Постанова

від 13.07.2017 по справі 820/5145/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 р. Справа № 820/5145/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 по справі № 820/5145/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Стальсервіс"), звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0712615147 від 28.04.2016, № 0722615147 від 28.04.2016, які винесені на підставі висновків акту перевірки № 65/26-15-14-07-01/21531888 від 11.04.2016.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0712615147 від 28.04.2016, № 0722615147 від 28.04.2016, які винесені на підставі висновків акту перевірки № 65/26-15-14-07-01/21531888 від 11.04.2016.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що з 28.03.2016 по 01.04.2016 була проведена документальна позапланова перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ "Мастер-Вектор" за період з 01.01.2014 по 01.11.2015. Перевіркою встановлено відсутність у позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень та інше, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків. Податковим органом встановлено, що відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ "Мастер-Вектор" був: директор - ОСОБА_4 з 27.12.2013 по 20.11.2015. Проте, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_5 - дружини ОСОБА_4, який в перевіряємий період являвся директором ТОВ "Мастер-Вектор", - ОСОБА_4 помер в березні 2008 року.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2016 №1671, головним державним ревізором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними органами та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві, інспектором податкової та митної справи 1 рангу, на підставі п.п. 75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) у зв'язку з надходженням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва за клопотанням старшого слідчого з особливо важливих справ шостого відділу кримінальних розслідувань головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 09.02.2016 у справі №761/4516/16-к в межах матеріалів кримінального провадження №32015000000000202, про призначення позапланової податкової перевірки ТОВ "Стальсервіс" проведена документальна позапланова виїздна перевірка з питань дотримання податковог законодавства при здійсненні операцій з ТОВ "Мастер-Вектор" за період з 01.01.2014 по 01.11.2015

За наслідками перевірки складено акт перевірки №65/26-15-14-07-01/21531888 від 11.04.2016.

На підставі висновків акту винесені податкові повідомлення-рішення № 0712615147 від 28.04.2016 на загальну суму 2380741,00 грн. з податку на прибуток, в тому числі основний платіж 1904593,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 476148 грн.; № 0722615147 від 28.04.2016 на загальну суму 2645269,00 грн. з ПДВ, в тому числі основний платіж 2116215,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 529054,00 грн.

Перевіряючи правомірність доводів апеляйційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на наведені положення ПК України, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Мастер-Вектор" зареєстровано Києво - Святошинським районним управлінням юстиції за № 13391020000009350 від 26.12.2013 та знаходиться на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області. Засновником, керівником ТОВ "Мастер-Вектор" - з 25.12.2013 значиться ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Зазначене вище дає підстави вважати, що підприємство ТОВ "Мастер-Вектор" - контрагент позивача - зареєстроване на померлу особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені даного контрагента.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що первинні документи, зокрема податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту та розрахунку валових витрат і податку на прибуток, підписані невстановленою особою від імені померлої особи, а тому в силу приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що хоча перевірка автентичності підпису на первинних документах не належить до обов'язку платника, проте факт підписання цих документів від імені директора ТОВ "Мастер-Вектор" ОСОБА_4 міг і мав бути проконтрольований платником, який, маючи на меті підтвердження податкових наслідків цими первинними документами, повинен пересвідчитися у їх належному оформленні, у наявності відповідних повноважень у особи, яка їх підписала.

Згідно положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Разом з цим, відсутність у контрагента позивача будь - якої інформації про наявні трудові ресурси, виробниче обладнання, устаткування, транспортні засоби, складські приміщення, тощо, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вищенаведених положень закону, а також письмових доказів у справі, зокрема щодо відсутності ОСОБА_4 за місцем реєстрації, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Мастер-Вектор", у спірний період, оскільки судовим розглядом підтверджена інформація про смерть керівника ТОВ "Мастер-Вектор" ОСОБА_4, що підтверджують неможливість останнього засновувати будь-які підприємства та вести господарську діяльність.

Колегія суддів зазначає, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 202 Кас України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року по справі № 820/5145/16 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.І. Сіренко Повний текст постанови виготовлений 14.07.2017