Постанова

від 11.07.2017 по справі 814/2687/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2687/16

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Берекет Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства "Оазис" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Оазис" до Врадіївської районної державної адміністрації, 3-тя особа: Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", ОСОБА_2 , Відділ Держземагентства України у Врадіївському районі Миколаївської області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року фермерське господарство "Оазис" (далі - ФГ "Оазис") звернулося до суду першої інстанції з позовом до реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - відповідач), за участю третіх осіб ОСОБА_2, приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", відділу Держземагентства України у Врадіївському районі Миколаївської області.

Ухвалою від 09.02.2017 р. суд замінив відповідача на Врадіївську районну державну адміністрацію Миколаївської області.

Позивач просить скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

індексний номер 11381463 від 04.03.2014 р. та індексний номер 15830863 від 16.09.2014 р., а саме: права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,22 га;

індексний номер 11380674 від 04.03.2014 р. та індексний номер 15829976 від 16.09.2014 р., а саме: права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,17 га;

індексний номер 11382289 від 04.03.2014 р. та індексний номер 15831487 від 16.09.2014 р., а саме: права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 2,23 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 на праві власності належать земельні ділянки площею 2,22 га, 1,17 га і 2,23 га, які передані в оренду позивачу строком на 5 років згідно договору від 01.07.2011 р. Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 31.08.2012 р. Однак позивачу стало відомо, що 04.03.2014 р. і 16.09.2014 р. відповідачем було зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок за ПП "ВКП "Каро". Позивач вважає, що відповідачем допущені порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ "Оазис", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказав, що державний реєстратор був зобов'язаний перевірити наявність інших обтяжень, зареєстрованих прав щодо земельних ділянок ОСОБА_2 кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївській області. Однак, державним реєстратором під час проведення реєстрації договору оренди від 30.11.2009 року та додаткової угоди від 16.09.2014 року між ПП "ВКП Каро" та ОСОБА_2 не враховано наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами ФГ "Оазис" на зазначені земельні ділянки.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,22 га, кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,17 га і кадастровим номером НОМЕР_3 площею 2,23 га в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (а. с. 13-15).

01.07.2011 р. ОСОБА_2 передав зазначені вище земельні ділянки в оренду позивачу строком на 5 років на підставі договору оренди землі (а. с. 10, 19-20). Сторони договору підписали акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 01.07.2011 р. і акт приймання-передачі від 31.08.2012 р. (а. с. 16-18). Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області 31.08.2012 р. (а. с. 20).

Однак, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.03.2014 р. і 16.09.2014 р. відповідачем зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок за ПП "ВКП "Каро" на підставі договору оренди від 30.11.2009 р. і додаткової угоди від 16.09.2014 р. строком дії до 31.12.2021 р. (а. с. 21-29).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що дії державного реєстратора відповідали вимогам чинного законодавства, яким регулювалися спірні правовідносини, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про наявність вже зареєстрованого права на спірне нерухоме майно.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за законом, у тому числі право оренди земельної ділянки та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 1 статті 2 цього Закону, в редакції від 01 січня 2014 року, що діяла на момент вчинення оскаржуваної реєстрації договорів оренди земельних ділянок передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До нерухомого майна відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952 право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації .

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції серпня 2012 року) встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта та вважає, що судом першої інстанції проігноровано норми ч.4 ст.3 Закону №1952, яка встановлює, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

У Закону № 1952-IV визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1)договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2)свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3)свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4)державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5)рішень судів, що набрали законної сили;

6)інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року№ 161-ХIV Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-ХIV) невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов'язана пред'явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

У порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним 30.11.2009 року між ПП ВКП "Каро" та їх власником, здійснив повторну реєстрацію договорів оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, оскільки право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Слід підкреслити, що статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлений вичерпний перелік підстав за якими припиняється договір оренди землі та зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Про обов'язок запитувати інформацію про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2013 року, висловила і Державна реєстраційна служба України у листі від 06 серпня 2013 року № 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень " та інших законодавчих актів України " було встановлено, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі " постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2001 року за № 1021 було внесено зміни та зазначено, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності проводиться відповідним територіальним органом Держземагентства.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділ Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області виконував свої повноваження до 18 березня 2013 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент здійснення державної реєстрації спірного договору оренди, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", яка регулювала питання реєстрації договорів оренди землі".

Так, відповідно до цієї постанови Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру". Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.

Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки.

Для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини) власник чи набувач права або уповноважена ними особа подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву і такі документи:

1) копія документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копія документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб;

2) документація із землеустрою, яка включає план земельної ділянки і містить відомості про координати поворотних точок меж частини земельної ділянки та обмінний файл - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки;

3) договір оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договір суборенди земельної ділянки (її частини) (кількість примірників договору повинна бути на один примірник більша, ніж кількість сторін договору);

4) копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи;

Тому, саме відповідно до пункту 2 розділу ІІ " Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI " Про внесення змін до Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України " та на підставі вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України і була проведена державна реєстрація права оренди на земельні ділянки за ФГ " Оазис ".

У резолютивній частині позову ФГ " Оазис " ставить питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень, не зазначаючи при цьому, про причини такого скасування.

Водночас, відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України, в разі визнання акта протиправним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Отже, аналіз ч.2 ст.162 КАС України дає підстави вважати, що для скасування акта індивідуальної дії, який порушує право позивача, повинні бути підстави для його скасування.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів вважає, що фактичними обставинами справи встановлена протиправність рішень державного реєстратора, а тому для повного захисту прав позивача, потрібне зазначити в резолютивній частині рішення не тільки про їх скасування, але і про їх протиправність.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що державна реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_2 та ФГ "Оазис", проведена у спосіб та в порядку встановленому законом.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив норми матеріального права, тому відповідно до ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 196; ст. 198; ст. 202; ст.205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фермерського господарства " Оазис " - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов фермерського господарства "Оазис" до Врадіївської районної державної адміністрації, 3-тя особа: Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", ОСОБА_2 , Відділ Держземагентства України у Врадіївському районі Миколаївської області про скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди земельних ділянок:

- від 04 березня 2014 року за індексним номером 11381463 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,22 га;

- від 16 вересня 2014 року за індексним номером 15830863 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,22 га;

- від 04 березня 2014 року за індексним номером 11380674 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,17 га;

- від 16 вересня 2014 року за індексним номером 15829976 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,17 га;

- від 04 березня 2014 року за індексним номером 11382289 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 2,23 га;

- від 16 вересня 2014 року за індексним номером 15831487 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 2,23 га.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв