Постанова
від 11.07.2017 по справі 815/3142/17
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3142/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

06 липня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр Кераміки» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр Кераміки» (надалі по тексту – позивач або ТОВ «Епіцентр Кераміки») звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту - відповідач або Одеська митниця ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 28.10.2015 року між ТОВ «Епіцентр Кераміки» (Покупець) та «FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD» (КНР) (Постачальник) укладено контракт №2015/10/28 купівлі-продажу товару (керамічної плитки). У листопаді 2016 року в порядку та на умовах вказаного контракту до України прибула партія вантажу. 23.11.2016 року ТОВ «Епіцентр Кераміки» подало до Одеської митниці ДФС електронну декларацію МД №500060702/2016/016399, зазначивши у декларації митну вартість товару, визначену відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються згідно з інвойсом № 168 від 09.10.2016 року та на умовах поставки FОВ. Також, на підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «Епіцентр Кераміки» надало до Одеської митниці ДФС наступні документи: довідку про транспортні витрати №6300 від 18.11.2016 року; інвойс №168 від 09.10.2016 року; рахунок-проформу №НСН20160719 від 19.07.2016 року; зовнішньоекономічний контракт №2015/10/28 від 28.10.2015 року; банківські документи щодо товару №б/н від 23.09.2016 року. В порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості, Одеська митниця ДФС 23.11.2016 року направила ТОВ «Епіцентр Кераміки» електронне повідомлення, у якому зобов'язала (за наявності) надати протягом 10 календарних днів наступні документи: прайс-лист виробника товару; розрахунок ціни товару (калькуляцію); висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відповідно до ст. 254 Митного кодексу України переклад документу типу 9610 (митна декларація відправлення). 23.11.2016 року ТОВ «Епіцентр Кераміка» надало до Одеської митниці ДФС письмові пояснення, у яких просило оформити МД та випустити у вільний обіг вантаж на підставі наданих документів, а також долучило своїх пояснень наступні документи: прайс-лист від 15.07.2016 року дійсний до 31.12.2016 року; комерційну пропозицію №5 від 18.07.2016 року; переклад експортної декларації країни експортера №518220160826019060 від 12.10.2016 року; сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 року; висновок про вартісні характеристики товару №0599-іnf від 23.11.2016 року. 24.11.2016 року Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товару, визначивши вартість вантажу за резервним методом, відповідно до п.п. ґ) п. 2 ч. 1, ч. 8 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України. Також, 24.11.2016 року Одеська митниця ДФС склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Не погодившись із вказаним рішенням та карткою відмови Одеської митниці ДФС, ТОВ «Епіцентр Кераміки» подало нову          митну декларацію №500060702/2016/016501 від 24.11.2016 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості. На підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України ТОВ «Епіцентр Кераміки» сплатило митні платежі згідно митної вартості, надавши фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом у розмірі 42 303,13 грн. 24.11.2016 року товар був випущений у вільний обіг. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, такими що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягаючими скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову, які в цілому обґрунтовані тим, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контрою правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з МД №500060702/2016/016807, було встановлено спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками « 105-2» та « 106-2» щодо можливого заниження митної вартості товарів, а також те, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до п.п. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; відповідно до контракту від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п. 2.3 разом з партією товарів передбачено подати документи: інвойс та пакувальний лист, коносамент, декларацію про походження товару та сертифікат якості, але в наданих до митного оформлення документах сертифікат якості відсутній; у відповідності до зовнішньоекономічного договору від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п. 3.2 ціна товару включає в себе вартість упаковки (роботи та матеріали), маркування налетів та тари, але документів, що підтверджують вартість маркування, палетів, тари та упаковки до митного оформлення надано не було. Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару - прайс-листа виробника товару; розрахунку ціни товар) (калькуляції); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту, крім того, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. На вказану вимогу митниці декларант позивача 24.11.2016 року електронним повідомленням надіслав до митниці прайс-лист від 15.07.2016 року, комерційну пропозицію від 18.07.2016 року № 5, переклад експортної декларації країни відправлення від 12.10.2016 року № 518220160826019060, протокол випробування від 30.03.2016 року №25201600655, інформацію про ціну від 23.11.2016 року № 0599-іnf, проформу-інвойс від 19.07.2016 року №НСН201607019. При цьому, як зазначив відповідач, що опрацюванням поданих разом з цією декларацією МД документів встановлено, що ці документи жодним чином не спростовують розбіжності, які були виявлені. Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, фіскальний орган дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Отже, оскільки в документах, які надані декларантом позивача до Одеської митниці ДФС разом з МД від 23.11.2016 року № 500060702/2016/016399 містилися розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то зазначені обставини, у відповідності до положень п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

