Постанова

від 06.04.2018 по справі 904/10747/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/10747/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Білоуса В.В.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017

(колегія суддів: Палій В.В. - головуючий (доповідач) Грек Б.М. і Студенець В.І.)

у справі № 904/10747/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація"

про стягнення 168 082, 74 грн,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі в тексті - Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" (далі в тексті - Відповідач) 103 993, 74 грн. пені (нарахованої за період з 15.02.2015 по 23.02.2016), 6 450, 77 грн. - 3% річних (нарахованих за період з 15.02.2015 по 23.02.2016), 57 638, 67 грн. інфляційних втрат (за період з березня по липень 2015 року та з січня по лютий 2016 року), у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 № 1254/15-БО-3/ПТ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 у справі № 904/10747/16 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача 51 312, 49 грн. пені, 6 373, 03 грн. - 3% річних, 56 773, 74 грн. інфляційних втрат, 2 486, 58 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. При цьому, в частині стягнення пені розмір неустойки зменшено судом на 50 % (від суми пені згідно перерахунку суду у розмірі 102 624,98 грн.).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь Позивача 51 312, 49 грн. пені, 6 373, 03 грн. - 3% річних, 56 773, 74 грн. інфляційних втрат, 2 486, 58 грн. судового збору скасовано; у цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. В іншій частині - рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 11.07.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі № 904/10747/16 залишено без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

09.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслало на адресу Верховного Суду України Заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 904/10747/16 (далі в тексті - Заява) у якій Позивач просить: скасувати постанову Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 904/10747/16; скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі 904/10747/16, залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 у справі № 904/10747/16.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відтак, розгляд Заяви здійснюється Касаційним господарським судом за правилами ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.

Перевіривши наведені у заяві обставини, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що заява ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2018 відкрито провадження за Заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 904/10747/16; ухвалено витребувати матеріали справи № 904/10747/16.

Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2018 призначено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 904/10747/16 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду без повідомлення та виклику учасників справи.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 1-3, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачання та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" Позивач додав до своєї Заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 08.11.2017 зі справи № 911/3706/16 та від 13.11.2017 зі справи № 904/11214/16.

У справі яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 19.12.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1254/15-БО-3/ПТ (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору (пункт 1.1 Договору).

- На виконання умов Договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - березня та листопада - грудня 2015 року поставило, а ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" прийняло природний газ на загальну суму 1 970 940,18грн, що підтверджується оформленими та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

- Станом на момент звернення Позивача з позовом до суду (20.11.2016) Відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю.

- У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу здійснювалося Відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, Позивачем нараховані Відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 904/10747/16 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню з Відповідача в силу імперативних приписів частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон), що набрав чинності 30.11.2016. Так, станом на день набрання чинності Законом Відповідач не мав перед Позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором; Відповідач є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія Закону; застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, у зв'язку з чим здійснення захисту прав позивача на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних за наявності імперативної норми Закону, яка обмежує позивача в цьому праві та задоволення такого позову, суперечитиме як наведеній нормі Закону, так і принципам розумності, справедливості та належного урядування.

Разом з тим у справах, копії постанов яких надано для порівняння, Вищий господарський суд України у подібних правовідносин висловив правову позицію про те, що для списання у відповідності до приписів частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" нарахованих позивачем неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, особа - боржник повинна набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеною до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово - комунального господарства. Сплата ж заборгованості до вступу в дію зазначеного Закону не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Невключення боржника до відповідного реєстру виключає можливість застосування до спірної заборгованості наведених положень Закону щодо її списання.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у Заяві, Касаційний господарський суд виходить з такого.

30.11.2016 набрав чинності Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції) (аналогічний висновок про застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 по справі № 927/1152/16).

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною першою статті 111-26 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

За таких обставин, заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 904/10747/16 підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи те, що колегія суддів не знайшла підстав для задоволення Заяви про перегляд судових рішень, витрати по сплаті судового збору за подання зазначеної Заяви покладаються на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), статтями 49, 111-16, 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017) Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 904/10747/16 відмовити.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 11.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі № 904/10747/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко