Вирок

від 17.07.2017 по справі 332/2858/14-к

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2858/14-к

Провадження №: 1-кп/332/10/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з вищоюосвітою, у зареєстрованому шлюбі не прибуваючого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні немає, не працюючого,зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не

судимого

ускоєнні кримінальногоправопорушення, передбаченого ст. 212 ч.1КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 , відповідно до обвинувального акту, обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ«Ярс-2010» на підставі наказу № 01-09 К від 30.09.2009 р., маючи умисел на ухилення від сплати податків в значних розмірах та будучи відповідальним за організацію бухгалтерськогота податкового обліку підприємства, повноту відображення в обліку всіх господарських операцій, правильність віднесенні доходів та витрат по відповідним звітним періодам, достовірність та своєчасність нарахування та сплату в бюджет податків, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 703833,62грн.

ТОВ «Ярс-2010» (код за ЄДРПОУ 36712139) зареєстровано в якості суб`єкта господарської діяльності - юридичної особи рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради за № 1103102 0000 026134 від 12.10.2009 року, за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул.Фінальна.буд.1-Г, взято на податковий облік 13.10.2009 року до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, зареєстровано в якості платника податку на додану вартістьв ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, свідоцтво платника ПДВ № 100277760 від 02.04.2010 року.

В період часу з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року. ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ «Ярс-2010», здійснював фінансово-господарську діяльність у сфері оптової торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами, виробництві м`яса та м`ясних продуктів.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що в результаті оптової торгівлі м`ясомі м`ясними продуктами, виробництві м`яса та м`ясних продуктів на адресу різних суб`єктів підприємницької діяльності у ТОВ «Ярс-2010» виникає значнасума податкових зобов`язань по податку на додану вартість, атакож відсутні підстави для формуванняподаткового кредиту по ПДВ, маючи намір на їх заниження, застосував схему ухилення від сплати вищезгаданого податку шляхом завищення податкового кредиту по податку на додану вартість та відображення у бухгалтерському і податковому обліку підприємства витрат з придбання продукції у ТОВ «Євростиль ЛТД» (код ЄДРПОУ 35095726) та ТОВ «СМТ Аянта-2011»( код ЄДРПОУ 37931507), які фактично не відбувались.

ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що товар від ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011» фактично не постачався, отримував в період з 2012-2013 років первинні бухгалтерські документи, оформлені від імені ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011» від невстановлених в ході слідства осіб, таяк службова особа ТОВ «Ярс-2010» використовував їх для відображення в бухгалтерському і податковому обліку підприємства з метою умисного ухилення від сплати податків у великих розмірах, зокрема, в порушення вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»( зі змінами та доповненнями), п.п.1.1п.1, п.п.1.2п.1, п.2.16ст.2 Положення продокументальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, п.п7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 та п.7.7ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), ухилився від сплати ПДВ в сумі 703833,62 грн.,в т.ч. по періодах:

- лютий 2012 року у сумі 17671,46грн.;

- березень 2012 року у сумі 18399,39грн.;

- квітень 2012 року у сумі 17927,54грн.;

- травень 2012 року у сумі 24540,76грн.;

- червень 2012 року у сумі 56939,14грн.;

- липень 2012 року у сумі 79372,52грн.;

- серпень 2012 року у сумі 89320,81грн.;

- вересень 2012 року у сумі 73950,0грн.;

- жовтень 2012 року у сумі 96130,13грн.;

- листопад 2012 року у сумі 91287,43грн.;

- грудень 2012 рокуу сумі 82510,81грн.;

- січень 2013 року у сумі 55786,63грн.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що товарно-матеріальні цінності відТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ «СМТ Аянта-2011» на адресу ТОВ «Ярс-2010» не поставлялися, умисно, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість,забезпечив віднесення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість підприємства, суму 703833,62грн. по господарських операціях з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011», які фактично не мали місце та в подальшому надав податкові декларації з ПДВ за січень-грудень 2012 року(вх.№№9006825223, 901278581, 9020072244, 9028128878, 9035097757, 9041742942, 9050516993, 9056532965, 9064513339, 9072708121, 9079742682, 9084986681)та січень-липень 2012 року (вх.№№9007722324, 9014659709, 9022333578, 9028641914, 9036909666, 9042903139)до ДПІу Заводськомурайоні м. Запоріжжя, що призвело до несплати в бюджет ПДВ у сумі 703833,62грн.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. На думку обвинувачення, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України доведена повністю вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яким, зокрема ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.205; ч.3 ст.27 ч.2 ст. 205 КК України, яким встановлено використання в період з 04.04.2012р. по 26.05.2013р. придбаного ним ТОВ «Євростиль ЛТД» для забезпечення прикриття незаконної діяльності щодо безпідставного формування витрат для ухилення від оподаткування підприємств реального сектору. Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 року, згідно з яким ОСОБА_6 разом із іншими особами визнано винним у фіктивному підприємництві з використанням ТОВ «СМТ`Аянта-2011», яке у період з жовтня 2009 року по лютий 2013 року у складі конвертаційного центру надавало незаконні послуги по формуванню податкового кредиту та конвертації грошових коштів. Крім того, на думку сторони обвинувачення вина ОСОБА_4 підтверджується показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; інформаціями Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини у Запорізькій області, Головного управління ветеринарної медицини в м. Києві, відповідно до яких ними адміністративні послуги ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» не надавалися, ветеринарні документи не виписувалися; журналом вхідного контролю сировини та журналом реєстрації вхідної ветеринарної документації ТОВ «ЯРС-2010» за період часу з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року, у яких відсутні записи про постачальників ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011»; висновком судової почеркознавчої експертизи, яким підтверджується, що використані директором ТОВ «ЯРС-2010» ОСОБА_4 податкові накладні з підписами від імені ОСОБА_7 на підтвердження поставки продуктів харчування від ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» на ТОВ «ЯРС-2010» є підробленими, а тому не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту з ПДВ ОСОБА_4 ; копіями матеріалів реєстраційних справ ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011»; копією акту Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 18.07.2013 № 255/22-4/35095726 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо фіктивного ТОВ «Євростиль ЛТД», за висновками якого не підтверджено реальність здійснення операцій з купівлі-продажу товарів за період з 01.04.2012 по 31.05.2013р. у зв`язку з відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення господарських операцій.

Але, суд, проаналізувавши та оцінивши всі наявні у даному кримінальному провадженні докази, у їх сукупності, вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, в якому він обвинувачується, з наступних підстав.

Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема крім інших, відносяться верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «Barbera,Messegu and Jabardov.Spain» від 6 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного». У справі «Федорченко та Лозенко проти України(заява № 387/03 20 вересня 2012 року), Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити «поза розумним сумнівом» причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе не визнав у повному обсязі та суду показав, що злочин,у у якому його обвинувачують, він не скоював. Вважає, що прокуратурою не був здійснений аналіз роботи підприємства ТОВ «Ярс-2010» та всі звинувачення ґрунтуються на показах свідка ОСОБА_7 , якого він не знає. Кількісний та якісний аналіз руху товару дає розуміння того, що все, що було поставлено ТОВ «Ярс-2010», все було вивезено та поставлено на пункти оброблення, дитячі садки, лікарні, заводи та інші підприємства, з якими працювала його фірма. Посаду директора ТОВ «Ярс-2010» він займав з 2010 року, зараз цю посаду не займає. Вказане підприємство займалося виробництвом ковбас делікатесної групи, також займалося обробленням продукції, розморозкою, розфасуванням. Продукція збувалася у торгівельну мережу м. Запоріжжя та Запорізької області. Фінансово-господарські відносини ТОВ «Ярс-2010» з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» існували приблизно з 2012 року, точно не пам`ятає, так як минуло багато часу. Вказані підприємства на ТОВ «Ярс-2010» поставляли продукцію, яка відноситься до продуктів харчування і яка в подальшому перероблялася.При цьому вся документація на ТОВ «Ярс-2010» була оформлена належним чином, відповідно до порядку, встановленого законодавством. Всі документи підприємства були у нього вилучені під час досудового розслідування. ТОВ «Ярс-2010» знаходиться на обліку у ветеринарній службі, так як підприємство займається виготовленням м`ясних виробів. Коли на підприємство надходив товар від ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ«Аянта», він здебільше особисто приймав цей товар за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна 1-г, де знаходився офіс та виробництво. При цьому він контактував лише з Місюрою, який і поставляв йому всю продукцію. Яку посаду займав Місюра йому невідомо. ОСОБА_7 він не знав. Звідки Місюра поставляв товар і де він його брав йому невідомо, але на весь товар у останнього були всі необхідні документи, які потрібні згідно діючого законодавства: податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості та інші. Всі документи він передавав в бухгалтерію ТОВ «Ярс-2010», яка готувала податкову звітність, а він лише підписував її як директор підприємства.Місюра ніколи при ньому не підписував документи та не ставив на них печатку, оскільки документи були вже повністю оформлені. Вважає, що він, як директор підприємства, не повинен перевіряти достовірність та правильність підписів на документах постачальника. Не лише Місюра, а й всі інші постачальники, з якими працювало ТОВ «Ярс-2010», привозили продукцію на своєму транспорті. Ветеринарний лікар практично ніколи не був присутнім при прийманні товару, так як ветеринарний контроль здійснювався приблизно годину або дві години на день, але ніякого злого умислу щодо недотримання обов`язкового ветеринарного контролю у нього не було. Ветеринарний лікар працював на підприємстві приблизно дві години на день, а товар міг поставлятися у другій половині дня. Якість продукції визначалось візуально. Крім того, ветеринарна служба повинна була перевіряти продукцію тільки у сирому виді, а якщо продукція пройшла якусь обробку(посол, обпалку), то вона вже не підпадає під перевірку ветеринара. Про те, що директором ТОВ «Євростиль ЛТД» та «СМТ «Аянта-2011» був ОСОБА_7 , він дізнався лише у суді та бачив його тільки один раз у суді при першому розгляді справи. З ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» він припинив відносини з економічних міркувань. Окрім податкової міліції, більш ніхто у нього документи з підприємства не вилучав та під час досудового розслідування ніяких додаткових документів у нього ніхто не просив. Ніяких документів за період 2012 року у нього немає.Також зазначив, що він не мав умислу на ухилення від сплати податків, оскільки всі правочини щодо поставки продукції мали реальний характер, так як продукція поставлялася.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура(стаття 2 КПК України).

Статтею 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні зазначені у статті 91 КПК України та відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування цих обставин, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 25 КПК України визначено, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разу надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого. Згідно зі ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказування є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, сторона обвинувачення, зокрема, посилається на показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших, які були безпосередньо допитані у суді.

Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка обвинувачення ОСОБА_7 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 він незнайомий та ніяких стосунків з ним не підтримує. Протягом 2012-2013 років він займався будівництвом. В один з днів до нього звернувся Місюра, з яким його познайомив його знайомий,з пропозицією оформити на його ім`я підприємство для зайняття господарською діяльністю та сказав, що він буде займати посаду директора. Місюра пояснив, що оформити підприємство на себе він не може, оскільки вже має декілька підприємств, а тому підприємство необхідно оформити на іншу особу. Він погодився з пропозицією Місюри для того, щоб разом займатися торгівлею. Після цього, десь на початку літа 2012 або 2013 року, точно не пам`ятає, він підписав всі необхідні документи щодо реєстрації підприємств «Євростиль-ЛТД» та «Аянта». Місюра дав йому 200-300 доларів США в рахунок його майбутньою заробітної плати. Але, в подальшому він ніякої ролі на зареєстрованих на його ім`я підприємстахі не виконував. На його питання щодо роботи підприємства Місюра відповідав, що зараз займається договорами, а пізніше вони будуть займатися господарською діяльністю. Підприємство повинно було займатися роздрібненою торгівлею, але йому невідомо, займався чи не займався Місюра торгівельною діяльністю. Інформацію про використання зареєстрованих на його ім`я підприємств для конвертації грошових коштів та ухилення від сплати податків він отримав вже під час слідства. Ніяких довіреностей від свого імені на здійснення будь-яких правочинів, ведення фінансово-господарської діяльності він не підписував та як директор підприємства Місюру на роботу не приймав. Відповідно до копій реєстраційних справ ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» підтверджено наявність у ОСОБА_7 в період часу з 04.04.2012р. по 27.05.2013р. повноважень директора ТОВ «Євростиль ЛТД» та з 21.09.2012р. по 30.06.2013р. ТОВ «СМТ «Аянта-2011»

Свідок обвинувачення ОСОБА_9 суду пояснив, що він до вересня 2012 року виконував обов`язки ветлікаря в ТОВ «Ярс-2010» і в його обов`язки входив контроль якості вхідної сировини, перевірка санітарних книжок, санітарних паспортів на транспорт. Його робочий день тривав декілька годин на день та в різні часи, коли його викликали за телефонним дзвінком. Постійно на підприємстві він не був присутнім. Усі записи вносились до єдиного журналу контролю кількості та якості сировини, куди також записували найменування постачальників. Про постачальників ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта 2011» йому нічого невідомо. Необліковану продукцію на підприємстві, а також сировину невідповідної якості він особисто не виявляв. Щодо роботи підприємства в той час, коли його там не було, йому нічого невідомо.

Свідок обвинувачення ОСОБА_10 суду пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_4 вона підтримує тільки робочі стосунки, оскільки з 2006 року по теперішній час працює ветеринарним лікарем в ТОВ «Ярс 2010». В її обов`язки входить вхідний контроль м`ясної сировини, температурний режим продукції при її перевезенні в автомобілі, документи водія. Вся інформація вносилася нею в журнал обліку вхідної сировини. Вони працювали з одними й тими самими постачальниками, але їй невідомо, чи були контрагентом ТОВ «Ярс 2010» підприємства ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ«Аянта». Вона знаходиться на підприємстві з 09.00год. до 11.00год. і коли надходить сировина вона її обов`язково приймає та реєструє в журналі. Фактів виявлення сировини тваринного походження, що не пройшла вхідний контроль, а також не облікованої в журналі вхідного контролю нею виявлено не було та вона вважає, що прийом сировини поза межами її контролю, в той час коли її не було на підприємстві, не допускався.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що працює бухгалтером в ТОВ «Ярс 2010» та підтримує з обвинуваченим ОСОБА_4 тільки робочі стосунки. На неї покладені обов`язки по взаєморозрахункам з покупцями, ведення бухгалтерського та податкового обліку. З постачальниками вона майже не працює, але за відсутності бухгалтера ОСОБА_12 , яка займається з постачальниками, вона замінює її і займається з взаєморозрахунками з постачальниками. Всю продукцію на підприємстві приймає директор. Осіб на прізвище ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вона не знає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що працює бухгалтером в ТОВ «Ярс 2010» та з директором цього підприємства ОСОБА_4 підтримує робочі стосунки. В її обов`язки входить нарахування заробітної плати та взаєморозрахунки з постачальниками. У ТОВ «Ярс 2010» були взаємовідносини з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта 2011». Вони працювали з цими підприємствами, але, оскільки вона є бухгалтером та займається своєю роботою, безпосередніх контактів з посадовими особами або представниками цих підприємств у неї не було. Всі документи, які надходили від цих підприємств їй передавав директор ОСОБА_4 Ким підписувалися документи від цих підприємств їй невідомо, але всі вони були оформлені правильно, і ніяких проблем у них не виникало. Вся отримана сировина йшла на виробництво ковбаси та ніяких фактів невідповідності виявлено не було. Всі видаткові та податкові накладні з боку постачальників були підписані, вірно оформлені.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що працює в ТОВ «Ярс 2010» оператором комп`ютерного набору. З обвинуваченим ОСОБА_4 у неї робочі стосунки. В її обов`язки входить внесення в програму видаткових документів для покупців продукції. Хто займається веденням бухгалтерського та податкового обліку їй невідомо, також як і невідомі факти того, щоб керівництво не доплачувало податки.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що знає обвинуваченого ОСОБА_4 , з яким підтримував комерційні відносини, та як директор ТОВ «Євростиль ЛТД» здійснював на його підприємство поставку м`ясної продукції. Він став директором ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ « СМТ Аянта 2011» після того як зник колишній директор цих підприємств ОСОБА_16 , який став зловживати спиртними напоями та вживати наркотичні засоби. Після цих подій він прийняв на себе керівництво вказаними підприємствами, які займалися купівлею-продажем товару, у тому числі і м`ясної продукції. ТОВ «Ярс 2010» поставлялася м`ясна продукція від ТОВ «Євростиль ЛТД». Договори на поставку м`ясної продукції укладалися з директором ТОВ «Ярс 2010» ОСОБА_4 .. Здійснювати вихідний ветеринарно-санітарний контроль у нього не було необхідності, так як закупована м`ясна продукція мала ветеринарне свідоцтво від виробника, а на ТОВ «Ярс 2010» також був ветлікар. В ТОВ «Ярс 2010» продукцію приймали комірник і ОСОБА_4 .. Але точно пригадати, хто саме в ТОВ «Ярс 2010» приймав у нього продукцію, не може, оскільки вже пройшло 4 роки. Всі документи (договори, накладні, тощо) підписував він особисто, вказував своє прізвище та всі документи були відображені в бухгалтерському обліку. Оплата за поставлену продукцію проводилася. М`ясну продукцію він перевозив найманим за об`явою в газеті транспортом, завантажували її наймані вантажники. За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя він визнавав себе винним стосовно його дій як директора ТОВ «СМТ Аянта 2011», оскільки частина операцій по господарській діяльності дійсно була фіктивною. Але, що стосується постачання м`ясної продукції на ТОВ «Ярс 2010» все відбувалось законно, були реальні поставки, складалися первинні документи, вівся бухгалтерський облік.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_4 вона незнайома та ніяких стосунків з ним не підтримує. На підставі постанови слідчого від 05.11.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки, 20.12.2013 року нею було складено акт про проведення перевірки фінансової діяльності ТОВ «Ярс-2010». У відповідності до Податкового кодексу України за результатами перевірки у разі виявлення будь-яких порушень податкового законодавства складається акт, який вручається керівникові підприємства під підпис, а в разі неможливості вручення надсилається засобом поштового зв`язку із повідомленням. В подальшому підприємство має право направити свої заперечення на акт, а потім виноситься податкове повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в установленому законодавством порядку. Копію акта нею було вручено особисто під розписку директору підприємства ОСОБА_4 , а податкове повідомлення-рішення не виносилось. До постанови про проведення позапланової документальної перевірки було додано первинні документи, а також пояснення директора ТОВ «Аянта» ОСОБА_7 , відповідно до яких він не підписував ніяких документів, що також підтверджується висновком почеркознавчої експертизи підписи зроблені іншою особою. Згідно матеріалів зустрічної звірки з органами ДПІ Заводського району м.Запоріжжя та ДПІ м.Ірпінь, ТОВ «Ярс-2010» комерційних стосунків з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта» не підтверджено, оскільки на запит отримано акт ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки, так як підприємства «Євростиль ЛТД» та «СМТ «Аянта» не знаходяться за юридичною адресою, про що складено акт фахівця Ірпіньського УДПІ 15.07.12р. На підставі наданих документів нею встановлено порушення нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість. Матеріали перевірки було направлено до слідчого управління. Зважаючи на те, що згідно висновку експертизи первинні документи ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ«Аянта» підписані не директором ОСОБА_7 , а іншою особою, тобто складені з порушенням вимог Податкового кодексу та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи мають ознаки фіктивності. Однак, свідок ОСОБА_18 зазначила, що чинним законодавством не передбачено обов`язку директора підприємства перевіряти справжність підписів на первинних документах постачальників, перевіряється лише правильність їх заповнення, при цьому, директор підприємства повинен бути уважним. При проведенні перевірки нею також не було зроблено ніяких запитів щодо відповідності кількості сировини, напівфабрикатів отриманих та використаних в процесі виробництва. До матеріалів, наданих для проведення перевірки, також не було надано жодного рішення суду про визнання діяльності підприємств ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта» фіктивною.

Аналізуючи показання допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення, у тому числі свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,суд встановив, що жоден з цих свідків не підтвердив обставин, викладених у обвинувальному акті щодо скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, в якому він обвинувачується . Так, показання свідка ОСОБА_7 стосуються лише факту реєстрації на його ім`я ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011». Як пояснив вказаний свідок, з ОСОБА_4 він не знайомий та ніяких стосунків з ним не підтримує, про що також зазначив і обвинувачений ОСОБА_4 .. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду підтвердили, що постійно вони на підприємстві ТОВ «Ярс-2010» не знаходились та їх робочий день тривав декілька годин, а тому їм нічого невідомо щодо роботи цього підприємства в той час, коли вони там не знаходились. Чи були постачальниками продукції в ТОВ «Ярс-2010» підприємства ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта» їм невідомо. Свідок ОСОБА_12 підтвердила ту обставину, що у ТОВ «Ярс-2010» були взаємовідносини з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта» та всі документи, які надходили від цих підприємств і які були правильно оформлені, їй, як бухгалтеру підприємства, передавав ОСОБА_4 .. Свідок ОСОБА_15 зазначила, що їй невідомі факти того, щоб керівництво ТОВ «Ярс-2010» не доплачувало податки. Таким чином, жоден із вказаних свідків обвинувачення не підтвердив наявність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, інкримінованого ОСОБА_4 щодо умисного ухилення від сплати податків, які входять в систему оподаткування, ведені в установленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах, а також, не підтвердили наявність зі сторони ОСОБА_4 прямого умислу та корисливого мотиву на його вчинення. Суд вважає, що самі по собі доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_7 , як особа, яка зареєстрована як керівник підприємств ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» не керував ними та не здійснював фінансово-господарської діяльності, не спростовує доводів ОСОБА_4 про те, що у 2012-2013 роках вказані підприємства фактично поставляли ТОВ «Ярс-2010» продукцію, що також було підтверджено в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6 .. Суд оцінює показання свідка ОСОБА_6 та вважає за можливе взяти їх до уваги з урахуванням інших доказів, досліджених в судовому засіданні, оскільки свідок ОСОБА_6 є сторонньою особою, з обвинуваченим ніяких стосунків не підтримує, а отже, відсутні підстави вважати, що цей свідок є заінтересованою особою в наслідках розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 ..

Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стороною обвинувачення, окрім показань свідків, в основу доказової бази щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, взяті письмові докази, які були досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні:

-висновок судово-економічної експертизи, акт перевірки,аналітичний висновок,матеріали виїмок, обшуку, які покладені в основу судово-економічної експертизи

- Вхідна та вихідна документація підприємства ТОВ «Ярс-2010».

- Оборотні-сальдові відомості ТОВ «Ярс-2010».

- Податкові декларації на прибуток ТОВ «Ярс-2010» за 2012 р., та півріччя 2013 р.

- Розшифровка складу витрат ТОВ «Ярс-2010»,задекларованих у деклараціях з податку на прибуток підприємства у період з 2012 р. п - півріччя 2013 р.

- Матеріальні звіти по обліку товарів за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р.

- Виписки по особовим рахункам ТОВ «Ярс-2010».

- Угоди з додатками та специфікаціями,додаткові угоди, податкові та видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, розрахункових банківських документів по взаємовідносинам ТОВ «Ярс-2010» з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта- 2011». Копії вироків відносно ОСОБА_6

- Реєстраційна справа ТОВ «Ярс-2010», податкові звітності з податку на додану вартість за періодчасу з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року.

- Журнал вхідного контролю сировини з 29.12.2011 р.

- Журнал реєстрації вхідної ветеринарної документації з жовтня 2012 року.

- Журнал реєстрації видачі ветеринарних свідоцтв форми № 2 за 2011 р.

- Журнал реєстрації видачі ветеринарних свідоцтв форми № 2 за 2012 р.

- Журнал видачі ветеринарних довідок за 2013 р.

- Журнал реєстрації видачі ветеринарнихдовідок за 2011 р.

Із повідомлення про початок досудового розслідування від 24.07.2013 року по кримінальному провадженню відносно службових осіб ТОВ «Ярс-2010» вбачається, що його підставою став аналітичний висновок № 79/2/08-01/16-0318 від 16.07.2013р.. Відповідно до зазначеного аналітичного висновку, головним державним ревізором інспектором відділу аналізу сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у Запорізькій області ОСОБА_19 було проведено аналітичне дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ярс 2010» по взаємовідносинами з ТОВ «Євростиль ЛТД» за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р.. Моніторинг здійснено з використанням баз даних АІС «Податки» обласного рівня, інформаційної системи «Податковий блок» та з урахуванням показань свідка ОСОБА_7 від 27.05.2013 року і було зроблено висновок, що існує ймовірність того, що посадовими особами ТОВ «Ярс 2010» у період 01.01.2012 по 30.06.2013 при взаємовідносинах з ТОВ «Євростиль ЛТД» необґрунтовано занижено податок на додану вартість на суму 630119,35грн.(а.с.131-137 т. 5).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 суду пояснила, що працює головним державним інспектором ДФС України в Запорізькій області. 16.07.2013 року нею був складений аналітичний висновок по взаємовідносинам ТОВ «Ярс 2010» з ТОВ «Євростиль ЛТД». Цей висновок був складений на підставі інформаційної системи «Податковий облік». Первинних документів для складання аналітичного висновку їй не було надано, тому по первинним документам вона нічого пояснити не може. Їй був наданий протокол допиту свідка Білого, відповідно до якого останній повідомив, що влітку 2012 року до нього звернувся Місюра, який запропонував за винагороду зареєструвати на нього ТОВ «СМТ Аянта 2011» та ТОВ «Євростиль ЛТД» без ведення господарської діяльності. З Білим особисто вона не спілкувалася, мався лише його протокол допиту. Хоча аналітичний висновок не передбачений Податковим кодексом, але ДФС має право складати такі висновки для подальшої роботи з ними та кінцеві висновки можуть бути встановлені в подальшому. Аналітичний висновок не є остаточним документом та ці висновки є лише припущенням ревізора. Отже, оскільки аналітичний висновок є лише припущенням ревізора, він не може бути визнаний судом допустимим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до акту № 535/2200/36712139 від 20.12.2012 року про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Ярс-2010» з питань своєчасності повноти та сплати податку на додатну вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ «СМТ Аянта 2011» за період з 01.01.2012р.по 31.12.2013р., перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ярс-2010» п. 198.1, 198.2 п.198.3,198.6 ст. 198, п.200.1, п.п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 703833,62грн., у тому числі за - лютий 2012 року у сумі 17671,46 грн.;березень 2012 року у сумі 18399,39 грн.;- квітень 2012 року у сумі 17927,54 грн.;травень 2012 року у сумі 24540,76 грн.; червень 2012 року у сумі 56939,14 грн.; липень 2012 року у сумі 79372,52 грн.; серпень 2012 року у сумі 89320,81 грн.; вересень 2012 року у сумі 73950,0 грн.; жовтень 2012 року у сумі 96130,13 грн.; листопад 2012 року у сумі 91287,43 грн.; грудень 2012 рокуу сумі 82510,81 грн.;- січень 2013 року у сумі 55786,63 грн.(а.с.7-73 т.5).

З вказаного акту вбачається, що при здійсненні операції з ТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ «СМТ Аянта 2011» за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 р. встановлено, що на момент проведення звірки первинні та інші документи ТОВ «Євростиль ЛТД» відсутні, звіркоюне підтверджено реальність здійснення операційз контрагентами. Згідно акту перевірки не встановлено відсутність здійснення операцій з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011» у зв`язку з відсутністю первинних документів, тому цей доказ судом не приймається, як належний, для доведеності вини ОСОБА_4 .

В обґрунтування доводів про безтоварність операцій і відсутність господарських відносин між ТОВ «Ярс-2010» та ТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ «Ярс-2010» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» сторона обвинувачення посилається на акт Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 18.07.2013 року щодо фіктивного ТОВ «Євростиль ЛТД» та неможливість поставки продукції у звязку з відсутністю цього підприємства за місцем знаходження. Так, з копії акту Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 255/22-4/35095726 від 18.07.2013 року вбачається, що є неможливим проведення зустрічної звірки щодо фіктивного ТОВ «Євростиль ЛТД», а отже, на їх думку, та думку обвинувачення не підтверджено реальність здійснення операцій з купівлі-продажу товарів за період з 01.04.2012р. по 31.05.2013р. у зв`язку з відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення господарських операцій (т.5 а.с.140-151).Проте, суд звертає увагу, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, фізичних та технологічних ресурсів. З урахуванням наведеного, вказаний стороною обвинувачення доказ не може бути взятий судом до уваги як належний у підтвердження вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .. Разом з тим, суд вважає, що вищевказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки фактично носить лише інформаційний характер, що також виключає можливість визнання його належним доказом по справі.З інформації, наданої Головним управлінням ветеринарної медицини в м. Києві вбачається, що суб`єкти господарювання ТОВ «Євростиль ЛТД»(код ЄДРПОУ 35095726), ТОВ «Аянта»(код ЄДРПОУ 37931507), не підпорядковані державній службі ветеринарної медицини м. Києва, державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на даних суб`єктах господарювання не здійснюється. Видача ветеринарних документів та інші адміністративні послуги вище зазначеним суб`єктам господарювання не надавались(а.с.84 т.6). Відповідно до інформації, наданої Запорізькою міською державною лікарнею ветеринарної медицини, ветеринарні документи (свідоцтва, довідки тощо) на ім`я ТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ «Аянта» у період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року не видавались. Будь-які інші адміністративні послуги зазначеним юридичним особам не надавались (а.с.86 т.6). Згідно повідомлення Головного управління ветеринарної медицини в Запорізькій області, протягом 2012-2013 років ветеринарні свідоцтва та ветеринарні довідки суб`єктам господарської діяльності ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «Аянта» державною службою ветеринарної медицини Запорізької області не надавались. Будь-які інші адміністративні послуги зазначеним суб`єктам також не надавались(а.с.87 т.6). На думку сторони обвинувачення вказана інформація свідчить про те, що здійснення ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «Аянта» операцій з поставки продукції на ТОВ «ЯРС-2010» не проводилося, але суд приходить до переконання, що вказана інформація також не є належним доказом по справі, оскільки сама по собі не може свідчити про неможливість здійснення поставки продукції, у тому числі і той, яка потребує проходження обов`язкового ветеринарного контролю, та не виключає проведення поставки продукції в порушення вимог Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів». Відсутність в журналі вхідного контролю сировини та журналі реєстрації вхідної ветеринарної документації ТОВ «Ярс-2010», сформованого працівниками Управління ветеринарної медицини в Запорізькій області за період часу з 01.01.2012р. по 30.06.2013р., записів про постачальників ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» без підтвердження іншими належними доказами не можуть свідчити про відображення ОСОБА_4 як директором ТОВ «Ярс-2010» поставки продукції тваринного походження цими підприємствами, у яких відсутні дозвільні документи у галузі реалізації харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі України, лише у податковому обліку за відсутності фіксації вказаних операцій в документах ветеринарного обліку, ведення якого є обов`язковим при здійсненні діяльності з вказаною категорією товарів. Суд вважає, що цей доказ не може бути покладений в основу обвинувачення за відсутності інших належних та допустимих доказів, що підтверджують твердження сторони обвинувачення. При цьому суд враховує, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суду підтвердили, що вони постійно на ТОВ «Ярс-2010» не знаходилися та їх робочий день тривав лише декілька годин на день, а тому їм нічого невідомо щодо роботи цього підприємства в той час, коли вони на там не знаходилися.

Відповідно до висновку № 128-13 від 04.10.2013 року судової почеркознавчої експертизи, підписи, виконанні від імені ОСОБА_7 і розміщені в графах «Відвантажив», « ОСОБА_7 », «Від виконавця», «Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» від імені ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта 2011» в документах ТОВ «Ярс-2010» по взаємовідносинам з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011», а саме- в оригіналах, наданих на дослідження, податкових накладних виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а.с.82-102 т.5). Суд оцінює зазначений висновок експертизи та не може визнати його належним доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки факт наявності підписів, виконаних від імені ОСОБА_7 іншою особою в бухгалтерських документах ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011», жодним чином не доводить винуватість ОСОБА_4 та наявність у нього умислу на ухилення від сплати податків, оскільки цей висновок вказує на підробку невстановленими особами первинних бухгалтерських документів. При цьому суд враховує, що чинне законодавство України не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за недостовірність відображеної у первинних документах та регістрів бухгалтерського обліку даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджено практикою Європейського Суду з прав людини(Булвес проти Болгарії від 22 січня 2009р.), в якому Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податку. Тобто, добросовісний платник податку не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Таким чином, на обвинуваченого ОСОБА_4 , як керівника ТОВ «Ярс-2010», не може покладатися відповідальність за те, що первинні бухгалтерські документи з боку його контрагентів підписані не тими особами, які в них зазначені.

Згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ «Ярс-2010» зареєстровано 12.10.2009 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради(а.с.25 т.1, 178 т.6). Вказане товариство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою АА № 070938 з ЄДРПОУ(а.с.26 т.1, 180 т.6).

З довідки про взяття на облік платника податків № 124 від 13.10.2009 року вбачається, що ТОВ «Ярс-2010» розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1/Г взято на облік в органах державної податкової служби 13.10.2009р. за № 6510 і перебуває на обліку у ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя(а.с.49 т.1, 179 т.6). ТОВ «Ярс-2010» зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № НОМЕР_1 (а.с.15 т.1). З наказу № 01-09К від 30 вересня 2009р. вбачається, що ОСОБА_4 приступив до виконання обов`язків директора з 30 вересня 2009 року(а.с.51 т.3).

Згідно договору поставки № 9 від 31 січня 2012 року ТОВ «Євростиль ЛТД» в особі директора ОСОБА_20 та ТОВ «Ярс-2010» в особі директора ОСОБА_4 уклали договір щодо продажу та передачу у власність продуктів харчування в обмін на зобов`язання покупця прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Зі змісту цього договору вбачається, що поставка товарів здійснюється транспортом постачальника за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-г(а.с.118 т.2). Відповідно до договору поставки № 3 від 02 січня 2013 року ТОВ «СМТ Аянта-2011» в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ «Ярс-2010» в особі директора ОСОБА_4 уклали договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти в обумовлені договором строки продукти харчування, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату(а.с.121 т.2)

Відповідно до висновкусудово-економічної експертизи № 141 від 25.04.2014 року,згідно даних, відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Ярс-2010» за період січень 2012р.-червень 2013р., документально підтверджується включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Євростиль ЛТД» на загальну суму 648046,99грн., в тому числі у лютому 2012 року на суму 17671,46 грн.;березні 2012 року на суму 18399,39 грн.; квітні 2012 року на суму 17927,54 грн.;травні 2012 року на суму 24540,76 грн.;червні 2012 року на суму 56939,14 грн.;липні 2012 року на суму 79372,52 грн.;серпні 2012 року на суму 89320,81 грн.; вересні 2012 року на суму 73950,0 грн.; жовтні 2012 року на суму 96130,13 грн.; листопаді 2012 року на суму 91287,43 грн.; грудні 2012 рокуна суму 82510,81 грн.. ТОВ «СМТ «Аянта-2011» на загальну суму 55786,63грн., в т.ч. у січні 2013р. на суму 55786,63грн.. Всього згідно даних відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Ярс-2010» за період січень 2012р.-червень 2013р. документально підтверджується включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Євростиль» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» на загальну суму 703833,62грн.. З урахуванням проведеного дослідження, в разі якщо досудовим слідством доведено, що господарські операції по взаємовідносинам ТОВ «Ярс-2010» із ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» у період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р. на загальну суму поставки 4223001,73грн. з ПДВ фактично не відбувалися та мали фіктивний характер, то завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «Ярс-2010» в результаті виключення із складу податкового кредиту сум задекларованого податку на додану вартість по операціям по взаємовідносинам із ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ СМТ «Аянта-2011» у період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р. складе на загальну суму 703833,62грн., в тому числі по взаємовідносинам із ТОВ «Євростиль ЛТД» на загальну суму 648046,99грн., ТОВ СМТ «Аянта-2011» на загальну суму 55786,63грн.. Документально дослідити завищення валових витрат та заниження податку на прибуток підприємства ТОВ «Ярс-2010» у період з 01.01.12 по 30.06.13р.р., в разі виключення із складу валових витрат сум по взаємовідносинам з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ СМТ «Аянта-2011» які, як встановлено досудовим слідством, фактично не відбувалися та мали фіктивний характер, за наданими на дослідження документами не надається за можливе(а.с. 108-127 т.5). Таким чином, експерт прийшов до висновку про завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «Ярс-2010» в результаті виключення із складу податкового кредиту сум задекларованого податку на додану вартість по операціям із взаємовідносин з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» у період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р. на загальну суму 703833,62грн. лише при умові доведеності, що господарські операції по взаємовідносинам між вищевказаними підприємствами фактично не відбулася та мали фіктивний характер.

Експерт ОСОБА_21 в судовому засіданні підтвердила, що 25.03.2014 року нею було проведено дослідження № 141 за наданими в 2-х томах матеріалами кримінального провадження в яких був наявний акт перевірки ТОВ «Ярс-2010». Матеріали досудового розслідування містили первинні документи. Взаємовідносини, які ТОВ «Ярс-2010» задекларувало у податковій декларації з податком на додану вартість і по ТОВ «Євростиль ЛТД» і ТОВ «СМТ «Аянта-2011» в повному обсязі підтверджено податковими накладними. Податкові накладні, які були надані на дослідження мали всі обов`язкові реквізити та містили гербову печатку, були підписані особами, які склали ці накладні, а тому зауважень до форми документів немає, вони складені відповідно до Положення № 88 «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Перевіряти достовірність даних в первинних документах, справжність підписів та інше, експерт при проведенні судово-економічної експертизи не має повноважень. Таким чином, експерт ОСОБА_21 підтвердила, що взаємовідносини з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011», які ТОВ «Ярс-2010» задекларувало у податкових деклараціях з податку на додану вартість, в повному обсязі підтверджено податковими накладними. Відповідно до Податкового Кодексу України підприємство має право віднести до складу податкового кредиту лише суми, пов`язані із господарською діяльністю, та які підтверджені складеними податковим накладними. При цьому експертом у висновку зазначено, що згідно даних відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Ярс-2010» за період січень 2012р.-червень 2013р. документально підтверджується включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Євростиль ЛТД» на загальну суму 648046,99грн.,.ТОВ «СМТ «Аянта-2011» на загальну суму 55786,63грн.. Всього згідно даних відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Ярс-2010» за період січень 2012р.-червень 2013р. документально підтверджується включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Євростиль» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» на загальну суму 703833,62грн..На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що оскільки безтоварність операцій між вищевказаними товариствами не знайшла підтвердження під час судового розгляду належними та допустимими доказами, висновок експерта № 141 від 25.04.2014 року не може бути покладений в основу обвинувачення ОСОБА_4 як належний доказ.

Разом з тим, на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч.1 КК України, стороною обвинувачення надано 2 копії вироків стосовно ОСОБА_6 , зокрема, копію вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року відносно ОСОБА_6 .. Зміст цього вироку свідчить про те, що ОСОБА_6 був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205 КК України, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК України, ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358, 70 ч.1 КК України та засуджений до 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік, зі штрафом у розмірі 5100грн.. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, з встановленням іспитового строку на 1 рік. Відповідно до копії вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.205 КК України та, з урахуванням положень ст. 70 ч.1 КК України, йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 59500грн.. Проте, вищевказаними вироками судів не встановлені факти, які б свідчили про те, що фактично поставка продукції ТОВ «СМТ «Аянта-2011» та ТОВ «Євростиль ЛТД» на ТОВ «Ярс-2010» не здійснювалась, не приймалася і не сплачувалась, договори між цими контрагентами недійсними не визнані та на час укладення угод на поставку продукції ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» з реєстраційного обліку зняті не були. Отже, суд приходить до переконання, що факт наявності вироків по кримінальним провадженням щодо ОСОБА_6 не призводить до недійсності всіх угод та не позбавляє правового значення документи з моменту їх видання, оскільки ОСОБА_4 , як директор ТОВ «Ярс-2010» не наділений повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставин придбання товару постачальниками. До того ж, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню як джерело права, свідчить про таке, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»). Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Булвес проти Болгарії" від 22 січня 2009 року зазначено, що «Суд вважає, що якщо національна влада у відсутність будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи в зловживанні, пов`язаному зі сплатою ПДВ, яке нараховується з операцій в ланцюзі поставок, чи будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки карають отримувача поставки, що обкладається ПДВ, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем отримувача і відносно якого не було засобів відстеження та забезпечення його справності, то виходять за межі розумного і порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту права власності».

Сторона обвинувачення не надала жодних доказів того, що ОСОБА_4 , як платник податку, діяв без належної обачності та обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» було одержання ним податкової вигоди.Допитаний в судовому засіданнів якості свідка ОСОБА_6 , показання якого оцінені судом та взяті до уваги, про що зазначено вище, підтвердив, що він підтримував комерційні відносини з ОСОБА_4 та здійснював на його підприємство поставку м`ясної продукції на підставі укладених договорів. Всі документи, пов`язані з поставкою продукції, підписувались ним особисто. Дійсно, за вироком Шевченківського райсуду м. Запоріжжя він визнавав свою вину, оскільки частина операцій по господарській діяльності ТОВ «СМТ «Аянта-2011» була фіктивною, але, що стосується постачання продукції ТОВ «Ярс-2010», все відбувалось законно, були реальні поставки, складались первинні документи.

Враховуючи, що первинні документи, що складені у ході господарських операцій між ТОВ «Ярс-2010» та ТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ «СМТ «Аянта-2011» відповідають вимогам чинного законодавства необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості чином, спростовується твердження обвинувачення про відсутність фактів реальної поставки продукції.

Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення належними та допустимими доказами не було доведено, що господарські операції по взаємовідносинам ТОВ «Ярс-2010» із ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» у період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року фактично не відбувались та мали фіктивний характер, а також не доведено, що обвинувачений ОСОБА_4 при укладенні господарських угод мав умисел на їх укладення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та мав умисел на ухилення від оподаткування.

Диспозицією ст. 212 ч.1 КК України передбачена відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів(обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Аналіз диспозиції ч.1 ст. 212 КК України свідчить про те, що суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом, направленим на ухилення від сплати податків, зборів(обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку.

Надані стороною обвинувачення докази, суд вважає такими, що не доводять поза розумним сумнівом, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_22 є склад кримінального правопорушення, оскільки жодним належним та допустимим доказом не підтверджено наявності факту умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах. При цьому суд вважає достатньо забезпеченими в ході судового процесу процесуальні права прокурора на надання ним додаткових доказів у підтвердження вини обвинуваченого, який в судовому засіданні свою вину не визнав, а сторона обвинувачення в свою чергу не довела, що ОСОБА_4 як службова особа підприємства умисно ухилився від сплати податків, які входять в систему оподаткування, ведені в установленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах, за обставин, вказаних у обвинувальному акті. Доводи сторони обвинувачення про те, що використання фіктивних накладних при здійсненні оплатних поставок м`ясної сировини є достатньою підставою для визнання цих угод фіктивними є непереконливою, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів щодо обізнаності ОСОБА_4 про фіктивність накладних та обвинуваченому під час досудового розслідування не було інкриміновано використання завідомо підроблених документів.

Згідно ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення( п.3 ч.1 ст. 373 КПК України). Отже, сумнівний характер обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 212 КПК України не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішення від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначено, що суд при оцінці доказів, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюванихпрезумпцій факту. Аналіз перерахованих вище доказів на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, та враховуючи, що можливість для збору додаткових доказів вичерпано і після роз`яснення в судовому засіданні вимог ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, не було запропоновано стороною обвинувачення, суд приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, у зв`язку з чим його необхідно виправдати в інкримінованому йому злочині з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Враховуючи вимоги ч.2 ст. 124 КПК України щодо стягнення судових витрат на залучення експерта тільки при постановлені обвинувального вироку, суд вважає необхідним судові витрати віднести на рахунок держави.

Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову на суму 703833,62грн., суд вважає, що він не підлягає задоволенню, оскільки суд прийшов до переконання про недоведеність того, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. Питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369,370,373,374,376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта під час досудового розслідування, компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази: матеріали виїмок, довідки, відомості, накладні, податкові декларації, квитанції, платіжні доручення, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок ухвалений суддею у нарадчій кімнаті в 1-му примірнику.

Суддя ОСОБА_1