Ухвала

від 10.07.2017 по справі 520/7131/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/1078/17

Номер справи місцевого суду: 520/7131/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

та адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.06.2017 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017161480001531 від 18.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017161480001531 від 18.06.2017, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що 16.06.2017 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 переслідуючи корисливі мотиви, вступили в злочинну змову спрямовану на незаконне позбавлення волі іноземних громадян з метою вимагання грошових коштів.

Згідно злочинного плану, ОСОБА_8 повинен був підготувати автомобіль марки «Мерседес С-500» чорного кольору д/н НОМЕР_1 , яким він користується, під`їхати на ньому до місця знаходження іноземних громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , запросити їх до автомобіля та заблокувати двері, позбавивши їх волі. ОСОБА_10 , згідно відведеної йому злочинної ролі, повинен був здійснювати на них психологічний тиск, після чого завести ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до безлюдного місця, де ОСОБА_8 , повинен був погрожуючи насильством над ними вимагати грошові кошти.

Отримавши, шляхом вимагання, частину грошових коштів у ОСОБА_11 шляхом їх переводу на банківський рахунок «ПриватБанк» відкритий на ім`я ОСОБА_13 , в розмірі п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять три гривні, ОСОБА_14 залишив їх на території станції технічного обслуговування по вул. Академіка Вільямса, 80 в м. Одесі і, наказавши не звертатись до правоохоронних органів, відпустив їх для подальшого пошуку грошових коштів.

Під час огляду автомобіля «Мерседес С-500» чорного кольору д/н НОМЕР_1 , було виявлено пошкодження у вигляді тріщини на задньому склі та вилучено: автомобіль марки « Mercedes s 500 4 matic» д/н НОМЕР_2 чорного кольору; свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Mercedes s 500 4 matic» д/н НОМЕР_2 чорного кольору № 005528201; ключ-брелок чорного кольору від автомобіля марки « Mercedes s 500 4 matic» д/н НОМЕР_2 .

Мотивуючи необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий послався на необхідність збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації та проведення судових експертиз.

У апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 зазначив, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою і просить її скасувати, а у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, прокурора,який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Відповідно до приписів ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положеннями п. 9-2 ч. 1 ст. 393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати: фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_7 заявив, що автомобіль, на який накладено арешт, належить не його підзахисному, а брату ОСОБА_14 . До того ж автомобіль вилучений не в Мамедова, а на автостоянці. Документів, які б підтверджували право ОСОБА_14 на користування зазначеним автомобілем, - немає.

За таких обставин колегія суддів вважає, що, у такому випадку, адвокат ОСОБА_7 не вправі подавати апеляційну скаргу в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки він не власником автомобілю, на який накладено арешт.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Оскільки цей факт встановлений під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що провадження по апеляційній скарзі підлягає закриттю, а апеляційна скарга поверненню адвокату ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 376, 393, 399, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Провадження по апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.06.2017 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017161480001531 від 18.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, - закрити.

Апеляційну скаргу повернути захиснику ОСОБА_7 , у звязку з тим, що вона подана особою, яка не має права на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.06.2017 року про накладення арешту на майно.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді Апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4