Постанова

від 10.07.2017 по справі 922/3850/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа № 922/3850/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2014 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.05.2017 у справі № 922/3850/16, винесену за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с. Слобожанське Харківської області, про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі №922/3850/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна", м. Запоріжжя,

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с. Слобожанське Харківської області,

про стягнення 504143,00грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна", м.Запоріжжя (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ, в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с.Слобожанське Харківської області (далі за текстом - відповідач), про стягнення 504143,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (далі за текстом - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (далі за текстом - відповідач) 443995,91грн. інфляційних втрат, 29059,73грн. 3% річних, 7095,83грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

17 лютого 2017 року господарським судом Харківської області видано відповідний наказ.

23 березня 2017 року до господарського суду Харківської області надійшла заява (вх.№9838 від 23.03.2017) ПАТ "Центренерго" в особі ВП Зміївської теплової електричної станції про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі №922/3850/16, в якій відповідач просить відстрочити виконання судового рішення на строк до прийняття господарським судом м.Києва відповідного рішення про визнання ПАТ "Центренерго" банкрутом у справі №15/76-б-43/624-б.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2017 у справі № 922/3850/16 (суддя Калантай М.В.) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі №922/3850/16.

Відповідач (боржник) з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.05.2017 у справі № 922/3850/16 та відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі № 922/3850/16 на строк до прийняття господарським судом м. Києва відповідного рішення про визнання ПАТ "Центренерго" банкрутом у справі № 15/76-б-43/624-б, але не пізніше 31.12.2017, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Частиною 1 статті 121 ГПК України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно пункту 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження необхідності надання відстрочки заявник посилається на те, що він знаходиться у важкому фінансовому стані внаслідок критичного зменшення виробництва електричної енергії на всіх станціях ТЕС ПАТ "Центренерго" та дефіцитом паливозабезпечення, заборгованості ДП "Енергоринок" перед відповідачем за придбану електроенергію, заборгованості за кредитами, а також задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ПАТ "Центренерго". Першочерговим для відповідача є спрямування власних та залучених фінансових ресурсів саме на вищезазначені цілі, що унеможливлює виконання рішення у даній справі у визначений строк.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, належними доказами, які підтверджують фінансовий стан підприємства, є:

- баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал;

- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід (пункт 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності").

Дані документи дозволяють встановити дійсний фінансовий стан боржника, результати його господарської діяльності за останній звітний період, наявність або відсутність у нього активів, на які можливо звернути стягнення з метою виконання судового рішення. Однак вказані документи боржником суду не надані.

Крім того, відповідач просить відстрочити виконання рішення до прийняття господарським судом м.Києва відповідного рішення про визнання ПАТ "Центренерго" банкрутом у справі №15/76-б-43/624-б.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд - у суду відсутня будь-яка можливість визначити конкретну дату настання вказаної відповідачем події, до якої він просить відстрочити виконання рішення. Отже, така відстрочка буде мати невизначений строк, що є неправомірним та грубо порушить права позивача. Справа про банкрутство №15/76-б-43/624-б знаходиться в провадженні господарського суду м.Києва 13 років (з 2004 року) та до даного часу триває процедура розпорядження майном боржника.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Отже, виходячи із наведеного, відстрочка або розстрочка виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення і в практиці Вищого господарського суду України, та викладена, зокрема, у постанові від 27.08.2014 року у справі № 910/9558/13.

З врахуванням зазначеного вище, не доведення заявником наявності виключних обставин, які б ускладнювали або робили неможливим виконання рішення у справі, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для надання відстрочки виконання рішення у даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.05.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 13.07.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.