Постанова

від 06.07.2017 по справі 904/8387/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 року Справа № 904/8387/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №1 від 04.01.2016

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 у справі № 904/8387/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2004", м. Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області

про стягнення 39 904, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" про стягнення з останнього на свою користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 39 904, 95 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 у справі № 904/8387/16 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" 31 782, 88 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1 097, 53 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд встановив факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.04.2015 о 00:30 год., за участю автомобіля ГАЗ-3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Майєр-ТД", яким керував працівник ТОВ "Майєр-ТД" - водій ОСОБА_2, та автомобіля ГАЗ-322132, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "АТП-2004", в результаті чого обидва транспортні засоби перекинулись і отримали механічні пошкодження. Врахувавши наявність протиправної поведінки з боку відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, в особі його працівника - водія, наявність шкідливого результату такої поведінки у вигляді пошкоджень транспортного засобу позивача та наявність причинного зв'язку між поведінкою водія відповідача та збитками позивача, а також вини правопорушника, місцевий господарський суд задовольнив позов частково, а саме у сумі 31 782, 88 грн., яка підтвердилась висновком експерта - автотоварознавця № 263/16 від 11.01.2017. В решті позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю розміру збитків.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що після зупинення провадження у справі його не було повідомлено про поновлення провадження та про призначення справи до розгляду у судове засідання на 02.03.2017, що позбавило відповідача права бути присутнім у судовому засіданні, надати додаткові докази, ознайомитися з результатами експертизи. За доводами відповідача, стягуючи з ТОВ "Майєр-ТД" на користь позивача шкоду, завдану останньому внаслідок ДТП, судом не досліджено та не встановлено обставини, чи виконував працівник відповідача, причетний до ДТП, свої трудові обов'язки під час скоєння ДТП, що має значення для правильного вирішення спору. Отже, на думку відповідача, судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією особою у трудових відносинах, не відповідає дійсності. Відповідач не надав жодного доказу, що автомобіль ГАЗ-3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент ДТП вибув із його володіння. Оскільки на час ДТП власником вказаного автомобіля на правовій підставі був відповідач, відповідно до вимог частини другої ст. 1187 ЦК України саме на нього покладається відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілем.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 13.06.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.

ОСОБА_2 (третя особа) надав пояснення щодо обставин ДТП, яке сталось 02.04.2015. Так, відповідно до пояснень ОСОБА_2 у період з 05.07.2010 по 08.06.2015 він працював у ТОВ "Майєр-ТД" водієм-експедитором у Кіровоградській філії. 01.04.2015 після закінчення робочого дня о 16:00 год. у зв'язку з сімейними обставинами він не повернувся та не поставив автомобіль підприємства ГАЗ-3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_1, на стоянку підприємства, на якому здійснював протягом робочого дня свої трудові обов'язки; після завершення виконання своїх трудових обов'язків 01.04.2015 о 16:00 не повідомив свого начальника - механіка ОСОБА_3 та самовільно взяв автомобіль підприємства для використання його в особистих цілях, а саме для транспортування особистих речей. ОСОБА_2 зазначає про те, що під час перевезення своїх речей він посварився з дружиною, після сварки випив алкогольні напої та продовжив перевозити речі. Під час використання автомобіля підприємства в своїх особистих цілях 02.04.2015 приблизно о 00:30 год., перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння, зіткнувся з автомобілем позивача ГАЗ-322132, реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті чого обидва автомобілі перекинулись. За доводами ОСОБА_2, зіткнення автомобілів сталось з його вини та не під час виконання ним своїх трудових обов'язків, а під час використання автомобіля відповідача самовільно у своїх особистих цілях.

ОСОБА_2 був присутнім у судовому засіданні апеляційного господарського суду 13.06.2017, у якому також надав відповідні пояснення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу у цій справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.; розгляд скарги призначено у судове засідання на 18.05.2017.

У судовому засіданні 18.05.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 13.06.2017.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 апеляційну скаргу у цій справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Верхогляд Т.А., Чередка А.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.06.2017); розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 06.07.2017.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2017).

У судовому засіданні 06.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи (у судовому засіданні 13.06.2017), апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2015 о 00:30 год., працівник ТОВ "Майєр-ТД" - водій ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ГАЗ-3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД", в м. Кіровограді, вул. Металургів, біля перехрестя з південним обходом м. Кіровоград не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, у зв'язку з чим допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ-322132, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-2004", який рухався попереду в попутному напрямку прямо, в результаті чого обидва транспортні засоби перекинулися і отримали механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля ГАЗ-3302-414 ОСОБА_2 вимог п. п. 2.9., 12.3,13.1 Правил дорожнього руху України.

Викладене підтверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 60824616 від 17.09.2015, виданою ВДАІ Кіровоградського МВ УМВС в Кіровоградській області (а.с. 56, т. 1), та обставинами, встановленими постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.05.2015 по справі № 396/1019/15-п (а.с. 57, т. 1), постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.05.2015 по справі № 396/1038/15-п (а.с. 58, т. 1), які в силу приписів частини третьої ст. 35 ГПК України є преюдиціальними для вирішення даної справи.

Вина водія ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.05.2015 по справі № 396/1019/15-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.05.2015 по справі № 396/1038/15-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" ГАЗ 322132, реєстраційний номер НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження: бокова ліва частина, бокова права частина, задня ліва частина, задня центральна частина, що встановлено зовнішнім оглядом, та про що зазначено в довідці № 60824616 про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до звіту № 87/15 про оцінку мікроавтобуса ГАЗ 322132, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, від 08.06.2015 вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 39 904, 95 грн. (а.с. 31-55. т. 1).

З метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судом першої інстанції було призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта - автотоварознавця №263/16 від 11.01.2017 (а.с. 89-127, т. 1):

вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 322132, реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ТОВ "АТП-2004", унаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02.04.2015 за участю автомобіля ГАЗ 3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ТОВ "Майєр-ТД", на дату проведення судової експертизи складає 110 616, 73 грн.;

вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля ГАЗ 322132, реєстраційний номер НОМЕР_3, ідентифікаційний номер (VIN) Х9632213050398425, на момент проведення експертизи складає 31 782, 88 грн.

Розглянувши претензію від 17.05.2016, вих. № 90, про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, направлену позивачем відповідачу, останній у відповідь зазначив (а.с. 27-29, т. 1) про те, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Майєр-ТД" була застрахована у ПрАТ СК "ЮНІВЕС", проте листом вих. № 16/06/03-16 від 03.06.2016 (а.с. 30, т. 1) страховик повідомив ТОВ "Майєр-ТД" про відсутність звернення ТОВ "АТП-2004" щодо відшкодування збитків, що й унеможливило виплату за страховим випадком.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене. Потерпілий вправі одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 (постанова від 20.01.2016).

Відповідно до частин першої та другої ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" встановлено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (в редакції, чинній на момент ДТП), власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже, за змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка фактично володіє об'єктом підвищеної небезпеки, як на відповідній правовій підставі (будь-яке титульне володіння), так і без неї (безтитульне володіння), за виключенням умов, передбачених частиною четвертою ст. 1187 Цивільного кодексу України. При цьому, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою, тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Відтак, в розумінні приписів ст. 1187 Цивільного кодексу України особою, яка володіє транспортним засобом на відповідній правовій підставі, зокрема, є особа, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та якій власник транспортного засобу надав його у користування, передавши при цьому реєстраційний документ на даний транспортний засіб. Саме ця особа повинна відшкодовувати шкоду, завдану під час використання відповідного транспортного засобу.

Разом з цим, відповідно до частини першої ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14.

Однак, суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі зазначеного не врахував, не дослідив чи виконувала третя особа під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди свої трудові (службові) обов'язки, чим допустив не повне з'ясування обставин справи. Враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції при перегляді процесуальних актів суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вбачає підстави усунути допущені порушення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_2, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 02.04.2015, перебував у трудових відносинах з відповідачем (Кіровоградська філія ТОВ "ТД-Майєр") з 05.07.2010 (а.с. 205, т. 1) по 08.06.2015 (а.с. 206, т. 1) та займав посаду водія автотранспортних засобів-експедитора.

Разом з тим, місцевий господарський не звернув уваги на ті обставини, що дорожньо-транспортна пригода сталася 02.04.2015 о 00:30 год.

Відповідно до Правил внутрішнього-трудового розпорядку, затверджених загальними зборами трудового колективу ТОВ "ТД-Майєр" 03.01.2014 (а.с. 207-210, т. 1) режим робочого часу водія автотранспортних засобів-експедитора (графік роботи) з 09:00 год. до 16:00 год., обідня перерва з 12:00 год. до 14:00 год. (п. 4).

Також, в матеріалах справи наявна доповідна записка від 01.04.2015 механіка транспортно-експедиційної служби ОСОБА_3 на ім'я директора Кіровоградської філії ТОВ "ТД-Майєр", у якій вказано, що водій ОСОБА_2 01.04.2015 після закінчення робочого часу о 16:00 год. не повернувся та не поставив на стоянку підприємства автомобіль ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_4, про причини неповернення не повідомив; на численні телефонні дзвінки на мобільний телефон не відповідав (а.с. 211-212, т. 1).

Згідно з пояснювальною запискою водія ОСОБА_2 від 30.04.2015 після закінчення робочого дня 01.04.2015 о 16:00 год. він не повернувся та не поставив на стоянку підприємства автомобіль ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_4, на якому здійснював протягом робочого дня свої трудові відносини; про вказане не повідомив свого безпосереднього керівника. У процесі самовільного використання вказаного автомобілю підприємства в особистих цілях для транспортування особистих речей, 02.04.2015 близько 00:30 год. у м. Кіровограді, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння допустив зі своєї вини порушення правил дорожнього руху, зіткнувшись з автомобілем ГАЗ 322132, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ТОВ "АТП-2004" (а.с. 214, т. 1).

Вказані обставини ОСОБА_2 підтверджував у судовому засіданні та подав відповідні письмові пояснення до суду.

Отже, під час скоєння ДТП та завдання механічних пошкоджень автомобілю ГАЗ-322132, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ТОВ "АТП-2004", водій транспортного засобу ГАЗ-3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_2 не здійснював трудових обов'язків, самовільно використовував автомобіль відповідача для власних цілей за межами робочого часу, при цьому перебуваючи у нетверезому стані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки водій ОСОБА_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди хоч і перебував у трудових відносинах з відповідачем, але не виконував свої трудові обов'язки відповідно до трудового договору та не здійснював будь-які доручення відповідача, а використовував транспортний засіб для власних потреб, шо виключає відповідальність відповідача за заподіяну вказаною особою шкоду; відповідати за заподіяну шкоду повинен сам водій транспортного засобу, а не власник автомобіля - відповідач.

Враховуючи наведене вище, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.

Апеляційний господарський суд при вирішенні спору не вбачає підстав для застосування положень частин третьої та четвертої ст. 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зазначено, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК, не можна визнавати осіб, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; а також службових осіб, наділених повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Тобто працівники підприємств, установ чи організацій можуть бути суб'єктами незаконного заволодіння транспортним засобом лише за умови, якщо вони вчиняють заволодіння незакріплених за ними транспортних засобів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2, маючи дійсне, проте обмежене у часі, право користування закріпленим за ним транспортним засобом марки ГАЗ-3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_4, самовільно заволодів службовим транспортним засобом та використав його у своїх особистих цілях поза робочим часом та не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, що виключає таке застосування як незаконне заволодіння цим транспортним засобом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з доводами відповідача щодо порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права, яке полягає у неповідомленні його про дату та час слухання справи після поновлення провадження у справі.

Місцевий господарський суд направив відповідачу ухвалу про поновлення провадження у справі за адресою, яка була повідомлена позивачем у справі та збігалася з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату порушення провадження у справі; за вказаною адресою відповідач отримував кореспонденцію від суду; рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким відповідачу направлялась ухвала суду про поновлення провадження у справі, підтверджується отримання цього відправлення за адресою: вул. Телевізійна, 5 Д у м. Кривому Розі (а.с. 131, т. 1).

Посилання відповідача на ті обставини, що він змінив свою юридичну адресу на м. Київ та не отримував ухвалу суду про поновлення провадження у справі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, направленого за адресою: вул. Телевізійна, 5 Д у м. Кривому Розі, відповідачем отримано, окрім того, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, проте з таким повідомленням відповідач до суду не звертався . У господарському процесі суд не зобов'язаний здійснювати розшук сторін.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання позивача на обов'язок відповідача, як власника транспортного засобу, відшкодувати завдану йому шкоду внаслідок ДТП на підставі ст. 1187 ЦК України.

Положеннями пункту 1 частини першої ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, переглядаючи дану справу, прийняла додаткові докази, які підтверджують обставини перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ "Майєр-ТД" та обставини невиконання ним трудових обов'язків під час ДТП, оскільки, як зазначено вище, місцевий господарський суд, розглядаючи вказану справу, не дослідив належним чином та неповно встановив обставини, які мають значення для вирішення такого спору. Вказані докази з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та усунення недоліків розгляду справи місцевим господарським судом були витребувані у відповідача апеляційним господарським судом.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина друга статті 101 ГПК України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви відносяться на позивача, судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 у справі № 904/8387/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 у справі № 904/8387/16 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" (25014, м. Кропивницький, вул. Мурманська, 37-Б, ідентифікаційний код 32967654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" ( 79024, місто Львів, вул. Промислова, будинок 27 , ідентифікаційний код 36510452) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 515, 80 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 11.07.2017

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко