновки Хустської ОДПІ про нікчемність правочинів поставки цукру укладені ТОВ Перун та ФОП ОСОБА_1 безпідставні та спростовані матеріалами справи та додатковими доказами, наданими під час повторного розгляду справи.

Твердження представника відповідача про те, що документи, які не надавалися ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, висновки якої викладені в акті № 68/НОМЕР_1 від 17.02.2012 р., не можуть братися до уваги є безпідставними з огляду на наступне.

Судом повно та всебічно досліджено обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платниками податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вiд 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР (тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР (тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із наведених норм можна зробити висновок, що у Законі України Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Сума податку на додану вартість в розмірі 33166,67 грн. правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Перун .

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 33166,67 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог Закону України Про податок на додану вартість та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності поставок з огляду на акт перевірки, згідно якого операції ФОП ОСОБА_1 з контрагентом-постачальником ТОВ Перун не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування валових витрат, оскільки за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Одночасно необхідно зазначити, що статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З огляду на викладене колегія дійшла висновку, що застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

Первинні документи щодо придбання від ТОВ Перун , наявні у позивача, відповідають вимогам чинного на час їх оформлення законодавства, придбані товарно-матеріальні цінності використовувались у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_1, а угода між позивачем та ТОВ Перун не визнана недійсною в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідачем не надано жодного доказу, що правочини поставки укладені ТОВ Перун з ФОП ОСОБА_1 є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

Таким чином, суд приходить до переконання, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ Перун є безпідставними.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 14.03.2012 року № 0000191742 та №0000201742, були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому їх скасовано судом першої інстанції правомірно.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі № 2-а-0770/877/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку частини 3 статті 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді О.О. Большакова

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2017 року