Ухвала

від 29.06.2017 по справі 815/6528/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Київ К/800/15834/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (ОДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014

у справі № 815/6528/13-а Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватної будівельно-комерційної фірми Спецмонтаж

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19.08.2013 № 0000492210, № 0000502210.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти позову.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.08.2013 № 343/15-05-01-18/30210121. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, пунктів 201., 201.2, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати на загальну суму 1147330,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2012 року та податковий кредит за жовтень, грудень 2012 року на 226466,00 грн. за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ Будівельна компанія Підземшляхбуд підрядних послуг, які не мали реального характеру, у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 240939,00 грн. у податковому обліку за 4 квартал 2012 року; ПДВ за жовтень, грудень 2012 року на 226466,00 грн.

Висновок ОДПІ про відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ Будівельна компанія Підземшляхбуд підрядних послуг обґрунтований відсутністю в останнього основних засобів (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби), а також відсутність реального характеру господарських операцій цього постачальника з його контрагентами по ланцюгу поставки - ТОВ Престиж Строй 2012 та ПП Воз'єднання .

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013: № 0000492210 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 240939,00 грн. за основним платежем та 60235,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000502210 - про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 229466,00 грн. за основним платежем та 57367,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ Будівельна компанія Підземшляхбуд підрядних послуг, останній на адресу позивача виписав податкові накладні, сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робі. На підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у власному податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди. Цей постачальник був залучений позивачем для виконання своїх обов'язків перед відділом капітального будівництва та ремонту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 31.08.2012 № 15 щодо капітального ремонту стадіону в с. Випасне.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній на час дії правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на безтоварність операцій із поставки позивачу від ТОВ Будівельна компанія Підземшляхбуд підрядних послуг з огляду на відсутність останнього за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних засобів (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби), а також відсутність реального характеру господарських операцій цього постачальника з його контрагентами по ланцюгу поставки - ТОВ Престиж Строй 2012 та ПП Воз'єднання .

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, графіку фінансування підрядних робіт. податкових накладних, матеріальнів фото фіксації виконаних робіт на об'єктів, - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів операцій з поставки від ТОВ Будівельна компанія Підземшляхбуд підрядних послуг, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписІ.О. Бухтіярова підписО.А. Веденяпін