Рішення

від 12.07.2017 по справі 761/31653/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи № 755/6510,2017 Головуючий у 1-й інстанції - Осаулов А.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/6510/2017 Доповідач - Шахова О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М., Поліщук Н.В.

при секретарі - Горбачовій І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства АТЕК до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Алан-Реєстр , Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України про визнання правочинів недійсними та витребування майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ПрАТ АТЕК звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.06.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № 04-06/14, за умовами якого ПАТ АТЕК передало у власність ОСОБА_1 цінні папери у кількості 8 234 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 4 117 000 грн., а ОСОБА_1 - прийняти у власність та оплатити цінні папери (п. 1.1Договору). Позивач перерахував ОСОБА_1 цінні папери, проте останній не здійснив їх оплату. 01.07.2014 у зв'язку з невиконанням зобов'язання позивач уклав з ОСОБА_1 додаткову угоду щодо продовження строку виконання зобов'язання до 60 календарних днів, проте останній не виконав зобов'язання за договором №1. Разом з тим, позивач вважає договір недійсним, оскільки відчуження акцій відбувалося на підставі протоколу № І засідання Наглядової Ради товариства від 15.05.2014, з метою залучення грошових коштів та погашення боргів. Всупереч вимогам ст. 8, п. 3 ч. 2 ст. 66 Закону України Про акціонерні товариства акції позивача були відчужені за відсутності оцінки їх ринкової вартості, а тому договір є нікчемним. До того ж, відсутність оплати вказаних акцій ОСОБА_1 свідчить про те, що право власності на вказане майно не перейшло до останнього, а тому були відсутні правові підстави для подальшого відчуження акцій. Також, на момент укладення спірного договору позивач перебував у процедурі банкрутства, 27.12.2011 ухвалою Господарського суду м. Києва, винесеній по справі про банкрутство, заборонено посадовим особам позивача вчиняти дії щодо відчуження майна та майнових активів боржника. Таким чином вказаний договір є нікчемним, тобто таким, що не породжує право власності на цінні папери. 20.06.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування цінних паперів, за умовами якого ОСОБА_1 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 цінні папери - 4117 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 2 058 500 грн. 04.07.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір № 41-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 - 1689 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 844 500 грн. Зазначало також, що ТОВ Алан-Реєстр є недобросовісним набувачем. Повернення цінних паперів позивачу має здійснюватися виключно депозитарною установою - ТОВ Алан-Реєстр , а зарахування акцій повинно бути здійснено ПАТ Національний депозитарій України . Просило визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14 від 04.06.2014 року; визнати недійсним договір дарування цінних паперів від 20.06.2014 року; витребувати у ОСОБА_1: 2 428 акції номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 1 214 000 грн., шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритого в Депозитарній установі ТОВ Алан-Реєстр та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах, відкритого у ПАТ Національний депозитарій України вказаної кількості акцій; витребувати у ОСОБА_2: 5806 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 2 903 000 грн. шляхом списання, переказу вказаної кількості акцій з рахунку в цінних паперах ОСОБА_2, відкритого у ТОВ Алан-Реєстр та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах відкритого у ПАТ Національний депозитарій України ; зобов'язати ОСОБА_2 та ПАТ Національний депозитарій України здійснити списання, переказ з рахунку в цінних паперах ПАТ АТЕК , відкритого у ТОВ Алан-Реєстр та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах 2 428 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 1 214 000 грн.; зобов'язати ТОВ Алан-Реєстр та ПАТ Національний депозитарій України здійснити списання, переказ з рахунку в цінних паперах ОСОБА_2, відкритого у ТОВ Алан-Реєстр та зарахування на рахунок позивача 5 806 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 2 903 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 року, що укладений між Закритим акціонерним товариством АТЕК та ОСОБА_1.

Витребувано у ОСОБА_1 2 428 простих іменних акцій в без документарній формі існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ІІА 4000178149, Емітент ПрАТ АТЕК , код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю 1 214 000, 00 гривень, шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритого в Депозитарній установі ТОВ Алан-Реєстр (та зарахування на рахунок ПрАТ АТЕК в цінних паперах відкритого в ПАТ Національний депозитарій України (код ЄДРПОУ 30370711) 2 428 простих іменних акцій без документарної форми існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ТІА 4000178149, Емітент ПрАТ АТЕК , код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю 1 214 000, 00 грн.

Витребувано у ОСОБА_2 - 5 806 простих іменних акцій в без документарній формі існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ІІА 4000178149, Емітент ПрАТ АТЕК , код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю - 2 903 000, 00 гривень, шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_2, відкритого в Депозитарній установі ТОВ Алан-Реєстр (код ЄДРПОУ 25582859) та зарахування на рахунок ПрАТ АТЕК в цінних паперах відкритого в ПАТ Національний депозитарій України (код ЄДРПОУ 30370711) 5 806 простих іменних акцій без документарної форми існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ЦА 4000178149, Емітент ПрАТ АТЕК , код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю - 2 903 000, 00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування своїх доводів, вказує зокрема, що суд першої інстанції не врахував, що на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу будь-які обтяження цінних паперів, які виступали предметом договору, були відсутні. Також зазначав, що судом першої інстанції невірно застосовано відносно нього норми ст. 387 ЦК України щодо витребування майна.

У іншій частині судове рішення суду першої інстанції заявником не оскаржено і підстав перевіряти його законність і обґрунтованість у цій частині у суду апеляційної інстанції немає.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник ПрАТ АТЕК заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору-купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 року суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення зазначеного договору діяла заборона, накладена ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року, щодо розпорядження та відчуження майна ЗАТ АТЕК .

Задовольняючи позов в частині витребування цінних паперів (2 428 простих іменних акцій) за договором купівлі-продажу №04-06/14 від 04.06.2014 року від ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право позивача захищено шляхом визнання недійсним договору-купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 року, а відтак - підлягає застосуванню в цій частині реституція.

Колегія суді погоджується з таким висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що15.05.2014 року за підсумками засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства Атек було прийняте рішення про продаж раніше викуплених акцій позивача з метою залучення грошових коштів та погашення боргів підприємства. Продаж акцій здійснити за суму викупу акцій Емітентом, а саме за номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, оголосити пропозицію акціонерам товариства щодо можливості придбання визначеної ними кількості акцій Емітента, надати повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу Арбітражному керуючому в.о. керівника ЗАТ Атек Косякевичу СергіюОлексійовичу.

При цьому, голова Наглядової ради, ОСОБА_1 прийняв пропозицію щодо придбання акцій на умовах, визначених Емітентом у кількості 8 234 акції, викуплені Емітентом за попередні роки за їх номінальною вартістю 500 грн. за одну штуку на загальну суму 4 117 000 грн.

Вказане рішення зафіксовано в Протоколі № 1 від 15.05.2014 (а.с. 17-18).

04.06.2014 року між ЗАТ АТЕК в особі розпорядника майна/в.о. керівника Косякевича Сергія Олексійовича та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14, відповідно до умов якого позивач зобов'язався, в передбачені договором терміни передати у власність ОСОБА_1, а останній зобов'язався прийняти у власність та оплатити на умовах договору цінні папери з наступними характеристиками: код ЄДРПОУ Емітента - 00240112, найменування Емітента - Закрите акціонерне товариство Атек , кількість цінних паперів - 8 234 штуки, номінальна вартість одного цінного паперу - 500 грн., ціна одного цінного паперу - 500 грн., загальна номінальна вартість цінних паперів - 4 117 000 грн., загальна вартість - 4 117 000 грн. (п. 1.1. Договору).

Покупець зобов'язаний протягом 20 робочих днів з моменту укладання договору здійснити повну оплату у безготівковій формі загальної вартості цінних паперів продавцю. Продавець зобов'язується протягом 3 днів з моменту підписання договору вчинити всі дії, необхідні для передачі цінних паперів у власність покупця, у тому числі надати своїй депозитарній установі розпорядження на списання цінних паперів на рахунок покупця у Депозитарній установі. Покупець зобов'язаний у той же термін надати своїй депозитарній установі розпорядження про зарахування цінних паперів на свій рахунок (п. 2.1. Договору).

Належність передачі цінних паперів за договорами купівлі-продажу цінних паперів між сторонами фіксується в Акті приймання-передачі цінних паперів до даного Договору (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 8.3. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором або відкликання (відміни).

Цей договір вважається виконаним після підписання акта виконаних зобов'язань до даного договору між сторонами (п. 8.5. договору).

Відповідно до довідки про операції з цінними паперами за період з 24.12.2013 по 17.10.2014 за вих. № 8599, ще 06.06.2014 позивач перевів цінні папери в розмірі 8234 на депозитний рахунок ОСОБА_1 (а.с. 16).

20.06.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування цінних паперів (акцій), відповідно до якого відповідач 2 безоплатно прийняв у власність прості іменні акції без документарної форми випуску в кількості 4 117, загальною номінальною вартістю 2 058 500 грн., номінальна вартість 1 штуки - 500 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178149 (а.с. 21).

При цьому, відповідно до п. 4 цього договору, дарувальник (відповідач 2) гарантує, що цінні папери, які є предметом дарування за цим договором, належать йому на праві приватної власності, нікому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, не перебувають у заставі, податковій заставі, не є іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою, а також не обтяжені будь-яким іншим способом, передбаченим законодавством, спори стосовно цінних паперів дарувальника і заборони їх відчуження відсутні.

Право власності дарувальника, згідно п. 5 договору, підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах, складеною ТОВ Алан-Реєстр станом на 20.06.2014.

Право власності на цінні папери, що є предметом дарування за цим договором у обдарованого (ОСОБА_2.) виникає з моменту перереєстрації права власності на цінні папери в порядку, встановленому законодавством (п. 11 договору дарування).

У цей же час, 01.07.2014 року між ЗАТ АТЕК в особі розпорядника майна/в.о. керівника Косякевича Сергія Олексійовича та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14 від 04.06.2014, за умовами якої п. 2.1. договору купівлі-продажу викладено в новій редакції, а саме: покупець зобов'язаний протягом 60 робочих днів з моменту укладання договору здійснити повну оплату у безготівковій формі загальної вартості цінних паперів продавцю. Продавець зобов'язується протягом 3 днів з моменту підписання договору вчинити всі дії, необхідні для передачі цінних паперів у власність покупця, у тому числі надати своїй депозитарній установі розпорядження на списання цінних паперів на рахунок покупця у Депозитарній установі. Покупець зобов'язаний у той же термін надати своїй депозитарній установі розпорядження про зарахування цінних паперів на свій рахунок (п. 2.1. договору).

Вказана угода є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу (а.с. 15).

04.07.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір № 41-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 цінні папери, а останній зобов'язався сплатити вартість цінних паперів та прийняти їх у власність (п. 1.1. вказаного договору).

Відомості про цінні папери, що є предметом договору (п. 1.2. договору від 04.07.2014): вид (форма існування, код (ISIN) - акції прості іменні, без документарна, код UA4000178149, код ЄДРПОУ Емітента 00240112, найменування Емітента - ПрАТ Атек , кількість - 1689 штук, номінальна вартість одного цінного паперу - 500 грн., загальна номінальна вартість - 844 500 грн., загальна вартість - 168 500 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору від 04.07.2014 року, право власності на цінні папери переходить до Покупця (ОСОБА_2.) з моменту зарахування цінних паперів на рахунок покупця та підтверджується випискою з рахунку.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань , які випливають з цього договору або розірвання (п. 8.2. Договору від 04.07.2014).

Як вбачається з виписки про операції з цінними паперами за період з 01.07.2014 по 17.12.2015, ОСОБА_1 переказав на рахунок ОСОБА_2 01.07.2014 цінні папери в кількості 4117та 08.07.2014 - в кількості 1689.

Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Враховуючи вище викладене, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Статтею 215 ЦК України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Однією з правових підстав ЦК України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами в момент вчинення правочину вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, а саме особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1,4 ст. 91, ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині; цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення; юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду (ч. 2 ст. 91 ЦК України).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 порушено провадження у справі про визнання банкрутом за заявою Публічного акціонерного товариства Київенерго відносно Закритого акціонерного товариства Атек (позивача).

Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Встановивши, що на час укладення спірного договору процедуру банкрутства припинено не було, заборони, встановлені ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2011, були чинними, розпорядник майна із відповідними клопотаннями до господарського суду не звертався,суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правих підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 року, що укладений між Закритим акціонерним товариством АТЕК та ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що заборона накладена ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року стосується тільки лише угод, які укладалися посадовими особами ПрАТ АТЕК з іншими суб'єктами підприємницької діяльності є безпідставними з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, на час укладення спірного договору купівлі-продажу майна діяла заборона як щодо відчуження майна підприємства окремо, так і укладання угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Крім того, зазначеною ухвалою Господарського суду м. Києва також було заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Сукупність майна, коштів і нематеріальних активів формують активи підприємства. Це будівлі, споруди, машини й устаткування, матеріальні запаси, банківські вклади, цінні папери, а також інтелектуальний продукт, патенти, авторські права, у які вкладені кошти власників, боргові зобов'язання інших підприємств, особливі права на використання ресурсів. Активи - це майнові ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою одержання прибутку. Активи підприємства класифікують за багатьма ознаками, зокрема за формами функціонування виділяють: матеріальні активи; нематеріальні активи; фінансові активи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 серпня 2015 року банкрутство ПрАТ АРТЕК було припинено, а відтак - укладеним договором права позивача не були порушені є також безпідставними, оскільки зазначена ухвала постановлена після укладення спірного договору купівлі-продажу.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2013 року конкретизовано майнові активи ЗАТ АТЕК , які не можуть буди відчужені є також безпідставними, оскільки дана ухвала постановлена за результатами розгляду заяви розпорядника майна ЗАТ АТЕК арбітражного керуючого Косякевича С.О. про забезпечення вимог кредитора шляхом накладення арешту лише на нерухоме майно.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другі стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК (ч. 3 п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Застосування судом зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тобто повернення у власність саме продавця ПрАТ АТЕК спірного майна, яке і була стороною правочину.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 04.06.2014 визнано недійсним, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимога про витребування у ОСОБА_1 у порядку реституції цінних паперів, а саме: 2 428 акції номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 1 214 000 грн., шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1, відкритого в Депозитарній установі ТОВ Алан-Реєстр та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах, відкритого у ПАТ Національний депозитарій України вказаної кількості акцій, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відтак - доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Задовольняючи позов в частині витребування цінних паперів (5 806 простих іменних акцій) у ОСОБА_2 суд першої інстанції з посиланням на норми ст. 387 ЦК України виходив із набуття останнім вказаних цінних паперів без відповідної правової підстави.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які, відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу, суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про відшкодування шкоди, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Як вбачається з позовної заяви та доводів апеляційної скарги, позивачем ставиться питання про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст. 387 ЦК України.

Відповідно до відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав визначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Судом встановлено, що 20.06.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування цінних паперів (акцій), відповідно до якого відповідач 2 безоплатно прийняв у власність прості іменні акції бездокументарної форми випуску в кількості 4 117, загальною номінальною вартістю 2 058 500 грн., номінальна вартість 1 штуки - 500 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178149 (а.с. 21).

При цьому, відповідно до п. 4 цього договору, дарувальник (відповідач 2) гарантує, що цінні папери, які є предметом дарування за цим договором, належать йому на праві приватної власності, нікому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, не перебувають у заставі, податковій заставі, не є іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою, а також не обтяжені будь-яким іншим способом, передбаченим законодавством, спори стосовно цінних паперів дарувальника і заборони їх відчуження відсутні.

Право власності дарувальника, згідно п. 5 договору, підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах, складеною ТОВ Алан-Реєстр станом на 20.06.2014.

Право власності на цінні папери, що є предметом дарування за цим договором у обдарованого (ОСОБА_2.) виникає з моменту перереєстрації права власності на цінні папери в порядку, встановленому законодавством (п. 11 договору дарування).

04.07.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір № 41-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 цінні папери, а останній зобов'язався сплатити вартість цінних паперів та прийняти їх у власність (п. 1.1. вказаного договору).

Відомості про цінні папери, що є предметом договору (п. 1.2. договору від 04.07.2014): вид (форма існування, код (ISIN) - акції прості іменні, бездокументарна, код UA4000178149, код ЄДРПОУ Емітента 00240112, найменування Емітента - ПрАТ Атек , кількість - 1689 штук, номінальна вартість одного цінного паперу - 500 грн., загальна номінальна вартість - 844 500 грн., загальна вартість - 168 500 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору від 04.07.2014 року, право власності на цінні папери переходить до Покупця (ОСОБА_2.) з моменту зарахування цінних паперів на рахунок покупця та підтверджується випискою з рахунку.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань , які випливають з цього договору або розірвання (п. 8.2. Договору від 04.07.2014).

Як вбачається з виписки про операції з цінними паперами за період з 01.07.2014 по 17.12.2015, ОСОБА_1 переказав на рахунок ОСОБА_2 01.07.2014 цінні папери в кількості 4117та 08.07.2014 - в кількості 1689.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В частині 3 пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК (ч. 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Таким чином, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Оскільки порушене право позивача захищено шляхом визнання правочину недійсним із застосуванням судом реституції, а набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, а відтак - ПрАТ АТЕК не позбавлений права звернутися до ОСОБА_2 з віндикаційним позовом про витребування майна від добросовісного набувача.

Окрім цього, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року визнано недійсним договір дарування цінних паперів (акцій) від 20 квітня 2014 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зазначене рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України вищезазначені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини не врахував та дійшов до помилкового висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого порушеного права в частині витребування майна у ОСОБА_2 у порядку ст. 387 ЦК України.

Відповідно до ст.309 ЦПК Українипорушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо витребування майна у ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218 , 303 , 307 , 309 , 313 , 314 , 316 , 317 , 319 ЦПК України , колегія суддів -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 року та витребування майна у ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року в частині вирішення позовних вимог щодо витребування майна у ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді