Рішення

від 06.07.2017 по справі 910/13785/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017Справа №910/13785/16

За позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до 1) Київської обласної ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарювання

про визнання недійсними рішення та договору

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповілача-2 - Бєліков В.О. (дов. від 04.10.2016);

від третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Броварська місцева прокуратура Київської області в інтересах держави звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба про визнання недійсними:

- п. 1.4 рішення сесії Київської обласної ради №667-34VI від 17.09.2013 Про закріплення мисливських угідь на території Київської області за Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба та п. 3.1 рішення сесії Київської обласної ради №667-34VI від 17.09.2013 в частині вирішення питання про укладення в установленому порядку з Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба договору про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надано йому у користування;

- Договору про умови ведення мисливського господарства від 23.09.2013, укладеного між Київський обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 19 796 га.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №910/13785/16 позов задоволено повністю, визнано недійсним п. 1.4 рішення сесії Київської обласної ради №667-34VI від 17.09.2013 Про закріплення мисливських угідь на території Київської області за Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба та п. 3.1 сесії Київської обласної ради №667-34VI від 17.09.2013 в частині вирішення питання про укладення в установленому порядку з Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба договору про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надано йому у користування, визнано недійсним Договір про умови ведення мисливського господарства від 23.09.2013, укладений між Київський обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 19 796 га, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Мисливсько-рибальський клуб Дружба на користь прокуратури Київської 2 756,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №910/13785/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №910/13785/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/13785/16 передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2017 суддею Демидовим В.О. прийнято справу №910/13785/16 до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.06.2017.

06.06.2017 представником відповідача 2 через загальний відділ суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача-1 та третьої особи, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 06.07.2017.

08.06.2017 заступник керівника Броварської місцевої прокуратури через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

06.07.2017 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 06.07.2017 з'явився представник відповідача-2, надав пояснення по справі.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання 06.07.2017 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Відповідно до пункту 1.4 рішення сесії Київської обласної ради № 667-34- VІ від 17.09.2013 Про закріплення мисливських угідь на території Київської області , ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 49 років, площею 19796 в межах Поліського району Київської області.

Згідно з описом меж (додаток № 4 до вказаного Рішення), межі мисливських угідь становлять: з півночі: від межі зони відчуження до с.Млачівка, далі південною стороною асфальтної дороги, пересікаючи с.Максимовичі до с.Радинка, далі в обхід з південної сторони с.Радинка асфальтною дорогою з південної сторони вздовж сіл Стещина, Калинівка, Орджонікідзе до с.Нові Соколи; зі сходу: далі по адміністративній межі Поліського та Іванківського районів Київської області; з півдня: далі по адміністративній межі Поліського та Іванківського районів Київської області до адміністративної межі Київської та Житомирської областей; із заходу далі по адміністративній межі Київської та Житомирської областей до перетину з межею зони відчуження, далі межею зони відчуження до асфальтної дороги с.Млачівка.

Відповідно до пункту 3.1 рішення надано вказівку Київському обласному та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства укласти, зокрема, з ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба , договір про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надані йому у користування.

Надання угідь у користування ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба погоджено Поліською районною радою (рішення від 01.08.2013 за №238-33-VI), Максимовицькою (рішення від 24.07.2013 за № 154-34-VI), Млачівською (рішення від 25.07.2013 за № 195-30-VI), Стещинською (рішення від 25.07.2013 за № 156-43-VI), Радинською (рішення від 30.07.2013 за № 382-37 -VI), Мар'янівською (рішення від 25.07.2013 за № 193-51-VI), Орджонікідзенською (рішення від 29.07.2013 за № 195-39-VI) сільськими радами Поліського району Київської області.

Крім того, ДП Поліське лісове господарство надало в користування ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба угіддя, розташовані в межах Красятицького, Зеленополянського, Стещинського та Радинського лісництв вказаного підприємства, загальною площею 16329 га, терміном на 49 років.

Рішенням Зеленополянської сільської ради Подільського району Київської області від 25.07.2013 № 196-59-VI погодження надання в користування території в межах Зеленополянської сільської ради відповідачу-2 частини мисливських угідь, розташованих на землях ДП Поліський лісгосп .

На виконання п. 1.4 Рішення між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба 23.09.2013 було укладено Договір про умови ведення мисливського господарства.

Прокурор, посилаючись на незаконність рішення Ради та порушення при його прийнятті вимог чинного законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав .

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 13, 14 і 16 Конституції України встановлено, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Преамбулою Закону України Про мисливське господарство та полювання визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про мисливське господарство та полювання мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Згідно зі ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Статтею 10 Закону України Про мисливське господарство та полювання визначено повноваження сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання до яких належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.

Таким чином, вказаний Закон встановлює порядок надання угідь для ведення мисливського господарства, зокрема передбачає необхідність отримання погодження з власниками або користувачами земельних ділянок, що входять до складу мисливських угідь, на відсутність якого посилається прокурор як на підставу визнання недійсними спірних рішення та договору.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Право користування мисливськими угіддями є правом на майно у розумінні ст. 1 Першого протоколу.

При цьому Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої ст. 9 Конституції України, ст. 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Обґрунтовуючи законність втручання у володіння відповідача-2 прокурор посилався на недотримання вимог ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання щодо необхідності погодження надання в користування мисливських угідь з усіма власниками та користувачами земельних ділянок, що входять до складу спірних мисливських угідь.

Разом з тим, приписами Закону України Про мисливське господарство та полювання не передбачено обов'язок саме ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба отримувати погодження подання з власниками або користувачами земельних ділянок, прийняття відповідачем-1 на підставі вказаного подання рішення про передачу мисливських угідь відповідачу-2 давало право останньому розраховувати, що він діє правомірно, отримуючи зазначені угіддя для ведення мисливського господарства.

Проте прокурором не доведено законність втручання у право мирного володіння майном відповідача-2, а також яким чином позбавлення відповідача-2 права користування спірними мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу.

Крім того, Державне Агентство лісових ресурсів України, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання у Київській області, направило до Київської обласної ради подання щодо надання ТОВ МРК Дружба у користування мисливських угідь площею 19796 га.

Зазначене подання, відповідно до ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання було погоджене і Київською обласною державною адміністрацією, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області та усіма землекористувачами мисливських угідь, наданих у майбутньому у користування відповідача-2.

Зокрема, надання угідь у користування ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба погоджено Поліською районною радою (рішення від 01.08.2013 за №238-33-VI), Максимовицькою (рішення від 24.07.2013 за № 154-34-VI), Млачівською (рішення від 25.07.2013 за № 195-30-VI), Стещинською (рішення від 25.07.2013 за № 156-43-VI), Радинською (рішення від 30.07.2013 за № 382-37 -VI), Мар'янівською (рішення від 25.07.2013 за № 193-51-VI), Орджонікідзенською (рішення від 29.07.2013 за № 195-39-VI) сільськими радами Поліського району Київської області.

Крім того, ДП Поліське лісове господарство надало в користування ТОВ Мисливсько-рибальський клуб Дружба угіддя, розташовані в межах Красятицького, Зеленополянського, Стещинського та Радинського лісництв вказаного підприємства, загальною площею 16329 га, терміном на 49 років.

Рішенням Зеленополянської сільської ради Подільського району Київської області від 25.07.2013 № 196-59-VI погодження надання в користування території в межах Зеленополянської сільської ради відповідачу-2 частини мисливських угідь, розташованих на землях ДП Поліський лісгосп , а саме з 1 по 70,75 квартали Зеленополянського лісництва загальною площею 3710 га, терміном на 49 років при умові ведення мисливського господарства відповідно до Законів України Про мисливське господарство та полювання , Про тваринний світ , Лісового кодексу України, без права ведення лісового господарства та права постійного користування.

При цьому позивачем не доведено, що під час надання відповідачу-2 у користування мисливських угідь не було отримано погодження власників або землекористувачів, території яких можуть бути використані для ведення мисливського господарства, як і не надано доказів від власників або землекористувачів щодо порушення їх прав та наявності претензій до відповідачів 1, 2.

Крім того позивачем не доведено обставин, на які він посилався в частині необхідності отримання згоди власників паїв, оскільки не було надано доказів того, що частина земель, які були виділені мисливському господарству, були розпайовані між певними особами в порядку, визначеному Указом Президента України від 08.08.1995 №720/95.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України Про мисливське господарство та полювання з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється, зокрема, полювання у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.

Тобто, ведення мисливського господарства та полювання в межах населених пунктів за загальним правилом заборонено нормами чинного законодавства.

Водночас, позивачем не надано доказів того, що землі населених пунктів сільських рад Поліського району взагалі є мисливськими угіддями у розумінні ст. 1 Закону України Про мисливське господарства та полювання , та що землі зазначеного населеного пункту використовуються відповідачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 11.07.2017.

Суддя В.О. Демидов