Рішення

від 11.11.2009 по справі 30/231-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТ І

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.09р. Справа № 30/231-09

За позовом: корпо рації "Дагзбері, Інк" ("Dugsberry incorporated"), С ан-Франциско Каліфорнія США

до закритого акціонер ного товариства "Агра", м. Дніп ропетровськ

про визнання недійсни м п. 6.4 договору про дольову уча сть в будівництві від 17.10.2006 року

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідан ня: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача : Проход а Р.С., довіреність від 31.09.2009 ро ку, представник

Від відповідача: Сама рина Л.В., довіреність від 25.11. 2008 року № 25/11, представник

СУТЬ СПОРУ:

Корпорація "Дагзбері, Інк" ( "Dugsberry incorporated"), Сан-Франциско Каліфо рнія США, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимо г від 30.09.2009 року, просить визнат и недійсним з моменту укладе ння п.6.4 Договору про дольову у часть в будівництві від 17.10.2006 ро ку, укладеного між Закритим а кціонерним товариством "Агра " та Корпорацією "Дагзбері, Інк " ("Dugsberry incorporated"), такого змісту: в разі порушення строків передання будинку по проспекту К.Маркс а,47, Корпорація сплачує Товари ству пеню в розмірі 500 доларів США за кожен день прострочен ня, судові витрати віднести н а відповідача.

В обґрунтування позовних в имог зазначає, що за договоро м про дольову участь в будівн ицтві від 17.10.2006 року Корпорація в якості дольової участі в бу дівництві прийняла на себе з обов' язання передати ЗАТ "А гра" під знесення двоповерхо вий нежитловий будинок із пі двалом літера "Б-2" по пр. К.Маркс а,47 площею 681,4 кв.м. та надати зго ду на оформлення на позивача права землекористування зем ельною ділянкою по пр. К.Маркс а,47 на період будівництва бага тофункціонального комплекс у будівель. При укладанні дог овору сторони дійшли згоди п ро відповідальність сторін, положення про які зазначено в розділі 6 Договору, зокрема, п.6.4 Договору передбачає: в раз і порушення строків переданн я будинку по пр. К.Маркса,47 Корп орація сплачує Товариству пе ню в розмірі 500 доларів США за к ожен день прострочення. Пози вач вважає, що цей пункт догов ору суперечить приписам ст. 198 Господарського кодексу Укра їни, ст.ст.192, 203, 207, 524 Цивільного ко дексу України. За умовами нав едених норм зобов' язання уч асників господарських відно син має бути виражено і підля гає оплаті в гривні, так як зак онним платіжним засобом, обо в' язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня. Корпораці я є юридичною особою за закон одавством США, нерезидентом, відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Декрет у Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регул ювання і валютного контролю" . Відповідно до ч.1 ст. 7 названог о Декрету у розрахунках між р езидентами та нерезидентами в межах торгівельного оборо ту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Тор говим оборотом прийнято вваж ати показник сумарних продаж підприємством, оцінений за п евний проміжок часу в натура льному виразі по вартості. Пр и укладанні договору про дол ьову участь в будівництві пр о продаж товарів мова не йшла

Відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач зазнач ає, що згідно Декрету Кабінет у Міністрів України "Про сист ему валютного регулювання і валютного контролю" розраху нки між резидентами та нерез идентами в межах торгівельно го обороту можуть проводитьс я в іноземній валюті. Торгове льний оборот у розумінні Дек рету Кабінету Міністрів Укра їни №15-93 можна визначати як обм ін матеріальних і не матеріа льних благ шляхом продажу то варів, виконання робіт, надан ня послуг, що здійснюється як суб' єктами господарської д іяльності України, так і іноз емними суб' єктами господар ської діяльності з метою оде ржання прибутку. Спірний дог овір дольової участі укладав ся з метою одержання прибутк у в межах торговельного обор оту, а в якості засобу платежу застосовувалась іноземна ва люта, що не суперечить ст. 7 Дек рету №15-93. Відповідно до вимог ц ивільного законодавства сто рони можуть визначати грошов ий еквівалент зобов' язання в іноземній валюті (п.2 ст. 294 ЦК У країни). Відповідач звертає у вагу суду на те, що рішенням го сподарського суду Дніпропет ровської області від 17.06.2009 року у справі №39/829-07 за позовом ЗАТ "А гра" до Корпорації Договір пр о дольову участь в будівницт ві від 17.10.2006 року розірвано. Ріш ення господарського суду зал ишено без змін постановою Дн іпропетровського апеляційн ого господарського суду, яки й, переглядаючи рішення госп одарського суду, перевірив в сі обставини справи, не дійшо в висновку щодо недійсності договору про дольову участь в будівництві.

Розгляд справи було відкла дено з 30.09.2009 року на 20.10.2009 року, з 20.10.2 009 року на 04.11.2009 року. У справі ого лошувалась перерва з 04.11.2009 року на 11.11.2009 року.

У судовому засіданні за зго дою представників сторін ого лошені вступна та резолютивн а частини рішення суду (ст. 85 Го сподарського процесуальног о кодексу України).

Вислухавши пояснення пред ставників сторін, дослідивши матеріали справи, господарс ький суд, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2006 року між Закрити м акціонерним товариством "А гра" (Товариство) та Корпораці єю "Дагзбері, Інк" ("Dugsberry incorporated") (далі - Корпорація), було укладено Д оговір про дольову участь в б удівництві. За цим договором позивач приймав на себе зобо в' язання здійснювати будів ництво багатофункціонально го комплексу будівель цивіль ного і житлового призначення , розташованих за адресою: м. Д ніпропетровськ, вул. Виконко мівська, 1, а після введення об ' єкту в експлуатацію переда ти відповідачеві офісні прим іщення сумарною проектною пл ощею 1800 кв. м. у побудованому ко мплексі. Корпорація в якості дольової участі в будівницт ві прийняла на себе зобов' я зання передати ЗАТ "Агра" під з несення двоповерховий нежит ловий будинок з підвалом літ ера „Б-2” по проспекту Карла Ма ркса, 47, площею 681,4 кв. м. та надати згоду на оформлення на позив ача права землекористування земельною ділянкою по просп екту К. Маркса, 47, у м. Дніпропет ровську на період будівництв а багатофункціонального ком плексу будівель (п.1.2 Договору ).

В разі порушення строків пе редання будинку по пр. К.Маркс а,47 Корпорація сплачує Товари ству пеню в розмірі 500 доларів США за кожний день простроче ння (п.6.4 Договору).

Не погоджуючись зі змістом вказаного пункту - пункту 6.4 Договору, позивач просить ви знати його недійсним, як таки й, що не відповідає вимогам чи нного законодавства. При цьо му позивач посилається на ст . 198 Господарського кодексу Ук раїни, ст.ст.192, 203, 207, 524 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на підстави визна ння недійсним договору, наве дені позивачем в позовній за яві, суд не погоджується з дов одами позивача та дійшов вис новку про необґрунтованість вимоги про визнання п.6.4 догов ору недійсним, з огляду на нас тупне.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України під ставою недійсності правочин у є недодержання в момент вчи нення правочину стороною (ст оронами) вимог, які встановле ні частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цьо го Кодексу.

Якщо недійсність правочи ну прямо не встановлена зако ном, але одна із сторін або інш а заінтересована особа запер ечує його дійсність на підст авах, встановлених законом, т акий правочин може бути визн аний судом недійсним (оспорю ваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК Укра їни).

Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може супе речити цьому Кодексу, іншим а ктам цивільного законодавст ва, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиня є правочин, повинна мати необ хідний обсяг цивільної дієзд атності; волевиявлення учасн ика правочину має бути вільн им і відповідати його внутрі шній волі; правочин має бути с прямований на реальне настан ня правових наслідків, що обу мовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 7 Го сподарського кодексу Україн и, ст. 4 Цивільного кодексу Укр аїни відносини у сфері госпо дарювання регулюються Конст итуцією України, цим Кодексо м, законами України, норматив но-правовими актами Президен та України та Кабінету Мініс трів України, нормативно-пра вовими актами інших органів державної влади та органів м ісцевого самоврядування, а т акож іншими нормативними акт ами.

Згідно із ст. 99 Конституції У країни грошовою одиницею Укр аїни є гривня.

За приписами ст. 35 Закону Укр аїни "Про Національний банк У країни", ст. 3 "Про систему валют ного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. № 15-93 гривня ( банкноти і монети) як націона льна валюта є єдиним законни м платіжним засобом на терит орії України, який приймаєть ся усіма фізичними і юридичн ими особами без будь-яких обм ежень на всій території Укра їни за всіма видами платежів , а також для зарахування на ра хунки, вклади, акредитиви та д ля переказів.

Статтею 524 Цивільного кодек су України передбачено, що зо бов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - г ривні. Сторони можуть визнач ити грошовий еквівалент зобо в'язання в іноземній валюті.

Тобто відповідно до ст. 524 ЦК України допускається лише ви значення еквіваленту зобов'я зання у іноземній валюті, а не сплата нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК Укра їни зобов'язання підлягає ви конанню у національній валют і.

Таким чином, єдиним законни м засобом платежу, який засто совується при проведенні роз рахунків між резидентами на території України є гривня.

Частиною 2 ст. 189 Господарсько го кодексу України встановле но, що ціна є істотною умовою г осподарського договору та за значається в договорі у грив нях. В іноземній валюті можут ь визначатися ціни у зовнішн ьоекономічних договорах (кон трактах) за наявності згоди с торін.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господ арського кодексу України гро шові зобов'язання учасників господарських відносин пови нні бути виражені і підлягаю ть оплаті у гривнях. Грошові з обов'язання можуть бути вира жені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти госп одарювання мають право прово дити розрахунки між собою в і ноземній валюті відповідно д о законодавства. Викон ання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюєт ься відповідно до закону.

За таких обставин, приймаюч и до уваги викладені вище пол оження Цивільного кодексу Ук раїни та Господарського коде ксу України, суд дійшов висно вку, що вказаними актами діюч ого законодавства встановле ний вичерпний перелік випадк ів, коли зобов'язання між стор онами може бути виражене в ін оземній валюті та підлягає в иконанню в валюті, відмінній від гривні України. Такими ви падками є визначення ціни в і ноземній валюті у зовнішньое кономічному договорі (контра кті) та, як наслідок, його вико нання в іноземній валюті, а та кож наявність у конкретного суб'єкта господарських відно син виключного права на пров едення розрахунків в іноземн ій валюті у разі дотри мання вимог, прямо передбаче них законодавством.

Режим здійснення валютних операцій на території Украї ни, загальні принципи валютн ого регулювання, повноваженн я державних органів і функці ї банків та інших фінансових установ України в регулюван ні валютних операцій, права т а обов'язки суб'єктів валютни х відносин, порядок здійснен ня валютного контролю, відпо відальність за порушення вал ютного законодавства передб ачені Декретом Кабінету Міні стрів України "Про систему ва лютного регулювання і валютн ого контролю", який з урахуван ням приписів ст. 7 Господарськ ого кодексу України, ст. 4 Циві льного кодексу України є одн им із джерел регулювання пра вовідносин у валютній сфері.

У ст. 1 цього Декрету зазнача ється, що іноземна валюта - ц е іноземні грошові знаки у ви гляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувают ь в обігу та є законним платіж ним засобом на території від повідної іноземної держави. Крім того, під терміном "інозе мна валюта" розуміють як влас не іноземну валюту, так і плат іжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті.

Із наведеного визначення в ипливає (і додатково підтвер джується положеннями ст. 3 Дек рету № 15-93), що іноземна валюта н е може застосовуватися на те риторії України як засіб пла тежу для оплати будь-яких вим ог та зобов'язань, якщо це прям о не передбачено цим Декрето м чи іншими актами валютного законодавства. Для цього вик ористовується національна в алюта України - гривня.

Відповідно до ст. 3 Декрету К МУ "Про систему валютного рег улювання і валютного контрол ю" від 19.02.93 р. № 15-93 (далі - Декрет) н а території України єдиним з аконним платіжним засобом є валюта України. Вона приймає ться без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язан ь, якщо інше не передбачено ци м Декретом, іншими актами вал ютного законодавства Україн и. Разом з тим відповідно до ст . 7 Декрету в розрахунках між р езидентами та нерезидентами в межах торговельного оборо ту як засіб платежу використ овується іноземна валюта.

Отже, обов'язковість застос ування іноземної валюти як з асобу платежу в розрахунках між резидентами та нерезиден тами в межах торговельного о бороту встановлено ст. 7 Декре ту Кабінету Міністрів Україн и № 15-93 .

Національний банк України у своєму листі від 13.09.2006 р. № 28-315/3014-9 643 робить висновок, що ст. 7 має п ріоритет над ст. 3 Декрету. Нац іональний банк наголошує на використанні іноземної валю ти між резидентами та нерези дентами в межах торговельног о обороту. Проте чинним закон одавством не визначено, що сл ід розуміти під терміном "тор говельний оборот".

У розумінні Закону України "Про зовнішньоекономічну ді яльність" зовнішньоекономіч на діяльність визначається я к діяльність суб' єктів госп одарської діяльності, побудо вана на взаємовідносинах між ними, що має місце як на терит орії України, так і за її межам и. Господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому чи слі підприємницька, пов' яза на з виробництвом і обміном м атеріальних і нематеріальни х благ, що виступають у формі т овару, спрямована на отриман ня доходу в грошовій, матеріа льній або нематеріальній фор мах (стаття 1 "Про зовнішньоеко номічну діяльність", ст. 1 Зако ну України "Про оподаткуванн я прибутку підприємств").

При цьому відповідно до ст. 1 названого Закону товаром мо же бути будь-яка продукція, по слуги, роботи, права інтелект уальної власності та інші не майнові права, призначені дл я продажу (оплатної передачі ). Отже, законодавець не обмежу є учасників зовнішньоеконом ічної діяльності лише товара ми у класичному розумінні ць ого слова, тобто активами, при дбаними з метою наступного п родажу. Тому в контексті Зако ну України "Про зовнішньоеко номічну діяльність" торгове льний оборот слід розглядати як оборот з реалізації будь-я кої продукції, послуг, робіт, п рав інтелектуальної власнос ті та інших немайнових прав, п ризначених для продажу (опла тної передачі).

Таким чином, суд погоджуєть ся з доводами відповідача, що договір дольової участі в бу дівництві, який було укладен о 17.10.2006 року між суб' єктом госп одарської діяльності і Украї ни та іноземним суб' єктом г осподарської діяльності укл адався в межах торговельного обороту, а в якості засобу пла тежу застосовувалась інозем на валюта, що не суперечить пр иписам ст. 7 Декрету КМУ "Про си стему валютного регулювання і валютного контролю".

За викладеного, суд не вбача є підстав для визнання недій сним пункту 6.4 договору про до льову участь від 17.10.2006 року.

Відповідно до статті 49 Госп одарського процесуального к одексу України судові витрат и покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Гос подарського процесуального кодексу України, господарсь кий суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові - відмовити.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення , оформленого відповідно

до вимог статті 84 Господарс ького процесуального кодекс у України, - 11.11.2009 року)