Рішення

від 12.07.2017 по справі 296/3872/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3872/16-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 2 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Миніч Т.І.

суддів Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2,

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом Приватного підприємства Реалспецсервіс до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року Приватне підприємство Реалспецсервіс (далі - ПП Реалспецсервіс ) звернулося до суду з позовом. Позивач просив визнати за ним право власності на нерухоме майно: під'їзні площадки, цех по обробці деревини, камеру для сушки деревини, свердловину для водопостачання, що знаходяться по вул.Коростишівській,56 у м.Житомирі. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що у 2008 році він придбав у Приватного підприємства Лард-Стайл-Житомир (далі- ПП Лард-Стайл-Житомир ) майно по вул.Коростишівській, 56 у м.Житомирі, яке передав у 2010 році в оренду ОСОБА_3 Умовою договору оренди було облаштування під'зної площадки, цеху по обробці деревини, камери для сушки деревини та свердловини для водопостачання, що залишаються у власності орендодавця. Однак, ОСОБА_3 не визнає за ним права власності на створені об'єкти, вважаючи їх своїм майном, а тому ПП Реалспецсервіс змушений звернутися до суду з цим позовом на підставі ст.392 ЦК України.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 27 травня 2016 року позов задоволено.Визнано за ПП Реалспецсервіс право власності на нерухоме майно: під'їзні площадки, цех по обробці деревини, камеру для сушки деревини, свердловину для водопостачання, що знаходяться по вул.Коростишівській,56 в м.Житомирі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що нерухоме майно загальною площею 5428,4 кв.м. по вул.Коростишівській,56 в м.Житомирі належало державі в особі Верховної Ради України та передано в обслуговування Державному комплексному торгівельному підприємству Хрещатик (далі - ДКТП Хрещатик ). Останнє 30.12.2005 року відчужило його ПП Лард-Стайл-Житомир . Проте, рішеннями господарських судів у 2010-2012 роках вказаний договір визнаний недійсним за відсутністю у продавця повноважень на його продаж, визнано право власності на нього за державою в особі Кабінету Міністрів України та витребувано у ПП Реалспецсервіс . Рішення судів виконані 27.12.2012 року шляхом передачі нерухомого майна у господарське відання Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Земельний фонд (далі - ДП СП Земельний фонд ), яке є правонаступником ДКТП Хрещатик . Судом не враховано, що на час укладення договору оренду між сторонами діяла ухвала Господарського суду Житомирської області від 03.11.2008 року у справі №14/145-Д, якою було накладено арешт на спірне майно. Крім того, судом не враховано, що спірне майно є самочинним, а тому на нього не може бути визнано право власності за особою, яка не є власником земельної ділянки.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно згідно з п.4.1 договору оренди землі від 05.04.2010 року створено в рахунок орендної плати, а тому позивач на підставі ст.392 ЦК України має право вимагати визнання за ним права власності.

Проте, в повній мірі погодитися з висновками суду неможливо.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам.

Так, судом встановлено,що 05.04.2010року ПП Реалспецсервіс передало в оренду ОСОБА_3 майно по вул.Коростишівській, 56 у м.Житомирі загальною площею 2288,9 кв.м., а саме: котельню, будівлю для зберігання води, прохідну, частину складу, частину станції техобслуговування, частину адміністративного будинку, прилеглу до будівель територію, необхідну для їх обслуговування, що оформлено договором оренди та актом приймання-передачі.

Згідно з п.4.1 цього договору сторони погодили, що в рахунок орендної плати орендар зобов'язується здійснити капітальний ремонт та електропостачання будівель, що зазначені у п.1.1 договору, а також створити для орендодавця наступні об'єкти майна: під'їзні площадки, цех по обробці деревини, камеру для сушки деревини та свердловину для водопостачання, що залишаються у власності орендодавця.

09.02.2011 року сторони підписали акт приймання-передачі виконання робіт, зазначених у п.4.1 договору.

Відповідно до ст.392 ЦК України, яка є підставою позову, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.37 постанові № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше. Стаття 392 ЦК не регулює правовідносин щодо самочинно збудованого нерухомого майна.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірні об'єкти нерухомості збудовані без відповідних дозволів та не прийняті в експлуатацію, а тому не є власністю позивача, яке підлягає захисту на підставі ст.392 ЦК України.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що цілісний майновий комплекс по вул.Коростишівській,56 в м.Житомирі загальною площею 5428,4 кв.м. у 2005 році належав державі Україна в особі Верховної Ради України і перебував в повному господарському віданні ДКТП Хрещатик , що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року у справі № 14/145-Д, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2010 року, визнаний недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005 року, розташованого в м.Житомир по вул.Коростишівській, 56 (нежитлові приміщення, будівлі та споруди загальною площею 5428,4 кв.м.) та додаткову угоду від 27.01.2006 року, укладені між ДКТП Хрещатик і ПП Лард-Стайл-Житомир з підстав відсутності повноважень у перших на відчуження державного майна.

Під час розгляду справи господарський суд встановив, що після придбання майна ПП Лард-Стайл-Житомир продав його ПП Реалспецсервіс за договором від 19.02.2008 року.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 року у справі №5/5007/17/11, залишеною без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року та Вищого господарського суду України від 28.08.2012 року, визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв.м. по вул.Коростишівська, 56 у м.Житомирі і витребувано вказане майно у ПП Реалспецсервіс .

27.12.2012 року вказане судове рішення виконано державним виконавцем і майно передано ДП СП Земельний фонд , як правонаступнику ДКТП Хрещатик , про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні №33309201.

Засновником ДП СП Земельний фонд є Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке відповідно до положень ст.4 Закону України Про управління об'єктами державної власності , п.п.54,62 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1119 від 25.11.2015 року, діє від імені держави Україна у здійсненні управління об'єктами державної власності, а тому звернення прокурора в інтересах вказаної юридичної особи є правомірним.

Відповідно до роз ясень, що викладені в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі суд не має права вирішувати питання про права та обов язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

За наведених обставин та відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача підлягають стягненню на користь апелянта понесені судові витрати в сумі 1903 грн.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,314-316 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства Реалспецсервіс до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

Стягнути з Приватного підприємства Реалспецсервіс на користь Прокуратури Житомирської області понесені судові витрати у розмірі 1903 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: