Рішення

від 27.06.2017 по справі 911/999/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа № 911/999/17

За позовом приватного підприємства «ВР» , м. Київ

до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка

про стягнення 216 506,37 грн

Суддя Бацуца В.М.

Представники сторін:

Позивача - ОСОБА_1, довіреність №17-40 від 22.03.2017;

Відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось приватного підприємство «ВР» (далі - позивач) до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - відповідач) про стягнення 216 506,37 грн, з яких 182 000,00 грн основного боргу, 22 463,77 грн пені та 12 042,60 грн інфляційних втрат .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за Договором №5/і-16 від 01.07.2016 про надання послуг з охорони майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2017 порушено провадження у справі №911/999/17 та призначено її до розгляду на 26.04.2017 об 11:40 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2017 розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача відкладено на 17.05.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2017 розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача та його клопотанням №17-05-17-с від 17.05.2017 (вх. суду №9850/17 від 17.05.2017) відкладено на 24.05.2017.

В судовому засіданні 24.05.2017 оголошено перерву по 14.06.2017.

14.06.2017 Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства у справі № 911/999/17 звернулось в Господарський суд Київської області із зустрічним позовом до приватного підприємства «ВР» про стягнення 40 148,24 грн.

В судовому засіданні 14.06.2017 судом оголошено перерву для вирішення питання про прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом до 27.06.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2017 відмовлено Києво-Святошинському виробничому управлінню житлово-комунального господарства у прийнятті зустрічної позовної заяви №79-17-с від 14.06.2017 (вх. №12155/17 від 14.06.2017) та доданих до неї матеріалів для спільного розгляду з первісною позовною заявою приватного підприємства «ВР» .

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання №18-17-с від 16.06.2017 (вх. суду №12464/17 від 19.06.2017) про відкладення справи.

27.06.2017 у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки у даному випадку неможливим є відкладення розгляду справи, у зв'язку із закінченням строків її вирішення, та оскільки відповідач не зазначив у клопотанні причини неможливості прибуття у судове засідання будь-якого іншого представника так, як відповідач не обмежений у праві на направлення у судове засідання для представництва його інтересів будь-якого іншого представника.

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між приватним підприємством «ВР» (далі - Виконавець) та Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - Замовник) укладено Договір №5/і-16 від 01.07.2016 про надання послуг з охорони майна (далі - Договір).

Згідно з п.п.1.1, 1.2. Договору Виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони майна та території Замовника, визначених Договором, а Замовник зобов'язується оплатити послуги, що надаються Виконавцем за цим Договором. Охороні підглягає територія полігону твердих побутових відходів, а також будівель та споруд, рухомого майна на території полігону твердих побутових відходів, який належить Замовнику і знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, 1-а, що надалі іменується об'єкт, а також забезпечити дотримання правопорядку та пропускного режиму, за що одержує грошову винагороду.

Об'єкт, який охороняється та його складові частини вказані в переліку та плані-схемі об'єктів Замовника, що є невід'ємною частиною та додатком №1 до цього Договору (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору за надання охоронних послуг Замовник зобов'язується вносити плату в розмірі 33 333,33 (тридцять три тис. триста тридцять три) грн., ПДВ 6 666,67 грн, всього 40 000 (сорок тисяч) грн. на місяць. При цьому 50% цієї суми сплачувається авансом в строк до десятого числа поточного місяця, в якому надаються послуги з охорони, а решта - до 5-го числа наступного місяця, шляхом безготівкового перерахунку на рахунок Виконавця, зазначений в Договорі. В разі збільшення кількості охоронників, годин, постів, вартість послуг збільшується пропорційно такому збільшенню у порівнянні з існуючим Графіком-дислокацією постів охорони. В разі якщо у відповідному місяці, кількість днів надання послуг охорони менша або більша, а так само кількість постів менша або більша, вартість послуг охорони вираховується пропорційно, про що Виконавець зазначає в рахунках на оплату.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято, однак не оплачено в повному обсязі послуги на загальну суму 200 000,00 грн згідно з актами надання послуг №25 від 31.07.2016 на суму 40 000,00 грн, №28 від 31.08.2016 на суму 40 000,00 грн, №31 від 30.09.2016 на суму 40 000,00 грн, №44 від 31.10.2016 на суму 40 000,00 грн, №52 від 30.11.2016 на суму 40 000,00 грн, копії яких додані до матеріалів справи.

Однак відповідач оплату послуг здійснив лише частково у розмірі 18 000,00 грн, про що свідчить банківська виписка з рахунку позивача, відкритого в акціонерному товаристві «УкрСиббанк» за 12.09.2016.

Відтак в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач оплату послуг в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення в сумі 182 00,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду підписаний та завірений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків від 15.03.2017 за період з 01.01.2016 по 15.03.2017, яким сторони засвідчили, що заборгованість відповідача на дату звірки складала 182 000,00 грн.

У зустрічній позовній заяві Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства (позивач за зустрічним позовом / відповідач за первісним позовом) просить відмовити в задоволенні первісної позовної заяви у зв'язку з неподанням позивачем за первісним позом (відповідачем за зустрічним позовом) доказів часткової оплати послуг та неврахуванням всіх платежів за Договором, з огляду на що посилається на необхідність звірки взаєморозрахунків.

Крім того, відповідач вказує, що акти за надання послуг №44 та №52 всупереч умовам Договору виставлено в подвійному розмірі 80 000,00 грн, з огляду на що, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що акти №44 від 31.10.2016 та №52 від 30.11.2016 містять відповідні дати складання 31.10.2016 та 30.11.2016, підписані сторонами та скріплені їх печатками без заперечень.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Крім того, обов'язок доведення відсутності вини у порушенні зобов'язання згідно з ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України покладається саме на сторону, яка порушила зобов'язання.

Під час провадження у справі суд неодноразово відкладав її розгляд, в тому числі і для надання можливості сторонам звірити взаєморозрахунки, а також подати відповідачу обгрунтований відзив в підтвердження своєї правової позиції та спростування вимог заявлених в позовній заяві з документами, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач не скористався такою можливістю, адже будь-яких первинних документів в підтвердження погашення заборгованості суду не надавав.

Враховуючи вищезазначене, суд керується наявними в матеріалах справи доказами, тому оскільки повну оплату послуг відповідач не здійснив, доказів зворотнього суду не надав, основна заборгованість заявлена в розмірі 182 000,00 грн під час розгляду спору не погашена, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення 182 000,00 грн з відповідача є правомірною, а тому підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 22 463,77 грн пені за загальний період прострочки з 05.08.2016 по 24.03.2017 та 216 506,37 грн інфляційних втрат з 05.08.2016 по 28.02.2017.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.6.3. Договору у разі порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг Замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позцією, викладеною у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Виходячи з вищезазначеного, умов Договору, зокрема з п.3.1 Договору щодо оплати послуг, вимог ст.530 Цивільного кодексу України, керуючись положеннями ст.253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, суд зазначає, що останній день виконання відповідачем обов'язку по оплаті послуг за актом надання послуг №25 від 31.07.2016 є 04.08.2016, №28 від 31.08.2016 - 04.09.2016, №31 від 30.09.2016 - 04.10.2016, №44 від 31.10.2016 - 04.11.2016, №52 від 30.11.2016 - 04.12.2016. Отже, встановлений позивачем початок періоду нарахування за актами наданих послуг є правомірним.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки по оплаті отриманих послуг, часткову проплату відповідача, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення Акт надання послуг №25 від 31.07.2016 40000.0 05.08.2016 - 11.09.2016 38 15.5000 % 0.085 %* 1287.43 22000.0 12.09.2016 - 15.09.2016 4 15.5000 % 0.085 %* 74.54 22000.0 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 757.38 22000.0 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 706.89 22000.0 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 824.70 22000.0 27.01.2017 - 04.02.2017 9 14.0000 % 0.077 %* 151.89 Акт надання послуг №28 від 31.08.2016 40000.0 05.09.2016 - 15.09.2016 11 15.5000 % 0.085 %* 372.68 40000.0 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 1377.05 40000.0 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 1285.25 40000.0 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 1499.45 40000.0 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 1043.29 40000.0 02.03.2017 - 04.03.2017 3 14.0000 % 0.077 %* 92.05 Акт надання послуг №31 від 30.09.2016 40000.0 05.10.2016 - 27.10.2016 23 15.0000 % 0.082 %* 754.10 40000.0 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 1285.25 40000.0 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 1499.45 40000.0 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 1043.29 40000.0 02.03.2017 - 24.03.2017 23 14.0000 % 0.077 %* 705.75 Акт надання послуг №44 від 31.10.2016 40000.0 05.11.2016 - 08.12.2016 34 14.0000 % 0.077 %* 1040.44 40000.0 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 1499.45 40000.0 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 1043.29 40000.0 02.03.2017 - 24.03.2017 23 14.0000 % 0.077 %* 705.75 Акт надання послуг №52 від 30.11.2016 40000.0 05.12.2016 - 08.12.2016 4 14.0000 % 0.077 %* 122.40 40000.0 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 1499.45 40000.0 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 1043.29 40000.0 02.03.2017 - 24.03.2017 23 14.0000 % 0.077 %* 705.75

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду складає 22 420,27 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 22 463,77 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 22 420,27 грн.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки по оплаті отриманих послуг, часткову проплату відповідача, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, а також заперечення відповідача щодо розрахунку інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі Акт надання послуг №25 від 31.07.2016 05.08.2016 - 11.09.2016 40000.0 0.997 -120.00 39880.00 12.09.2016 - 28.02.2017 22000.0 1.098 2147.66 24147.66 Акт надання послуг №28 від 31.08.2016 05.09.2016 - 28.02.2017 40000.0 1.098 3904.84 43904.84 Акт надання послуг №31 від 30.09.2016 05.10.2016 - 28.02.2017 40000.0 1.078 3128.52 43128.52 Акт надання послуг №44 від 31.10.2016 05.11.2016 - 28.02.2017 40000.0 1.049 1953.82 41953.82 Акт надання послуг №52 від 30.11.2016 05.12.2016 - 28.02.2017 40000.0 1.030 1212.00 41212.00 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду складає 12 226,84 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 12 042,60 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 182 000,00 грн основного боргу, 22 420,27 грн пені та 12 042,60 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Матросова, 11, код 03346584) на користь приватного підприємства «ВР» (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59, код 39319229) 182 000,00 грн (сто вісімдесят дві тисячі гривень) основного боргу, 22 420,27 грн (двадцять дві тисячі чотириста двадцять гривень двадцять сім копійок) пені, 12 042,60 грн (дванадцять тисяч сорок дві гривні шістдесят копійок) інфляційних втрат та 3 246,95 грн (три тисячі двісті сорок шість гривень дев'яносто п'ять копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших позовних вимогах відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 липня 2017 року

Суддя В.М.Бацуца

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.