Рішення

від 14.07.2017 по справі 431/5594/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 431/5594/16-ц

Провадження № 22ц/782/434/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2017 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів - Орлова І.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря - Попової Т.А.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Узнік і К" на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства "Узнік і К" про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

28 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який уточнила та в якому просила стягнути з Селянського фермерського господарства "Узнік і К" орендну плату за користування земельною ділянкою за 2015 рік в розмірі 2242,73 гривень та за 2016 рік в розмірі 2691,06 гривень. Крім того, просила стягнути пеню за прострочення виплати орендної плати за 2015 рік у розмірі 17 446,65 гривень та за 2016 рік у розмірі 6135,62 гривень. Крім того, просила витребувати земельну ділянку у відповідача та зобов'язати відповідача передати земельну ділянку їй по акту.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Селянського фермерського господарства "Узнік і К" орендну плату за 2015 рік у розмірі 2242,73 гривень та за 2016 рік у розмірі 2691,06 гривень, а також пеню за прострочення грошового зобов'язання за 2015 рік у розмірі 17446,65 гривень та за 2016 рік у розмірі 6135,62 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто судовий збір з Селянського фермерського господарства "Узнік і К" на користь ОСОБА_2 у розмірі 300 гривень та на користь держави 340 гривень.

З рішенням суду не погоджується відповідач. Просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу без участі представника відповідача, що призвело до неповноти з'ясування обставини, які мають значення для справи та стало наслідком неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; позивачка та її представник апеляційну скаргу не визнали та просили її відхилити.

Апеляційний суд, перевіривши відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України законність та обґрунтованість рішення суду в частині, що оскаржується, в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні факти, які підтверджуються матеріалами справи.

30 жовтня 2008 року був укладений строком на вісім років договір оренди землі між ОСОБА_5 (Орендодавець) та Селянським фермерським господарством "Узнік і К" (Орендар). Договір укладено в письмовій формі та зареєстровано у встановленому законом порядку.

За договором в оренду передана належна орендодавцю на праві власності земельна ділянка (пай) рілля № 353 площею 5,83 га, розташована на території Верхньопокровської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Згідно договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% вартості земельної ділянки. Орендна плата вноситься в строки до 31 грудня кожного року.

25 лютого 2011 року ОСОБА_5 померла.

Після її смерті земельна ділянка успадкована ОСОБА_6, який 24 січня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

25 лютого 2016 року ОСОБА_6 видав довіреність своїй матері ОСОБА_2 на розпорядження земельною ділянкою, в тому числі на отримання орендної плати. Довіреність посвідчена нотаріально.

На момент вирішення справи відповідачем не сплачено позивачеві заборгованість по орендній платі за користування землею за 2015 рік у розмірі 2242,73 гривень та за 2016 рік у розмірі 2691,06 гривень.

Задовольняючи позов про стягнення орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємець ОСОБА_6 є правонаступником ОСОБА_5 в договорі оренди, оскільки смерть орендодавця не є підставою для припинення договору.

До такого висновку суд дійшов, проаналізувавши умови договору оренди, а також норми матеріального права, що регулюють правовідносини найму (оренди) та правовідносини правонаступництва у зобов'язаннях: статті 13-22, 32 Закон України "Про оренду землі", статті 770 Цивільного кодексу України,

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості орендної плати, оскільки він відповідає умовам договорів оренди та нормам матеріального права.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Оскільки відповідач, орендувавши земельну ділянку, не виконав взятого на себе договором зобов'язання сплатити орендну плату, право на отримання орендної плати за користування земельними ділянками є порушеними, а тому підлягає судовому захисту. Заборгованість з орендної плати правомірно стягнута судом на користь позивачки, яка звернулась до суду за захистом речового права, оскільки власник майна передав їй повноваження по управлінню майном.

Доводи відповідача про те, що підставою для припинення виплати орендної плати стала смерть орендодавця і не подання новим власником правовстановлюючих документів для перерахування йому орендної плати, не заслуговує на увагу, оскільки представник відповідача не заперечував, що після смерті орендодавця ОСОБА_5 орендна плата нараховувалась її спадкоємцю ОСОБА_7 Це також підтверджується представленим суду відповідачем податковим розрахунком, з якого вбачається, що дохід від орендної плати був нарахований за податковим номером платника податків ОСОБА_6 (цей код також зазначений в свідоцтві про право на спадщину).

Доводи відповідача про те, що для отримання орендної плати спадкоємець повинен був представити докази на підтвердження того, що він є громадянином України, не заслуговують на увагу, оскільки перевірка громадянства не відноситься до компетенції орендаря.

Позивачка не заперечує, що її син ОСОБА_7 останні роки проживає в Російській Федерації, де він оформив довіреність на її ім'я на управління майном. Довіреність посвідчена нотаріально. З тексту довіреності вбачається, що особа ОСОБА_7 була встановлена нотаріусом за паспортом громадянина України, а підставою для перебування в Російській Федерації є отримане ним 31 грудня 2014 року свідоцтво про надання тимчасового притулку на території Російської Федерації.

Задовольняючи позов про стягнення пені за прострочення виплати орендної плати, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову, але цей висновок суду лише частково відповідає встановленим обставинам справи та приписам норм матеріального права.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності зі статтею 610 Цивільного кодеуксу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Договором оренди (п.14) сторони передбачили, що у разі порушення строків орендної плати стягується пеня у розмірі 0,02% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Позивачкою пеня розрахована за період з 01 березня 2015 року (день повідомлення відповідача про нового власника земельної ділянки) по день звернення до суду з позовом.

Суд погодився з розрахунком пені, наведеному в позовній заяві, не навівши мотивів, за яких він вважав його обґрунтованим.

Перш за все суд не звернув уваги на те, що позов поданий до суду до закінчення строку на виплату орендної плати за 2016 рік, тобто на момент звернення позивачки до суду зобов'язання сплатити орендну плату за 2016 рік не було прострочене, адже за договором орендна плата вплачується щорічно до 31 грудня (п.11 договору), а позов зареєстрований в суді 28 листопада 2016 року.

Що стосується пені за прострочення орендної плати за 2015 рік, то суд повинен був обґрунтувати, чому він вважає правильним нарахування пені з 01 березня 2015 року, а для цього необхідно було встановити дату, коли новий власник земельної ділянки повідомив орендаря про свої права.

З представлених суду доказів вбачається, що позивачка як довірена особа нового власника орендованої земельної ділянки письмово повідомила орендаря про смерть колишнього власника та перехід права власності до спадкоємця 26 липня 2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Але матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був обізнаний про нового власника орендованої земельної ділянки раніше, а відповідач цю обставину заперечує. Тому за встановлених обставин прострочення виплати орендної плати за 2015 рік мало місце з 26 липня 2016 року.

На момент звернення до суду кількість днів прострочення склала 125 (5 днів липня, 31 день серпня, 30 днів вересня, 31 день жовтня, 28 днів листопада).

Розмір пені в сумарному виразі становить 5606,90 гривень з наступного розрахунку: 2242,76 (заборгованість з орендної плати) х 0,02% (ставка пені) х 125 (кількість днів прострочення).

За вказаних обставин позов про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в зазначеній частин зміні, отже доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в судовому засідані.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки питання про розподіл судових витрат вирішено судом з порушенням норм процесуального та матеріального права.

При вирішенні питання про відкриття провадження суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачкою судовий збір сплачений не в повному обсязі.

За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в загальному розмірі 1 920 гривень, виходячи з того, що заявлено одну вимогу майнового характеру з ціною позову 28 516 гривень 06 копійок та дві вимоги немайнового характеру, за кожну з яких підлягав сплаті судовий збір у розмірі 640 гривень.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 300 гривень. Таким чином, недоплата судового збору становить 1 620 гривень (1920 - 300), які підлягають стягненню на користь держави з позивачки.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 236,80 гривень, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог майнового характеру (позивачка просила стягнути з відповідача 28 516,06 гривень, а суд визнає обґрунтованим позов про стягнення 10540,69 гривень, що становить 37% від заявленої ціни позову).

За вказаних обставин рішення суду в частині розподілу витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. (37% від 640 гривень)

Виходячи з цієї пропорції підлягають відшкодуванню понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 851,52 гривень (37% від 2112 гривень)..

Підсумовуючи наведене, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313-317, 316, 319, 323-325, 327 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Узнік і К" задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року змінити:

зменшити розмір пені за 2015 рік з 17 446,65 гривень до 5 606,90 гривень;

скасувати рішення в частині стягнення пені за 2016 рік у розмірі 6 135,62 гривень і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову;

скасувати рішення в частині розподілу судових витрат і ухвалити нове рішення, яким стягнути з Селянського фермерського господарства "Узнік і К" на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 236,80 гривень та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 620 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Селянського фермерського господарства "Узнік і К" у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 851,52 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді