Рішення

від 23.06.2017 по справі 911/1037/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2017 р. Справа № 911/1037/17

Господарський суд Київської області у складі

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/1037/17

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ

до 1. Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської

області, с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ , с. Безп`ятне,

Васильківський район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача - Державне підприємство Київське лісове господарство , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - ОСОБА_2, м. Київ

про визнання недійсним рішень та витребування земельної ділянки із чужого

незаконного володіння

за участю представників:

прокурор: Кулішенко О.Ю., посвідчення № 034764 від 05.08.2015;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Кучирка Ю.В., довіреність № 22/05-1 від 22.05.2017,

Бортницький Ю.В. довіреність № 22/05-2 від 22.05.2017;

від третьої особи на стороні позивача: Козюн З.М., довіреність № 01-2 від 03.01.2017;

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - позивач) до 1. Віто-Поштової сільської ради (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 30.10.2008, рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу гр. ОСОБА_2 від 30.07.2009, витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ТОВ Анастас-ЧВ земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 599 820,00 грн., що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району.

Позов обґрунтовано тим, що Віто-Поштовою сільською радою в порушення умов законодавства було передано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,6 га, яка належить до земель лісового господарства, на момент звернення прокурора з позовом до суду вказана земельна ділянка належить на праві власності ТОВ Анастас-ЧВ , у якого й повинна бути витребувана на користь держави у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади законодавства при її виділенні.

Ухвалою суду від 10.04.2017 порушено провадження у справі № 911/1037/17 та призначено розгляд справи на 10.05.2017 о 10 год. 00 хв., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство Київське лісове господарство , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.

Через канцелярію суду (вх. № 8501/17 від 24.04.2017) прокурор надав заяву вих. № 05/1-1208вих від 21.04.2017 про уточнення позовних вимог, в якій просить читати п. 3 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ Анастас-ЧВ земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району .

Через канцелярію суду (вх. № 9064/17 від 05.05.2017) відповідач 1 надав письмові пояснення вих. № 02-26/502 від 28.04.2017 по справі, в яких зазначив, що просить суд здійснити об`єктивний та неупереджений розгляд справи та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України. Також відповідач 1 через канцелярію суду (вх. № 9065/17 від 05.05.2017) надав заяву вих. № 02-26/503 від 28.04.2017 про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1 з врахуванням письмових пояснень.

Через канцелярію суду (вх. № 9063/17 від 05.05.2017) відповідач 2 надав клопотання від 05.05.2017 про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію суду (вх. № 9050/17 від 05.05.2017) третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 надала письмові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 припинено право користування ДП Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп в кварталі 50, які знаходяться в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району, в тому числі й спірної земельної ділянки. Після припинення права користування ДП Київське лісове господарство земельними ділянками, на підставі норм Земельного кодексу України відповідач 1 своїми рішеннями передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, з подальшою зміною цільового призначення земельної ділянки для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу. Також третя особа на стороні відповідача надала заяву від 04.05.2017 про проведення судового розгляду у справі за відсутності ОСОБА_2

Ухвалою суду від 10.05.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 24.05.2017 о 10 год. 30 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 10479/17 від 24.05.2017) відповідач 2 надав заяву від 23.05.2017 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 24.05.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 07.06.2017 о 10 год. 10 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 10987/17 від 29.05.2017) відповідач 1 надав заяву вих. № 02-26/564 від 22.05.2017 про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1 з врахуванням письмових пояснень.

Через канцелярію суду (вх. № 11367/17 від 02.06.2017) третя особа на стороні позивача надала письмові пояснення вих. № 02-464 від 02.06.2017 по справі, в яких зазначила, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення відповідно до картографічних матеріалів лісовпорядкування та розташована частково в кварталі 50 виділи 5 та 6 Васильківського лісництва. Погодження ДП Київське лісове господарство на вилучення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення кварталу 50 виділ 6 не надавалось, згоду на зміну цільового призначення Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало.

В судовому засіданні 07.06.2017 прокурор надав письмові заперечення на клопотання відповідача 2 про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 07.06.2017 позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду, оскільки Кабінету Міністрів України, який є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття відповідачем 1 оскаржуваних рішень, відомо не було, інформація про відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах даних була відсутня.

В судовому засіданні 07.06.2017 відповідач 2 надав додаткові письмові пояснення від 07.06.2017 до заяви про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 07.06.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 23.06.2017 об 11 год. 00 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 12922/17 від 23.06.2017) відповідач 1 надав заяву вих. № 02-26/673 від 20.06.2017 про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1 з врахуванням письмових пояснень.

В судових засіданнях прокурор підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовної вимоги, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 07.06.2017 позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов прокурора з підстав, викладених у позовній заяві, а також просив поновити строк звернення до суду.

Відповідач 1 жодного разу в судові засідання не з`явився, надав заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1, відзиву на позовну заяву не надав, надав письмові пояснення, в яких не виклав своєї позиції щодо позовних вимог.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав, в судових засіданнях просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Третя особа на стороні позивача в судових засіданнях підтримала позовні вимоги прокурора та просила суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Третя особа на стороні відповідача жодного разу в судові засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи на стороні відповідача, надала письмові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача 2, третьої особи на стороні позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 віднесено до земель запасу Віто-Поштової сільської ради земельні ділянки в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 1 площею 0,20 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 23 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 15 площею 0,98 га, що розташовані в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Вказане рішення прийнято відповідачем 1 з посиланням на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Київо-Святошинського району Київської області до 1. Києво-Святошинської районної державної адміністрації, 2. Державного підприємства Київське лісове господарство про припинення права користування земельними ділянками.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2008 припинено право користування Державного підприємства "Київське лісове господарство" земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП "Київський лісгосп": в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 1 площею 0,20 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 23 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 15 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

При розгляді вказаної справи був присутній представник ДП Київське лісове господарство ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності. В мотивувальній частині рішення зазначено, що ДП Київське лісове господарство листами надало згоду Віто-Поштовій сільській раді на передачу та використання для потреб перспективного розвитку села до земель запасу Віто-Поштової сільської ради вищевказаних земельних ділянок лісового фонду Васильківського лісництва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2009 касаційну скаргу ДП Київське лісове господарство на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 повернуто заявнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2009 касаційне подання Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 повернуто заявнику.

Ухвалою Верховного суду України від 21.05.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 11.02.2009 у справі № 9/257-08.

Тобто, на момент розгляду справи № 911/1037/17 рішення господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 набрало законної сили та є чинним.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання (аналогічна норма містилася в ст. 124 Конституції України в редакції, яка діяла на момент прийняття судом рішення у справі № 9/257-08).

Прокурор у позовній заяві викладає свою правову позицію щодо незгоди з рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08, яка не може бути прийнята господарським судом Київської області до уваги, оскільки суд першої інстанції не наділений повноваженнями переглядати рішення суддів свого ж суду, давати їм оцінку, за виключенням перегляду рішення за нововиявленими обставинами (ст.ст. 112-114 ГПК України).

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 27.05.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставелно під сумнів.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем 1 від 19.06.2008) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 було припинено право користування ДП Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп в кварталі 50 виділ 5, то відповідачем 1 на підставі п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України було віднесено зазначені землі до земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано їй у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,6 га, яка розташована в с. Віта-Поштова.

Після цього, управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного рішення Віто-Поштової сільської ради, ОСОБА_2 28.01.2009 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932900011.

В подальшому рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30.07.2009 змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу.

Після цього, управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_2 19.08.2009 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_3, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010994700369.

Як зазначено у листі від 25.01.2017 Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області на даний час спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача 2, що не заперечувалась відповідачем 2 в судових засіданнях.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержліспроект від 26.08.2016, від 20.06.2017 та матеріалів лісовпорядкування 2003 року Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО Київліс земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_1 розташована у виділі 5 та 6 кварталу 50 Васильківського лісництва, а за даними лісовпорядкування 2014 року Васильківського лісництва ДП Київський лісгосп вказана земельна ділянка розташована у виділі 18 кварталу 50 Васильківського лісництва.

За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 19.09.2016 та ДП Київське лісове господарство від 15.09.2016 встановлено, що земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва та щодо неї не надавалось погодження на вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Київське лісове господарство .

Так прокурор зазачає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП Київське лісове господарство , що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Вказує, що ДП Київське лісове господарство погодження вилучення земель лісогосподарського призначення загальною площею 0,6 га в кварталі 50 Васильківського лісництва виділи 5 та 6 не надавало. Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження про можливість вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення загальною площею 0,6 га в кварталі 50 Васильківського лісництва виділи 5 та 6 також не надавалось.

При цьому, нормами ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Як зазначалось раніше, щодо припинення права користування Державного підприємства "Київське лісове господарство" земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП "Київський лісгосп" в кварталі 50 виділ 5 загальною площею 6,44 га існує чинне рішення господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08.

Щодо частини земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 в межах населеного пункту с. Віта-Поштова, відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Лісовий кодекс України у ст. 5 до земель лісогосподарського призначення відносить лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Нормами ст. 6 Лісового кодексу України визначено, що всі ліси в Україні є власністю держави. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному земельним та цим кодексами.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За загальним правилом, визначеним у ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом.

Такий випадок передбачений ч. 2 ст. 56 ЗК України, згідно якої, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадянам та юридичним особам законодавство не місить.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Крім того, ч. 4 вказаної статті визначено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 149 ЗК України визначено повноваження сільських рад щодо вилучення земельних ділянок.

Зокрема, відповідно до ч. 3 вказаної статті сільські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однак, доказів того, що ДП Київське лісове господарство надавало погодження можливості вилучення земель лісогосподарського призначення в кварталі 50 виділі 6 Васильківського лісництва в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області до суду не надано.

Так само, не надано доказів того, що Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства надавалось погодження можливості вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною девятою цієї статті; в) будівництва обєктів, повязаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною девятою цієї статті.

Статтею 32 Лісового кодексу України (у редакції чинній станом на 2008 рік) виключно до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин на їх території здійснюється передача у власність, надання у постійне користування для несільськогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України в державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 27 Лісового кодексу України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності.

Згідно ст. 12, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України сільські ради не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у власність земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 33 Лісового кодексу України до повноважень міських рад у сфері лісових відносин взагалі не відноситься питання щодо вилучення, припинення права користування або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності.

Отже, відповідно до положень вказаних статей вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності та зміна їх цільового призначення належала до компетенції органів виконавчої влади, а саме районної державної адміністрації. У даному випадку рішення про передачу у власність частини земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6, прийнято не уповноваженим на це органом Віта-Поштовою сільською радою, тоді як повноваження по розпорядженню спірною земельною ділянкою державної власності належали до Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Таким чином, Віто-Поштова сільська рада при прийнятті рішень щодо відведення у власність частини земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6, ОСОБА_2, щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання вилучення земель лісового фонду державної власності та зміна її цільового призначення не належало до компетенції сільської ради.

Крім того, надання земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 у приватну власність для сільськогосподарських потреб відбулось з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Доказів погодження органом лісового господарства зміни цільового призначення земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 до суду не надано.

Таким чином, всупереч нормам ЗК України Віто-Поштовою сільською передано у приватну власність земельну ділянку в кварталі 50 виділ 6 лісогосподарського призначення, одночасно змінивши її цільове призначення.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, оспорювані рішення в частині виділення земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 прийняті Віто-Поштовою сільською радою в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 20, 22, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 ЗК України, ст.ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 4, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610р, оскільки ліси не можуть передаватися у приватну власність (за виключенням винятку, передбаченого ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України), в тому числі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу, ведення особистого селянського господарства.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином рішення Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008, яким передано у власність ОСОБА_2 частину земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 для ведення особистого селянського господарства, а також рішення від 30.07.2009, яким в подальшому змінено цільове призначення цієї земельної ділянки на будівництво готельно-ресторанного та торгівельного комплексу, підлягають визнанню недійсними в порядку визначеному ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст.ст. 152, 155 ЗК України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 388 ЦК України встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, зокрема у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Таким чином, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб на даний час має право Кабінет Міністрів України, у звязку з чим прокуратура Київської області звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

За правилами ст.ст. 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене ст. 12 Лісового кодексу України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування передавати їх у приватну власність.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення в кварталі 50 виділ 6 із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_2 Натомість остання набула таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування рішення.

Витребування земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 з володіння відповідача 2 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм ст. 153 ЗК України, ст. 388 ЦК України в зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісовго кодексу України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Відповідач 2 по суті позовних вимог відзиву не надав, але заперечував проти позову з посиланням на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами.

Як зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушення прав чи інтересів позивача щодо визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, щодо визнання недійсними рішень Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 та від 30.07.2009 в частині надання у власність земельної ділянки в кварталі 50 виділ 5 та витребування від відповідача 2 земельної ділянки у вказаній частині, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог прокурора та позивача про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, щодо визнання недійсними рішень Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 та від 30.07.2009 в частині надання у власність земельної ділянки в кварталі 50 виділ 5 та витребування від відповідача 2 земельної ділянки у вказаній частині.

Також суд дійшов висновку щодо порушення прав та інтересів позивача прийнятими рішеннями Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 та від 30.07.2009 в частині надання у власність земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6.

Як зазначалося вище, відповідач 2 просить застосувати позовну давність і відмовити в позові з підстав, викладених у його заяві від 23.05.2017 з додатковими поясненнями до заяви від 07.06.2017, а саме, що управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області під час видачі державного акту на раво власності на земельну ділянку ОСОБА_2 здійснювало повноваження органу державної виконавчої влади, отже станом на 28.01.2009 та 19.08.2009 держава, в особі її органу, а саме Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, була обізнана про обставини викладені в позовній заяві прокурора.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому відповідно до ч.ч. 1 та 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З вищевказаних правових приписів вбачається, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому, норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`активних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (мало стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх права.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Аналоргічна правоа позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 907/238/15.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Крім того, у даному випадку єдиним можливим способом захисту інтересів держави є визнання недійсними спірних рішень та витребування земельної ділянки з чужоо незаконного володіння, оскільки необхідно відновити становище, яке існувало до порушення вимог законодавства з метою недопущення погіршення їх природних характеристик та необґрунтованого зменшення лісовкритих площ, використання лісових земель для потреб, не пов`язаних із веденням лісового господарства.

До моменту пред`явлення позову Кабінет Міністрів України, який визначений прокурорм в якості позивача у спірних правовідносинах, не був учасником ні вилучення, ні зміни цільового призначення земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6, ні подальшого її надання у власність. Інформація про відведені у приватну власність земельні ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах даних була відсутня.

До повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено функцій здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та він не має повноважень щодо витребовування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб`єктами владних повноважень.

Таким чином, Кабінет Міністрів України довідався про зазначене вище порушення з моменту направлення йому прокурором позовної заяви (лист прокуратури Київської області до Кабінету Міністрів України вих. № 0511-923вих17 від 28.02.2017), тому перебіг строку позовної давності розпочався з березня 2017 року та на момент звернення з позовом до суду трирічний строк ще не сплив.

З наведеного вище суд приходить до висновку що, позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 та від 30.07.2009 в частині надання у власність земельної ділянки в кварталі 50 виділ 6 та витребування від відповідача 2 земельної ділянки у вказаній частині, підлягають завдоволенню, оскільки строк позовної давності ще не сплив.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 32-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 30.10.2008 в частині виділення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство .

3. Визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельо-ресторанного та торгівельного комплексу гр. ОСОБА_2 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарства .

4. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ (08628, Київська область, Васильківський район, с. Безп`ятне, вул. Васильківська, 72-А, ідент. код 36586783) земельну ділянку, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство , що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ (08628, Київська область, Васильківський район, с. Безп`ятне, вул. Васильківська, 72-А, ідент. код 36586783) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульв. Л.Українки, 27/2, ідент. код 02909996, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 6 098 (Шість тисяч дев`яносто вісім) грн. 65 коп. судового збору.

Видати наказ.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 07.07.2017.

Суддя О.О. Христенко