Ухвала

від 05.07.2017 по справі 826/130/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

вул. Московська, 8, корп. 5, місто Київ, 01029

У Х В А Л А

05.07.2017 К/800/7382/17

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017

у справі № 826/130/16

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Комод на Лівобережній"

до Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ 13.02.2017 (згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції суду) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/130/16.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.03.2017 касаційну скаргу ДПІ залишив без руху як таку, що подана без дотримання вимог ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги. Цією ж ухвалою встановлений двадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліку касаційної скарги.

У межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017, відповідач надав клопотання про продовження цього строку, обґрунтоване тим, що станом на 10.05.2017 у ДПІ відсутня можливість сплатити судовий збір.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2017 продовжено ДПІ строк протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

В межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2017, ДПІ, не сплативши судовий збір, заявила клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на положення ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до пп. 3 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Законом України "Про судовий збір" (в редакції Закону № 484-VIII) встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Пунктом 47 вказаного Порядку визначено, у яких випадках вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів (далі - планові документи).

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення),

В п. 45 Порядку зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання ДПІ про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 на дату постановлення цієї ухвали ДПІ не виконані.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108, ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції (ч. 6 ст. 214 цього ж Кодексу).

Керуючись статтями 108, 160, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/130/16 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст.ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева