Ухвала

від 05.07.2017 по справі 491/1496/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4983/17

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О.М.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ананьївської районної ради Одеської області про стягнення втраченого заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Ананьївської районної ради Одеської області на рішення Балтського районного суду Одеської області від 04.06.2015 року,

встановила:

18.11.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона перебувала на посаді начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації (РБТІ) та постановою слідчого прокуратури Ананьївського району Одеської області від 10.03.2011 року була відсторонена від займаної посади на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи. На виконання постанови слідчого 14.03.2011 року головою Ананьївської районної ради Одеської області ОСОБА_4 видано розпорядження №3/К про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади. Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 11.04.2011 року постанова слідчого прокуратури про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади скасована, однак голова районної ради ОСОБА_4 не виконав постанову суду, в зв'язку з чим вона не була допущена до виконання посадових обов'язків до 24.06.2011 року.

Враховуючи, що вказаним діянням голови Ананьївської районної ради Одеської області їй завдана матеріальна шкода в розмірі втраченого заробітку за час незаконного відсторонення від роботи, а саме з 12.04.2011 року до 23.06.2011 року, а також моральна шкода, яка виразилася в порушенні нормальних життєвих зв'язків, втрати авторитету як відповідальної особи та мешканки м.Ананьїв, погіршенні стосунків з оточуючими особами та погіршенні стану здоров'я, ОСОБА_2 просила стягнути з Ананьївської районної ради Одеської області на її користь втрачений заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з урахуванням компенсації в розмірі 25211,62 грн. з відрахуванням з вказаної суми обов'язкових платежів у бюджет, моральну шкоду в розмірі 300000 грн. та понесені судові витрати, пов'язані з явкою до суду, в сумі 959 грн. Крім того, враховуючи, що вона в межах строку звернення до суду зверталася з відповідним позовом, і розгляд питання закінчився тільки 07.10.2014 року постановленням ухвали апеляційного суду Одеської області, просила поновити строк звернення до суду як пропущений з поважних причин.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 04.06.2015 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Ананьївської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_2 шкоду в розмірі втраченого заробітку за час незаконного відсторонення від роботи в сумі 25211,62 грн. за вирахуванням обов'язкових до сплати податків та платежів; моральну шкоду в сумі 10000 грн. У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12.06.2015 року доповнено рішення Балтського районного суду Одеської області від 04.06.2015 року та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом до Ананьївської районної ради Одеської області про стягнення втраченого заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та моральної шкоди.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача Ананьївської районної ради Одеської області - Клабукова Р.В.подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Апеляційну скаргу Клабукова Р.В.обґрунтовує тим, що Ананьївська районна рада Одеської області не є належним відповідачем за вимогами що стосуються стягнення втраченого заробітку, зокрема за період з 12.04.2011 року по 23.06.2011 року та вимог, що випливають з цього, оскільки не здійснює фінансування Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації. Тоді як судом першої інстанції не залучено до справи відповідний орган Державної казначейської служби, яка здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Також Клабукова Р.В. зазначає, що районним судом не враховано те, що вимога про стягнення втраченого заробітку за час незаконного відсторонення від роботи з 12.04.2011 року по 23.06.2011 року та моральна шкода вже заявлялась позивачем з таких самих підстав у іншій справі та у задоволенні цих вимог було відмовлено рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.11.2013 року, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК це є підставою для закриття провадження у справі. Крім того зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовну вимогу про стягнення шкоди в розмірі втраченого заробітку за час незаконного відсторонення від роботи, яка не була заявлена, тим самим вийшовши за межі позовних вимог. Також Клабукова Р.В. звертає увагу на те, що за результатами проведеної Контрольно - ревізійним управлінням (далі - КРУ) ревізії фінансово-господарської діяльності Ананьївського РБТІ за період 2007-2010 роки та завершений звітний період 2011 року, КРУ вимагало розглянути питання щодо відповідності займаної посади ОСОБА_2 у зв'язку з порушенням вимог п.2.3 Контрактів, та Ананьївською районною радою Одеської області було прийнято рішення від 24.06.2011 року №95-УІ Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_2І. . Тому немає законних підстав вважати незаконним звільнення ОСОБА_2 з займаної нею посади начальника Ананьївського РБТІ та, відповідно, відсутні підстави для стягнення з Ананьївської районної ради Одеської області втрати заробітку ОСОБА_2, у тому числі, за період з 12.04.2011 року по 23.06.2011 року. Також Клабукова Р.В.вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу про стягнення моральної шкоди та не обґрунтував наявність такої шкоди, не з'ясував та не обґрунтував, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, суд не обґрунтував оцінку заподіяної шкоду, з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього суд першої інстанції проігнорував, що у позивач вже використала своє право на відшкодування моральної шкоди під час розгляду іншої справи.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.12.2015 року рішення Балтського районного суду Одеської області від 04.06.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 02.12.2015 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду Одеської області від 02.12.2015 року, суд касаційної інстанції виходив з того, що не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 в обґрунтування заявлених нею вимог вказувала на бездіяльність відповідача, яка полягала у безпідставному недопущенні її до роботи на займаній посаді, у зв'язку із чим їй завдано майнову шкоду - втрачено заробіток за період бездіяльності відповідача після скасування постанови щодо відсторонення від роботи, тоді як обставини, пов'язані з тим, чи порушені права позивача саме Ананьївською районною радою Одеської області, судом апеляційної інстанції не з'ясовувались, будь-яких висновків з приводу цих обставин у оскаржуваному рішенні не наведено. Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України, не встановив фактичних обставин справи, не з'ясував, які правовідносини виникли між сторонами, та невірно застосував норму права, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові.

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з встановлених нижче обставин справи та дійшовши наступних висновків.

ОСОБА_2 працювала на посаді начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації, яке підпорядковується Ананьївській районній раді і є районною комунальною власністю.

Постановою слідчого прокуратури Ананьївського району Одеської області від 10.03.2011 року ОСОБА_2 відсторонена від займаної нею посади на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, копія вказаної постанови для виконання направлена до Ананьївської районної ради.

На виконання постанови головою Ананьївської районної ради ОСОБА_4 видано розпорядження №3/К від 14.03.2011 року про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади начальника Ананьївського РБТІ на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи.

Постановою Ананьївського районного суду від 11.04.2011 року постанова слідчого прокуратури Ананьївського району ОСОБА_6 від 10.03.2011 року про відсторонення ОСОБА_2 від посади начальника Ананьївського РБТІ скасована, копія постанови суду для виконання надіслана Ананьївській районній раді Одеської області 15.04.2011 року, в той же день отримана районною радою, хоча в журналі реєстрації вхідної кореспонденції зареєстрована тільки 19.04.2011 року.

Рішенням Ананьївської районної ради від 15.04.2011 р. №85-VI затверджене прийняте в міжсесійний період розпорядження голови Ананьївської районної ради №3/К від 14.03.2011 року про відсторонення ОСОБА_2 від займаної нею посади.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Враховуючи, що постанова слідчого прокуратури Ананьївського району Одеської області від 10.03.2011 року про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади скасована постановою Ананьївського районного суду від 11.04.2011 року, районний суд дійшов до висновку, що підстав для подальшого її відсторонення від займаної посади не було. Незважаючи на це голова районної ради не видав розпорядження про поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді, в зв'язку з чим вона безпідставно була позбавлена можливості виконувати свої посадові обов'язки.

Рішенням Ананьївської районної ради від 24.06.2011 року №95-VI ОСОБА_2 звільнена з посади начальника Ананьївського РБТІ з 24.06.2011 року у зв'язку з достроковим розірванням контракту.

Таким чином, суд вважав, що законних підстав для відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади в період з 12.04.2011 року до 23.06.2011 року включно не було.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Районний суд вважав, що внаслідок безпідставного відсторонення від роботи у вказаний період ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди у розмірі неотриманої заробітної плати.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Заробітна плата позивачки за два календарні місяці роботи (січень-лютий 2011 року) складала 6802,50 грн., середньоденна заробітна плата - 306,40 грн., що встановлено рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 15.07.2014 року та ухвалою цього ж суду від 17.07.2014 року, які набрали законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді інших справ.

Таким чином розмір неотриманої заробітної плати ОСОБА_2 за період з 12.04.2011 року до 23.06.2011 року складає 15994 грн. (квітень 2011 року - 306,40 грн.х14 роб.днів=4289,60 грн., травень - 6802 грн., червень - 306,40 грн.х16 роб.днів=4902,40 грн.).

Відповідно до ст.2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не отримала заробітну плату в квітні-червні 2011 року, заробітна плата підлягає компенсації у відповідності до ст.3 вказаного Закону та п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України №159 від 21.02.2001 року із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №959 від 09.08.2001 року та №430 від 31.03.2003 року.

При розрахунку розміру компенсації судом врахована неотримана ОСОБА_2 заробітна плата після утримання податків і обов'язкових платежів, помножена на індекс споживчих цін, встановлених Держкомстатом, поділена на 100. Таким чином, за квітень 2011 року сума неотриманої заробітної плати складає 4289,60 грн., за відрахуванням єдиного соціального внеску 3,6% та податку з доходів фізичних осіб 15% - 3514,90 грн. При виплаті заробітної плати в травні 2015 року застосовується коефіцієнт 0,715, отже розмір компенсації за квітень 2011 року - 2513,15 грн.(3514,90 грн.х0,715). Неотримана заробітна плата за травень 2011 року - 6802 грн., після відрахування податків і обов'язкових платежів - 5573,56 грн., коефіцієнт - 0,702, отже розмір компенсації - 3912,64 грн. (5573,56 грн.х0,702). Неотримана заробітна плата за червень 2011 року - 4902,40 грн., після утримання податків і обов'язкових платежів - 4017,02 грн., коефіцієнт 0,695, розмір компенсації - 2791,83 грн. (4017,02 грн.х0,695), а всього за квітень-червень 2011 року - 9217,62 грн..

Таким чином на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню шкода в розмірі неотриманої заробітної плати з урахуванням компенсації в загальній сумі 25211,62 грн. за вирахуванням обов'язкових до сплати податків та платежів (заробітна плата 15994 грн. + компенсація 9217,62 грн.).

Крім того районний суд вважав, що в наслідок безпідставного непоновлення ОСОБА_2 на роботі в період з 12.04.2011 року до 23.06.2011 року їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у її моральних стражданнях, порушенні її звичного життєвого укладу, пов'язаному з позбавленням можливості працювати на посаді, яку вона займала тривалий час, реалізовувати свої професійні здібності, отримувати заробітну плату за виконану роботу, внаслідок чого вона зазнала втрат немайнового характеру, змушена докладати зусиль для відновлення втрачених прав, погіршився її стан здоров'я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг страждань позивача, її стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу.

Разом з тим, суд враховував, що моральної шкоди ОСОБА_2 зазнала в сукупності як через безпідставне непоновлення її на роботі в період з 12.04.2011 року до 23.06.2011 року, так і через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. Рішенням Любашівського районного суду від 15.07.2014 року з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду в сумі 25000 грн., завдану внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Тому, враховуючи характер правопорушення, а саме безпідставного непоновлення ОСОБА_2 на роботі, глибину її душевних страждань, як наслідок вказаного правопорушення, вимоги розумності і справедливості, тривалості часу та зусиль на відновлення позивачкою порушених прав, суд дійшов до висновку, що її вимоги щодо розміру моральної шкоди завищеними та вважав за доцільне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Вирішуючи вимоги позивача стосовно поновлення строку звернення до суду, суд врахував, що порушення прав позивача мало місце в період з 12.04.2011 року до 23.06.2011 року, а з відповідним позовом вона звернулася до суду тільки 18.11.2014 року, тобто після спливу позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України. Водночас суд врахував, що в межах строку позовної давності ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до Державного казначейства України, і рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 15.07.2014 року, яке набрало законної сили 07.10.2014 року, встановлено, що з вимогою про стягнення втраченого заробітку за період з 12.04.2011 року до 23.06.2011 року їй належить звернутися з позовом до Ананьївської районної ради.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта стосовно того, що Ананьївська районна рада Одеської області не є належним відповідачем за вимогами що стосуються стягнення втраченого заробітку, оскільки судом встановлено, що внаслідок безпідставного відсторонення від роботи, яке відбулося по причині бездіяльності органу місцевого самоврядування, яке полягало у безпідставному недопущенні ОСОБА_2 до роботи на займаній посаді, їй завдано майнову шкоду - втрачено заробіток за період бездіяльності відповідача після скасування постанови щодо відсторонення від роботи, яка відповідно до ст.1174 ЦК України відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Ананьївської районної ради Одеської області - відхилити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 04.06.2015 року- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева