Постанова

від 26.06.2017 по справі 911/3614/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Справа № 911/3614/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Ромвік" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.17 та рішення господарського суду Київської області від 03.02.17 у справігосподарського суду Київської області №911/3614/16 за первіснимпозовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ромвік" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал", споживчого товариства "Лелека", треті особи, позивача:які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Броварська районна спілка споживчих товариств, Київська обласна спілка споживчих товариств, провизнання права власності та визнання договору купівлі-продажу недійсним, за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ромвік" провиселення з нежитлового приміщення,

за участі представників сторін :

від позивача - Ковшов Є.В., Бабій Р.В.,

від відповідача-1 - Василенко А.В.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

08.11.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ромвік" звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний Квартал" та споживчого товариства "Лелека", у якій просили визнати за ТОВ "Ромвік" право власності на нежитлове приміщення - швейний цех площею 654,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, будинок 22, визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 07.06.2013 між СК "Лелека" та ТОВ "Сонячний Квартал". Вимоги первісного позову мотивовані тим, що ТОВ "Ромвік" добросовісно набули та відкрито й безперервно володіють спірним нежитловим приміщенням. Водночас, договір від 07.06.2013 підлягає визнанню недійсним у порядку ст.ст.203, 215 ЦК України з тих підстав, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012, яким було визнано за споживчим товариством "Лелека" право власності на спірне майно, скасоване постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2016.

30.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал" звернулися до господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ромвік" про виселення останніх із нежилого приміщення швейного цеху площею 654,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 22. В обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначали, що правомірно набули право власності на швейний цех, тому на підставі ст.ст.387, 391 ЦК України вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності.

03.02.2017 рішенням господарського суду Київської області (суддя Горбасенко П.В.) відмовлено у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.

20.04.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Тищенко А.І., Майданевич А.Г., Отрюк Б.В.) рішення від 03.02.2017 скасовано в частині зустрічного позову, та задоволено вимоги цього позову. У частині первісного позову рішення від 03.02.2017 залишено без змін.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Ромвік" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями положень ч.1 ст. 4-7 та ч.1 ст. 43 ГПК України, тому просили: скасувати судові рішення у частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Ромвік" про визнання права власності та направити справу в цій частині для нового розгляду до суду першої інстанції; скасувати рішення та постанову у частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Ромвік" про визнання недійсним договору від 07.06.2013 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову; скасувати постанову апеляційного суду у частині задоволення зустрічного позову та залишити в цій частині рішення в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 04.02.1999 між Броварською райспоживспілкою (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ромвік" (покупець) було укладено договір № 2 продажу основних засобів, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець - купити швейний цех, залишковою вартістю 33 816 гривень.

Пунктом 2 договору сторони узгодили, що оплата вартості основних засобів, що продаються здійснюється покупцем у 3-х місячний термін з дня підписання цього договору шляхом перерахування всієї суми на розрахунковий рахунок продавця або внесенням готівкою в касу продавця. Фактична передача основних засобів, вказаних в п.1 цього договору у власність покупця здійснюється в 3-х місячний термін з дня підписання цього договору, але не раніше дня надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Сплата позивачем 33 816,00грн. згідно договору підтверджується приходними ордерами, складеними у період з 15.03.1999 по 22.10.1999 на загальну суму 16 450,00грн., та відомістю на оплату коштів через банк на суму 17366грн.

04.02.1999 між Броварською райспоживспілкою та ТОВ "Ромвік" було складено акт прийому-передачі основних засобів згідно договору продажу основних засобів № 2 про передачу товариству швейного цеху.

Суди встановили, що в установленому на час придбання позивачем майна законом порядку, останнім право власності на це майно не реєструвалось.

28.09.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №5009/4223/12 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 скасовано частково, в задоволенні позовних вимог споживчого товариства "Лелека" у частині визнання права власності на нерухоме майно, в тому числі: нежиле приміщення - швейний цех (загальна площа: 654,5 кв.м.; місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/10) відмовлено.

07.06.20113 між СК "Лелека" (продавець) та ТОВ "Сонячний квартал" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення, швейний цех, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вулиця Богунська, будинок 22/10, загальною площею 654,5 кв.м. Право власності за першим відповідачем зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 07.06.2013, номер запису про право власності: 1228763.

01.02.2016 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Горового М.М. управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київської області позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 22, оскільки право власності на нежитлове приміщення (швейний цех) зареєстроване за іншою особою.

03.08.2016 рішенням господарського суду Київської області у справі №911/928/16, яке набрало законної сили, за первісним позовом ТОВ "Ромвік" до ТОВ "Сонячний квартал", реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Горового М.М. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Броварська райспоживспілка про витребування майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав та за зустрічним позовом ТОВ "Сонячний квартал" до ТОВ "РОМВІК" про зобов'язання вчинити дії встановлено наступні обставини: нерухоме майно має характеризуватися за індивідуальними ознаками, які в спірному договорі продажу основних засобів в достатній мірі не містяться, а первинна реєстрація права власності за третьою особою на спірне майно проведена не була. У зв'язку з тим, що договір № 2 від 04.02.1999 містить лише назву майна та його вартість, у той час як нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2013 укладеного ним із СТ "Лелека", має індивідуальні ознаки, зокрема назву, адресу та площу, суд позбавлений можливості дійти висновку про те, що майно, що було предметом договору продажу основних засобів № 2 від 04.02.1999 є тим самим майном, що станом на час розгляду справи належить на праві власності відповідачу, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов залишено без розгляду.

Питання щодо відповідності договору продажу основних засобів № 2 від 04.02.1999 вимогам закону, що діяв станом на час його укладення також було досліджено Господарським судом Київської області при прийнятті рішення від 03.08.2016 у справі № 911/928/16.

Відповідно до ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Із аналізу положень зазначеної статті закону вбачається, що ознаками володіння, які є необхідні для набуття права власності на річ за набувальною давністю є: момент виникнення права власності на майно та строк володіння, характер володіння (добросовісне, недобросовісне), обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном та чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння, особу, яка є власником спірного майна.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісної позовної вимоги про визнання права власності ТОВ "Ромвік" на нежитлове приміщення, швейний цех площею 654,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, будинок 22, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач за первісним позовом не довів суду належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.33,34 ГПК України наявності обставин, якими він обгрунтовував ці позовні вимоги, а саме: відкрите, безперервне добросовісне володіння більше 10 років спірним майном, індивідуальних ознак якого не містить договір купівлі-продажу основних засобів №2 від 04.02.1999. Виходячи з чого, дійшли обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин правового механізму визнання права власності за набувальною давністю, передбаченого ст. 344 ЦК України. Зважаючи, що відповідне право позивача не порушено (відсутня невизначеність у суб'єктивному праві, належному особі), не установлено наявності у позивача правовстановлюючих документів на спірний об'єкт, заявлення позову на підставі ст.392 ЦК України є передчасним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.06.2013, суди керувались тим, що ТОВ "Сонячний квартал" (покупець за цим договором) прийняв від СТ "Лелека" спірне майно, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення № 1 від 12.07.2013 та сплатив передбачену договором суму в розмірі 134 4000грн, у якості доказів чого матеріали справи містять платіжне доручення № 24 від 11.06.2013. Договір було укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено, право власності зареєстровано за відповідачем-1 по первісному позову в установленому порядку.

Що стосується зустрічних позовних вимог про виселення ТОВ "Ромвік" з спірного нежитлового приміщення, апеляційний господарський суд правильно виходив із того, що на час укладення договору купівлі-продажу від 07.06.2013 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 у справі №5009/4223/12 не було оскаржено, тому СТ "Лелека" були власником швейного цеху на підставі договору, який з огляду на ст.ст.204, 215 ЦК України є правомірним.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ретельно дослідивши обставини справи, якими підтверджується безпідставне перебування ТОВ "Ромвік" у спірному приміщенні, чим фактично чинить перешкоди власнику цього майна, застосовуючи положення викладених статей закону, суд апеляційної інстанції мотивовано дійшов висновку щодо порушення прав ТОВ "Сонячний квартал", тому правильно постановив про задоволення зустрічних позовних вимог шляхом виселення ТОВ "Ромвік" із займаного ним нежитлового приміщення швейного цеху площею 654, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатодія Луценка, 22).

Колегія суддів погоджується із такими висновками апеляційного суду, які узгоджуються з приписами ст.391 ЦК України, відповідно до яких питання вимагати усунення перешкод у користуванні майном може ставити лише власник майна, а матеріалами справи та наявними доказами підтверджується право відповідача-2 на будівлю швейного цеху.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, тому враховуючи вимоги ст.111-7 ГПК України не беруться до уваги судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ромвік" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.17 у справі №911/3614/16 господарського суду Київської області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЖ.О. Корнілова