Постанова

від 20.06.2017 по справі 826/17148/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2017 року № 826/17148/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача - Лазарєва Г.В., Колос К.О.,

від відповідача - Шмігель Т.В.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн (далі - позивач, ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн ) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2016 №0001831404, №0001791404, №0001811404, №0001861404, №0001841401, №0001871404, від 28.10.2016 №0007382200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому позивач вважає такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

В наданих суду запереченнях відповідач вказав, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 29.06.2016 по 25.07.2016 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн (код ЄДРПОУ 33832091) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 18.07.2016, за результатами якої складено акт від 29.07.2016 № 1103/28-10-14-04/33832091.

Згідно висновків, зафіксованих в акті перевірки від 29.07.2016 № 1103/28-10-14-04/33832091 встановлено порушення:

пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 (надалі - П(С)БО 21 ), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 451 515 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 2 091 529 грн.;

п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 22 943,07 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 65 740 грн.;

абзац е) п.п.164.2.17 п.164.17 ст.164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 187 917,82 грн.;

п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору у розмірі 11 275,07 грн.

Позивач не погодився з висновками акта та подав свої заперечення від 05.08.2016 вих.№30/16.

За результатами розгляду заперечень позивача відповідач листом від 11.08.2016 №286/10/28-10-14-04-12 залишив висновки акту перевірки без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 29.07.2016 № 1103/28-10-14-04/33832091, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001821404 від 15.08.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 426 421 грн., в тому числі за основним платежем - 2 091 529 грн. та за штрафними санкціями - 334 892 грн.;

№0001831404 від 15.08.2016 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 451 515 грн.;

№0001791404 від 15.08.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 175 грн., в тому числі за основним платежем - 65 740 грн. та за штрафними санкціями - 16 435 грн.;

№0001811404 від 15.08.2016 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 22 943 грн.;

№0001861404 від 15.08.2016 про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, включаючи пеню, на загальну суму 308 063,99 грн., в тому числі за основним платежем - 187 917,82 грн., за штрафними санкціями - 87 482,22 грн., пені - 32 663,95 грн.;

№0001841401 від 15.08.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у вигляді нарахованих штрафних санкцій в сумі 510,00 грн.;

№0001871404 від 15.08.2016 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору, включаючи пеню, на загальну суму 17 266,30 грн., в тому числі за основним платежем -11 275,07 грн., за штрафними санкціями - 5 248,94 грн., пені - 742,29 грн.

Позивач оскаржив прийнятті рішення до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги позивача ДФС винесла рішення від 19.10.2016 №22587/6/99-99-11-02-01-15, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення №0001821404 від 15.08.2016 в частині операцій за період 2015 року, щодо яких відповідачем підтверджено здійснення оплати позивачем на користь Шелл Інтернешнл Бі Ві (Нідерланди), а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 15.08.2016 №0001831404, №0001791404, №0001811404, №0001861404, №0001841401, №0001871404 залишені без змін.

На підставі рішення Державної фіскальної служби України від 19.10.2016 №22587/6/99-99-11-02-01-15 відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 28.10.2016 №0007382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 264 819 грн., в тому числі 1 956 302 грн. основного зобов'язання та 308 517 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягало у невключені до складу інших доходів, що враховуються привизначенні об'єкта оподаткування у 2014 році, безнадійної заборгованості по комісії за зобов'язаннями щодо надання кредиту за 2011 рік у зв'язку із закінченням строку позовної давності на дату балансу - 31.12.2014 в сумі 6 563 065,70 грн.

При цьому, як зазначив відповідач, станом на 30.10.2014 заборгованість була непогашена, будь-які виплати на адресу підприємства за вказаний період не здійснювались та до перевірки не були надані первинні документи про визнання такої заборгованості, складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які свідчили б про переривання перебігу строку позовної давності.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно приписів пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до абзацу а пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Отже, для віднесення заборгованості до безнадійної заборгованості мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у законі, зокрема, закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідач в акті перевірки вказує на отримання позивачем інших доходів, передбачених у підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки за такою заборгованістю закінчився строк позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як позичальником, та компанією Шелл Трежері Долар Компані Лімітид (Великобританія), як кредитором, укладено договір про резервний кредит від 30.03.2009, згідно предмету якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику станом на відповідній час кредит, який потрібний Позичальнику для фінансування його потреб в обліговому капіталі.

Відповідно до статті 1 Договору, Договором є цей договір про резервний кредит між Кредитором та Позичальником, зі змінами, новаціями, доповненнями, подовженнями або викладенням у новій редакції станом на відповідний час.

Дата остаточного погашення означає третю річницю від Дати набуття чинності цього Договору, якою є 30 березня 2009 року, тобто датою остаточного погашення є 30 березня 2012 року, або, якщо він не є робочим днем, наступний робочий день такого календарного місяця (у разі наявності такого) або попередній робочий день (у разі його відсутності).

Оскільки, як зазначив відповідач, заборгованість по комісії за 2011 рік не була погашена позивачем, така заборгованість мала бути визнана безнадійною, відповідно, позивач повинен був списати її на дату балансу до складу доходів.

В той же час, як свідчать матеріали справи, між позивачем та компанією Шелл Трежері Долар Компані Лімітид укладено та підписано Додаткову угоду №3 від 29.02.2012, якою внесено зміни до терміну Дата остаточного погашення статті 1 Договору, тобто строк дії Договору було продовжено до 6 років від Дати набуття чинності або, якщо він не є робочим днем, наступний робочий день такого календарного місяця (у разі наявності такого) або попередній робочий день (у разі відсутності такого).

Окрім того, в подальшому між Сторонами укладена Додаткова угода №5 від 02.04.2015, якою між сторонами було досягнуто згоди щодо внесення змін до визначення Строк дії зобов'язання щодо надання кредиту , що означає період часу від Дати набуття чинності до (включно) дати, що настає за 9 (дев'ять) років від Дати набуття чинності. Замінено визначення Дата остаточного погашення , згідно якого означає дев'яту річницю від Дати набуття чинності, або якщо він не є робочим днем, наступний робочий день того ж самого календарного місяця (у разі наявності такого), або попередній робочий день у тому ж календарному місяці (у разі його відсутності).

Тобто, Додатковою угодою №5 до Договору строк дії зобов'язання щодо надання кредиту продовжено до 9 років з дати набуття Договором чинності, тобто до 2018 року.

Договір та усі додаткові угоди до нього належним чином зареєстровані в Національному банку України, що підтверджується наявними доказами у справі.

При цьому, згідно статті 14 Договору, Договір та укладені додаткові угоди до нього регулюються законодавством Англії, та сторони Договору підпорядковуються юрисдикції судів Англії.

Оскільки до Договору застосовується право Англії, то визначення строків позовної давності також має здійснюватися за правом Англії. Строки позовної давності регулюються Законом Сполученого Королівства про строки позовної давності 1980. Відповідно до належним чином засвідченого перекладу статті 5 Закону Сполученого Королівства про строки позовної давності, позов, який заснований на вимозі щодо виконання положень договору, не може бути поданий до суду після спливу більше, ніж шести років з дати виникнення підстави для такого звернення . Таким чином, строк позовної давності складає 6 років.

Отже, з огляду на продовження строку виконання Договору та відсутності рахунку-фактури від кредитора на виплату строк виконання зобов'язань позивача по комісії за зобов'язання щодо надання кредиту за 2011 рік станом на момент проведення перевірки не настав.

Між тим, 29.07.2016 Сторонами Договору укладена Угода про припинення договору про резервний кредит від 30.03.2009, відповідно до якої позивачем, як позичальником, була погашена уся заборгованість за Договором, окрім суми у розмірі 41 674,83 доларів США, яка в силу обмежень на перерахування валютних коштів за кредитними договорами, встановлених Національним Банком України, не може бути повернута.

Враховуючи зазначені обмеження, позивач списав кредиторську заборгованість у розмірі 41 674,83 доларів США та визнав її доходом згідно з бухгалтерською довідкою №5 від 30.06.2016. Вказана сума включена до фінансової звітності за 2 квартал 2016 року, а саме до рядку 2120 інші операційні доходи Звіту про фінансові результати.

Таким чином, позивач дотримався усіх вимог Договору та законодавства України при виконанні своїх зобов'язань за Договором, а твердження податкового органу є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що оскільки заборгованість по комісії є безнадійною, то відповідно до п. 5 П(С) БУ 15 вона має бути списана на дату балансу - 31.12.2014 до складу доходів у зв'язку із закінченням строку позовної давності. Відтак, на думку відповідача, станом на 01.01.2015 заборгованість по комісії за зобов'язання щодо надання кредиту не повинна обліковуватись в бухгалтерському та податковому обліку та відповідно у 2015 році - 1 кварталі 2016 року відсутній об'єкт для нарахування курсових різниць.

У відповідності до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.3 П(С)БО 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 21 встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 П(С)БО 21.

Аналізуючи приписи наведених норм, можна зробити висновок про те, що терміни позитивна та негативна курсова різниця безпосередньо відображають характер їх впливу на фінансові результати діяльності підприємства: позитивні різниці включаються до складу доходів, негативні - у складі витрат звітного періоду.

При обліку операцій в іноземній валюті об'єктами визначення курсових різниць є лише монетарні статті балансу.

Отже, для визначення курсових різниць перерахунок іноземної валюти здійснюється на дату балансу та на дату здійснення господарської операції лише за монетарними статтями.

Як встановлено судом, заборгованість позивача перед компанією Шелл Трежері Долар Компані Лімітид (Великобританія) не вважається безнадійною, оскільки до правовідносин сторін за Договором застосовується позовна давність строком у 6 років, а строк виконання договору був продовжений Додатковими угодами №3 та №5 до 2018 року.

Оскільки кредиторська заборгованість позивача по комісії є монетарною статтею та відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції, а не після погашення кредиту.

Беручи до уваги те, що строк позовної давності за комісією не сплив, позивач належним чином обліковував курсові різниці на таку заборгованість в бухгалтерському та податковому обліку, тому твердження відповідача не знайшли свого обґрунтування в цій частині.

Окрім того, відповідач вказує на те, що позивач врахував у складі витрат та фінансового результату до оподаткування витрати по господарським операціям із компанією Шелл інтернешнл Бі Ві, які фактично не проводились у відповідних звітних періодах, внаслідок чого позивачем занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 292 874,04 грн. та за 1 квартал 2016 року на загальну суму 114 715,27 грн.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн та компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві (Велика Британія) укладено договір від 22.12.2014 б/н про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів.

Згідно з п. 11.1 зазначеного договору договір застосовується до відносин сторін щодо його предмету, які виникли до його укладення, а саме з 01.09.2011. Предметом цього договору є надання компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві ряду послуг, які, зокрема, включають:

- Послуги центральної кадрової підтримки;

- Консультаційні Послуги з питань оподаткування доходів іноземних працівників у країні походження;

- Консультаційні Послуги з підтримки бази даних Шелл Піпл ;

- Консультаційні та інші Послуги з планування та розвитку людських ресурсів;

- Послуги з організації навчання працівників;

- Послуги щодо організації переїзду іноземних працівників;

- Консультаційні Послуги щодо Політик Роял Датч Шелл пі.ел.сі. стосовно іноземних працівників;

- Консультаційні послуги щодо бачення Роял Датч Шелл пі.ел.сі. питань стратегії та регіонального контролю;

- Загальні консультації з питань управління людськими ресурсами.

Також п. 3.4 Договору про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів від 22.12.2014 передбачено, що ціна послуг погоджується сторонами шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі послуг обома сторонами, а п. 5.1 встановлено, що позивач оплачуватиме послуги в доларах США у відповідності до рахунку, до якого додається акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надані акти про надання послуг за період з червня 2015 року по березень 2016 року від 30.06.2015, від 05.08.2015.

В підтвердження факту отримання послуг позивач оплатив вартість таких послуг та сформував витрати для розрахунку фінансового результату до оподаткування, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, в підтвердження виконання умов договору позивачем також надано податкові накладні від 24.12.2014 №71, від 05.08.2014 №6, від 05.08.2014 №7, від 05.08.2014 №8, від 05.08.2014 №9, від 29.02.2016 №1, від 29.02.2016 №2, від 29.02.2016 №3, від 29.02.2016 №2, від 29.03.2016 №1, від 29.03.2016 №3, від 29.02.2016 №4, від 29.03.2016 №5, суми ПДВ по яких включені до податкового кредиту ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн за відповідний період.

Відповідач стверджує, що з наданих до перевірки актів не вбачається, за який саме період виконані зазначені в них послуги, акти датовані 2015 роком. Будь-яких інших первинних документів, в тому числі, бухгалтерських довідок до перевірки надано не було. На думку податкового органу, позивачем не доведено факт отримання послуг від нерезидента та не обґрунтовано позицію щодо правомірності ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто за правилами бухгалтерського обліку фінансовий результат до оподаткування формується на підставі первинних документів відповідного звітного періоду, складених за результатами здійснених господарських операцій.

Позивач, в свою чергу пояснив, що є отримувачем послуг від компанії Шелл Інтернешнл Бі Ві та самостійно не здійснює виписку (оформлення) актів про надані послуги, розрахунок вартості наданих послуг та виписку відповідних рахунків. Тобто позивач не має впливу на формування змісту відповідних актів та самостійно не може нарахувати або відобразити резерв під майбутні витрати, адже виписка актів та рахунків щодо наданих послуг здійснюється компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві. Відтак, після фактичного надання послуг та отримання відповідного акту, лише після цього у позивача виникає обов'язок щодо оплати наданих послуг та формування бухгалтерського обліку.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач отримав послуги за період з 2012 по 2015 роки згідно договору від 22.12.2014 про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів від компанії Шелл Інтернешнл Бі Ві (Велика Британія) та акти наданих послуг, виписані у 2015-2016 роках. Лише після отримання вказаних документів у позивача виникли зобов'язання по оплаті наданих послуг, що й було зроблено.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно включив до витрат 2014 року та 2016 року вартість послуг, наданих компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві, відповідно до отриманих актів про надання послуг та включив їх до розрахунку фінансового результату до оподаткування.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що оскільки отримання послуг у звітності періоді по взаємовідносинах з компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві не підтверджується, позивачем в порушення вимог податкового законодавства завищив суму податкового кредиту на суму 88 683,55 грн.

Згідно з абз. 3 п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до абз. 2 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований як платник ПДВ, про що зазначено в акті перевірки.

За період з грудня 2014 року по березень 2016 року за результатами здійснення господарських операцій з компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві позивачем виписано та включено до податкового кредиту з ПДВ податкові накладені від 24.12.2014 №71, від 05.08.2015 №6, від 05.08.2015 №7, від 05.08.2015 №8, від 05.08.2015 №9, від 29.02.2016 №1, від 29.02.2016 №3, від 29.02.2016 №2, від 29.03.2016 №1, від 29.03.2016 №5, від 29.03.2016 №2, від 29.03.2016 №3, від 29.03.2016 №4.

Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже вказані первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, податковий орган в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які свідчили б про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод (податкового кредиту з ПДВ), а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в цій частині.

Окрім того, відповідач стверджує, що позивач в порушення вимог чинного законодавства не перерахував податок на доходи фізичних осіб - вартість безоплатно отриманих послуг у вигляді консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів, наданих працівникам позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, працівникам ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн з 25.12.2012 по 31.07.2014 та з 15.12.2011 по 24.12.2012, які є додатковим благом, внаслідок чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 187 917,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його працівниками - паном ОСОБА_1 та пані ОСОБА_2 укладені трудові контракти від 15.12.2011 та від 14.10.2013, згідно умов яких передбачено, що Компанія укладає трудовий договір, а Працівник висловлює згоду працювати на посаді директора на умовах, встановлених цим Контрактом та Кодексом законів про працю України.

Відповідно наданих доказів встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, громадянин Республіки Франції, проживає за адресою АДРЕСА_1) з 15.12.2011 прийнятий на посаду виконуючого обов'язків директора ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн та звільний з 24.12.2012 за власним бажанням.

Крім того, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, громадянка Нідерландів, що проживає за адресою АДРЕСА_1) прийнята на посаду виконуючої обов'язків директора з 25.12.2012 та звільнена з 31.07.2014 за власним бажанням.

В ході перевірки на підставі актів наданих послуг, встановлено, що за рахунок коштів ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн вищезазначені працівники отримали дохід у вигляді безоплатно отриманих консультаційних та супутніх послуг на загальну суму 34 043,21 дол. США, що за курсом НБУ на дату отримання такого доходу становить 751 671,26 грн. При цьому під час перевірки не надавалися довідки підтвердження статусу резидента України у розумінні Договору про уникнення подвійного оподаткування працівників ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн - ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку із заниженням доходу перевіркою встановлено також заниження суми військового збору, що підлягає сплаті на 11 275,07 грн., чим порушено підпункти 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

В свою чергу, позивач пояснив, що відповідно до умов вказаних контрактів, а саме п. 9.1, позивач зобов'язувався оплатити перевезення особистого багажу працівника з країни постійного проживання до Києва, а також назад після закінчення трудових відносин з працівником у відповідності до політики Компанії.

Однак, перевезення особистого багажу працівників фактично здійснено компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві на підставі укладеного з позивачем договору про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів від 22.12.2014, після закінчення працівниками трудових відносин з позивачем.

Факт надання таких послуг, а також інших супутніх послуг щодо питань імміграції, супроводу пошуку житла для працівника, його поселення, управління орендою та логістичне супроводження від'їзду, підтверджується актами про надання послуг від 30.06.2015. На підставі зазначених актів про надання послуг від 30.06.2015 позивач лише компенсував вартість наданих послуг його працівникам.

Згідно п.п.164.2.17 п.164.17 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (абзац е ).

На підставі зазначених актів про надання послуг від 30.06.2015 позивач компенсував вартість наданих послуг його працівникам.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Як встановлено з матеріалів справи, вищевказані послуги були надані вказаним працівникам компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві, а відтак суд погоджується з твердженням позивача, про те, що вартість цих послуг не може вважатись додатковим благом, оскільки компанія Шелл Інтернешнл Бі Ві не була їх роботодавцем та податковим агентом.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтоване нарахування позивачу суми податку з доходів фізичних осіб та про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001841401 від 15.08.2016.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

В силу норм п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

З контексту наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахування позивачу податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 187 917,82 грн. та про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001841401 від 15.08.2016, спірне податкове повідомлення-рішення №0001871404 від 15.08.2016, яким визначено суму військового збору, пені на загальну суму 17 266,30 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення ним оскаржуваних рішень.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.08.2016 №0001831404, №0001791404, №0001811404, №0001861404, №0001841401, №0001871404, від 28.10.2016 №0007382200.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн (код ЄДРПОУ 33832091) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 47 209,38 грн. за рахунок асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур