Рішення

від 03.07.2017 по справі 916/2403/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р.Справа № 916/2403/16

За позовом прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛБІЛД"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд"

2) департаменту освіти та науки Одеської міської ради

3) фонду державного майна України

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_1

2) приватного підприємства "Юридичне бюро "КДВ""

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелхаус"

4) навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "ІНТЕЛЕКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про витребування будівель та споруд

Колегія суддів господарського суду у складі:

головуючий суддя: Цісельський О.В.

судді: Малярчук І.А.

Щавинська Ю.М.

За участю представників:

від прокурора: Шивцова С.А. - за посвідченням

від позивача (ОМР): Асташенкова О.І. - за довіреністю

від відповідача: Кешкентій Д.В. - адвокат, Мацко В.В. - адвокат

від третьої особи позивача 1(ТОВ "Чорноморгідробуд"): не з'явився

від третьої особи позивача 2 (департаменту освіти та науки ОМР): не з'явився

від третьої особи позивача 3 (ФДМУ): не 'явився

від третьої особи відповідача 1(ОСОБА_1): не з'явився

від третьої особи відповідача 2 (ПП "Юридичне бюро "КДВ"): не з'явився

від третьої особи відповідача 3 (ТОВ "Інтелхаус"): Кешкентій Д.В. - адвокат

від третьої особи відповідача 4 (ДНЗ "ІНТЕЛЕКТ"): не з'явився

Суть спору: прокурор Одеської області (надалі - Прокурор), звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛБІЛД" (надалі - ТОВ " ІНТЕЛБІЛД"), в якій просить суд витребувати з володіння відповідача будівлі та споруди у вигляді школи (літ.А), складу (літ.Б), складу (літ.В), складу (літ.Г), загальною площею 2927,3 м 2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2016р. позовну заяву (вх. № 2578/16) було прийнято судом до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в засіданні суду.

07.09.2016р. на адресу господарського суду Одеської області від прокурора надійшла заява про забезпечення позову від 31.08.2016 за № 05/1-1935вих-16 (вх. № 2-4688/16) шляхом накладання арешту на майновий комплекс, що складається з будівель школи (літ. А), складу (літ. Б), складу (літ. В), вбиральні (літ. Г), складу (літ. Д), загальною площею 2 927,3 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ТОВ "ІНТЕЛБІЛД"

Вказана заява прокурора обґрунтована тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, з огляду на те що під час розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи № 815/980/15 майно неодноразово відчужувалось на користь інших осіб, а саме ТОВ "Інтелхаус", відповідно до свідоцтва на право власності серії НОМЕР_1 від 04.11.2015, ПП "Юридичне бюро "КДВ", на підставі свідоцтва на право власності серії НОМЕР_2 від 17.11.2015 та ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 29241330 від 13.04.2016р. та у подальшому відповідачу. Окрім того, вказану заяву прокурор обґрунтовує тим, що ним вже подавалася позовна заява з аналогічним предметом позову до особи на яку було оформлено право власності на спірне майно - ОСОБА_1 Однак, під час розгляду цивільної справи № 520/8081/16-ц було з'ясовано, що право власності на спірне майно вже було зареєстровано за ТОВ "ІНТЕЛБІЛД" засновником якого, зокрема, є й ОСОБА_1, що змусило прокурора звернутися із відповідним позов до господарського суду Одеської області вже з вимогами до ТОВ "ІНТЕЛБІЛД" як до чинного власника спірного майна.

23.09.2016р. вислухавши думку учасників судового засідання, ухвалою суду заяву прокурора про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на майновий комплекс, що складається з будівель школи (літ. А), складу (літ. Б), складу (літ. В), вбиральні (літ. Г), складу (літ. Д), загальною площею 2 927,3 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ТОВ "ІНТЕЛБІЛД".

Також, в судовому засіданні, 23.09.2016р. представник прокурора заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту освіти та науки Одеської міської ради.

Заслухавши думку учасників судового процесу, ухвалою суду клопотання прокурора було задоволено, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача був залучений Департамент освіти та науки ОМР.

12.10.2016р. ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про продовження терміну розгляду справи, термін розгляду справи було продовжено на 15 днів.

18.10.2016р. постановою Одеського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 23.09.2016р. залишено в силі.

31.10.2016р. від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 26497/16) в якої прокурором було змінено підстави заявленого позову, оскільки ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, її судом було прийнято до розгляду.

Також, 31.10.2016р. від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 2-5758/16) про повернення позовної заяви прокурора, яке мотивоване тим, що в силу приписів ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як зазначає заявник, прокурор зобов'язаний, попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина, його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Однак, як вказує представник відповідача, зазначене повідомлення не міститься в матеріалах справи, що в силу приписів ч.1 ст.81 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

Зазначене клопотання судом було прийнято до розгляду.

11.11.2016р. на адресу суду надійшли: від позивача - пояснення (вх. № 27477/16) по суті позову та клопотання (вх. № 2-5951/16) в якому позивач просить суд для повноти та всебічності розгляду справи залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд"; від прокурора - клопотання (вх. №2-5952/16) про витребування доказів, а саме матеріалів справи № 3/17-4969-2011 в рамках якої встановлено обставини перебування майна, що є предметом розгляду даної справи.

Представником відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 11.11.2016р. суду було подано заяву (вх. № 2-5953/16) про застосування строків позовної давності, яка долучена судом до матеріалів справи та буде врахована при вирішенні спору по суті.

Також представником відповідача до суду були подані заперечення на позовну заяву (вх. № 27480/16) та клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 27475/16), які прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Розглянув в судовому засідання подані сторонами клопотання, суд задовольнив клопотання прокурора та позивача.

Ухвалою суду від 11.11.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ТДВ "Чорноморгідробуд".

В судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2016р. від відповідача по справі надійшло клопотання (вх. № 28077/16) про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом було задоволено. Також, в цьому судовому засіданні, представником третьої особи на стороні відповідача - ПП "Юридичне бюро "КДВ" суду були надані заперечення на позовну заяву (вх. № 28075/16), які судом долучено до матеріалів справи.

16.11.2016р. ухвалою суду справу № 916/2403/16 було призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи №916/2403/16 від 17.11.2016р. було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді Літвінов С.В., Цісельський О.В.

18.11.2016р. ухвалою Господарського суду Одеської області колегією суддів справу № 916/2403/16 було прийнято до свого провадження та її розгляд призначено в судовому засіданні.

13.12.2016р. від третьої особи позивача -ТДВ "Чорноморгідробуд" на адресу суду було подано пояснення (вх. № 30084/16), які судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.12.2016р. за ініціативою суду, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Фонд державного майна України.

29.12.2016р. від прокурора надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 2-6933/16) в якої прокурор додатково до первісних позовних вимог додав позовну вимогу щодо визнання за Одеською міською радою права власності на будівлі та споруди у вигляді школи (літ.А), складу (літ.Б), складу (літ.В), складу (літ.Г), загальною площею 2927,3 м 2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 31527/16 від 29.12.2016р.) в якому відповідач просить суд повернути заяву про збільшення позовних вимог заступника прокурора Одеської області від 29.12.2016р. як таку, що не відповідає приписам ГПК України, а також просить повернути без розгляду позовну заяву прокурора, оскільки не встановлено посадове становище особи, яка його підписала.

Судом відмовлено в задоволенні вказаної заяви прокурора, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарським процесуальним кодексом Украйни, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог або заявлення "додаткових" позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

Отже, збільшено може бути лише раніше заявлену позовну вимогу майнового, характеру, додання, у даному випадку, вимоги про визнання права власності, не є таким збільшенням, оскільки фактично заявлено нову додаткову окрему позовну вимогу.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (пункт 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

Отже, у даному випадку новим предметом позову є визнання права власності на спірне майно за Одеською міською радою, а новою підставою є факт не визнання відповідачем права комунальної власності на вказаний об'єкт.

Вказана заява прокурора про збільшення розміру позовних вимог від 14.12.2016р. розцінюється судом, як заява про одночасну зміну предмету та підстав позову, яка подана після початку розгляду господарським судом справи № 916/2403/16 по суті. А відтак, вказана заява не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 26.12.2016р. було відмовлено в задоволенні заяви прокурора про збільшення розміру позовних вимог від 14.12.2016 № 05/1-2905вих16, відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про повернення заяви про збільшення позовних вимог та позовної заяви від 26.12.2016. та відмовлено в задоволенні заяви представників відповідача про повернення заяви про збільшення позовних вимог від 26.12.2016.

17.01.2017р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 967/17) про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом було задоволено.

Ухвалою суду від 17.01.2017р. за клопотанням представника позивача термін розгляду справи було продовжено на 15 днів.

18.01.2017р. від відповідача надійшли письмові заперечення (вх. № 1276/17) на позов, які судом було долучено до матеріалів справи.

23.01.2017р. від третьої особи позивача - ФДМУ надійшли пояснення (вх. № 1564/17), які судом долучені до матеріалів справи.

24.01.2017р. від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 1706/17), які судом долучені до матеріалів справи.

Також цієї ж дати, від третьої особи позивача - ТДВ "Чорноморгідробуд" на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 1730/17) в якому вона просить суд розглядати справу за відсутністю її представника. Зазначене клопотання судом задоволено.

27.01.2017р. від третьої особи відповідача - ПП "Юридичне бюро "КДВ" на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 2042/17) в якому вона просить суд розглядати справу за відсутністю її представника. Зазначене клопотання судом задоволено.

30.01.2017р. від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 2235/17) в якому він просить суд надсилати йому процесуальні документи в електронному вигляді. Зазначене клопотання судом задоволено.

30.01.2017р. відповідно до розпорядження керівника апарата суду за № 41 приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Літвінова С.В. на тривалому лікарняному та члена колегії судді Цісельського О.В. у відпустці, з метою недопущення порушення строку розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2403/16 для внесення змін до складу колегії суддів.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017р. було визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 916/2403/16: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді Малярчук І.А., Волков Р.В.

01.02.2017р. ухвалою Господарського суду Одеської області колегією суддів справу № 916/2403/16 було прийнято до свого провадження та її розгляд призначено в судовому засіданні.

13.02.2017р. відповідно до розпорядження керівника апарата суду за № 137 у зв'язку із настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи №916/2403/16, а саме: у зв'язку з закінченням повноважень головуючого судді ОСОБА_12 з 13.02.2017р., а також приймаючи до уваги перебування члена колегії Волкова Р.В. з 08.02.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, слід призначити повторний автоматичний розподіл справи №916/2403/16 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2403/16.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.02.2017р. було визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 916/2403/16: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді Малярчук І.А., Волков Р.В.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.02.2017р. було визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 916/2403/16: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді Малярчук І.А., Щавинська Ю.М.

14.02.2017р. ухвалою Господарського суду Одеської області справу № 916/2403/16 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді Малярчук І.А., Щавинська Ю.М. та її розгляд призначено в судовому засіданні.

30.03.2017р. від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 2-1787/17) про продовження терміну розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 04.04.2017р. клопотання відповідача було задоволено, термін розгляду справи був продовжений на 15 днів.

24.04.2017р. відповідно до розпорядження керівника апарата суду за № 454 у зв'язку із перебуванням головуючого судді Оборотової О.Ю. з 24.04.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2403/16.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017р. було визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 916/2403/16: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді Малярчук І.А., Волков Р.В.

28.04.2017р. ухвалою Господарського суду Одеської області справу № 916/2403/16 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді Малярчук І.А., Щавинська Ю.М. та її розгляд призначено в судовому засіданні.

20.06.2017р. від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 2-3343/17) про скасування заходу забезпечення позову. Зазначене клопотання було розглянуто судом в судовому засіданні та в його задоволені було відмовлено, оскільки зазначені відповідачем підстави для скасування забезпечення позову, на думку суду, є необґрунтованими.

20.06.2017р. від відповідача надійшли письмові заперечення (вх. № 13570/17) на позов, які судом було долучено до матеріалів справи.

Також, 20.06.2017р. в судовому засіданні представником позивача суду було надано клопотання (вх. № 2-3344/17) про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке ухвалою суду було задоволено.

03.07.2017р. в судовому засіданні прокурором та відповідачем суду були подані клопотання (вх. №№ 14510/17 та 14508 відповідно) про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, які судом було задоволені.

В процесі розгляду справи учасниками судового процесу надавалися клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, які судом були задоволені.

Прокурор, заявлений позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Позивач - ОМР, позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у наданих суду письмових поясненнях.

Відповідач - ТОВ "ІНТЕРБІЛД", проти позову заперечує з підстав, викладених у численних запереченнях та відзивах, які наявні в матеріалах справи, просить суд у задоволені позову прокурора відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особа відповідача - ТОВ "Інтелхаус" заперечує проти позову прокурора, просить суд в його задоволені відмовити. Письмової позиції суду не надав.

Треті особи позивача - ТДВ "Чорноморгідробуд", Департамент освіти та науки ОМР та ФДМУ про час та місце судового засідання повідомлялися своєчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте їх представники в судове засідання не з'явилися, про поважність підстав неявки суд не повідомили, як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових пояснень позов прокурора підтримують.

Третя особа відповідача - ПП "Юридичне бюро "КДВ" про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою її представника (вх. №3 14371/17 від 30.06.2017р.) про ознайомлення з матеріалами справи, з відміткою про ознайомлення. Проте, її представник в судове засідання не з'явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових пояснень проти позову прокурора заперечує.

Третя особа (відповідача) - ОСОБА_1 та НВК "ІНТЕЛЕКТ" про час та місце судового засідання повідомлялися своєчасно, шляхом направлення ухвал суду на їх юридичну адресу та адресу мешкання, а також що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте їх представники в судове засідання не з'явилися, про поважність підстав неявки суд не повідомили, як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових пояснень НВК "ІНТЕЛЕКТ" проти позову прокурора заперечує.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму № 18 від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З метою своєчасного та належного повідомлення ОСОБА_1 та НВК "ІНТЕЛЕКТ" про час та місце судових засідань, судом в у межах, передбачених ГПК України вжито усіх можливих та припустимих заходів. Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи Витягів з ЄДРЮОП і відповідач і треті особи на стороні відповідача своєю юридичною адресою мають одну адресу - АДРЕСА_1, окрім того гр. ОСОБА_1 є директором ТОВ "ІНТЕЛБІЛД" та ТОВ "ІНТЕЛХАУС", а тому суд вважає, що про час та місце судових засідань НВК "ІНТЕЛЕКТ" та гр. ОСОБА_1 повідомлені належним чином.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники прокурора, позивача та відповідача, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення їх представників, суд встановив:

Як встановлено судом, за адресою, де знаходяться спірні будівлі, а саме: АДРЕСА_1, розташований дитячий садок НОМЕР_3, який перебував на балансі тресту "Чорноморгідробуд" колишнього союзного підпорядкування Міністерства транспортного будівництва СРСР.

Відповідно до наказу Фонду Державного майна України № 85 від 13.11.1991р. трест "Чорноморгідробуд" було перетворено в державне підприємство України - трест "Чорноморгідробуд".

27.11.1991 р. житлово-комунальний відділ тресту "Чорноморгідробуд" звернувся до виконкому Одеської міської Ради народних депутатів із листом за № 06/349 в якому із посиланням на неможливість виділення асигнувань для утримання дошкільних установ НОМЕР_3, 291 на 280 місць кожне попросив сприяння у передачі на баланс місцевих рад дитячих садків-яслів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 по АДРЕСА_2, змережуючи їх для потреб Київського району або зменшити відрахування від прибутку до бюджету місцевих рад на суму, необхідну для утримання цих дитячих закладів (т.с.1, а.с.103).

25.12.1991р. між трестом "Чорноморгідробуд" (надалі - Трест) та виконкомом Київської районної ради народних депутатів м. Одеси (МВК Київської ради) укладено договір передачі у безстрокове користування дитячих садків НОМЕР_3 та НОМЕР_4, за умовами п.1.1. якого Трест передав з балансу, а МВК Київської ради прийняв на баланс дитячий садок НОМЕР_3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.с.1, а.с.83-85).

10.01.1992р. рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від №11 "Про прийняття відомчих дошкільних закладів на баланс райвно" було вирішено, зокрема, прийняти на баланс райвно з 01.01.1993 р. дошкільний заклад НОМЕР_3 з остаточною балансовою вартістю та матеріальними цінностями на загальну суму 432 000 крб. (т.с.1, а.с.102).

06.04.1992р. виконкомом Одеської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 104 "О принятии в коммунальную собственность города государственного имущества жилищно-коммунального хозяйства, здравоохранения, народного образования и культуры", відповідно до якого розглянувши матеріали, надані комісією по передачі об'єктів державного майна у комунальну власність міста та у відповідності до рішення міськвиконкому № 2 від 11.01.1992р. "о порядке оформления и передачи государственного имущества в коммунальную собственность города" було вирішено, зокрема, затвердити акти прийому-передачі та перелік державного майна по галузям житлово-комунального господарства (додаток № 1), охорони здоров'я (додаток № 2), народної освіти (додаток № 3), культури (додаток № 4); включити у склад комунальної власності міста додаткові об'єкти народної освіти (додаток № 5); до вирішення питання щодо організації постійної структури управління комунальною власністю керівникам міських відділів охорони здоров'я, народної освіти, культури, управління житлово-комунального господарства прийняти на баланс передане майно та грошові кошти, здійснювати оперативне керування фінансово-господарською діяльністю відповідних підприємств, організацій та установ.

Відповідно до переліку об'єктів, додатково включених у комунальну власність міста, який є додатком № 5 до вищезазначеного рішення до комунальної власності міста увійшов дитячий садок НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 балансовою вартістю 687,0 із приміткою, що 10 03 1992р. він переданий Київському райвно трестом "Чорноморгідробуд".

02.10.1992р. виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів було прийнято рішення № 614, згідно з яким, було затверджено на 1992/93 учбові р.р. шкільну сіть та затверджено реорганізацію дитячого дошкільного закладу НОМЕР_3 в комплекс "Інтелект" (школа-сад) із штатним розкладом згідно додатку № 5(т.с.1, а.с. 96-97).

На підставі наказу Управління освіти Одеської обласної державної адміністрації від 22.09.1992р. № 121 (т.с.1, а.с.95) та наказу відділу освіти Київського райвиконкому від 13.10.1992р. № 113 (т.с.1, а.с. 82) на базі дитсадка НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 з 01.10.1992 було відкрито приватний комплекс сад-школа "Інтелект".

03.10.1992р. райвно Київського району м. Одеси та спільним малим підприємством "Центр "Інтелект" (ліквідоване 13.03.2001р. згідно з рішенням арбітражного суду Одеської області) був укладений договір оренди будівлі дитячого садка НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, відповідно до якого райвно Київського району (орендодавець) передало, а спільне мале підприємство "Центр "Інтелект" (орендар) прийняло у користування цей садок з прилеглою до нього територією. Умовами цього ж договору було узгоджено строк користування майном протягом 15 років та передбачено право викупу приміщення у власність.

01.01.1993р. згідно з наказом Київського районного відділу народної освіти Київської районної ради народних депутатів від 14.12.1992 № 154 було переведено школу-комплекс "Інтелект" на нові умови господарювання та дозволено відкрити самостійний розрахунковий рахунок у відділенні банку.

14.12.1992р. між виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м. Одеси (орендодавець) та "Центром "Інтелект" у формі малого підприємства (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 (т.с.1, а.с.86-87), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду строком на 20 років цілісний майновий комплекс - будівлю загальною площею 1800 м 2 , залишковою вартістю 432000 карбованців та прилеглу до неї територію площею 1700 м 2 за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення експериментальної школи-комплексу "Інтелект".

Відповідно до розділу ІІІ договору "Особливі умови" (п.п.1) строк дії дійсного договору встановлюється на 20 років та вступає в дію з 01.01.1993р.

Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 26.09.1994р. за №201-р (т.с.1, а.с.79) запропоновано завідуючій районного відділу освіти виділити з централізованої бухгалтерії районного відділу освіти для ведення самостійного обліку школу-комплекс "Інтелект" по АДРЕСА_1, а головному бухгалтеру здійснити передачу школі-комплексу "Інтелект" частини основних фондів на суму 2 159 118 000 крб., малоцінного інвентарю на суму 82 159 000 крб. та матеріалів на суму 40 979 000 крб.

05.10.1994р. за актом приймання-передачі (т.с.1, а.с.80-81) відділом освіти Київського району м. Одеси було передано, а приватною школою-комплексом "Інтелект" було прийнято основні фонди по АДРЕСА_1.

02.12.1994р. на загальних зборах засновників спільного малого підприємства "Центр-Інтелект" які оформлені протоколом № 11 були прийняті рішення про надання приватній школі-комплексу "Інтелект" статусу юридичної особи, затвердження її статуту та проведення державної реєстрації.

17.02.1995р. Виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м. Одеси було видано свідоцтво № 22462356 про державну реєстрацію недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу "Інтелект" та 27.02.1995 зареєстровано її статут за реєстраційним № 22462356, згідно з яким засновником цієї школи виступило спільне мале підприємство "Інтелект", якому було передано в оренду будівлю дитячого садка НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 за договором оренди від 03.10.1992р., укладеним з районо Київського району.

19.09.1996р. рішенням Одеської міської ради народних депутатів за № 95-ХХІІ "О внесении изменений в систему организации городского самоуправления на территории районов города и в структуру исполнительного комитета горсовета" (т.с.1, а.с.105) було встановлено, що виконавчими органами місцевого (міського) самоврядування на території районів міста Одеси є районні адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, які створюються виконавчим комітетом Одеської міської ради та вирішено внести відповідні зміни в схему організації міського самоврядування на території районів міста та в структуру виконавчого комітету міськради.

В листопаді 1996р. рішенням № 50-ХХІІ позачергової сесії Київської районної ради народних депутатів було вирішено ліквідувати виконком районної ради народних депутатів з листопада 1996р., провести ліквідацію у відповідності з діючим законодавством, тощо.

21.08.2003р. було зареєстровано навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІП ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

23.03.2004р. рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-946/04 (т.с.2, а.с.23-24)було встановлено факт знаходження нерухомого майна, загальною площею 2927,3 м 2 : будівлі під літ. А - школа - 2818,8м 2 , будівлі під літ. Б - сарай - 29,7м 2 , будівлі під літ. В - сарай - 46,6м 2 , будівлі під літ. Г - вбиральня - 2,7м 2 , будівлі під літ. Д - сарай - 29,5м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у власності товариства з обмеженою відповідальністю "УВК "Інтелект"; визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Інтелект" право власності на нерухоме майно: будівлю під літ. А - школа - 2818,8м 2 , будівлю під літ. Б - сарай - 29,7м 2 , будівлю під літ. В - сарай - 46,6м 2 , будівлю під літ. Г - вбиральня - 2,7м 2 , будівлю під літ. Д - сарай - 29,5м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Інтелект" право користування земельною ділянкою, що забезпечує діяльність ТОВ "НВК "Інтелект", загальною площею 9393 м 2 , межами згідно технічного паспорту.

Зазначене рішення набрало законної сили 24.04.2004р.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4688631 від 09.09.2004р. (т.с.2, а.с 30) КП "ОМБТІтаРОН" на підставі вищенаведеного рішення Приморського районного суду м. Одеси зареєструвало за "НВК "ІНТЕЛЕКТ" ТОВ право власності на нежитлову будівлю, літ. А - школа, Б,В,Д - сарай, г - вбиральня розташовану за адресою Одеська обл.., м. Одеса, АДРЕСА_1. Номер запису: 3477 в книзі: 35неж - 147.

12.12.2008р. постановою Київського районного суду м. Одеси по адміністративній справі № 2-А-558/2008 розпорядження голови виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 201-р від 26.09.1994р. "Про передачу районним відділом освіти основних фондів і малоцінного інвентарю школі-комплексу "Інтелект" - визнано недійсним та скасовано.

22.05.2009р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі №8-4/09 (т.с.2, а.с. 37-38) рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р. по справі № 2-946/04 за заявою ОСОБА_7 про встановлення факту, який має юридичне значення було скасовано за ново виявленими обставинами.

Ухвала набрала законної сили 25.05.2009р.

05.01.2012р. листом за № 16-40-вих/2012 (т.с.2, а.с.33) прокуратура Київського району м. Одеси звернулася до КП "ОМБТІтаРОН" в якому із посиланням на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси по справі №8-4/09 від 22.05.2009р. попросило скасувати державну реєстрацію прав власності ТОВ "НВК "Інтелект" на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

12.01.2012р. листом за № 143-04/10 (т.с. 2, а.с.32) КП "ОМБТІРОН" повідомило прокуратуру Київського району м. Одеси, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі №8-4/09 від 22.05.2009р. зроблена запис у книзі 35неж на сторінці 147, реєстр. № 3477 про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р., яким було визнано право власності на будівлі, літ. А - школу, Б,В,Д - сараї, Г - вбиральню, загальною площею 2927,3м 2 по АДРЕСА_1 за ТОВ "НВК "Інтелект". Запис про реєстрацію за ТОВ "НВК "Інтелект" права власності (реєстраційний номер майна №7380309) у Реєстрі закрита.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2010р. у справі № 2-0-248/10 заяву громадянки ОСОБА_7 про встановлення факту перебування майна, що міститься по АДРЕСА_1, у власності ТОВ "НВК "Інтелект" залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. по справі № 3/17-4969-2011 позов Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради та Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності було задоволено, визнано за Навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на будівлі і споруди загальною площею 2927,3 м 2 , розміщені за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: будівлі школи, позначеної на плані, виготовленому КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 30.08.2006 р. літерою "А" загальною площею 2818,8 м 2 , складу літерою "Б" площею 29,5 м 2 , складу під літерою "В" площею 46,6 м 2 , складу під літерою "Д" площею 29,5 м 2 , вбиральні під літерою "Г" площею 2,7 м 2 , мостіння під літерою "І", басейн під літерою "П" розміром 8,23 х 5,87 метрів, огорожі під №1-4.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. зазначене рішення залишено без змін.

23.10.2013р. на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2013р.по справі № 3/17-4969-2011 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковським М.В. прийнято рішення № 7093179 про державну реєстрацію права приватної власності на будівлі та споруди з відповідними заборонами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за Навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

23.10.2013р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2013р. № 7093179 державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Єрміловим А.Г. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 3021023 про право власності з відкриттям розділу на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за Навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (т.с.1, а.с.43-44, т.с.2, зворотна сторона а.с.136).

03.02.2014р. рішенням загальних зборів засновників Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, оформленим протоколом № 5 було затверджено розподільчий баланс та перелік майна, що передається з балансу Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на баланс ТОВ "ІНТЕЛХАУС", в зв'язку із реорганізацією шляхом виділу та на уповноваження директора на підписання акту прийому-передачі майна (т.с.2, а.с.146). тієї ж дати між НВК "ІНТЕЛЕКТ" та ТОВ "ІНТЕЛХАУС" було складено акт приймання-передачі майна за яким НВК "ІНТЕЛЕКТ" здав, а ТОВ "ІНТЕЛХАУС" прийняв будівлі та споруди об'єкта житлової нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 , яке складається з: літера А - школа, літ. Б,В,Д - склади, літ. Г - вбиральня, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 190163651101, право власності зареєстроване 23.10.2013р. за № 7093179, номер запису права власності 3021023 на суму 317500 грн 96 коп.

17.06.2014р. постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 3/17-4969-2011 були скасовані, у позові Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради та Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності було відмовлено.

02.11.2015р. було прийнято рішення № 25765787 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "ІНТЕЛХАУС" (т.с.2, а.с.154-155).

04.11.2015р. Овідіопольським районним управлінням юстиції ТОВ "ІНТЕЛХАУС" було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 (т.с.2, а.с.153).

10.11.2015р. рішенням засновника ПП "Юридичне бюро "КДВ", оформленим протоколом № 16 (т.с.2, а.с.177) було вирішено, зокрема, включити до складу ПП "Юридичне бюро "КДВ" ОСОБА_1 із внеском до статутного капіталу підприємства грошових коштів у розмірі 725900 грн та ТОВ "ІНТЕЛХАУС" внеском до статутного капіталу підприємства майна на загальну суму 725900 грн, а саме окремого майна приватної власності, що належить ТОВ "ІНТЕЛХАУС": будівлі та споруди об'єкта нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 , яке складається з об'єктів: літера А - школа, літ. Б,В,Д - склади, літ. Г - вбиральня, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 190163651101, що оцінене засновниками у сумі 725900 грн.

16.11.2015р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції Ігнатовим Д.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 26185726 на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ПП "Юридичне бюро "КДВ" (т.с.2, а.с.174-175).

17.11.2015р. Одеським міським управлінням юстиції ПП "Юридичне бюро "КДВ" було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 (т.с.2, а.с.173).

04.12.2015р. ОСОБА_1 подав на ім'я загальних зборів засновників (учасників) ПП "Юридична фірма "КДВ" нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників (учасників) ПП "Юридичне бюро "КДВ".

11.02.2016р. рішенням загальних зборів засновників ПП "Юридичне бюро "КДВ", оформленим протоколом № 17 (т.с.2, а.с.176) було вирішено, зокрема, виключити зі складу ПП "Юридичне бюро "КДВ" ТОВ "ІНТЕЛХАУС" із виплатою грошових коштів у розмірі 7259000 грн та ОСОБА_1 з поверненням йому його вкладу до статутного капіталу підприємства майном, а саме: будівлі та споруди об'єкта нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 , яке складається з об'єктів: літера А - школа, літ. Б,В,Д - склади, літ. Г - вбиральня, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 190163651101, що оцінене засновниками у сумі 725900 грн.

15.02.2016р. за актом приймання передачі права власності об'єкта нерухомого майна ПП "Юридичне бюро "КДВ" передало, а гр. ОСОБА_1 прийняв наступне окреме майно приватної власності: будівлі та споруди об'єкта нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 , яке складається з об'єктів: літера А - школа, літ. Б,В,Д - склади, літ. Г - вбиральня, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 190163651101.

14.06.2016р. рішенням загальних зборів засновників, оформлених протоколом № 1 було засновано ТОВ "ІНТЕРБІЛД", затверджено статут товариства із статутним капіталом 1451800 грн та визначено розмір внесків засновників до статутного капіталу товариства.

До складу засновників ТОВ "ІНТЕРБІЛД" увійшов гр. ОСОБА_1, внеском якого до статутного капіталу товариства стало майно вартістю 725900 грн, яке було передано ОСОБА_1 ТОВ "ІНТЕРБІЛД" за актом приймання-передачі від 15.06.2016р., за яким ОСОБА_1 було передано, а ТОВ "ІНТЕРБІЛД" прийнято окреме майно приватної власності: будівлі та споруди об'єкта нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 , яке складається з об'єктів: літера А - школа, літ. Б,В,Д - склади, літ. Г - вбиральня.

17.06.2016р. на підставі рішення засновників ТОВ "ІНТЕРБІЛД" від 14.06.2016р. та акту приймання-передачі майна від 15.06.2016р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. було прийнято рішення № 30115676 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно за ТОВ "ІНТЕРБІЛД" (т.с.1, а.с.41,42, т.с.3, а.с.55, 56).

27.10.2016р. постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/980/15 (т.с. 3, а.с. 136-137) у задоволені адміністративного позову Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі ОМР, відділу освіти районної адміністрації ОМР до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського М.В., треті особи - Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді ТОВ, Київська районна адміністрація ОМР, державний реєстратор Одеського міського управління юстиції Єрмілов А.Г., ТОВ "ІНТЕЛХАУС" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 23.03.2013р. за № 7093179 було відмовлено.

Підставою відмови у позові стало те, що під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено, що 04.11.2015р. право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "ІНТЕЛХАУС", на момент вирішення адміністративної справи № 815/980/15, запис про реєстрацію права власності за НВК "ІНТЕЛЕКТ" не є чинним, оскільки згідно актуальної інформації про право власності на спірне майно згідно інформаційної довідки від 26.08.2016р., власником спірного майна (будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1) є ТОВ "ІНТЕРБІЛД", а тому ці встановлені обставини свідчать про те, що скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського М.В. про державну реєстрацію права власності від 23.03.2013р. за № 7093179 не призведе до поновлення прав та інтересів позивачів (т.с.3, а.с.137).

Окрім того, як вбачається з тексту постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. по справі № 815/980/15 в проваджені Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/8081/16-ц за позовом прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОМР до ОСОБА_1, треті особи - ПП "Юридичне бюро "КДВ", ТОВ "ІНТЕЛХАУС", Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді ТОВ про витребування майна з чужого незаконного володіння.

26.09.2016р. ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/8081/16-ц провадження у справі було закрито у зв'язку із тим, що під час розгляду справи прокуратурі Одеської області стало відомо, що з 17.06.2016р. власником майна, щодо якого ставиться питання про витребування та повернення до комунальної власності, є інша особа, а саме: ТОВ "ІНТЕРБІЛД".

Порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів ОМР, як власника спірного майна зумовило прокурора звернутися до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході судового розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом першим ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною першою ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів, зокрема, органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи прокуратури України, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, в якості обґрунтування подання прокурором даного позову для представництва інтересів держави в особі представницького органу територіальної громади міста - Одеської міської ради, прокурор вказує на спричинення ТОВ "ІНТЕРБІЛД" шкоди інтересам територіальної громади м. Одеси, яка виражена у розпорядженні комунальною власністю яка вибула із користування її власника - Одеської міської ради по за її волею.

Як встановлено судом, поданий прокурором позов за своєю правовою природою є віндикаційним.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет "віндикаційного" позову становить вимога не володіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена прокурором у суді при зверненні з відповідною позовною заявою, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.

Верховним Судом України у справі № 3-103гс11 у постанові від 17.10.2011р. висловлена позиція стосовно того, що якщо набувач набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі то потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач - ОМР набула право власності на спірне майно на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 10.01.1992р. №11 "Про прийняття відомчих дошкільних закладів на баланс райвно" (т.с.1, а.с.102) та рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 06.04.1992р. № 104 "О принятии в коммунальную собственность города государственного имущества жилищно-коммунального хозяйства, здравоохранения, народного образования и культуры", відповідно до якого було вирішено, зокрема, затвердити акти прийому-передачі та перелік державного майна по галузям житлово-комунального господарства , охорони здоров'я, народної освіти, культури; включити у склад комунальної власності міста додаткові об'єкти народної освіти (додаток № 5).

Відповідно до переліку об'єктів, додатково включених у комунальну власність міста, який є додатком № 5 до вищезазначеного рішення до комунальної власності міста увійшов дитячий садок НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 балансовою вартістю 687,0 із приміткою, що 10 03 1992р. він переданий Київському райвно трестом "Чорноморгідробуд".

Враховуючи час прийняття вищенаведених рішень, судом застосовуються положення законодавства України дійсного на той час.

Згідно зі ст. 2 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" система місцевого самоврядування включає: сільські, селищні, районні, міські, районні в містах, обласні Ради народних депутатів та їх органи, які є державними органами місцевого самоврядування, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 5 вказаного Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду;сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;старосту;районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;органи самоорганізації населення.

Стаття 6 згаданого закону визначає, місцеве господарство забезпечує безпосереднє задоволення потреб населення і функціонування системи місцевого самоврядування.

Місцеве господарство складається з підприємств (об'єднань), організацій, установ, об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури , які є комунальною власністю відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до ст. 7 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" комунальна власність становить основу місцевого господарства.

Розпорядження і управління комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні місцеві Ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування.

До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб'єктами , а також майно, яке створюється і купується місцевими Радами народних депутатів за рахунок належних їм коштів.

Місцеві Ради народних депутатів мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств (об'єднань), організацій і установ, їх структурних підрозділів та інших об'єктів , що належать до державної власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства.

Перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством Української РСР.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власність)" від 05.11.1991 № 311 було затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), а саме, до комунальної власності Одеської обласної ради у галузі народної освіти було передано: Дошкільні виховні та позашкільні навчально-виховні заклади, середні загальноосвітні навчально-виховні заклади, педагогічні училища, школи-інтернати, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, будинки учителя, інститути удосконалення вчителів, методичні кабінети, фільмотеки, підрозділи по господарському обслуговуванню установ і закладів народної освіти, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

25.11.1991р. Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення № 266 - XXI "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області".

Відповідно до додатку № 2 до вищевказаного рішення Одеської обласної ради до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, відносяться зокрема дитячі дошкільні заклади .

Згідно зі ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів , у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Стаття 31 Закону України "Про власність" визначала, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць власність (комунальна власність).

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про власність" передбачено, що суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Статтею 33 вищевказаного закону визначено, що управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада Української РСР і місцеві Ради народних депутатів Української РСР, а також уповноважені ними державні органи.

Частиною 1 ст.35 Закону України "Про власність" передбачено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти , культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Відповідно до ст. 7 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" (який діяв у період виникнення спірних правовідносин) комунальна власність становить основу місцевого господарства. Розпорядження і управління комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні місцеві Ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а також майно, яке створюється і купується місцевими Радами народних депутатів за рахунок належних їм коштів.

Статтею 2 вищевказаного Закону визначено, що система місцевого самоврядування включає: сільські, селищні, районні, міські, районні в містах, обласні Ради народних депутатів та їх органи, які є державними органами місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування, які є юридичними особами, мають право купувати і продавати майно, укладати договори, брати на себе фінансові зобов'язання, виступати як сторони в суді, арбітражі. За своїми зобов'язаннями вони несуть самостійну матеріально-фінансову відповідальність.

Статтею 5 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" (який діяв у період виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що фінансово-економічну базу місцевого самоврядування становить серед іншого місцеве господарство, комунальна та інша власність, яка служить джерелом одержання доходів місцевого самоврядування і задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної території.

З урахуванням наведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що ОМР набула права власності на спірне майно з 06.04.1992р.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикація). Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07.11.2012р. у справі № 6-107цс14.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову.

Водночас, вимога про витребування майна на користь особи передбачає набуття нею, зокрема, права володіння та користування майном.

Як встановлено судом предметом заявленого позову є віндикаційна вимога прокурора про витребування з володіння ТОВ "ІНТЕЛБІЛД" на користь ОМР будівель та споруд об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2927,3 м 2 , який складається з: літера А - школа, літ. Б,В,Д - склади, літ. Г - вбиральня.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване майно вибуло з користування позивача на підставі з початку на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р. по справі № 2-946/04 яким було встановлено факт знаходження нерухомого майна, загальною площею 2927,3 м 2 : будівлі під літ. А - школа - 2818,8м 2 , будівлі під літ. Б - сарай - 29,7м 2 , будівлі під літ. В - сарай - 46,6м 2 , будівлі під літ. Г - вбиральня - 2,7м 2 , будівлі під літ. Д - сарай - 29,5м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у власності ТОВ "УВК "ІНТЕЛЕКТ"; визнано за ТОВ "УВК "ІНТЕЛЕКТ" право власності на нерухоме майно: будівлю під літ. А - школа - 2818,8м 2 , будівлю під літ. Б - сарай - 29,7м 2 , будівлю під літ. В - сарай - 46,6м 2 , будівлю під літ. Г - вбиральня - 2,7м 2 , будівлю під літ. Д - сарай - 29,5м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ТОВ "УВК "Інтелект" право користування земельною ділянкою, що забезпечує діяльність ТОВ "УВК "Інтелект", загальною площею 9393 м 2 , межами згідно технічного паспорту.

В подальшому ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.05.2009р. по справі №8-4/09 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р. по справі № 2-946/04 було скасовано за ново виявленими обставинами.

12.01.2012р. КП "ОМБТІРОН" на підставі узвали Приморського районного суду м. Одеси по справі №8-4/09 від 22.05.2009р. зроблена запис у книзі 35неж на сторінці 147, реєстр. № 3477 про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004р., яким було визнано право власності на будівлі, літ. А - школу, Б,В,Д - сараї, Г - вбиральню, загальною площею 2927,3м 2 по АДРЕСА_1 за ТОВ "НВК "Інтелект". Запис про реєстрацію за ТОВ "НВК "Інтелект" права власності (реєстраційний номер майна №7380309) у Реєстрі закрита.

Але, в подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2013р. по справі № 3/17-4969-2011 було визнано за НВК "Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у формі ТОВ право власності на будівлі і споруди загальною площею 2927,3 м 2 , розміщені за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: будівлі школи, позначеної на плані, виготовленому КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 30.08.2006 р. літерою "А" загальною площею 2818,8 м 2 , складу літерою "Б" площею 29,5 м 2 , складу під літерою "В" площею 46,6 м 2 , складу під літерою "Д" площею 29,5 м 2 , вбиральні під літерою "Г" площею 2,7 м 2 , мостіння під літерою "І", басейн під літерою "П" розміром 8,23 х 5,87 метрів, огорожі під №1-4.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. зазначене рішення залишено без змін.

23.10.2013р. на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2013р.по справі № 3/17-4969-2011 за НВК "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді ТОВ, було зареєстровано право власності на спірне майно..

17.06.2014р. постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 3/17-4969-2011 були скасовані, у позові Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради та Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності було відмовлено.

Проте, як встановлено судом, не зважаючи на те, що спір щодо визнання права власності за НВК "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді ТОВ перебував на касаційному розгляді в ВГСУ, у період часу з лютого 2014р. по червень2016р. між відповідачем та третіми особами на стороні відповідача відбулася низка правочинів за якими право власності на спірне майно 17.06.2016р. перейшло до ТОВ "ІНТЕРБІЛД".

Судом встановлено й не заперечується прокурором та сторонами, що відповідач ТОВ "ІНТЕЛБІЛД" є добросовісним набувачем.

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав спірне майно від у гр. ОСОБА_1 в якості внеску до статутного капіталу товариства на підставі рішення загальних зборів засновників від 17.06.2016р. та акту приймання-передачі майна від 15.06.2016р.

Тобто, спірне майно перейшло до відповідача, а гр. ОСОБА_1 отримав частку в статутному капіталі товариства складає 50% статутного капіталу ТОВ "ІНТЕЛБІЛД" та вартістю 725900 грн. й відповідні корпоративні права.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що майно перейшло до відповідача не на підставі відплатного договору, а на підставі внесення його засновником до статутного капіталу відповідача, а тому слід застосовувати приписи встановлені у ч.3 ст.388 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги прокурора є повністю законними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, судом не приймаються в якості належних правових підстав заперечення представників відповідача та третіх осіб:

щодо безпідставності заявлення прокурором позову та порушення ним приписів ч.3 ст.23 ЗУ "Про прокуратуру", оскільки матеріали справи містять лист прокурора, адресований ОМР з приводу звернення до суду та ОМР не заперечує факту отримання цього листа, окрім того, в процесі розгляду справи це питання досліджувалося судом, з приводу чого 26.12.2016р. судом було винесено відповідну ухвалу, яка відповідачем не оскаржувалася;

щодо відсутності у позивача права власності на спірне майно, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено наявність у ОМР такого права з моменту прийняття спірного майна до комунальної власності на підставі рішення виконкомому Одеської міської ради народних депутатів від 06.04.1992р. № 104 "О принятии в коммунальную собственность города государственного имущества жилищно-коммунального хозяйства, здравоохранения, народного образования и культуры", яке на час розгляду справи є чинним та не скасованим;

щодо застосування строків позовної давності, оскільки в силу приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України, передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 26.04.2016р., ухваленої за наслідками розгляду справи № 916/2129/15, яка була залишена без змін ухвалою Верховного суду України від 05.10.2016р., право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного Кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.

Саме з цих підстав, суд вважає недоречним посилання відповідача на порушення прокурором "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" (Конвенції) та на практику ЄСПЧ у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" та у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства".

Щодо посилання на порушення ст.1 першого протоколу Конвенції, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV ""Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірного майна на користь територіальної громади з володіння ТОВ "ІНТЕРБІЛД" відповідає критерію законності: витребування із його власності спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність окремому суб'єкту господарювання об'єкта комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися спірним об'єктом, який відповідно до рішення виконкомому Одеської міської ради народних депутатів від 06.04.1992р. № 104 "О принятии в коммунальную собственность города государственного имущества жилищно-коммунального хозяйства, здравоохранения, народного образования и культуры" є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям спірного об'єкта із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а скасування рішення Господарського суду Одеської області від23.06.2013р. по справі № 3/17-4969-2011 , на підставі якого об'єкт вибув із комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У справі яка розглядається, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування комунального майна із володіння ТОВ "ІНТЕРБІЛД" є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого права шляхом повернення до комунальної власності об'єктів комунальної власності, які були передані відповідачу із порушенням чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "ІНТЕРБІЛД" критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Крім того, застосовуючи принцип "справедливого балансу" між "суспільними" та "приватними" інтересами, суд дійшов висновку про наявні порушення у відповідних правовідносинах.

Зазначаючи у своїх запереченнях про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу Конвенції, відповідач, зокрема, вказує на порушення принципу "пропорційності" й на те, що він несе "індивідуальний і надмірний тягар" у зв'язку із витребуванням об'єкта комунального майна на користь територіальної громади міста Одеси.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що ТОВ "ІНТЕРБІЛД" набуло право власності на спірне майно внаслідок низки правочинів, за останнім з яких гр. ОСОБА_1 вніс спірне майно до статутного капіталу відповідача.

Той факт, що в межах провадження у справі, яка розглядається, суд не вирішив питання про надання ТОВ "ІНТЕРБІЛД" компенсації у зв'язку із витребуванням об'єкта комунальної власності, не свідчить про порушення принципу пропорційності при задоволенні позову прокурора про повернення у комунальну власність цього об'єкта, який вибув із комунальної власності незаконно, оскільки добросовісний власник, із власності якого майно витребовується, а саме ТОВ "ІНТЕЛБІЛД", не позбавлений можливості відновити своє право на підставі подання відповідного позову до особи, яка передала спірне майно у власність відповідача.

За таких обставин на думку суду, висновки, до яких він дійшов в результаті розгляду позову прокурора у цієї справі, не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Саме виходячи з вищенаведених підстав, суд не приймає посилання відповідача на рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 р. "Стретч проти Сполученого Королівства".

У цій справі ЄСПЛ дійшов висновку, що мало місце "непропорційне" втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки не встановлено, що місцевий орган влади діяв усупереч суспільним інтересам, коли у зазначений спосіб розпоряджався майном, або що реалізація договірної умови про продовження строку оренди могла б завдати шкоди інтересам тієї чи іншої особи, тобто обставини справи "Стретч проти Сполученого Королівства", розглянутої ЄСПЛ, і справи № 916/2403/16 суттєво відрізняються.

А висновок ЄСПЛ про задоволення заяви Стретч не повинен бути для суду безумовно обов'язковим "керівництвом до дії" без урахування конкретних обставин розглядаємої справи.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент . Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням прокурора, позивача, відповідача та третіх осіб на стороні відповідача, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради є законним, обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а тому таким що підлягає задоволенню повністю.

В силу приписів ст.ст.44, 49 ГПК України відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 10888,50 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛБІЛД" (65104, м. Одеса, вул. ак. Корольова, 58-А, код 40573377) будівлі та споруди у вигляді: школи (літ. А), складу (літ. Б), складу (літ. В), вбиральні (літ. Г), складу (літ, Д) загальною площею 2927,3 м 2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛБІЛД" (65104, м. Одеса, вул. ак. Корольова, 58-А, код 40573377) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код 03528552) витрати по оплаті судового збору в сумі 10 888 (десять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 липня 2017 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді І.А. Малярчук

Ю.М. Щавинська