Ухвала

від 12.07.2017 по справі 816/1048/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 липня 2017 року м. ПолтаваСправа №816/1048/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 03.07.2017 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 13.05.2017 №2675/6-17, про відмову у поновленні договору оренди землі від 14.11.2011, укладеного між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки площею 30,27 га пасовищ, кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 строком на сім років, орендна плата у розмірі 2%;

зобов'язати відповідача поновити договір оренди земельної ділянки площею 30,27 га пасовищ, кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 строком на сім років.

У судовому засіданні 12.07.2017 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі. Дане клопотання представник відповідача мотивував посиланням на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 14.02.2012 у справах №№21-1041во10, 21-1042во10 та від 11.11.2014 у справах №№21-405а14, 21-493а14. Стверджував, що відповідач діє у спорі як сторона договору, а сам спір стосується захисту цивільного права позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував, стверджував про його безпідставність та просив відмовити у задоволенні згаданого клопотання.

Заслухавши доводи представника відповідача та думку представника позивача, розглянувши подане клопотання та матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.

Верховний Суд України у постановах від 14.02.2012 у справах №№21-1041во10, 21-1042во10 зазначив, що Міськрада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому вона не здійснює владних управлінських функцій.

Так само, постанови Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах №№21-405а14, 21-493а14 стосуються оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність чи користування.

У зазначених постановах Верховний Суд України дійшов висновку, що спір між фізичною/юридичною особою та органом місцевого самоврядування з приводу набуття прав на землю має розглядатись у порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки останні у спірних відносинах не виконують владних управлінських функцій, а мають з особою рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Разом з цим, суд зауважує, що зазначені вище судові рішення стосувались правовідносин, що мали місце до 01.01.2013 та виникли у спорі з органом місцевого самоврядування.

Однак, Законом України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", що набув чинності з 01.01.2013, статтю 123 Земельного кодексу України викладено у новій редакції. Зокрема, частиною четвертою згаданої статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Таким чином, з 01.01.2013 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як суб'єкт владних повноважень, здійснює покладені на нього саме державою функції щодо реалізації державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, збереження родючості ґрунтів і т. ін.

При цьому суд зауважує, що відповідними повноваженнями Головне управління наділене не в силу Закону, як це має місце у випадку з органами місцевого самоврядування (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") та місцевими державними адміністраціями (Закон України "Про місцеві державні адміністрації"), що прямо визначено у частині першій 92 Конституції України, а шляхом затвердження Кабінетом Міністрів України Положення про Держгеокадастр та його територіальні органи. Тобто, саме держава через Кабінет Міністрів України наділила позивача повноваженнями з розпорядження землями та контролю за їх використанням.

За змістом пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, реалізуючи покладені на нього державою функції з нагляду та контролю, а також використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, діє саме як суб'єкт владних повноважень, а не як власник землі.

У цьому, на переконання суду, полягає принципова відмінність у правовому статусі органів Держгеокадастру та органів місцевого самоврядування, адже останні в силу положень частини п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності від імені відповідної територіальної громади, що є їх власником.

Окрім того, суд зауважує, що органи державної влади у процесі управлінської діяльності можуть здійснювати владні повноваження шляхом не тільки видання актів управління, а й укладання адміністративних договорів.

Пунктом 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття адміністративного договору, яким є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Тобто, адміністративний договір за своєю природою є способом реалізації органом державної влади своїх повноважень.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим та з огляду на суб'єктний склад має розглядатись окружним адміністративним судом.

При цьому суд також враховує, що у цій справі відсутній спір щодо цивільних прав на відповідну земельну ділянку між позивачем та третіми особами.

За таких обставин, у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 17, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 14 липня 2017 року.

Суддя (підпис) О.О. Кукоба