Рішення

від 27.06.2017 по справі 922/949/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р.Справа № 922/949/17

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Калантай М.В. , Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла", м. Луцьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, Треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВМ Трейдінг", м. Суми, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК 300", м. Київ. про стягнення грошових коштів в розмірі 79428,48 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - не з'явився;

Представник відповідача - Трубчанінов С.О. - адвокат, дов. від 31.03.2017р.;

Треті особи - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіла", м. Луцьк, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, про стягнення, з урахуванням прийнятої до розгляду ухвалою суду від 10.05.2017р. заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованості за договором № 1602Л на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування, укладеним між сторонами даного спору, яка, станом на 04.05.2017р., становить 83797,23 грн., з яких: 71000,00 грн. - сума основної заборгованості, 8418,85 грн. - пеня, 910,36 грн. - 3% річних, 3468,02 грн. - інфляційні нарахування. Також позивача просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2017р. об 11:00 год.

Ухвалами господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2017р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВМ Трейдінг", м. Суми.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2017р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК 300", м. Київ.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2017р. для розгляду справи призначено колегію суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.06.2017р., для розгляду справи № 922/949/17 визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жельне С.Ч., Калантай М.В.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2017р. призначено справу до розгляду на 27.06.2017р. о 12:40 год.

26.06.2017р., через канцелярію суду, представником позивача надано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 20948), в якій позивач просить суд стягнути на свою користь заборгованість за спірним договором, станом на 23.06.2017р., в розмірі 87000,20 грн., яка складається з: 71000,00 грн. - сума основної заборгованості, 9677,39 грн. - пеня, 1207,97 грн. - 3% річних, 5114,84 грн. - інфляційні нарахування.

Згідно статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

У судове засідання 27.06.2017р. представник позивача не з'явився, через канцелярію суду надав повідомлення про неможливість забезпечити участь представника у даному судовому засіданні (вх. № 20952) та додаткові докази по справі (вх. №№ 18333, 18381,19020), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2017р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 18465), які судом долучаються до матеріалів справи.

Представники третіх осіб у судове засідання 27.06.2017р. не з'явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2017р. пояснив, що ним надані всі необхідні для розгляду справи докази.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника відповідача, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 12.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіла" (перевізник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (клієнт, відповідач) укладено договір № 1602Л на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування (далі-договір), відповідно до пункту 1.2. якого перевізник зобов'язується здійснювати транспортне обслуговування вантажів клієнта, номенклатуру, об'єми і маршрут слідування яких зазначаються в заявках до даного договору і є його невід'ємною частиною договору. Вартість тарифів при перевезенні узгоджується сторонами і зазначається в заявці до договору.

Згідно п.5.4. договору строк оплати послуг перевізника по території іноземних країн становить 15 банківських днів після отримання оригіналів документів за обліковий період.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р. Але, в будь-якому випадку до повного виконання обома сторонами усіх договірних зобов'язань (п. 9.1. договору). Цей договір може бути розірвано в односторонньому порядку, за умови обов'язкового повідомлення іншої сторони, не менш, як за місяць та за умови погашення взаємної заборгованості. Якщо жодна зі сторін після закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік (п. 9.4. договору).

В матеріалах справи не міститься доказів розірвання або визнання недійсним даного договору.

12.10.2016р. між сторонами договору було підписано договір-заявку № 1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "дуб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження -18.10.2016p., дата вивантаження 26.10.2016p., автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_4, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Sermany).

Також, 12.10.2016р. між сторонами договору було підписано договір-заявку № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "граб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження 18.10.2016 p., дата вивантаження 21.-24.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_5, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany).

ТОВ Авіла зобов'язання виконало в повному обсязі: надало транспортні засоби та здійснило перевезення вантажів за вказаним маршрутом на загальну суму 71 000,00 грн., що підтверджується відмітками на міжнародних товарно- транспортних накладних (СМР): А № 200630 від 18.10.2016р. та А № 200629 від 18.10.2016 р.

Згідно поштової квитанції (фіскальний чек) № 4301034395874 01.11.2016р. на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано усі необхідні документи для здійснення оплати та підтвердження перевезення, зокрема, рахунок на оплату № 244 від 27.10.2016р. на суму 35500,00 грн. та рахунок на оплату № 245 від 27.10.2016р. на суму 35500,00 грн., які, відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень Укрпошти , були отримані останнім 07.11.2016р.

Натомість, відповідач, в порушення укладеного між сторонами договору від 12.10.2016р., не сплатив позивачу за надані послуги з перевезення, та, станом на 13.03.2017р. загальна сума боргу відповідача за договором становить 71000,00 грн.

07.12.2016р. ТОВ Авіла в порядку досудового врегулювання спору звернулося до відповідача з претензією № 2/07/12/2016 про сплату коштів за здійснені перевезення вантажів, однак дана претензія відповідачем залишилася без відповідного реагування, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Звертаючись до господарського суду, враховуючи порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором від 12.10.2016р., позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9677,39 грн. - пені, 1207,97 грн. - 3% річних, 5114,84 грн. - інфляційних нарахувань (відповідно до прийнятої господарським судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 20948 від 26.06.2017р.).

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.193 ГК України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір - є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

В силу дії частини 1 статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного між сторонами договору № 1602Л від 12.10.2016р. на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування, сторонами договору було підписано договір-заявку № 1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "дуб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження -18.10.2016p., дата вивантаження 26.10.2016p., автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_4, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Sermany) та договір-заявку № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "граб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження 18.10.2016 p., дата вивантаження 21.-24.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_5, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany).

Вищезазначені заявки містять печатки підприємства позивача та відповідача та підписи сторін. Суд не приймає заперечення відповідача, що дані заявки не підписувались відповідачем та на них міститься фальсифікований відбиток печатки відповідача, та зазначає, що відповідачем не надано доказів, що на дату підписання заявок печатку відповідача було втрачено чи нею користувалася не уповноважена на те особа.

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006 р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частиною 1 ст. 240 ЦК України передбачено, що представник зобов'язаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі інший особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Доказами такого схвалення є наявні у справі міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

Факт надання ТОВ Авіла послуг з перевезення на загальну суму 71 000,00 грн. підтверджується відмітками на міжнародних товарно-транспортних накладних (СМР): А № 200630 від 18.10.2016р. та А № 200629 від 18.10.2016 р.

Суд зауважує, що дані товарно-транспортні накладні (СМР) складені у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідають Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.98 р. за № 128/2568 та, відповідно до яких товар вантажоодержувачем - підприємством Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Sermany) отримано без зауважень.

Матеріали справи містять письмові пояснення TOB "ВВМ Трейдінг", які підтверджують факт перевезення вантажів автомобільним транспортом позивача - ТОВ "Авіла", за маршрутом:

- Житомирська обл., м. Бердичів (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - деревина. Дата завантаження 18.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_4, замовник - TOB "ВВМ Трейдінг", виконавець - TOB "ТК 3000" (Договір № 03102016 від 03.10.2016 p., Заявка № 000716 на перевезення вантажним транспортом від 17.10.2016 p., Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 26.10.2016 р. № 00650), вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany), згідно штампу на копії ЦМР перевізник - ТОВ "Авіла";

-Житомирська обл., м. Бердичів (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - деревина. Дата завантаження 18.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_5, замовник - ТОВ "ВВМ Трейдінг", виконавець - TOB "ТК 3000" (Договір № 03102016 від 03.10.2016 p., Заявка № 000731 на перевезення вантажним транспортом від 18.10.2016 p., Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 26.10.2016р. № 00651), вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany), згідно штампу на копії ЦМР перевізник - ТОВ "Авіла".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На виконання умов договору ТОВ Авіла надало транспортні засоби та здійснило перевезення вантажів за вказаним маршрутом на загальну суму 71 000,00 грн., та, згідно поштової квитанції (фіскальний чек) № 4301034395874 01.11.2016р. на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано усі необхідні документи для здійснення оплати та підтвердження перевезення, зокрема, рахунок на оплату № 244 від 27.10.2016р. на суму 35500,00 грн. та рахунок на оплату № 245 від 27.10.2016р. на суму 35500,00 грн., які, відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень Укрпошти , були отримані останнім 07.11.2016р.

Відповідач у судових засіданнях не спростував жодними належними доказами факт не отримання від позивача вищезазначеного пакету документів.

Разом з тим, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг на суму 71000,00 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Датою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням того, що відповідач отримав пакет документів для оплати 07.11.2016р., та відповідно до умов договору, в якому передбачена оплата наданих послуг на протязі 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника, є 29.11.2016р.

Надіслана на адресу відповідача претензія щодо сплати даної суми заборгованості залишилась без відповідного реагування.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за послуги перевезення за договором від 12.10.2016р. в розмірі 71000,00 грн.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав до суду належних доказів на спростування доводів позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1602Л від 12.10.2016р. на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування в розмірі 71000,00 грн. - є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п.5.5. договору № 1602Л, у випадку прострочення оплати рахунків перевізника клієнт оплачує перевізнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, в якому виплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 12.10.2016р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 23.06.2017р., складає 9677,39 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 9677,39 грн., за період з 29.11.2016р. по 28.05.2017р.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1207,97 грн. за період з 29.11.2016р. по 23.06.2017р. та 5114,84 грн. інфляційних витрат за період з 29.11.2016р. по 31.05.2017р., нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено колегією суддів).

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, наведені позивачем в позовній заяві, підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані, тому такі, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, в зв'язку з чим судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 69, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61115, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла" ( 45602, Волинська область, луцький район, вул. Східно-Межова, 37. Поштова адреса: 43010, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 99-А, код ЄДРПОУ 39587863) суму заборгованості за договором від 12.10.2017р. в розмірі 71000,00 грн., пеню в розмірі 9677,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 5114,84 грн., 3% річних в розмірі 1207,97 грн., судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.06.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова С.Ч. Жельне М.В. Калантай

справа № 922/949/17