Постанова

від 14.05.2018 по справі 911/3614/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Справа№ 911/3614/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ромвік

на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.03.2018

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Ромвік про поворот виконання рішення

у справі № 911/3614/16 (суддя Горбасенко П.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ромвік

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний Квартал ,

2. Споживчого товариства Лелека ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Броварська районна спілка споживчих товариств;

2. Київська обласна спілка споживчих товариств

про визнання права власності та визнання договору купівлі-продажу недійсним

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний Квартал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ромвік

про виселення з нежитлового приміщення,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2017 у справі № 911/3614/16 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ромвік (надалі - ТОВ Ромвік ) та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний Квартал (надалі - ТОВ Сонячний Квартал ) відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2017, рішення Господарського суду Київської області скасовано частково; в частині первісного позову рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2017 у справі № 911/3614/16 залишено без змін; в частині зустрічного позову рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2017 у справі № 911/3614/16 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до виселення ТОВ Ромвік з нежитлового приміщення: швейний цех площею 654, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22); присуджено до стягнення з ТОВ Ромвік на користь ТОВ Сонячний Квартал 4 547,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

12.05.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 911/3614/16, видано накази.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2018 постанову Вищого господарського суду України від 26.06.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2017 у справі № 911/3614/16 в частині повної відмови у задоволенні первісного позову скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 07.06.2013 між Споживчим товариством Лелека та ТОВ Сонячний Квартал , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.І. 07.06.2013 та зареєстрований в реєстрі за №1439. В іншій частині вимог за первісним позовом судові рішення залишено без змін. Постанову Вищого господарського суду України від 26.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасовано і залишено у цій частині без змін рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2017; стягнуто з ТОВ Сонячний Квартал на користь ТОВ Ромвік 3 169,40 грн за розгляд справи судами; стягнуто з Споживчого товариства Лелека на користь ТОВ Ромвік 3 169, 40 грн за розгляд справи судами.

06.03.2018 на виконання постанови Верховного Суду від 16.02.2018 у справі № 911/3614/16 видано накази.

13.03.2018 ТОВ Ромвік звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про поворот виконання судового рішення (вх. № 5029/18 від 13.03.2018), згідно якої останній просив суд вирішити питання про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі №911/3614/16; вселити ТОВ Ромвік у нежитлове приміщення: швейний цех площею 654,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22); зобов'язати ТОВ Сонячний Квартал передати ТОВ Ромвік нежитлове приміщення: швейний цех площею 654,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2018 у справі №911/3614/16 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Ромвік про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 911/3614/16.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ Ромвік , суд виходив з того, що поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права, зокрема, право на житло та на проживання в ньому, тому поворот виконання рішення про виселення шляхом вселення у раніше займане приміщення неможливий і включає в себе абсолютно протилежну виселенню вимогу - про вселення, яка може бути розглянута лише у позовному провадженні.

Крім того, суд зазначив, що вимоги заявника про зобов'язання першого відповідача передати на користь позивача нежитлове приміщення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом прийнято рішення лише щодо виселення, а суд позбавлений процесуальної можливості вчинити поворот виконання рішення, якого судом не приймалося.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ Ромвік звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове рішення, яким заяву про поворот виконання судового рішення задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що предметом повороту виконання може бути як майно, так і дії, що не мають майнового характеру, зокрема, особа, яка виселена з житлового приміщення за скасованим рішенням суду, має бути вселена до нього.

При цьому, скаржник наголошував на помилковості висновків суду, що предметом даного спору є немайнові права, оскільки за наслідками виконання рішення виконавчою службою ТОВ Ромвік позбавлено майнових прав на нежитлове приміщення, в якому воно перебувало до моменту виселення.

Крім того, апелянт вказував на безпідставність висновків суду про недоведеність заявником свого права власності, володіння чи користування спірним майном, з огляду на те, що у постанові від 16.02.2018 у даній справі Верховний Суд зазначив про встановлення судами законного інтересу позивача за первісним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Ромвік на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.03.2018 у справі №911/3614/16.

ТОВ Сонячний Квартал скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що у ТОВ Ромвік відсутні будь-які правові підстави для використання спірного нежитлового приміщення за скасованим рішенням суду, а відтак, відсутні підстави для задоволення заяви про поворот виконання рішення шляхом вселення апелянта у дане приміщення.

У судове засідання 14.05.2018 відповідач-2 за первісним позовом та треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач-2 за первісним позовом та треті особи не повідомили суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про поворот виконання судового рішення задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу ТОВ Ромвік залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

14.05.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про поворот виконання чи відмову у повороті виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників апелянта та відповідача-1 за первісним позовом, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у даній справі Господарським судом Київської області 12.05.2017 було видано накази, зокрема, про виселення ТОВ Ромвік з нежитлового приміщення - швейного цеху, площею 654, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22) (а.с. 118, т. 3).

На виконання вказаного наказу ТОВ Ромвік виселено з приміщення швейного цеху площею 654,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Богунська, 22, що підтверджено актом державного виконавця від 24.07.2016 (а.с. 126, т. 4).

Як встановлено місцевим господарським судом, постановою державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Ляшенко А.З. від 28.08.2017 закінчено виконавче провадження за вказаним наказом (а.с. 127, т. 4).

Постановою Верховного Суду від 16.02.2018 постанову Вищого господарського суду України від 26.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 скасовано в частині задоволення зустрічних позовних вимог і залишено у цій частині без змін рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2017, яким, зокрема, було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ Сонячний Квартал до ТОВ Ромвік про виселення з нежитлового приміщення.

За таких обставин, як стверджує позивач за первісним позовом, наявні підстави для вчинення судом процесуальної дії щодо повороту виконання рішення у справі, яке було скасоване, а саме, шляхом вселення ТОВ Ромвік у нежитлове приміщення: швейний цех площею 654,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22 (Анатолія Луценка, 22) та зобов'язання ТОВ Сонячний Квартал передати ТОВ Ромвік вказане нежитлове приміщення.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ Ромвік про поворот виконання рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, поворот виконання судового рішення - це процесуальна дія, яка полягає у повному або частковому відновленні первісного становища відповідача. В результаті суд зобов'язує позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 N 13-рп/2011 у справі N 1-25/2011 вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах .

Згідно зі ст. 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суду вирішується тільки в тому випадку, якщо внаслідок виконання судового рішення, на користь стягувача було стягнуто грошові кошти або майно. Тобто, даною статтею не передбачена процесуальна можливість повороту виконання немайнового рішення.

Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права, зокрема, право на житло та на проживання в ньому, тому поворот виконання рішення про виселення шляхом вселення у раніше займане приміщення неможливий і включає в себе абсолютно протилежну виселенню вимогу - про вселення, яка може бути розглянута лише у позовному провадженні.

При цьому, посилання апелянта на додану ним до апеляційної скарги судову практику, яка, на його переконання, свідчить про можливість повороту виконання рішення шляхом вселення особи до приміщення, з якого її було виселено на виконання скасованого рішення, колегією суддів відхиляються, виходячи з того, що такі судові рішення були прийняті у цивільних справах відносно фізичних осіб, які мали відповідне право на житлові приміщення, з яких їх було виселено.

Однак, матеріали справи не містять та заявником не надано доказів на підтвердження будь-яких прав ТОВ Ромвік на спірне нежитлове приміщення, водночас, відсутність правових підстав для користування останнім зазначеним майном встановлена рішеннями апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи по суті, які залишені без змін Верховним Судом в частині відмови у задоволенні позову ТОВ Ромвік про визнання за ним права власності на вказане приміщення.

Також колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання апелянта на те, що Верховним Судом у постанові від 16.02.2018 у даній справі встановлено наявність у ТОВ Ромвік законного інтересу, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що такий інтерес було встановлено судом саме в частині вимог позивача за первісним позовом про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2017 Верховний Суд визнав законним та обґрунтованим.

З огляду на те, що статтею 333 ГПК України не передбачена процесуальна можливість в частині повороту виконання немайнового рішення, а також враховуючи, що заявником в ході розгляду справи не доведено свого права власності чи права володіння та користування спірним майном, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що шляхом виселення не було порушено прав ТОВ Ромвік на спірне майно, а відтак, права останнього не можуть бути відновлені шляхом його вселення у вказане нежитлове приміщення.

Крім того, враховуючи, що у даній справі не приймалось рішення про передачу ТОВ Ромвік на користь ТОВ Сонячний Квартал спірного нежитлового приміщення, місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у задоволенні вимоги заявника про зобов'язання ТОВ Сонячний Квартал передати на користь ТОВ Ромвік вказане нежитлове приміщення, оскільки суд позбавлений процесуальної можливості вчинити поворот виконання рішення, яке судом не приймалося.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Підсумовуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ Ромвік про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 911/3614/16 (вх. № 5029/18 від 13.03.2018).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Київської області від 30.03.2018 у справі № 911/3614/16 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ Ромвік - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284, 333 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ромвік на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.03.2018 у справі № 911/3614/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 30.03.2018 у справі № 911/3614/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3614/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.05.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук