Постанова

від 11.07.2017 по справі 904/10747/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 904/10747/16

Вищий господарський суд України у складі : суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017

у справі № 904/10747/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ,

до приватного акціонерного товариства "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" (далі - ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ"), м. Нікополь,

про стягнення 168 082,74 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Остапенко В.М. предст. (дов. від 14.04.2017)

відповідача - Колесова О.Е. предст. (дов. від 30.12.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

20.11.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" 103 993, 74 грн. пені (нарахованої за період з 15.02.2015 по 23.02.2016), 6 450, 77 грн. - 3% річних (нарахованих за період з 15.02.2015 по 23.02.2016), 57 638, 67 грн. інфляційних втрат (за період з березня по липень 2015 року та з січня по лютий 2016 року), у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 № 1254/15-БО-3/ПТ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 у справі № 904/10747/16 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 51 312, 49 грн. пені, 6 373, 03 грн. - 3% річних, 56 773, 74 грн. інфляційних втрат, 2 486, 58 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. При цьому, в частині стягнення пені розмір неустойки зменшено судом на 50 % (від суми пені згідно перерахунку суду у розмірі 102 624,98 грн.).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 (судді Іванов О.Г. - головуючий, Березкіна О.В., Дармін М.О.) рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 51 312, 49 грн. пені, 6 373, 03 грн. - 3% річних, 56 773, 74 грн. інфляційних втрат, 2 486, 58 грн. судового збору скасовано; у цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. В іншій частині - рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 скасувати повністю, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 скасувати в частині зменшення розміру пені та у цій частині позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 19.12.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1254/15-БО-3/ПТ (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- відповідно до пункту 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями;

- пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця;

- не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/ газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 22.10.2015 № 8);

- пунктом 5.5 Договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу;.

- згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- відповідно до пункту 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 02.11.2015 № 9) оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим;

- пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

- відповідно до пункту 11.1 Договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- на виконання умов Договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - березня та листопада - грудня 2015 року поставило, а ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" прийняло природний газ на загальну суму 1 970 940,18грн., що підтверджується оформленими та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу;

- станом на момент звернення позивача з позовом до суду (20.11.2016) відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю;

- у зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, позивачем нараховані відповідачу пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих позивачем сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" зобов'язання з оплати природного газу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

У статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Як встановлено у вирішенні спору судом апеляційної інстанції, дія Закону поширюється на відповідача, оскільки він є теплогенеруючою організацією, що підтверджується відповідними ліцензіями.

Частиною другою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною третьою статті 7 Закону, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016) , неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, виходив, зокрема з того, що необхідною умовою для списання неустойки, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому Законом є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості . Проте за відсутності доказів включення відповідача до вказаного реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, як і доказів подання відповідачем документів для такого включення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини приписів Закону.

Натомість, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши, що станом на день набрання чинності Законом (30.11.2016) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором (як і нарахувань за рішенням суду сум неустойки, інфляційних втрат, 3% річних, які і є предметом спору у даній справі); враховуючи, що відповідач є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія Закону; беручи до уваги те, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, - дійшов обґрунтованого висновку про те, що нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, які є предметом позову, не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів Закону (як такі, що не нараховуються), а тому й правомірно відмовив у задоволенні позову, оскільки здійснення захисту прав позивача на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних за наявності імперативної норми Закону, яка обмежує позивача в цьому праві та задоволення такого позову (що, у свою чергу, породжує обов'язкове виконання в примусовому порядку судового рішення), суперечитиме як наведеній нормі Закону, так і принципам розумності, справедливості та належного урядування.

Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не спростовують висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 зі справи № 904/10747/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Грек

Суддя В. Студенець