Рішення

від 09.12.2020 по справі 161/9004/16-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9004/16-ц

Провадження № 8/161/1/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засідання - Фурман Ю.В.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Луцько Ольга Миколаївна, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року по справі № 161/9004/16-ц за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Луцько О.М., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно, на обґрунтування якої зазначив, що 06 грудня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області прийняв рішення по цивільній справі № 161/9004/16-ц, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особи - приватний нотаріус Луцько О.С., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно

Разом з тим, на час розгляду справи № 161/9004/16-ц на розгляді в Луцькому міськрайонному суді Волинської області перебувала інша цивільна справа, яка прямо і безпосередньо стосувалась розгляду даної справи, а саме цивільна справа № 161/15295/16-ц за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання відмови від спадщини - недійсною.

28 лютого 2017 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в рамках цивільної справи № 161/15295/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Луцько Ольга Миколаївна, ОСОБА_7 , про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною - було відмовлено.

20 квітня 2017 року ухвалою апеляційного суду Волинської області рішення суду першої інстанції по справі № 161/15295/16-ц залишено без змін.

Зрештою, 04 липня 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року по справі № 161/9004/16-ц було залишене в силі ухвалою апеляційного суду Волинської області. Як вбачається із тексту рішень першої та апеляційної існтанцій по справі № 161/9004/16-ц, причиною для відмови у позові стало те, що відмова позивачів ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) від прийняття спадщини була безумовною та беззастережною, вчинена без застосування до них фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за їхньою справжньою волею. Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, у справі № 161/15295/16-ц за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від спадщини, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, до вирішення якої було зупинено провадження в суді апеляційної інстанції по даній справі, встановлено, що підстави вважати відмову позивачів від спадщини недійсною відсутн

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року - рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 квітня 2017 року (справа № 161/15295/16-ц) в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданої та підписаної від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Луцько Ольги Миколаївни, зареєстрованої 21 травня 2015 року за № 193, було скасовано. Цією ж постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року було визнано недійсною заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , подану до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Луцько Ольги Миколаївни, зареєстровану 21 травня 2015 року за № 193 та підписану від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .

Визнання відмови ОСОБА_5 від спадщини недійсною є нововиявленою обставиною у розумінні п.3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а також підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Окрім того, даний факт має значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі про визнання свідоцтв на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно.

На підставі наведеного, просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року по справі № 161/9004/16-ц, скасувати його та ухвалити нове.

Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року провадження в даній справі було - зупинено до залучення до участі у справі правонаступника.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року провадження по даній справі було поновлено та замінено у справі позивача ОСОБА_5 - його правонаступником ОСОБА_1 .

У судовому засіданні заявник та представник заявника заяву підтримали і просили її задовольнити.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача покликалися на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку про задоволення заяви з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами від 30.03.2012 року № 4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами , вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

За положеннями ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Як встановлено судом, предметом заявлених вимог є перегляд за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.12.2016 року, в цивільній справі № 161/9004/16-ц за позовом ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Луцько О.М., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно, яке ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 04.07.2017 року залишено без змін.

Як слідує із вищевказаного позову, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили визнати недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно за АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 78, 80 від 03.03.2016 року відповідно на житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_2 та на 4 земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства площами 1,3006 га та 0,2079 га, а також для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площами 0,122 га, та 0,25 га, внаслідок чого скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на підставі вищезазначених свідоцтв та визнати за ними по 1/3 частині зазначеного спадкового майна, що залишилося після смерті сина.

Так, за наслідками розгляду вищевказаної цивільної справи суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, прийшов до переконання, що будь-яких підстав для визнання недійсними свідоцтва про право власності на спадкове майно та їх скасування не встановлено, а отже відсутні підстави для визнання за позивачами права власності по 1/3 частині спадкового майна, а тому в позові відмовлено.

Разом з тим, на час розгляду справи № 161/9004/16-ц на розгляді в Луцькому міськрайонному суді Волинської області перебувала цивільна справа № 161/15295/16-ц за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання відмови від спадщини - недійсною.

У ході розгляду справи № 161/9004/16-ц в суді апеляційної інстанції було зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 161/15295/16-ц, провадження № 2/161/5004/16 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від спадщини, яка розглядалася Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

28.02.2017 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в рамках цивільної справи № 161/15295/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Луцько Ольга Миколаївна, ОСОБА_7 , про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною було відмовлено.

20.04.2017 року ухвалою апеляційного суду Волинської області рішення суду першої інстанції по справі № 161/15295/16-ц залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року - рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20.04.2017 року (справа № 161/15295/16-ц) в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , поданої та підписаної від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Луцько О.М., зареєстрованої 21.05.2015 року за № 193, було скасовано та визнано недійсною заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , подану до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Луцько О.М., зареєстровану 21.05.2015 року за № 193 та підписану від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .

На переконання суду, визнання відмови ОСОБА_5 від спадщини недійсною є нововиявленою обставиною, у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, оскільки встановлені Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року в цивільній справі № 161/15295/16-ц обставини, підтверджують фактичні дані (докази), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення в цивільній справі № 161/9004/16-ц, а тому такі є беззаперечною підставою для перегляду судового рішення в цивільній справі № 161/9004/16-ц за нововиявленими обставинами.

Окрім того, встановлені Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року в цивільній справі № 161/15295/16-ц обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення обгрунтованого рішення у справі про визнання свідоцтв на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно.

Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.12.2016 року в цивільній справі № 161/9004/16-ц, яке ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 04.07.2017 року залишено без змін, підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та, як наслідок - скасуванню.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Отже, оскільки судове рішення цивільній справі № 161/9004/16-ц скасоване, суд, з урахуванням ново виявлених обставин, вважає за необхідне постановити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Луцько О.М., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той ж подружжя, який його пережив та батьки.

У судовому засіданні встановлено, що сторони по справі є батьками (позивачі) і сином (відповідча) спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Власником спірного спадкового майна: житлового будинку із надвірними спорудами по АДРЕСА_2 та чотирьох земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства площами 1,3006 га та 0,2079 га, а також для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площами 0,122 га та 0,25 га був спадкодавець ОСОБА_8

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_8 слідує, що після його смерті ОСОБА_3 прийняв спадщину, а позивачі - батьки померлого спадкодавця відмовилися від її прийняття в користь відповідача (а.с. 86-143).

За наведених обставин, ОСОБА_3 було видано Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на спадкове майно за № № 72, 74, 76, 78, 80 від 03.03.2016 року, а саме: на житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_2 та на 4 земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства площею 1,3006 га (кадастровий номер 0722884800:04:001:1643), для ведення особистого селянського господарства площею 0,2079 га (кадастровий номер 0722884800:04:001:1644), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,122 га (кадастровий номер 0722884800:01:001:3399), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га (кадастровий номер 0722884800:01:001:3397).

За змістом ст. ст. 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визнанні у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадшини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із зберсженням її цільового призначення.

Згідно ст. 50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В абз. 3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Постанова Верховного Суду від 04.09.2019 року в цивільній справі № 161/15295/16-ц має преюдиційне значення для вирішення даної справи, оскільки нею було встановлено факт визнання відмови ОСОБА_5 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на спадкове майно за № № 72, 74, 76, 78, 80 від 03.03.2016 року підлягають визнанню недійсними, а відповідне рішення приватного нотаріуса Луцько О.М про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спадкове майно - скасуванню.

Також, судом встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_8 заповіту не залишив, а тому у даному випадку спадкування здійснюється за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_8 постійно проживав разом зі своїми батьками - позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого сина ОСОБА_8 , а також не заявив відмови від її прийняття.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.02.2020 року.

Статтею 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Як вбачається з довідки приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушика О.В. № 10/02-14 від 04.08.2020 року, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Отже, у даному випадку відбулася спадкова трансмісії, відповідно до якої право власності на 1/3 частину спадкового майна (житловий будинок та 4 земельні ділянки) після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягає визнанню за ОСОБА_1 , як спадкоємицею після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 .

У свою чергу, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання право власності на 1/3 частину спадкового майна (житловий будинок та 4 земельні ділянки) після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 за ОСОБА_6 , виходячи з наступного.

Як було встановлено в ході розгляду даної справи, ОСОБА_6 , відмовилася від прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_8 в користь свого внука - відповідача ОСОБА_3 , про що нею було подано відповідну заяву до приватного нотаріуса.

Відмова ОСОБА_6 від прийняття спадщини була безумовною та беззастережною, вчинена без застосування до них фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за їхньою справжньою волею.

Доказів іншого суду надано не було, а судом в ході судового розгляду не здобуто.

За наведених обставин, у суду відсутні підстави для визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/3 частину спадкового майна смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому в задоволені позову в даній частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-268, 423, 426, 429 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Переглянути за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року по справі № 161/9004/16-ц за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Луцько О.М., про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності на спадкове майно, скасувавши дане рішення та прийнявши нове, яким позов задовольнити частково, а саме:

Визнати свідоцтва про право на спадщину № 72 від 03.03.2016р., № 74 від 03.03.2016р., № 76 від 03.03.2016р., № 78 від 03.03.2016р., № 80 від 03.03.2016р., видані приватним нотаріусом Луцько Ольгою Миколаївною відповідачу ОСОБА_3 - недійсними та скасувати рішення приватного нотаріуса Луцько Ольги Миколаївни про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на підставі вищезазначених свідоцтв після померлого ОСОБА_8 в частині 1/3 частини всього зазначеного майна.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 на 1/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер (0722884800:01:001:3397)

Визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 на 1/3 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1.3006 га (кадастровий номер 0722884800:04:001:1643)

Визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 на 1/3 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0.2079 га (кадастровий номер 0722884800:04:001:1644)

Визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 на 1/3 частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0.122 га (кадастровий номер 0722884800:01:001:3399).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 18 грудня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук