Постанова

від 06.06.2018 по справі 910/13785/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13785/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М., Томчук М.О.,

Київської обласної ради - Коба Ю.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" - не з'явився,

Київського обласного та по місту Києву

управління лісового та мисливського господарства - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф. (головуючий), Жук Г.А., Ткаченко Б.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 (суддя Демидов В.О.)

у справі № 910/13785/16

за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до Київської обласної ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства,

про визнання недійсним рішення та договору,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Броварська місцева прокуратура Київської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави до Київської обласної ради (далі - Київська облрада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" (далі - ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба"), у якому просила визнати недійсними:

- пункт 1.4 рішення Київської облради від 17.09.2013 № 667-34VI "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області за ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" та пункт 3.1 рішення Київської облради від 17.09.2013 № 667-34VI у частині вирішення питання про укладення в установленому порядку з ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" договору про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надано йому у користування;

- договір про умови ведення мисливського господарства від 23.09.2013, укладеного між Київський обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 19 796 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Київської облради прийнято, а договір від 23.09.2013 укладено в порушення вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" без погодження надання у користування ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" мисливських угідь з усіма власниками та користувачами земельних ділянок.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано наступним:

- приписами Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не передбачено обов'язку ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" отримувати погодження подання з власниками або користувачами земельних ділянок, а прийняття Київською облрадою на підставі вказаного подання рішення про передачу мисливських угідь товариству давало право останньому розраховувати, що він діє правомірно, отримуючи зазначені угіддя для ведення мисливського господарства;

- позивачем не доведено законності втручання у право мирного володіння майном ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба", а також, яким чином позбавлення товариства права користування спірними мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу;

- Державне агентство лісових ресурсів України як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання направило до Київської облради подання щодо надання ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" у користування мисливських угідь площею 19 796 га, яке відповідно до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" було погоджене Київською обласною державною адміністрацією, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області та усіма землекористувачами мисливських угідь, наданих спірним рішенням у користування товариству;

- позивачем не доведено, що під час надання ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" у користування мисливських угідь не було отримано погодження власників або землекористувачів, території яких можуть бути використані для ведення мисливського господарства, як і не надано доказів звернень від власників або землекористувачів щодо порушення їх прав та наявності претензій до відповідачів;

- позивачем не доведено обставин, на які він посилався в частині необхідності отримання згоди власників паїв, оскільки не було надано доказів того, що частина земель, які були виділені мисливському господарству, були розпайовані між певними особами в порядку, визначеному Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95;

- позивачем не надано доказів того, що землі населених пунктів сільських рад Поліського району взагалі є мисливськими угіддями у розумінні статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", та що землі зазначених населених пунктів використовуються ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба".

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу Перший заступник прокурора Київської області обґрунтовує зокрема тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 1, 9, 10, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди усіх без виключення землевласників або землекористувачів, отриманої у встановленому законом порядку, а відсутність такого погодження є порушенням законодавчо встановленого порядку надання цих угідь у користування.

Київська облрада у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, а постановлені у справі судові рішення просить залишити без змін та вказує про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" та Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення про неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі встановлено, що рішенням Київської облради шостого скликання від 17.09.2013 № 667-34-VI відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", абзацу третього частини 1 статті 9, статей 21, 22, 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ураховуючи подання Державного агентства лісових ресурсів України, погодження Київської обласної державної адміністрації, висновки та рекомендації постійної комісії Київської обласної ради з питань земельних відносин, ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" надано у користування для ведення мисливського господарства терміном на 49 років мисливські угіддя загальною площею 19 796,00 га на території Поліського району та в межах згідно з додатком 4 (пункт 1.4), а саме: Дільниця 1: зі сходу: від урочища Топкий Мох по межі зони відчуження до нежилого пункту Бички, від нежилого пункту Бички, далі по межі Поліського району до р. Уж; з півночі: від р. Уж по межі зони відчуження до нежилого пункту Мартиновичі; з заходу: від нежилого пункту Мартиновичі автомобільною дорогою через село Зелена Поляна до с. Млачівка; з півдня: від с. Млачівка автомобільною дорогою через село Масимовичі, с. Буда-Радинська, с. Радинка, с. Стещина, с. Калинівка, с. Орджонікідзе до перетину з межею Іванківського району Київської області, далі межею Іванківського району Київської області до урочища Топкий Мох. Дільниця 2: Держлісфонд Стещинського лісництва Державного підприємства "Поліський лісгосп". Згідно з пунктом 3.1. цього рішення уповноважено Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства укласти в установленому порядку з ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" договір про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надано для користування.

На виконання цього рішення 23.09.2013 між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства і ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на те, що протиправне рішення Київської облради призвело до незаконного укладення договору про умови ведення мисливського господарства, який не відповідає вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки всупереч положенням цієї норми товариству надано в користування мисливські угіддя без відповідного погодження зі всіма землевласниками, землекористувачами, органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади на місцях, тому оспорюваний договір відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є недійсним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання урегульовано Законом України "Про мисливське господарство та полювання", який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 цього Закону, мисливські угіддя -ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку (частини 1, 2 статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").

За змістом статей 6, 6 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 458/2011, є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство), яке відповідно до покладених на нього завдань, зокрема вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають ці рішення (підпункт 27 пункту 3 Положення). Держлісагентство України здійснює повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 1, підпункту 4.1 пункту 4 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами та відповідно до покладених на них завдань забезпечують, зокрема подання Держлісагентству України документів з питань надання у користування мисливських угідь.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Порядок надання у користування мисливських угідь визначено положеннями статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", якими встановлено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у справі, яка розглядається, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Київської області надаються у користування за рішенням Київської облради за поданням Держлісагентства України, підготовленим на підставі документів, поданих Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, яке погоджується з Київською обласною державною адміністрацією, яка відповідно до положень Закону України "Про місцеві державні адміністрації" здійснює виконавчу владу у відповідній області, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що справа № 910/13785/16 розглядалася судами неодноразово. Так, постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2017 у цій справі скасовано судові рішення попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування цих рішень було неповне з'ясування та оцінка всіх обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, тому касаційний суд вважав передчасним їх висновок про наявність підстав для задоволення позову. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не з'ясовано наявності у ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язку погодження подання з власниками/користувачами спірних земельних ділянок, не досліджено обставин недобросовісності цього товариства під час набуття та використання права на ведення мисливського господарства, неналежного виконання своїх зобов'язань за оспорюваним договором, а відтак, не з'ясовано законності втручання у право мирного володіння майном ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба", а також яким чином позбавлення відповідача права користування спірними мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи та на виконання вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що оскаржене рішення прийняте Київською облрадою з урахуванням подання Держлісагентства України, погодження Київської обласної державної адміністрації, висновків та рекомендацій постійної комісії Київської обласної ради з питань земельних відносин, тобто в порядку та у межах повноважень, встановлених чинним законодавством.

Посилання Прокурора у касаційній скарзі на відсутність відповідного погодження власників земельних часток (паїв) загальною площею 3 653,16 га, розташованих на території Максимовицької, Стещинської, Радинської, Млачівської, Орджонікідзенської сільських рад Поліського району Київської області, щодо надання у користування мисливських угідь ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба", а відтак і на порушення визначеного законом порядку, передбаченого статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на встановлені судами обставини, які спростовують такі доводи скаржника.

Так, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, зокрема листи-погодження землекористувачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Зелена хвиля" від 08.07.2013 № 39 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агро-промислове підприємство" від 03.07.2013 № 427 щодо надання згоди ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" на використання земельних часток (паїв) загальною площею 6 276,8130 га, які розташовані на території Максимовицької, Стещинської, Радинської, Млачівської, Орджонікідзенської сільських рад Поліського району Київської області, письмові пояснення фізичних осіб - власників земельних часток (паїв), дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, щодо дотримання, передбаченої статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", процедури погодження відповідного питання з землекористувачами. При цьому судами не встановлено фактичних даних, а позивачем відповідно до положень статей 33, 34, 36 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) не надано належних і допустимих доказів, за якими власники земельних часток (паїв) заперечували такі обставини або заявляли про порушення своїх прав у зв'язку з передачею відповідачу у користування спірних мисливських угідь.

Водночас не можуть бути прийняті до уваги доводи Прокурора, наведені у касаційній скарзі, про те, що питання надання згоди ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" на користування земельними ділянками для ведення мисливського господарства не було предметом розгляду сільських рад сіл Максимовичі, Мар'янівка, Млачівка, Радинка, Стещина та Орджонікідзе Поліського району Київської області, а також порушення Поліською районною радою Київської області положень статті 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" щодо реалізації повноважень з вирішення питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь, з огляду на таке.

За змістом статті 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

Як установлено судами і це підтверджено матеріалами справи, погодження ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" щодо надання в користування мисливських угідь у межах територій відповідних сільських рад було надано згідно з рішеннями: Максимовицької сільської ради Поліського району Київської області від 24.07.2013 № 154-34-VI (т. 1, а.с. 41); Мар'янівської сільської ради Поліського району Київської області від 25.07.2013 № 193-51-VI (т. 1, а.с. 47); Млачівської сільської ради Поліського району Київської області від 25.07.2013 № 195-30-VI (т. 1, а.с. 39); Орджрнікідзенської сільської ради Поліського району Київської області від 29.07.2013 № 195-39- VI (т. 1, а.с. 33); Радинської сільської ради Поліського району Київської області від 30.07.2013 № 382-37-VI (т. 1, а.с. 50); Стещинської сільської ради Поліського району Київської області від 25.07.2013 № 156-43- VI (т. 1, а.с. 53).

Крім того, судами встановлено, що згідно з листом від 30.07.2013 № 30-07-2013/1 (т.1, а.с. 24) ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" для отримання згоди щодо надання в користування території в межах Радинської, Максимовицької, Мар'янівської, Орджонікідзенської, Млачівської та Стещинської сільських рад для ведення мисливського господарства звернулося до Поліської районної ради Київської області з відповідним зверненням.

На підставі наведених вище рішень Максимовицької сільської ради від 24.07.2013 № 154-34-VI, Мар'янівської сільської ради від 25.07.2013 № 193-51-VI, Млачівської сільської ради від 25.07.2013 № 195-30-VI, Орджонікідзенської сільської ради від 29.07.2013 № 195-39-VI, Радинської сільської ради від 30.07.2013 № 382-37-VI, Стещинської сільської ради від 25.07.2013 № 156-43-VI про погодження надання в користування мисливських угідь відповідачу, листа Державного підприємства "Поліське лісове господарство" від 17.07.2013 № 308 та з урахуванням висновків та рекомендацій постійної комісії районної ради з питань промисловості, розвитку агропромислового комплексу, лісового господарства, екології, природних ресурсів, з питань земельних ресурсів, рішенням Поліської районної ради Київської області від 01.08.2013 № 238-33-VI погоджено надання ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба" у користування мисливських угідь у межах сільських рад сіл Максимовичі, Мар'янівка, Млачівка, Радинка, Стещина та Орджонікідзе Поліського району Київської області загальною площею 19 796,39 га строком на 49 років для ведення мисливського господарства.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, виконавши вказівки суду касаційної інстанції щодо повного з'ясування обставин справи та надання оцінки всім зібраним у справі доказам, дійшли обґрунтованого висновку про те, що при винесенні оскарженого рішення Київської облради було дотримано порядок, яким на законодавчому рівні запроваджене погодження всіх землекористувачів при реалізації власниками земельних ділянок, на яких розташовані мисливські угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя. Водночас суди правомірно зазначили, що у зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним рішення, прокурором не доведено і наявність підстав для визнання недійсним укладеного на його виконання у порядку, встановленому законом, договору.

Разом із тим при вирішенні справи суди вірно застосували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема 1 Протокол до цієї Конвенції, за змістом якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, а також практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, і зазначили, що прокурором не доведено законність втручання у право мирного володіння майном ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Дружба", а також яким чином позбавлення відповідача права користування спірними мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу.

Отже, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, виконали вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2017 у цій справі, та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі Прокурора, щодо неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки судами доказів не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/13785/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

Ю.Я. Чумак