Постанова

від 04.09.2017 по справі 922/949/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа № 922/949/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_7 - на підставі довіреності від 24.07.2017р.;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків, (вх.№2499 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/949/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла", Волинська область, Луцький район, с.Підгайці,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ Трейдінг", м. Суми, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК 300", м. Київ,

про стягнення грошових коштів в розмірі 79428,48грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/949/17 (головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Жельне С.Ч., суддя Калантай М.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла" суму заборгованості за договором від 12.10.2017р. в розмірі 71000,00грн., пеню в розмірі 9677,39грн., інфляційні в розмірі 5114,84грн., 3% річних в сумі 1207,97грн. та судові витрати в розмірі 1600,00грн.

Рішення суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 628, 929-935 Цивільного кодексу України, статей 193, 173, 174, 198, 230, 231,307 Господарського кодексу України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. мотивовано тим, що позивачем було обґрунтовано належним та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за надані послуги перевезення за договором № 1602Л від 12.10.2016р. на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування, що і стало підставою для задоволення позовних вимог.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/949/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задовольнити позову повністю. Також, апелянт просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Альфа Бізнес Груп" та ТОВ "Соната Трейдінг".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено обставини справи, а також документів, що надавалися суду для їх підтвердження, у зв'язку з чим висновок господарського суду щодо законності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Авіла" на думку апелянта є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що дійсно, ним не було не виконало зобов'язань перед ТОВ "Авіла" за договором з оплати спірних перевезень, проте розрахунок за спірними перевезеннями не було здійснено замовником, яким як зазначає апелянт є - ТОВ "ВВМ Трейдінг" з експедитором, яким на думку апелянта є ТОВ "ТК 3000", отже на як зазначає апелянт, зобов'язання відповідача перед позивачем за спірними перевезеннями можуть бути виконані лише після того, як замовник перевезень здійснить належні розрахунки експедитором 1 - ТОВ "ТК 3000", а усі експедитори, які брали участь у спірних перевезеннях (також проведуть належні розрахунки). Крім того, апелянт наголошує на тому, що товарно-транспортні накладні (СМК) на спірні перевезення, які містяться в матеріалах справи, не містять відомостей про відповідача.

В обґрунтування клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Альфа Бізнес Груп" та ТОВ "Соната Трейдінг", апелянт посилається на те, що зазначені особи є експедиторами, які приймали участь у спірних перевезеннях, а отже з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, існує необхідність залучення вказаних осіб для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 04.09.2017р.

04.09.2017р. позивачем направлено до апеляційного господарського суду факсограму ( вх.№9156), в якій повідомляє суд про неотримання від апелянта апеляційну скаргу та додані до неї документи, та неможливістю за вказаної обставини підготувати та надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу. Вказана факсограма приєднана до матеріалів судової справи.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 04.09.2017р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/949/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задовольнити позову повністю.

Стосовно клопотання апелянта про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Альфа Бізнес Груп" та ТОВ "Соната Трейдінг" , колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною другою статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Пунктом 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи .

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за надані послуги перевезення за договором № 1602Л від 12.10.2016р. на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування.

Колегія суддів зазначає, що вказаний договір, який є чинним, в судовому порядку не оскаржувався, а отже є обов'язковим до виконання, укладено між зазначеними вище особами, крім того, вказаних договір не містить будь-яких посилань на залучення третіх осіб, для виконання зобов'язань з транспортно-експедиційних послуг, зокрема - ТОВ "Альфа Бізнес Груп" та ТОВ "Соната Трейдінг". Також, апелянтом не доведено що рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання апелянта про залучення вказаних осіб до участі у даній справі.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін та третіх осіб були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, а також враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріали справи, 12.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіла" (надалі - перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - клієнт) було укладено договір на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування № 1602Л (надалі -договір) (т.1 а.с.18-19), відповідно до умов якого перевізник зобов'язується здійснювати транспортне обслуговування вантажів клієнта, номенклатуру, об'єми і маршрут слідування яких зазначаються в заявках до даного договору і є його невід'ємною частиною договору. Вартість тарифів при перевезенні узгоджується сторонами і зазначається в заявці до договору (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору, на організацію кожного окремого перевезення клієнт надає перевізнику заявку.

Пунктом 2.5. договору визначено, що заявка має бути направлена не пізніше, ніж за 24 години до подання автомобілю під завантаження, та містити наступну інформацію:

а) маршрут, терміни поставки і умови перевезення;

б) необхідний тип транспортного засобу (тип напівпричепа, обсяг);

в) докладна адреса місця завантаження;

г) дата і час подачі автомобілів під навантаження;

д) конкретну особу, відповідальну за навантаження, і його телефон;

г) найменування і характеристика вантажу, вага вантажу (нетто, брутто);

ж) необхідні пристосування для кріплення вантажу;

з) умови роботи з митницею, місця проходження через митні пункти;

і) точну адресу митниці призначення;

к) інші вимоги та побажання; л) адреса місця розвантаження (для СНД адреса і код НТО, СТЗ);

м) відповідальна особа за розвантаження і його телефон;

н) сума фрахту.

В заявці перевізник вказує номери транспортних засобів, що надаються для виконання перевезення. Підписана перевізником заявка направляється клієнту в письмовому вигляді (в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою) з наступною заміною на оригінали протягом 10-ти календарних днів від дати вивантаження (пункт 2.6. договору).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що загальна сума договору регулюється сумами вказаними в транспортних заявках та актах виконаних робіт. Оплата здійснюється на підставі рахунку, підписаного акту виконаних робіт, оригіналів ТТН/СМR з відміткою про факт отримання вантажу, оригіналу заявки та звітний період та реєстраційних документів.

Згідно пункту 5.4. договору, строк оплати послуг перевізника за організацію перевезення становить:

- по території України - 7 банківських днів після отримання рахунку, акту виконаних робіт, оригіналу ТНН та оригіналу заявки за звітний період;

- по території іноземних країн становить - 15 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, оригіналу СМR та оригіналу заявки за звітний період.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р. Але, в будь-якому випадку до повного виконання обома сторонами усіх договірних зобов'язань (пункт 9.1. договору).

Договір може бути розірвано в односторонньому порядку, за умови обов'язкового повідомлення іншої сторони, не менш, як за місяць та за умови погашення взаємної заборгованості. Якщо жодна зі сторін після закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік (пункт 9.4. договору).

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, договір є чинним, в судовому порядку не оскаржувався, а отже є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2016р. між сторонами договору було підписано дві заявки:

- договір-заявка № 1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "дуб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження -18.10.2016p., дата вивантаження 26.10.2016p., автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_3, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Sermany) (т.1а.с.20)

- договір-заявка № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "граб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження 18.10.2016 p., дата вивантаження 21.-24.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_4, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany) (т.1 а.с.22).

Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, позивачем виконані взяті на себе за договором зобов'язання з перевезення вантажів, в матеріалах справи відсутні будь-які претензії з боку відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов договору щодо здійснення перевезень.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи міжнародних товарно- транспортних накладних (СМR): А№ 200630 від 18.10.2016р. та А№200629 від 18.10.2016р., перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіла" було виконано свої зобов'язання за договором на загальну суму 71000,00грн. (розділи 16 (Перевізник) та 23 (Підпис та штамп перевізника) міжнародних товарно - транспортних накладних (СМR ) (т.1 а.с.21, 23).

01.11.2016р. перевізником було направлено рекомендованим листом на адресу клієнта - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 визначені умовами договору документи для здійснення оплати та підтвердження перевезення, а саме: рахунок на оплату №244 від 27.10.2016р. на суму 35500,00грн. (т.1 а.с.24) та рахунок на оплату №245 від 27.10.2016р. на суму 35500,00грн.(т.1 а.с.25) (направлення зазначених рахунків підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштової квитанції (фіскального чеку) № 4301034395874 від 01.11.2016р.)

Відповідно до роздруківки з веб-сайту відстеження пересилання поштового відправлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" - штрихкодовий ідентифікатор:4301034395874, документи були отримані клієнтом 07.11.2016р.

Проте, як зазначає позивач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не було сплачено грошові кошти за надані послуги перевезення, у зв'язку з чим, 07.12.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіла" з метою досудового врегулювання спірних правовідносин було направлено на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 претензією № 2/07/12/2016, в якій вимагало перерахувати кошти за здійснені перевезення вантажів в сумі 71000,00грн., також було повідомлено, що у випадку невиконання зазначених вимог ТОВ "Авіла" буде вимушено звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення грошових коштів з нарахуванням штрафних санкцій (т.1 а.с.28).

Оскільки відповіді на зазначену претензію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 надано не було, 20.03.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіла" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог (вх.№12981 від 18.04.2017р.), (вх.№14844 від 10.05.2017р.), (вх. №20948 від 26.06.2017р.) (т.1 а.с.4-31, т.1 а.с.60-67, т.1 а.с.81-90, т.1 а.с.165-177), в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором від 12.10.2017р. в розмірі 71000,00грн., пеню в розмірі 9677,39грн., інфляційні в розмірі 5114,84грн., 3% річних в сумі 1207,97грн. та судові витрати в розмірі 1600,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у даній справі позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла" суму заборгованості за договором від 12.10.2017р. в розмірі 71000,00грн., пеню в розмірі 9677,39грн., інфляційні в розмірі 5114,84грн., 3% річних в сумі 1207,97грн. та судові витрати в розмірі 1600,00грн. (т.1 а.с.183-191).

Дослідивши матеріали справи, та викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 526 та 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановленого господарським судом першої інстанції, укладений між сторонами договір - є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України (статей 929 - 935 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Положеннями статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як було зазначено вище, в рамках укладеного між сторонами договору 12.10.2016р. було підписано дві заявки:

- договір-заявка № 1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "дуб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження -18.10.2016p., дата вивантаження 26.10.2016p., автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_3, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Sermany) (т.1а.с.20)

- договір-заявка № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Житомирська обл. (Україна) - Беккум (Німеччина), вантаж - дрова колоті паливні "граб" на суму 35500,00 грн. Дата завантаження 18.10.2016 p., дата вивантаження 21.-24.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_4, вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany) (т.1 а.с.22)

Вказані заявки підписані уповноваженими представниками, скріплені печатками підприємств та не містять будь-яких заперечень чи зауважень сторін договору, а також посилань на залучення третіх осіб, для виконання вказаних перевезень.

З наявних в матеріалах справи письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ Трейдінг", які були подано до господарського суду першої інстанції 25.05.2017р. вх.№17146 (т.1 а.с.119) вбачається, що перевезення які є предметом розгляду у даній справі, а саме: Житомирська обл., м. Бердичів (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - деревина. Дата завантаження 18.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_3, замовник - TOB "ВВМ Трейдінг", виконавець - TOB "ТК 3000" (Договір № 03102016 від 03.10.2016 p., Заявка № 000716 на перевезення вантажним транспортом від 17.10.2016 p., Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 26.10.2016 р. № 00650), вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany); Житомирська обл., м. Бердичів (Україна) - м. Беккум (Німеччина), вантаж - деревина. Дата завантаження 18.10.2016 p., автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_4, замовник - ТОВ "ВВМ Трейдінг", виконавець - TOB "ТК 3000" (Договір № 03102016 від 03.10.2016 p., Заявка № 000731 на перевезення вантажним транспортом від 18.10.2016 p., Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 26.10.2016р. № 00651), вантажоодержувач - підприємство Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Germany), згідно штампів на копії ЦМР перевізник - ТОВ "Авіла".

Отже, матеріалами справи також підтверджується факт перевезення вантажів саме автомобільним транспортом позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла".

Також, судова колегія зазначає, що статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як було зазначено вище, на виконання умов укладеного між сторонами договору ТОВ "Авіла" було надано транспортні засоби та здійснено перевезення вантажів за вказаним маршрутом на загальну суму 71000,00 грн., та, згідно поштової квитанції (фіскальний чек) № 4301034395874 01.11.2016р. на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано усі необхідні документи для здійснення оплати та підтвердження перевезення, зокрема, рахунок на оплату № 244 від 27.10.2016р. на суму 35500,00грн. та рахунок на оплату № 245 від 27.10.2016р. на суму 35500,00 грн., які, відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень "Укрпошти", були отримані останнім 07.11.2016р., доказів на спростування вказаних обставин апелянтом ані до місцевого господарського суду ані до апеляційного господарського суду надано не було.

Крім того, оскільки умовами укладеного між сторонами договору було передбачено, що перевезення здійснюється зокрема у відповідності до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. (надалі - Конвеція), колегія суддів зазначає, що статтею 4 Конвенції визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до статті 6 Конвенції, вантажна накладна повинна містити наступні відомості: дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: заява про те, що перевантаження забороняється; платежі, які відправник зобов'язується сплатити; сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) А № 200630 від 18.10.2016р. та А № 200629 від 18.10.2016р., які оформлені належним чином, у відповідності до вказаної Конвенції, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, та відповідно до яких товар вантажоодержувачем - підприємством Beckenz Paletten GmbH (Enniger Str. 17 59269 Beckum, Sermany) отримано без зауважень, є належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту надання позивачем - ТОВ "Авіла" послуг з перевезення на загальну суму 71000,00 грн. (розділи 16 (Перевізник) та 23 (Підпис та штамп перевізника) міжнародних товарно - транспортних накладних (СМR ) (т.1 а.с.21, 23).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 1602Л від 12.10.2016р. на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування в розмірі 71000,00грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 5114,84грн., 3% річних в сумі 1207,97грн. та пені у розмірі 9677,39грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних та трьох процентів річних входять до складу грошових зобов'язань і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів та нараховуються незалежно від вини боржника.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено що, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, пунктом 5.5. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати рахунків перевізника клієнт оплачує перевізнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, в якому сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши наданий розрахунок позивача щодо нарахування ним пені у розмірі 9677,39грн. за період з 29.11.2016р. по 28.05.2017р., інфляційних у розмірі 5114,84грн. за період з 29.11.2016р. по 31.05.2017р. та 3% річних в сумі 1207,97грн. за період з 29.11.2016р. по 23.06.2017р., вважає, що він є арифметично вірним та відповідає чинному законодавству, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача стягнення зазначених штрафних санкцій.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/949/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/949/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.