Ухвала

від 05.07.2017 по справі 810/3397/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3397/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бреннтаг Україна до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним дії та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бреннтаг Україна звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби з коригування митної вартості товару; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125150002/2016/000008/2 від 13 червня 2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 125150002/2016/000008/2 від 13 червня 2016 року. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бреннтаг Україна судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Київська міська митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Бреннтаг Україна зареєстроване як юридична особа за адресою: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вулиця Ігорева,12, ідентифікаційний код 31117545.

Видами діяльності товариства за КВЕД є : 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

18 листопада 2014 року між ТОВ Бреннтаг Україна (покупець) укладено контракт № ВТ-2015 з фірмою Dipol Chemical International Inc США (продавець) (а.с.21), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товари відповідно до додатків до цього контракту.

Також контрактом передбачено, що поставка товару здійснюється партіями і на умовах відповідно до Інкотермс 2010 . Ціна товару вказується окремо для кожної поставки у відповідному додатку до цього контракту. Покупець здійснює оплату згідно з відповідними додатками і інвойсами на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється в американських доларах або ЄВРО відповідно до інвойсу та додатку до контракту.

На виконання умов вказаного контракту 11.04.2016 між ТОВ Бреннтаг Україна (покупець) з фірмою Dipol Chemical International Inc США (продавець) підписано додаток № 316 до контракту № ВТ-2015, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар Deхtrose monohydrate (Декстроза моногідрат) 20 (двадцять) тонн, 480 доларів США за 1 (одну) тонну на загальну вартість 9 600,00 доларів США.

Замовлення на поставку 20 тонн товару Deхtrose monohydrate (Декстроза моногідрат) було зроблено фірмою Dipol Chemical International Inc США виробнику Zhucheng Dongxiao Biotehnology Co., LTD Китай, (нова назва виробника Qingdao Dongxiao Enterprise Co., LTD ).

11 квітня 2016 року товар Deхtrose monohydrate (Декстроза моногідрат) доставлено на митну територію України та 30.05.2016 поставлений під митний контроль Одеською митницею ДФС України з подальшим направленням до Київської митниці ДФС для розмитнення.

03 червня 2016 року агентом з митного оформлення було подано до митного оформлення Київській митниці ДФС товар, отриманий від компанії Qingdao Dongxiao Enterprise Co.,Ltd (стара назва Zhucheng Dongxiao Biotehnology Co., Ltd ) за вказаним вище додатком № 316 від 11.04.2016, а саме Dextrose monohydrate (Декстроза моногідрат) 20 000 кг на суму 9 600,00 доларів США (800 мішків по 25 кг; ціна за 1 000 кг 480 доларів США; ціна за 1 кг 0,48 доларів США). Митна вартість вказаного товару визначена ТОВ Бреннтаг Україна за ціною господарської операції, вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту від 18.11.2014 та додатку № 316 від 11.04.2016.

На підтвердження обґрунтованості заявленої ТОВ Бреннтаг Україна у митній декларації за формою МД-2 митної вартості вищезазначеного товару митному органу було надано:

- зовнішньоекономічний контракт № ВТ-2015 від 18.11.2014 (а.с.21);

- додаток № 316 від 11.04.2016 до контракту від 18.11.2014 (а.с.22);

- інвойс виробника товару № QDDX160252 від 07.04.2016 (а.с.24);

- інвойс продавця № 4991002455 від 11.04.2016 (а.с.25);

- експортна декларація № 422720160000183461 від 09.04.2016 (а.с.29-30);

- прайс-лист виробника товару б/н від 10.04.2016 (а.с.27);

- угода (замовлення на придбання товару) № 4991002455 від 11.03.2016 (а.с.26);

- сертифікат походження № 16С3702Ф2029/00086 від 11.04.2016 (а.с.36);

- коносамент № 140600258675 від 11.04.2016 (а.с.28);

- митна декларація № 125150002/2016/752343 (а.с.20).

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Київська митниця ДФС дійшла висновку, що документи, які надані для митного оформлення товару, не підтверджують вказану вартість товару та містять розбіжності та запропонувала декларанту ТОВ ТРІДЕ надати наступні додаткові документи для підтвердження вартості Dextrose monohydrate (Декстроза моногідрат), а саме:

- виписку з бухгалтерської документації, щодо використання товару;

- страхові документи з вартістю страхування;

- копію (належним чином перекладеної) митної декларації країни відправлення;

- висновок про вартість та якість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На виконання вимог відповідача для підтвердження митної вартості товару, керуючись ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України 13.06.2016 позивач надав до митного органу додатково наступні документи:

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-688 від 08.06.2016 (а.с.23);

- страховий поліс 11136501900234497546 від 10.04.2016 з зазначенням вартості страхування (а.с. 31-32);

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом (а.с.29-30);

- CMR 050003 від 30.05.2016 (а.с.33).

Однак декларантом до митного органу не було надано виписки бухгалтерської документації, оскільки, як повідомив декларант митний орган, такої документації не існує, поза як товар - Dextrose monohydrate (Декстроза моногідрат) імпортується вперше для вивчення попиту та можливостей ринку.

Відповідач, проаналізувавши надані декларантом додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявив додаткові розбіжності. Так, зокрема, в документі Інвойс продавця від 11.04.2016 № 4991002455, виданому китайською компанією Qingdao Dongxiao Enterprise Co., LTD зазначено іншого виробника, ніж в рахунку-фактурі від 11.04.2016 № 1-55 та інформації в графі 31 ЕМД, а саме виробником товару є Zhucheng DongXiao logy Co.Ltd.

13 червня 2016 року Київською митницею Державної фіскальної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125150002/2016/000008/2, яким позивачу збільшено митну вартість товару Dextrose monohydrate (Декстроза моногідрат) за ціною 0,70 доларів США за 1(один) кг. (а.с.16).

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України 30.06.2016 позивачем задекларовано товар Dextrose monohydrate (Декстроза моногідрат) з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару № 125150002/2016/000008/2 та випущено у вільний обіг товар за митною декларацією № 125150002/2016/752343.

19 липня 2016 року ТОВ Бреннтаг Україна звернулось до Київської митниці ДФС з листом №МТ001 щодо анулювання рішення про коригування митної вартості товару №125150002/2016/000008/2 від 13.06.2016 (а.с.17).

Проте листом № 6632/2/10-70-64-47 від 28.07.2016 Київська митниця ДФС відмовила ТОВ Бреннтаг Україна у анулюванні рішення про коригування митної вартості товару №125150002/2016/000008/2 від 13.06.2016.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, та вважаючи, що зазначені дії призвели до порушення чинного законодавства України позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку про протиправність дій Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, з огляду на те, що позивачем було надано документи на підтвердження митної вартості товару за ціною контракту, а тому об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ст. 318 Митного кодексу України, встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 257 Митного кодексу України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Положеннями ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Нормами ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4,5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу положень ст.ст. 53, 54, 58 Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митний кодекс України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що надані документи містять неповні відомості та розбіжності.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не зазначено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на норми закону.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог відповідача для підтвердження митної вартості товару ТОВ Бреннтаг Україна надано до митного органу додаткові документи, а саме: експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-688 від 08.06.2016; страховий поліс 11136501900234497546 від 10.04.2016 з зазначенням вартості страхування; копію митної декларації країни відправлення з перекладом; CMR 050003 від 30.05.2016.

Відповідно до поданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості товару, наявні, зокрема, у страховому полісі вказана страхова сума зазначеного вантажу, яка з урахуваннями умов CIF Одесса у відповідності до Інкотермс 2010 склала 10 230,00 доларів США (ціна товару 9 300,00 доларів США + 10% від вказаної ціни товару, що дорівнює 110% ціни страхування, 9300,00 + 930,00 = 10 230,00 доларів США).

Також декларантом до митного органу було надано експертний висновок, який зроблений Київською торгово-промисловою платаю, відповідно до якого товар Dextrose monohydrate (Декстроза моногідрат), який імпортується в Україну по контракту № ВТ-2015 від 18.11.2014 на умовах поставки CIF - Одесса, знаходиться в діапазоні ринкової ціни країни експортера (виробника) і може складати 480,00 доларів за 1 (одну) вказаного товару.

Таким чином ТОВ Бреннтаг Україна було подано до митного органу первинні та додатково витребувані документи.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подано до митного органу первинні та додатково витребувані документи повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують їх ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товару Dextrose monohydrate (Декстроза моногідрат) за ціною договору.

Посилання апелянта на ту обставину, що в документі від 11.04.2016 №4991002455 виданому китайською компанією Qingdao Dongxiao Enterprise Co.,Ltd , як прейскурант виробника товару, зазначено іншого виробника ніж в рахунку-фактурі від 11.04.2016 № 4991002455, яким є Zhucheng Dongxiao Biotehnology Co., Ltd , не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до листа-повідомлення компанією Zhucheng Dongxiao Biotehnology Co., Ltd повідомлено ТОВ Бреннтаг Україна про перейменування своєї назви на Qingdao Dongxiao Enterprise Co.,Ltd , яка буде зазначатись в усіх електронних повідомленнях, упаковках, інвойсах, банківських реквізитах та інших документах, а тому, твердження відповідача про те, що прейскурант виданий іншою компанією-виробником є безпідставним та необґрунтованим (а.с.37-38).

Щодо тверджень апелянта про відомості, які містилися в атоматизованій системі аналізу та управління ризиками АСАУР колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ст. 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Водночас, контролюючий орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Необхідно зазначити, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Враховуючи зазначене, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/42105/14 від 26.03.2015.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав необхідний перелік документів для підтвердження митної вартості товару, як то передбачено ст.53 Митного кодексу України.

Відповідач проаналізувавши подані позивачем документи вирішив, що є сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару основні документи згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містили всі необхідні відомості.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 06.04.2017 у справі №826/5561/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від №125150002/2016/000008/2 від 13 червня 2016 року.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів не бере до уваги тверджень апелянта про ненадання позивачем прайс-листа, на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, оскільки в переліку додаткових документів, який вимагався від позивача відповідно до норм ст. 53 Митного кодексу України не було витребувано зазначений документ.

Також не приймаються до уваги суду посилання апелянта на те, що на його думку додаток №316 від 11.04.2016 до контракту №ВТ-2015 від 18.11.2014 підписаний неналежною особою, оскільки зазначене припущення жодним чином не підтверджено та не доведено.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача підлягають скасуванню, як протиправні, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та застосування резервного методу.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 06 липня 2017 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.