28.10.2015 року між ТОВ «Епіцентр Кераміки» (Покупець) та «FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD» (КНР) (Постачальник) укладено контракт №2015/10/28 купівлі-продажу товару (керамічної плитки).

У листопаді 2016 року в порядку та на умовах вказаного контракту до України прибула партія вантажу. 23.11.2016 року ТОВ «Епіцентр Кераміки» подало до Одеської митниці ДФС електронну декларацію МД №500060702/2016/016399, зазначивши у декларації митну вартість товару, визначену відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються згідно з інвойсом № 168 від 09.10.2016 року та на умовах поставки FОВ.

Разом з митною декларацією для митного оформлення вказаного товару були надані товаросупровідні документи, а саме: довідка про транспортні витрати №6300 від 18.11.2016 року; інвойс №168 від 09.10.2016 року; рахунок-проформа №НСН20160719 від 19.07.2016 року; зовнішньоекономічний контракт №2015/10/28 від 28.10.2015 року; банківські документи щодо товару №б/н від 23.09.2016 року.

Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контрою правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з МД №500060702/2016/016807, було встановлено спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками « 105-2» та « 106-2» щодо можливого заниження митної вартості товарів, а також те, що в поданих документах містяться розбіжності.

На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару - прайс-листа виробника товару; розрахунку ціни товар) (калькуляції); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту, крім того, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Судом встановлено, що на вимогу Одеської митниці ДФС 23.11.2016 року ТОВ «Епіцентр Кераміка» надало до Одеської митниці ДФС письмові пояснення, у яких просило оформити МД та випустити у вільний обіг вантаж на підставі наданих документів, а також долучило своїх пояснень наступні документи: прайс-лист від 15.07.2016 року дійсний до 31.12.2016 року; комерційну пропозицію №5 від 18.07.2016 року; переклад експортної декларації країни експортера №518220160826019060 від 12.10.2016 року; сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 року; висновок про вартісні характеристики товару №0599-іnf від 23.11.2016 року.

Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, яким митну вартість визнано на рівні – 5,44 доларів США за квадратний метр. При визначенні митної вартості товарів митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості №6 (а.с. 23-24).

24.11.2016 року Одеською митницею ДФС складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року (а.с. 21-22).

Декларантом ТОВ «Українська південна зернова компанія» подано електронну митну декларацію № 500060702/2016/016501 від 24.11.2016 року, заповнену з урахуванням вимог рішення про коригування заявленої митної вартості товару 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, з забезпеченням сплати митних платежів фінансовою гарантією та товар позивача було випущено у вільний обіг (а.с. 25).

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (надалі по тексту - МК України) в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз вказаних норм свідчить, що у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому витребовування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, у зв'язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками « 105-2» та « 106-2» щодо можливого заниження митної вартості (орієнований показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.09.2015 року № 7240) митним органом в поданих позивачем до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: відповідно до п.п. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; відповідно до контракту від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п. 2.3 разом з партією товарів передбачено подати документи: інвойс та пакувальний лист, коносамент, декларацію про походження товару та сертифікат якості, але в наданих до митного оформлення документах сертифікат якості відсутній; у відповідності до зовнішньоекономічного договору від 28.10.2015 року № 2015/10/28, п. 3.2 ціна товару включає в себе вартість упаковки (роботи та матеріали), маркування налетів та тари, але документів, що підтверджують вартість маркування, палетів, тари та упаковки до митного оформлення надано не було (а.с. 24).

Як зазначеному у самому рішенні про коригування митної вартості, 23.11.2016 року ТОВ «Епіцентр Кераміка» надало до Одеської митниці ДФС письмові пояснення, у яких просило оформити МД та випустити у вільний обіг вантаж на підставі наданих документів, а також долучило своїх пояснень наступні документи: прайс-лист від 15.07.2016 року дійсний до 31.12.2016 року; комерційну пропозицію №5 від 18.07.2016 року; переклад експортної декларації країни експортера №518220160826019060 від 12.10.2016 року; сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 року; висновок про вартісні характеристики товару №0599-іnf від 23.11.2016 року.

Разом з тим, як зазначив відповідач, у оскаржуваному рішенні, в експортній декларації відсутнє посилання на інвойс від 09.10.2016 року № 168, який надано до митного оформлення.

Суд зазначає, що складові вартості товару зазначена в умовах пп. 3.2, 5.1. контракту №2015/10/28 від 28.10.2015 року, укладеного між ТОВ «Епіцентр Кераміки» та «FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD» (КНР). Згідно з вищезазначеними умовами до ціни товару включається вартість тари, упаковки, палетів та маркування та ціна товару, вказана в інвойсах, фактурах включає вартість піддонів.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, за основним методом митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частина 10 зазначеної статті визначає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни.

У зв'язку з тим, що витрати на упаковку входять до складу ціни, вони не є окремими складовими митної вартості товарів, а отже й не потребують документального підтвердження за умови документальної підтвердженості ціни, на них не розповсюджуються приписи ч. 10 ст. 58 МК України.

Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару. Судом встановлено, що документи, що надані ТОВ «Епіцентр Кераміки» для митного оформлення вантажу не містять розбіжностей.

ТОВ «Епіцентр Кераміки» надало для митного оформлення вантажу, декларацію №500060702/2016/016399 від 23.11.2016 року, інвойс №168 від 09.10.2016 року та декларацію країни-відправника №518220160826019060 від 12.10.2016 року, які місять узгоджені між особою відомості про вартість одиниці товару (3,40 доларів США за 1 кв.м. керамічної плитки), загальну кількість товару - 4147,2 кв.м. та загальну вартість товару - 14100,48 доларів США.

Враховуючи позицію Верховного Суду України щодо тягаря доказування неправильності розрахунку митної вартості та декларативний характер твердження щодо наявності розбіжностей без їх перелічення та конкретизації, обґрунтування у такий спосіб наявності неповних та/або недостовірних відомостей є неприпустимим.

Під час розгляду справ №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14, 21-148а14 Верховний суд України дійшов висновків у постановах від 23.04.2013 року, 01.10.2013 року, 15.04.2014 року, 17.06.2014 року, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Однак, підставою для прийняття Одеською митницею ДФС 23.11.2016 року рішення про коригування митної вартості стали висновки Одеської митниці ДФС про те, що у митній декларації країни відправлення №518220160826019060 від 12.10.2016 року відсутні посилання на інвойс 09.10.2016 №168.

Разом з тим, такі висновки Одеської митниці ДФС не ґрунтуються на положеннях Митного кодексу України.

Для підтвердження митної вартості товарів декларант подає перелік документів, визначений у п. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Вказаний перелік документів є вичерпним, до якого не входить декларація країни - відправника, а тому наявність або відсутність у декларації країни відправлення посилань на інвойс не має правового значення для прийняття Одеською митницею ДФС рішення про митне оформлення товарів. Аналогічно, не можна також стверджувати про недоведеність або неповноту відомостей стосовно митної вартості товару через відсутність сертифікату якості товару, оскільки на вимогу органу доходів і зборів, сертифікат якості та його переклад №25201600655 від 30.03.2016 рок був наданий для ознайомлення.

Суд зазначає, що рішення Одеської митниці ДФС від 24.11.2016 року про коригування митної вартості товарів не містить фактів, нібито, виявлених розбіжностей у визначенні митної вартості товару, митними органами залишено без уваги умови контракту щодо складової митної вартості, а само по собі спрацювання профілю ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Судом встановлено, що зазначені вище документи у визначенні основних документів для підтвердження заявленої митної вартості, ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України не передбачені. Крім того, зазначені неточності не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом суду доведені не були.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено обґрунтованих підстав у відповідача для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому, суд зазначає, що неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду справи такі обставини відповідачем не доведені.

Відповідно до норм чинного законодавства митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, судом встановлено, що митна вартість товару за резервним 6 методом, була визначена на підставі наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже було здійснено, а саме згідно митної декларації від 12.08.2016 року № 500060001/2016/008283, цінова інформація, якої була використана на ідентичний товар митне оформлення якого було здійснено – до суду не представлена.

Митним кодексом України (ч. 4 ст. 319, ст. 337) передбачено проведення митного контролю із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, проте правовий статус такої автоматизованої системи, порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, Митним Кодексом України не передбачено. У зв'язку з чим, автоматизована інформаційна система (ЦБД ЄАІС ДМСУ), даними якої оперує митний орган, на час розгляду справи має статус «для службового користування», у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що зазначена база не містить об'єктивних даних, які підтверджуються документально, тому оцінці не підлягають, у зв'язку з чим в якості належного доказу по справі не приймається.

Згідно положень п.п. 4,5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наведення у графі 33 Рішення про коригування повинно містити розбіжності або сумніви у достовірності наданої інформації повинні свідчити саме про невірні числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару – не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України № 826/4003/14 від 11.11.2014 року; № 810/1376/14 від 09.10.2014 року; № 826/716/14 від 14.10.2014 року; № 826/13312/ 13-а від 17.02.2015 року; листі Міндоходів і зборів України № 10441/7/99-99-10-03-01-14 від 07.05.2014 року «Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів».

Як встановлено судом, декларантом були подані відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), які були визначені у ВМД та надалі у картці відмови, серед яких: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, ВМД та інші. Розбіжності в документах виявлені інспектором, не являються розбіжностями, як встановлено судом вище.

Так, у відповідача відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки останнім не наведено які саме дані щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті відсутні або містять розбіжності.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 7, 8 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач не надав доказів наявності обмежень, передбачених частиною 1 статті 58 МК України, які виключають використання основного методу. Такого обмеження у використанні основного методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, Митний кодекс України не передбачає.

Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання резервного методу, застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Отже, митним органам надано право застосування резервного методу у випадках, коли вони аргументовано вважають, що інші п'ять методів не можуть бути використані та не дозволять об'єктивно та максимально точно встановити вартість оцінюваних товарів.

Між тим, відповідачем, яким визначено митну вартість товару на підставі резервного методу, не надано суду доказів того, що ним до застосування цього методу послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними в справі доказами підтверджується правомірність поданих позивачем документів для визначення митної вартості товарів за основним методом. Натомість відповідачем не надано доказів, які б переконливо свідчили про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів та законність відмови в митному оформленні товару за заявленим методом.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо здійснення контролю правильності визначення митної вартості та застосування методів визначення митної вартості товару.

Оскільки у ході судового розгляду встановлено невідповідність оспорюваного позивачем рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року критеріям, зазначеним у ч.3 ст.2 КАС України, а відповідачем правомірність цього рішення не доведена, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо визнання його протиправним та скасування.

Зважаючи на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року видана у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, яке є протиправним, суд вважає наявними підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачу з державного бюджету здійснені ним судові витрати у сумі 4 099,63 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр Кераміки» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 5000607022016/000166/2 від 24.11.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № 500060702/2016/00419 від 24.11.2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр Кераміки» (код ЄДРПОУ - 39296301) сплачений судовий збір у розмірі 4 099 (чотири тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 63 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 06 липня 2017 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11 липня 2017 року.

Суддя                               С.О. Cтефанов

          

.

          

          

Дата ухвалення рішення11.07.2017
Оприлюднено18.07.2017

Судовий реєстр по справі —815/3142/17

Ухвала від 15.05.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С. О.

Постанова від 06.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 05.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 09.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 04.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 11.12.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Калашнікова О.В.

Ухвала від 15.11.2017

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Ухвала від 04.09.2017

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Ухвала від 01.09.2017

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Ухвала від 01.08.2017

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні