Ухвала

від 10.07.2017 по справі 904/9731/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 липня 2017 року Справа № 904/9731/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Козир Т.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 12.12.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 06.03.2017 у справі№ 904/9731/16 Господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альянс "Еко" доПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" прозобов'язання зняти арешт, зобов'язання перерахувати грошові кошти та стягнення пені ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 904/9731/16.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч. 4 ст. 131 2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді , а також захист від кримінального обвинувачення.

Разом з тим, згідно з підпунктом 11 пункту 16 1 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 1 та ст. 131 2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року .

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Офіційне опублікування Закону відбулося 29.06.2016 (Голос України, 2016, 06, 29.06.2016 № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30.09.2016.

Як вбачається з матеріалів справи № 904/9731/16, провадження у справі було порушено Господарським судом Дніпропетровської області 28.10.2016, тобто після набрання чинності Законом , а тому, при оскарженні судових рішень у даній справі в касаційному порядку, сторони повинні були врахувати вказані приписи Конституції щодо представництва у Верховному Суді та судах касаційної інстанції виключно прокурорами або адвокатами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги . Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Вищим господарським судом України встановлено, що касаційну скаргу від імені Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" подано та підписано представником ОСОБА_5 на підставі довіреності № 5302-К-О від 15.03.2017, при цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси скаржника як адвокат до касаційної скарги не додано (належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та/або посвідчення адвоката України, оригінал чи належним чином засвідчена копія договору про надання правової допомоги тощо).

Наведене є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 1 ч.1 ст. 111 3 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно із підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги , за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із п. 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" позовні заяви про зобов'язання перерахувати грошові кошти відповідно до договору банківського рахунку належать до заяв майнового характеру і оплачуються судовим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14, від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14, від 01.04.2015 у справі № 910/9231/14, від 22.04.2015 у справі № 910/9234/14, від 20.05.2015 у справі № 910/11139/14, від 27.05.2015 у справі № 910/12766/14, від 10.06.2015 у справі № 927/1379/14).

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. п. 2.10-2.11 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Пунктом 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду повністю, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Предметом даного спору є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альянс "Еко" до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання зняти арешт, зобов'язання перерахувати грошові кошти відповідно до платіжного доручення № 18 від 04.04.2016 у розмірі 134930,00 грн. та стягнення пені в сумі 13493,00. Тобто, скаржником оскаржуються вимоги майнового та немайнового характеру.

Отже, заявник касаційної скарги повинен був сплати судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені Законом, тобто 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 4325,21 грн. (120%*((134930,00+13493,00)*1,5% + 1378). Натомість, відповідно до платіжного доручення № PROM2BU4V3 від 12.04.2017 скаржник перерахував судовий збір у розмірі 3 307, 20 грн.

Таким чином, скаржником судовий збір сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 904/9731/16 підлягає поверненню скаржнику на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Беручи до уваги, що касаційна скарга повертається скаржникові на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження судового рішення колегією суддів не розглядається.

Керуючись ст. 86, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "ПриватБанк" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 904/9731/16.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА Т.П. КОЗИР