Ухвала

від 04.07.2017 по справі 161/9004/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9004/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/147/17 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря Черняк О. В.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Луцько Ольга Миколаївна, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Луцько О. М., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно. Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх син ОСОБА_6. Після смерті сина відкрилася спадщина на житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та на 4 земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства площею 1,3006 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,2079 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,122 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га.

Оскільки заповіту складено не було, то спадкоємцями першої черги на спадкове майно за законом стали позивачі батьки спадкодавця та відповідач по справі ОСОБА_1 - син спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивачі прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем.

На момент смерті сина позивачам було відповідно по 85 і 82 роки, а тому оформленням спадщини займався внук відповідач по справі.

Згодом позивачі виявили, що право власності на все спадкове майно перейшло до відповідача, про що нотаріусом видано свідоцтва.

Оскільки даними діями фактично позбавлено позивачів права на спадкове майно, то просили визнати свідоцтва про право власності на спадкове майно за № № 72, 74, 76, 78, 80 від 03.03.2016 року відповідно на житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та на 4 земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства площею 1,3006га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,2079 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,122 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га недійсними та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на підставі вищезазначених свідоцтв.

Просили також визнати за ними відповідно по 1/3 частині спадкового майна, що залишилося після смерті сина: відповідно на житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та на 4 земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства площею 1,3006 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,2079 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,122 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, у якій зазначили, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити новее рішення про задоволення позовних вимог.

В дане судове засідання позивачі та їх представники не з'явилися, відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, просили її відхилити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих на ім'я відповідача, і такий висновок відповідає встановленим обставинам справи

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той ж подружжя, який його пережив та батьки.

Під час розгляду справи з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками, а відповідач ОСОБА_1 - сином спадкодавця ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Власником спірного спадкового майна: житлового будинку із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та чотирьох земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства площею 1,3006 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,2079 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,122 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га був спадкодавець ОСОБА_6

Згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Після смерті батька відповідач ОСОБА_1 прийняв спадщину, а батьки спадкодавця позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від її прийняття в користь внука, сина спадкодавця ОСОБА_1, що стверджено копією спадкової справи (а.с. 86-143).

Відмова позивачів від прийняття спадщини була безумовною та беззастережною, вчинена без застосування до них фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за їхньою справжньою волею. Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, у справі № 161/15295/16-ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, до вирішення якої було зупинено провадження в суді апеляційної інстанції по даній справі, встановлено, що підстави вважати відмову позивачів від спадщини недійсною відсутні.

Свідоцтва про право про право на спадщину за законом, видані відповідачу ОСОБА_1 - сину спадкодавця ОСОБА_6, померлого 20.04.2015 року, на спадкове майно за № № 72, 74, 76, 78, 80 від 03.03.2016 року відповідно на житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та на 4 земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства площею 1,3006 га (кадастровий номер НОМЕР_1), для ведення особистого селянського господарства площею 0,2079 га (кадастровий номер НОМЕР_2), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,122 га (кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_4 у відповідності до вимог ЦК України і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-яких підстав для визнання їх недійсними та скасування в судовому засіданні не встановлено, а отже відсутні підстави для визнання за позивачами права власності по 1/3 частині спадкового майна, а тому в позові відмовлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмова від спадщини є нікчемним правочином, оскільки була порушена форма вчинення даного правочину, не підтверджуються належними доказами.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді